Справа №303/7097/26 2-а/303/77/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.
з участю секретаря судових засіданеь Славич М.В.
представника позивача Соколовської Ю.О.
відповідача ОСОБА_1
перекладача Самойленко О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Мукачево адміністративну справу за позовом представника позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - ОСОБА_2 до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) про продовження строку затримання іноземця з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) про продовження строку затримання іноземця з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.
Позов обґрунтований тим, що відповідач був виявлений та затриманий 21.02.2026 року близько 23 год. 30 хв. в ході реалізації заходів забезпечення правового режиму воєнного стану на околиці населеного пункту Нижні Ворота (територія Мукачівського району Закарпатської області) прикордонним нарядом «Контрольний пост» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, що виразилося у невиконанні ним у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, прийнятого Тульчиським відділом УДМС України у Вінницькій області від 07.01.2026 року №0534/30/00020322, яким іноземця було зобов`язано залишити територію України до 04.02.2026 року (наявна відмітка у паспортному документі громадянина Народної Республіки Бангладеш НОМЕР_2 , виданому 10.09.2023 року. Зазначеними діями відповідач порушив вимоги ч.5 ст.26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та п.38 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15.02.2012 року №150, а саме перевищив строк перебування на території України на 17 днів, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.203 КУпАП.
З урахуванням положення ч.1 ст.30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», 24.02.2026 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 було прийнято рішення про примусове видворення відповідача за межі України.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.02.2026 року (справа №303/1571/26, провадження №2-а/303/30/26) ухвалено затримати громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком 6 (шість) місяців, а саме до 21.08.2026 року (включно).
10.03.2026 року відповідача було поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Державної міграційної служби України, де особа наразі утримується.
З огляду на необхідність продовження строку затримання відповідача для можливості забезпечення примусового видворення за межі території України, в межах періоду, визначеного абз. 1 ч.4 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», позивач просить суд продовжити строк затримання відповідача громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), на шість місяців, тобто до 21.02.2027 року.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.08.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з обов`язковою участю сторін. Крім того постановлено про участь відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні представник позивача Соколовська Ю.О. підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві, пояснила, що для забезпечення виконання рішення суду про примусове видворення позивачем вживається всіх необхідних заходів. У свою чергу, відповідач є ідентифікований, проте рішення про його видворення неможливо виконати у зв`язку з відсутністю співпраці з Республікою Молдова.
Відповідач громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив суду, що він хоче додому і для цього просив, щоб йому надали візу для виїзду.
Вивчивши позовну заяву, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В судовому засіданні встановлено, що громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 був виявлений та затриманий 21.02.2026 року близько 23 год. 30 хв. в ході реалізації заходів забезпечення правового режиму воєнного стану на околиці населеного пункту Нижні Ворота (територія Мукачівського району Закарпатської області) прикордонним нарядом «Контрольний пост» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, що виразилося у невиконанні ним у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, прийнятого Тульчиським відділом УДМС України у Вінницькій області від 07.01.2026 року №0534/30/00020322, яким іноземця було зобов`язано залишити територію України до 04.02.2026 року. Зазначеними діями відповідач порушив вимоги ч.5 ст.26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та п.38 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15.02.2012 року №150, а саме перевищив строк перебування на території України на 17 днів, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.203 КУпАП.
24.02.2026 року начальником відділу адміністратвино-юрисдикційної діяльності штабу ОСОБА_4 прийнято рішення про примусове видворення відповідача за межі території України.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.02.2026 року (справа №303/1571/26, провадження №2-а/303/30/26) ухвалено затримати громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком 6 (шість) місяців, а саме до 21.08.2026 року (включно).
10.03.2026 відповідача було поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Державної міграційної служби України, де відповідач наразі і утримується та строк тримання відповідача закінчується 21.08.2026 року.
В подальшому позивачем в рамках вжиття заходів для забезпечення виконання рішення про примусове видворення відповідача за межі території України було зроблено таке.
Відповідно до листа №02.1/6486-26-Вих від 17.04.2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся до Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні щодо сприяння у поверненні іноземних громадян.
Відповідно до листа №02.1/6488-26-Вих від 17.04.2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся до Міжнародного Комітету Червоного Хреста щодо сприяння у поверненні іноземних громадян.
У відповідності до відповіді від 06.05.2026 року Міжнародного Комітету Червоного Хреста зазначено, що з метою сприяння таким транскордонним переміщенням МКЧХ за необхідності може видавати тимчасовий проїздний документ (ТПД) для виїзду, транзиту та виїзду до іншої країни, виходячи зі свого мандата на захист постраждалого населення та права на гуманітарну ініциативу, передбачених ст.ст.9, 9, 9 та 10, спільними для всіх Женевських конвенцій 1949 року, МКЧХ видає свій ТПД з гуманітарною метою особам, які не мають паспорта або іншого дійсного, визнаного проїздного документа і не можуть повернутися до своєї країни походження чи проживання, або вирушити до країни, що надає тимчасовий чи постійний притулок. ТПД видається як останній засіб, коли органи влади не можуть надати інший документ, а також за умови, що органи влади в транзитних та приймаючих країнах офіційно визнають цей ТПД. Відповідно до встановленої процедури, ТПД видається лише після безпосередньої взаємодії з отримувачем і за умови добровільної згоди особи на здійснення поїздки.
Відповідно до листа №02.1/43377-26-Вих від 25.05.2026 року в.о. Голови ДПС України Валерій Вавринюк звернувся до МЗС України щодо затримання іноземців.
Разом з тим, так як повітряний простір України для здійснення цивільних авіаперевезень закритий, а пряме сполучення з Народною Республікою Бангладеш відсутнє, повернення відповідача до країни його громадянської належності можливе виключно через третю (транзитну) країну. Такі обставини ускладнюють процедуру фактичного видворення відповідача за межі України, так як, в`їзд на територію третьої країни з метою транзитного проїзду вимагає отримання відповідного дозволу (візи).
Разом з тим, відповідачу було відмовлено у видачі візи для в`їзду іноземця на територію Республіки Молдова з причини відсутності у нього підстав для законного перебування на території України.
Представником позивача вживалися заходи щодо вирішення питання можливості організації транзитного перевезення іноземців територією Республіки Молдова у порядку, передбаченому ст.8 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про реадмісію осіб, ратифікованої Законом України № 2534-V1I1 від 06.09.2018 року.
За таких обставин, представник позивача просить суд продовжити строк затримання відповідача громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком 6 (шість) місяців, а саме до 21.02.2027 року.
Відповідно до ст.26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Так, правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов`язки, порядок вирішення питань, пов`язаних з їх в`їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Пунктом 7 ч.1 ст.1 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, це - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
У п.14 ч.1 ст.1 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Відповідно до ч.3 ст.9 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно до ч.2 ст.14 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.
У ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997 року, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання недозволеному в`їзду особи в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Згідно із ч.4 ст.30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства визначені ст.289 КАС України.
По відношенню до цього суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, а саме затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Відповідно до ч.11 ст.289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.
Частина 12 ст.289 КАС України встановлює, що про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Так, судом встановлено, що адміністративний позов про продовження строку затримання особи позивачем подано у строк, визначений ч.12 ст.289 КАС України.
Згідно із ч.13 ст.289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Зазначений перелік умов є вичерпним, що також зазначено у постанові Верховного Суду від 28.01.2021 року (справа № 743/1046/20). Аналогічні висновки були висловлені також і у постанові Верховного Суду від 26.09.2023 року (справа № 158/1645/23).
Наведена судова практика покликана стимулювати позивача до активних дій щодо видворення відповідача у встановлений законом шестимісячний строк.
Зазначені правові норми кореспондуються з Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України 23.04.2012 року № 353/171/150, та Типовим положенням про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1110.
Так, відповідно до п.п. 2, 4 розділу IV вказаної Інструкції та п.1 зазначеного Положення, пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства, зокрема, стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Відповідно до п.5 Положення іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України чи реадмісії. Строк тримання затриманих іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування становить шість місяців з дня фактичного затримання особи. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи в зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.
Зі змісту наведених приписів слідує, що під час вирішення позову про продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, обов`язковому дослідженню судом підлягає, зокрема, неможливість ідентифікації іноземця або особи без громадянства та/або неможливість забезпечення примусового видворення особи.
При цьому, саме на позивача покладено обов`язок висвітлити, які дії або заходи вживалися для забезпечення примусового видворення особи.
Суд враховує, що позовні вимоги спрямовані на продовження строку затримання відповідача у зв`язку з необхідністю вжиття заходів для забезпечення виконання рішення з його примусового видворення.
Судом встановлено, що громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) є належним чином ідентифікований. Має відповідний документ, що посвідчує його особу. Більше того, сторона позивача визнає таку обставину. При цьому, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідач не йде на співпрацю та відмовляється заповнювати будь-які документи.
Щодо аргументів представника позивача про наявність труднощів щодо виконання рішення про примусове видворення відповідача суд відзначає, що вжиті позивачем заходи містять прохання загального змісту щодо налагодження співпраці із суміжною державою щодо врегулювання питання транзитного переміщення осіб через її територію.
Суд акцентує увагу на тому, що відсутність можливості виконати рішення про примусове видворення відповідача за межі України з незалежних від сторін причин протягом тривалого часу не може бути безумовною підставою для продовження строку затримання відповідача, оскільки продовження строку затримання відповідача без належних та вичерпних на те підстав не відповідає ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже покладає на відповідача додаткові обов`язки, що мають наслідком обмеження свободи пересування, які відповідно до законодавства, мають забезпечуватись саме з боку держави - відповідним державним органом.
Також невиконання запитів органу державної влади не може бути законною правовою підставою для продовження строку затримання відповідача, а неможливість забезпечити примусове видворення відповідача у зв`язку з відсутністю певних дипломатичних відносин між країнами чи наявністю вказаних позивачем труднощів, не є правовими підставами для продовження строку затримання відповідача, особу якого ідентифіковано.
Пункт 1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в недопущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків стосовно права на свободу, яке гарантує п.1 ст.5, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті цього положення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ливада проти України» (від 26.06.2014 року) проголошуючи право на свободу, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в недопущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків із права на свободу, яке гарантує п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті положення п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Застосування адміністративного затримання для забезпечення доступності особи для подальшого кримінального провадження становить свавільне позбавлення свободи.
Європейський суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» (рішення від 25.06.1996 року) та у справі «Дугуз проти Греції» (рішення від 06.03.2001 року) вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.
З огляду на це суд зазначає, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України затримання треба розуміти і як тимчасовий запобіжний кримінально-процесуальний, і як адміністративно-процесуальний захід, застосування яких обмежує право на свободу та особисту недоторканність людини (абзац 5 п.6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2003 року №12-рп/2003).
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про відсутність передбачених законодавством підстав для продовження строку затримання відповідача, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, суд також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (GarciaRuiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись, як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат, а також приймаючи до уваги положення ч.19 ст.289 КАС України, за якими за подання до адміністративного суду позовних заяв у справах, визначених ст.289 КАС України, судовий збір не сплачується, судові витрати по справі слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 6, 19, 46, 250, 257, 259, 289, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову представника позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - ОСОБА_2 про продовження строку затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком 6 (шість) місяців, а саме до 21.02.2027 року - відмовити.
Копію рішення невідкладно видати учасникам справи.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Відповідач: громадянин Народної республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце перебування: Волинський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Державної міграційної служби України, місцезнаходження: с.Журавичі, вул.Перемоги, буд.27, Ківерцівський район, Волинська область.
Повний текст рішення складений 18.08.2026 року.
Головуючий Ю.Ю. Куцкір