Справа № 127/32588/25
Провадження № 22-ц/801/1825/2026
Категорія: 63
Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С.
Доповідач:Оніщук В. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року Справа № 127/32588/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Голоти Л. О., Сала Т. Б.,
з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Виконавчий комітет Вінницької міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Благодать-16»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Опольської Наталі Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2026 року, ухвалене у складі судді Вохмінової О. С. у залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до виконавчого комітету Вінницької міської ради, третя особа без самостійних вимог - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Благодать-16» про визнання права користування житловим приміщенням, зобов`язання укласти договір найму.
Позов обґрунтовано тим, що позивачка є квартиронаймачем кімнати АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 з 1998 року проживала в кімнаті АДРЕСА_1 разом із своєю матір`ю ОСОБА_2 до 2010 року.
15 січня 2010 року ОСОБА_2 було виділено квартиру АДРЕСА_2 , на яку виконавчим комітетом Вінницької міської ради було видано ордер № 0210 для вселення в житлове приміщення її та членів її сім`ї, в тому числі позивачки.
Водночас позивачка разом із сім`єю продовжує проживати у кімнаті АДРЕСА_1 .
25 січня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву до виконкому Вінницької міської ради про укладення з нею договору найму на кімнату АДРЕСА_1 .
На листи позивачки про укладення договору найму та надання дозволу на приватизацію директором житлового господарства Вінницької міської ради відмовлено, в зв`язку з відсутністю ордеру (докази додаються).
Рішенням Вінницької міської ради №2078 від 04 вересня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на оформлення договору найму, так як вона не зареєстрована за вказаною адресою та відсутній ордер на вселення.
Позивачка зазначає, що тривалий час проживання особи в житловому приміщенні, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.
ОСОБА_1 вселилася в кімнату АДРЕСА_1 на законних підставах, постійно проживає в ній, несе витрати по утриманню і сплаті житлово-комунальних послуг, законність її проживання не оспорюється відповідачем, вимоги про усунення перешкод у користуванні житлом протягом усього часу проживання ні виконавчим комітетом Вінницької міської ради, ні іншими особами не заявлялись.
Іншого житла позивачка не має, що свідчить про те, що вона має достатні зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначене житлове приміщення є в цілому її «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції, тому вона має право на офіційне визнання за нею права користування кімнатою АДРЕСА_1 .
Враховуючи те, що кімната перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Вінниці, а виконавчий комітет є уповноваженим органом, звернувшись із цим позовом, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати за нею право користування кімнатою АДРЕСА_1 , загальною площею 13,3 кв. м, житловою площею 13,3 кв. м;
- зобов`язати Виконавчий комітет Вінницької міської ради укласти з ОСОБА_1 договір найму на кімнату АДРЕСА_1 , загальною площею 13,3 кв.м, житловою площею 13,3 кв. м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 була вселена в гуртожиток як член сім`ї матері - ОСОБА_2 , що підтверджено особовим рахунком НОМЕР_1 а і довідкою ОСББ «Благодать-16» від 28 липня 2025 року, з грудня 2004 року до 07 травня 2010 року була зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 . Гуртожиток був наданий за місцем роботи ОСОБА_2 .
Разом з тим, ОСОБА_2 на склад сім`ї з п`яти чоловік, в тому числі ОСОБА_1 і її доньці ОСОБА_3 , рішенням виконкому Вінницької міської ради від 14 січня 2010 року була виділена двокімнатна квартира по АДРЕСА_4 і виданий ордер на вселення № 0210.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_3 була зареєстрована у наданій квартирі і сплачувала житлово-комунальні послуги.
Отже, відповідач надав позивачу за ордером як члену сім`ї наймача постійне житло, в зв`язку з чим у ОСОБА_1 не було достатніх законних підстав для зайняття житлової площі в гуртожитку по АДРЕСА_3 , а повторно рішення про надання житлової площі в гуртожитку та ордер на надану площу ОСОБА_1 не видавався. До того ж з 07 серпня 2019 року ОСОБА_1 була зареєстрована в іншому гуртожитку - по АДРЕСА_5 .
Саме в зв`язку з цим Департаментом житлового господарства Вінницької міської ради 25 липня 2019 року ОСОБА_1 була надана відповідь про неможливість укладення договору найму кімнати в гуртожитку і рекомендовано в найкоротший термін звільнити самовільно зайняту кімнату. Повторно заява ОСОБА_1 про укладення договору найму була розглянута виконавчим комітетом Вінницької міської ради і 04 вересня 2025 року, керуючись ст. ст. 58, 61 ЖК України, виконком прийняв рішення № 2078 про відмову у наданні дозволу на укладення договору у зв`язку з відсутністю законних підстав: заявниця не зареєстрована за вказаною адресою, а ордер на кімнату відсутній.
Враховуючи наведені обставини і норми закону, місцевий суд вважав, що законних підстав для визнання за ОСОБА_1 права користування кімнатою АДРЕСА_1 , немає.
Будь-яких неправомірних дій зі сторони відповідача щодо позбавлення позивача права проживання, зокрема і шляхом виселення, не вчинялося, а порушення прав та законних інтересів позивачка не довела.
Саме по собі бажання позивача укласти договір найму житла в зв`язку з тим, що вона проживає в кімнаті, несе витрати по утриманню і сплаті житлово-комунальних послуг, не дає підстав для ухвалення судом рішення про зобов`язання відповідача укласти такий договір.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням, представник позивачки подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Голота Л. О., Рибчинський В. П.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 червня 2026 року апеляційна скарга була залишена без руху.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2026 року суддю Голоту Л. О. було замінено на суддю Ковальчука О. В.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2026 року справу призначено до розгляду на 13 серпня 2026 року о 10 год 20 хв.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 12 серпня 2026 року суддів Ковальчука О. В. та Рибчинського В. П. замінено на суддів Сала Т. Б. і Голоту Л. О.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до доводів позовної заяви.
Суд першої інстанції не здійснив повноцінного розгляду самостійної позовної вимоги про визнання права користування житловим приміщенням та фактично не надав відповіді на основні доводи позивачки, які становили предмет спору.
Суд першої інстанції не врахував актуальну та релевантну правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27 серпня 2024 року у справі № 201/193/22.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
В судовому засіданні Позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені у ній підстави.
Представник відповідача в судовому засіданні при вирішенні спору поклався на розгляд суду.
Представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Благодать-16» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, при цьому подав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Фактичні обставини, встановлені судом
Відповідно до довідки ОСББ «Благодать - 16» № 24 від 28 липня 2025 року кімната АДРЕСА_1 надавалась в 1998 році ОСОБА_2 - матері теперішньої мешканки ОСОБА_1 . Всі документи були в наявності, тому сім`я була зареєстрована за цією адресою. З часом і в зв`язку зі зміною власників документи не збереглись (а. с. 16).
Відповідно до копії особового рахунку № НОМЕР_1 а ОСББ «Благодать-16», квартиронаймачем кімнати АДРЕСА_1 , житловою площею 11,4 кв.м., є ОСОБА_1 . В кімнаті проживають без реєстрації ОСОБА_1 з 1998 р., дочка ОСОБА_3 , 2008 р. н., чоловік ОСОБА_4 з 2024 року, дочка ОСОБА_5 з 2024 року (а. с. 8).
Згідно карточки реєстрації ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 в грудні 2004 року (а. с. 10).
15 січня 2010 року матері позивача - ОСОБА_2 був виданий ордер на сім`ю з п`яти осіб на вселення в двокімнатну квартиру, житловою площею 41,32 кв.м., АДРЕСА_2 . Склад сім`ї: ОСОБА_2 (квартиронаймач), ОСОБА_1 (дочка), ОСОБА_6 (син), ОСОБА_7 (дочка) ОСОБА_3 (онучка) (зворот а. с. 10, 11).
В період з 07 травня 2010 року до 11 лютого 2019 року ОСОБА_8 була зареєстрована в АДРЕСА_4 (зворот а. с. 23).
Згідно довідки ОСББ «Москаленка, 69» від 30 вересня 2013 року ОСОБА_8 зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 разом з дочкою ОСОБА_3 та сплачує комунальні послуги в повному обсязі (зворот а. с. 11).
Відповідно до довідки КП «ВМБТІ» від 10 червня 2020 року ОСОБА_8 , яка була зареєстрована в АДРЕСА_4 з 07 травня 2010 року до 11 лютого 2019 року, своє право на безоплатну приватизацію квартири не використала (зворот а. с. 23).
З 07 серпня 2019 року позивач ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_5 .
Також на підтвердження позовних вимог суду надані акти, складені комісіями в складі голови ОСББ «Благодать 16» Задачіної Л. А. і мешканців гуртожитку АДРЕСА_3 .
Актами від 31 січня 2019 року, від 17 березня 2023 року встановлено, що в кімнаті АДРЕСА_6 , проживають наймач ОСОБА_9 з 2005 року, дочка ОСОБА_3 з 2008 року (а. с. 12 зворот, 13).
Актами від 23 липня 2025 року встановлено, що в кімнаті АДРЕСА_7 , житловою площею 13,3 кв.м, проживають ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_5 , чоловік ОСОБА_4 (зворот а. с. 13, 14).
Актом від 29 липня 2025 року встановлено, що в кімнаті 201а, житловою площею 11,4 кв.м, проживає квартиронаймач ОСОБА_1 з 2005 року, дочка ОСОБА_3 з 2008 року, чоловік ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_5 з 2024 року (а. с. 14).
Позивач надала квитанції про оплату комунальних послуг за вересень 2022 року, жовтень 2022 року, грудень 2023 року, квітень 2024 року, листопад 2024 року, грудень 2024 року, а також за січень, березень, червень 2025 року (а. с. 17-21).
25 січня 2019 року ОСОБА_8 зверталась до Вінницької міської ради із заявою про укладення договору найму кімнати в гуртожитку (а. с. 12).
19 червня 2019 року, 25 липня 2019 року Департаментом житлового господарства Вінницької міської ради за результатами розгляду звернення ОСОБА_8 повідомлено, що в зв`язку з відсутністю ордеру на вселення в кімнату АДРЕСА_1 , підстав для укладення договору найму немає (а. с. 15). Рекомендовано звільнити самовільно зайняту кімнату (а. с. 15, зворот а. с. 15).
04 вересня 2025 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення № 2078 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на укладення договору найму на одну кімнату в гуртожитку АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю на те законних підстав, а саме: заявниця не зареєстрована за вказаною адресою, а ордер на кімнату на її ім`я відсутній. (а. с. 22-23).
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Згідно зі ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Відповідно до положень ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.
Таким чином однією з підстав виникнення права на житло, тобто набуття права користування конкретним житловим приміщенням, є вселення у нього в установленому законом порядку.
Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків з конкретним місцем (рішення ЄСПЛ у справі «Прокопович проти росії», заява № 58255/00, пункт 36,). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява № 19009/04, пункт 50).
У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).
Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням у приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.
При вирішенні справи про наявність передбачених законом підстав для виселення особи суд у кожній конкретній справі, виходячи із принципу верховенства права, повинен провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, а й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою.
У ході розгляду справи судами було встановлено, що позивачка вселилась до спірного житлового приміщення як член сім`ї особи, якій було видано відповідний ордер на жиле приміщення, її матері - ОСОБА_2 .
До членів сім`ї ОСОБА_2 , яким було надано право проживання у спірній кімнаті, окрім позивачки були також ОСОБА_1 (дочка), ОСОБА_6 (син), ОСОБА_7 (дочка), ОСОБА_3 (онучка та дочка позивачки) 2008 року народження.
Згодом у 2010 році матері позивачці був виданий ордер на сім`ю з п`яти осіб на вселення в двокімнатну квартиру, житловою площею 41,32 кв.м., АДРЕСА_2 . Склад сім`ї: ОСОБА_2 (квартиронаймач), ОСОБА_1 (дочка), ОСОБА_6 (син), ОСОБА_7 (дочка) ОСОБА_3 (онучка). Відтак ОСОБА_1 була забезпечена житлом.
Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 з 07 травня 2010 року до 11 лютого 2019 року була зареєстрована в АДРЕСА_4 , де проживала разом із донькою, сплачувала комунальні послуги, а з 07 серпня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_5 .
З огляду на викладене, колегія суддів вважає повністю обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , враховуючи встановлені обставини, право ОСОБА_1 на повагу до її житла не порушене.
Покликання у апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27 серпня 2024 року у справі № 201/193/22, є необґрунтованими через нерелевантність спірних правовідносин.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, правильно застосовано норми закону, що їх регулюють.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin And Others V. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає судові витрати у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід залишити за позивачем ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Опольської Наталі Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2026 року залишити без змін.
Судові витрати у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за ОСОБА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Повна постанова складена 18 серпня 2026 року.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді Л. О. Голота
Т. Б. Сало