ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 550/1412/24 Номер провадження 22-ц/814/1940/26 Головуючий у 1-й інстанції Литвин В. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Одринської Т.В.,
суддів: Панченка О.О., Чумак О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справуза позовом овариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дешка В`ячеслава Олександровича
на рішення Чутівського районного суду м. Полтави від 31 січня 2025 року,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2025 року позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення коштів за договором споживчого кредиту № 413823 від 15.09.2022, укладеним між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 . Кредит надано в сумі 7 000,00 грн, терміном на 365 днів. Через порушення відповідачем своїх зобов`язань зі сплати платежів позивач вимагає повернення боргу у загальній сумі 62 440,00 грн. Також просив стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Рішенням Чутівського районного суду м. Полтави від 31 січня 2025 року позов Т Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту№ 413823 від 15.09.2022 в сумі 62 440 (шістдесят дві тисячі чотириста сорок) гривень та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 - адвоката Дашко В`ячеслав Олександрович.
Вважає, що рішення районного суду прийняте з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, при цьому суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою неправильне вирішення справи по суті, не сприяв повному, об`єктивному її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Скаржник заперечує належність доказів укладення кредитного договору, фактичного отримання ним кредитних коштів та переходу права вимоги до позивача, Окремо зауважує, що документи сформовані в системі «Електронний суд» не є належними та допустимими доказами, які б свідчили, що відповідачем було підписано кредитний договір.
Крім того, вказує, що ні в кредитному договорі, ні в паспорті споживчого кредиту не зазначено банківської картки або банківських реквізитів позичальника.
Посилається на те, що він є військовослужбовцем, проходить військову службу під час дії особливого періоду, а тому відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проценти за користування кредитом йому не повинні нараховуватися.
Просив рішення районного суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Зазначив, що кредитний договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства України, що підтверджується наявними матеріалами справи, а заперечення скаржника є безпідставними та необґрунтованими, які спрямовані на уникнення відповідальності за порушення зобов`язання.
Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» і відповідачем 15.09.2022 укладено договір про надання споживчого кредиту № 413823 (далі також - Договір), згідно з умовами якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 7 000,00 грн на строк 365 днів, відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у терміни, встановлені Договором, та виконати інші зобов`язання у повному обсязі, на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Даний договір укладено в електронній формі.
Пунктом 1.4. Договору встановлено, що кредит надається строком на 365 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту визначені в Графіку платежів (додаток № 1 до Договору).
Відповідно до п. 1.5.1. Договору стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, визначеного п. 1.4. Договору.
Згідно з п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну карту позичальника № НОМЕР_1 .
Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме - надало відповідачу грошові кошти в сумі 7 000,00 грн шляхом безготівкового перерахування коштів та зарахування на картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек» від 30.10.2024 (а.с.19 зворот).
На підставі договору факторингу № 01022024 від 01.02.2024 (а.с. 26-30), укладеного між ТОВ «Селфі Кредит» і позивачем, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Договором № 413823.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Щодо укладення кредитного договору
Згідно ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1,2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається, що 15.09.2022 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» за № 413823, додатки та додаткові угоди до якого є невід`ємними частинами та є обов`язковими до виконання їх сторонами.
Відповідно до п.1.1. укладення Договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» , в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер телефону споживача, вказаний при вході.
Пунктом 9.6. визначено порядок укладення Договору та створення електронних підписів сторін. Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони Товариства електронним підписом, в Особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання.
Електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача.
На виконання та у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор Е662 для підписання кредитного договору № 413823 від 15.09.2022.
Таким чином, вказаний Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е662, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.19).
Для укладення вище вказаного договору відповідач надав дані паспорта, РНКПП, та рахунок, на який позивач перерахував їй кошти, на виконання умов договору.
Підписуючи Договір шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідач підтвердив свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами Договору та підтвердив ознайомлення з Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки.
Доказів того, що вказаний Договір був укладений шахрайським шляхом чи персональні дані ОСОБА_1 були використані товариством для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надано.
Колегія суддів звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Відтак, підписання відповідачем договору №413823 від 15.09.2022 про надання кредиту по продукту «New Short» підтверджено належними та допустимими доказами.
Зміст договору та паспорту споживчого кредиту свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину: суми кредиту, строку кредитування, розміру та порядку нарахування процентів, порядку здійснення розрахунків.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору №413823 від 15.09.2022.
Таким чином, доводи відповідача про те, що він не підписував кредитний договір, спростовуються матеріалами справи.
Укладення вказаного кредитного договору онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення кредиту за електронним договором є обов`язковим.
Окрім того, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що документи сформовані в системі «Електронний суд» не є належними та допустимими доказами, які б свідчили, що відповідачем було підписано кредитний договір.
Відповідно до частини 3 статті 95 ЦПК України, учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису, відповідно до закону.
Колегія суддів відхиляє та вважає необґрунтованими такі доводи скаржника, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву з додатками, позивачем подано в електронній формі, а саме через систему "Електронний суд", що передбачає підписання документів кваліфікованим електронним підписом (КЕП). Це є аналогом власноручного підпису і надає документу юридичної сили, забезпечуючи його достовірність та цілісність.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно встановив доведеність наявності кредитних правовідносин між позивачем та відповідачем.
Щодо перерахування коштів
Відповідно до умов Договору кредитодавець надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені Договором (п. 1.2.)
Сума кредиту (загальний розмір) складає 7000,00 грн (п. 1.3.).
Пунктом 2.1. визначено, що кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Отже, посилання скаржника на те, що ні в кредитному договорі, ні в паспорті споживчого кредиту не зазначено банківських реквізитів позичальника, спростовується умовами Договору №413823 від 15.09.2022, а саме - пунктом 2.1.
Сума кредиту перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору (п.2.2.).
Факт перерахування відповідачу грошових коштів на його картковий рахунок № НОМЕР_1 , підтверджується листом ТОВ «Пейтек» №20241030-134 від 30.10.2024.
У вказаному листі вказано, що між Товариством «Пейпек» та ТОВ`Селфі Кредит» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів №03052022-1 від 03.05.2022.
Також зазначено, що відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта ТОВ «Селфі Кредит» 15.09.2022 09:44:04 на суму 7000,00 грн.; призначення платежу: зарахування на картку, маска НОМЕР_2 .
У відповідності до частини першої статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто і в такому разі Відповідач має прийняти виконання зобов`язання за Кредитним договором, запропоноване за Позивача третьою особою.
ТОВ «Кредит-Капітал» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, то платіжні реквізити Відповідач зазначила самостійно в системі, у Позивача відсутня інформація про належність цього рахунку Відповідачу, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно Банк-емітент картки.
Ставлячи під сумнів факт перерахування коштів позичальнику відповідач, в свою чергу, не спростував ані належності йому вказаного банківського рахунку, ані факту зарахування на нього грошових коштів, тому місцевий суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» щодо стягнення основної суми кредиту.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів укладання спірного договору та переказу коштів позичальнику, відхиляються колегією суддів як безпідставні.
Таким чином, факт перерахування коштів на платіжну карту, номер якої було самостійно внесено позичальником до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доводиться наявними в матеріалах справи доказами.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив наявність між сторонами кредитних правовідносин та обов`язок відповідача повернути суму основного боргу за кредитним договором у розмірі 7 000,00 грн.
Щодо права вимоги
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18, постанова Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №359/2703/15ц).
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові і відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.
Відповідно до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі договору факторингу № 01022024 від 01.02.2024 (а.с. 26-30), укладеного між ТОВ «Селфі Кредит» і позивачем, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Договором № 413823.
На підтвердження права вимоги за вказаним кредитним договором позивачем додано наступні докази: Договір факторингу №01022024 від 01 лютого 2024 року, з реквізитами та підписами та підписами сторін;
Акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 01.02.2024 до Договору факторингу №01022024 від 01.02.2024. Відповідно Акту прийому-передачі клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр, після чого до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором стосовно заборгованостей.
Витяг з реєстру божників до Договору факторингу №01022024 від 01.02.2024, в якому під порядковим номером 7185 значиться ОСОБА_1 із загальним розміром заборгованості 62440,00 грн.
Апеляційний суд визнає, що копія договору відступлення прав вимоги, акт приймання передачі, платіжна інструкція та реєстр права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок районного суду, що позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Договором № 413823 від 15.09.2022.
Щодо нарахування відсотків
Згідно з положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, право кредитодавця на одержання процентів за користування кредитом може бути обмежене законом.
Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до умов Договору сума кредиту 7000,00 грн. Тип кредиту - кредит (п.1.3.).
Строк кредиту 365 дні. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (1.4.).
Тип процентної ставки - фіксована (п.1.5.). За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:
Стандартна процента ставка становить 2,2% в день та застосовується в межах строку кредитування, вказаного в п. 1.4. Договору (п.1.5.1.). Знижена процентна ставка 0,88% в день (п.1.5.2.).
Відповідно до ч. 15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Зазначена норма є імперативною та спрямована на забезпечення додаткових соціальних гарантій військовослужбовців, які виконують конституційний обов`язок із захисту Вітчизни. Її застосування не залежить від волі кредитора та не може бути поставлене у залежність виключно від факту попереднього повідомлення фінансової установи про проходження боржником військової служби, якщо відповідний статус підтверджено належними доказами під час судового розгляду.
В доводах апеляційної скарги сторона відповідача посилались на те, що відповідач є військовослужбовцем, проходить військову службу під час дії особливого періоду, а тому відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проценти за користування кредитом йому не повинні нараховуватися.
На підтвердження зазначених обставин до суду апеляційної інстанції подано копії документів, які підтверджують проходження ним військової служби.
З копії військового квитка, долученого до апеляційної скарги, вбачається, що 30 вересня 2022 року ОСОБА_1 на підставі наказу командира 1121 НЗРАП №49-Р.С призваний у Збройні Сили України (СЗРУ) на в/с за контрактом.
Відповідно до Довідки Форми №5 від 25 вересня 2025 року вбачається, що сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) з 25.12.2022 року теперішній час. Довідка видана за місцем вимоги та підписана ТВО командира військової частини НОМЕР_4 - ОСОБА_2 .
Колегія суддів вважає, що зазначені докази підлягають прийняттю судом апеляційної інстанції, оскільки вони мають істотне значення для правильного вирішення справи, а їх неподання до суду першої інстанції було зумовлене об`єктивними причинами.
Суд першої інстанції розглянув справу без участі відповідача поштові відправлення суду повернулися неврученими у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, отже відповідач відповідно до ст.130 ЦПК України вважався повідомленим належним чином, але фактично був позбавлений можливості подати суду свої заперечення проти позову і відповідні докази.
З наданих відповідачем доказів вбачається, що 30.09.2022 ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України та військовослужбовцем по теперішній час.
Таким чином суд, апеляційний суд вбачає наявність правових підстав для застосування положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»
Отже, з дати проходження відповідачем військової служби на спірні правовідносини поширюється дія ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка унеможливлює нарахування йому процентів за користування кредитом за відповідний період.
Також колегія суддів зазначає, що неповідомлення позичальником кредитора про проходження військової служби може пояснювати причини складення позивачем первісного розрахунку заборгованості, однак не звільняє суд від обов`язку перевірити правильність такого розрахунку після подання відповідачем доказів, які мають істотне значення для справи.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що кредитний договір №413823 був укладений 15.09.2022.
Таким чином, відповідачу необхідно сплати відсотки за користування кредитом за період з 15.09.2022 по 14.09.2022 відповідно до умов кредитного договору.
До вказаного періоду, необхідно застосувати п.1.5.2. Договору, що відповідає як умовам Договору так і наданому позивачем розрахунку.
Отже, заборгованість за відсотками, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 924,00 грн (15 днів (з 15.09.2022-29.09.2022) х (7000,00 (сума кредиту) х 0,88% (п.1.5.2.)).
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПУ України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, а рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового - про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 413823 від 15.09.2022 у загальному розмірі 7924,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 924,00 грн - заборгованість за відсотками.
Частиною 1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», звертаючись до суду з позовом, сплатило 2 422,40 грн судового збору. Позов задоволено на 12,70 %.
Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають до стягнення витрати зі сплати судового збору у розмірі 307,64 грн (2422,40 х 12,70%).
Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дешка В`ячеслава Олександровича - задовольнити частково.
Рішення Чутівського районного суду м. Полтави від 31 січня 2025 року - скасувати, ухвалити нове.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором № 413823 від 15.09.2022 в розмірі 7924,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 924,00 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати зі сплати судового у розмірі 307,64 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 13 серпня 2026 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді: О.О. Панченко
О.В. Чумак