ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Львів Справа № 303/7097/26 пров. № А/857/46429/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Боршовського Т.І.,
за участі секретаря судового засідання Плесак М.В.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 серпня 2026 року (головуючого судді Куцкір Ю.Ю., ухвалене у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції о 15 год. 38 хв. в м. Мукачево повний текст рішення складено 18.08.2026) у справі №303/7097/26 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) до Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про продовження строку затримання іноземця з метою забезпечення примусового видворення за межі території України,-
ВСТАНОВИВ:
ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) 13.08.2026 звернувся в суд з позовом до Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 в якому просить продовжити строк затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України на строк 6 місяців, а саме до 21.02.2027.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 серпня 2026 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Вказує, що Адміністрацією Державної прикордонної служби України на адресу Посольства України в Турецькій Республіці направлено лист з проханням щодо сприяння в отриманні від Прикордонної поліції міжнародного аеропорту «Стамбул» письмового дозволу на транзитній переліт громадян Народної Республіки, в тому числі відповідача, які планують у серпні 2026 року вибути з України транзитом через міжнародний аеропорт «Кишинів» (Республіка Молдова) та міжнародний аеропорт «Стамбул» (Турецька Республіка) з подальшим слідуванням до країни походження (без виходу з транзитної зони аеропорта «Стамбул») (від 30.07.2026 № 02.1/64065-26-Вих), відповідь наразі очікується. Також вважає, що продовження строку затримання особи, не зважаючи на серйозність заходу, є цілком виправданим та належним, тому, як в даному випадку застосування інших, менш суворих заходів, буде недостатнім для гарантування виконання такою особою певних обов`язків, пов`язаних із залишенням території України у встановленому законодавством порядку.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційного розгляду справи представник позивача Соколовська Ю.О. апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи відповідно до статті 268 КАС України, подав до апеляційного суду заяву 14.09.2026 про розгляд його справи, оскільки стосується його затримання та свободи.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , 01.01.1985 року був виявлений та затриманий 21.02.2026 року близько 23 год. 30 хв. в ході реалізації заходів забезпечення правового режиму воєнного стану на околиці населеного пункту Нижні Ворота (територія Мукачівського району Закарпатської області) прикордонним нарядом «Контрольний пост» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, що виразилося у невиконанні ним у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, прийнятого Тульчиським відділом УДМС України у Вінницькій області від 07.01.2026 року №0534/30/00020322, яким іноземця було зобов`язано залишити територію України до 04.02.2026 року. Зазначеними діями відповідач порушив вимоги ч.5 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та п.38 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15.02.2012 року №150, а саме перевищив строк перебування на території України на 17 днів, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.203 КУпАП.
24.02.2026 начальником відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу ОСОБА_2 прийнято рішення про примусове видворення відповідача за межі території України.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.02.2026 у справі №303/1571/26, провадження №2-а/303/30/26 ухвалено затримати громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ( ОСОБА_3 ), з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком 6 (шість) місяців, а саме до 21.08.2026 року (включно).
10.03.2026 відповідача було поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Державної міграційної служби України, де відповідач наразі і утримується та строк тримання відповідача закінчується 21.08.2026 року.
Відповідно до листа №02.1/6486-26-Вих від 17.04.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 звернувся до Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні щодо сприяння у поверненні іноземних громадян.
Відповідно до листа №02.1/6488-26-Вих від 17.04.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся до Міжнародного Комітету Червоного Хреста щодо сприяння у поверненні іноземних громадян.
06.05.2026 у відповіді від Міжнародного Комітету Червоного Хреста зазначено, що з метою сприяння таким транскордонним переміщенням МКЧХ за необхідності може видавати тимчасовий проїздний документ (ТПД) для виїзду, транзиту та виїзду до іншої країни, виходячи зі свого мандата на захист постраждалого населення та права на гуманітарну ініціативу, передбачених ст.ст.9, 9, 9 та 10, спільними для всіх Женевських конвенцій 1949 року, МКЧХ видає свій ТПД з гуманітарною метою особам, які не мають паспорта або іншого дійсного, визнаного проїздного документа і не можуть повернутися до своєї країни походження чи проживання, або вирушити до країни, що надає тимчасовий чи постійний притулок. ТПД видається як останній засіб, коли органи влади не можуть надати інший документ, а також за умови, що органи влади в транзитних та приймаючих країнах офіційно визнають цей ТПД. Відповідно до встановленої процедури, ТПД видається лише після безпосередньої взаємодії з отримувачем і за умови добровільної згоди особи на здійснення поїздки.
Відповідно до листа №02.1/43377-26-Вих від 25.05.2026 року в.о. Голови ДПС України Валерій Вавринюк звернувся до МЗС України щодо затримання іноземців.
Разом з тим, так як повітряний простір України для здійснення цивільних авіаперевезень закритий, а пряме сполучення з Народною Республікою Бангладеш відсутнє, повернення відповідача до країни його громадянської належності можливе виключно через третю (транзитну) країну. Такі обставини ускладнюють процедуру фактичного видворення відповідача за межі України, так як, в`їзд на територію третьої країни з метою транзитного проїзду вимагає отримання відповідного дозволу (візи).
Разом з тим, відповідачу було відмовлено у видачі візи для в`їзду іноземця на територію Республіки Молдова з причини відсутності у нього підстав для законного перебування на території України.
Представником позивача вживалися заходи щодо вирішення питання можливості організації транзитного перевезення іноземців територією Республіки Молдова у порядку, передбаченому ст.8 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про реадмісію осіб, ратифікованої Законом України № 2534-VІІІ від 06.09.2018 року.
За таких обставин, представник позивача просить суд продовжити строк затримання відповідача громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ( ОСОБА_3 ), з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком 6 (шість) місяців, а саме до 21.02.2027 року.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність обґрунтувань для задоволення позовних вимог, оскільки відсутність можливості виконати рішення про примусове видворення відповідача за межі України з незалежних від сторін причин протягом тривалого часу не може бути безумовною підставою для продовження строку затримання відповідача.
Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини визначають, що ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
У статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання недозволеному в`їзду особи в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Згідно статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI) іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку; паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в`їзд або виїзд з держави і визнається Україною; нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Стаття 2 Закону № 3773-VI встановлює, що правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Відповідно до статті 4 Закону № 3773-VI передбачено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
Відповідно до частини 2 статті 14 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону № 3773-VI, нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили кримінальні, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
За приписами частин 2-3 статті 25 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій. Рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення.
Частиною 1 статті 26 Закону № 3773-VI визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Згідно із частинами 3, 4 статті 26 Закону № 3773-VI один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Згідно із частинами 1-4 статті 30 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Пунктом 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1110 від 17.07.2003 (далі - Типове положення) визначено, що пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - пункт тимчасового перебування), є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих ДМС, її територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства.
Згідно із пунктом 5 Типового положення іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України чи реадмісії. Строк тримання затриманих іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування становить шість місяців з дня фактичного затримання особи. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи в зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців. Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення кожні шість місяців подається позовна заява відповідно до вимог частини дванадцятої статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Частинами 11-12 статті 289 КАС України передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.
Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Колегія суддів враховує, що умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи (частина 13 статті 289 КАС України).
З аналізу вказаних норм видно, що у справах про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України слід встановити наявність двох умов, а саме: відсутність співпраці з боку іноземця з уповноваженими органами та/або неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства.
Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено та затримано 21.02.2026 року близько 23 год. 30 хв. в ході реалізації заходів забезпечення правового режиму воєнного стану на околиці населеного пункту Нижні Ворота (територія Мукачівського району Закарпатської області) прикордонним нарядом «Контрольний пост» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, що виразилося у невиконанні ним у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, прийнятого Тульчиським відділом УДМС України у Вінницькій області від 07.01.2026 року №0534/30/00020322, яким іноземця було зобов`язано залишити територію України до 04.02.2026 року.
24.02.2026 начальником відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу ОСОБА_2 прийнято рішення про примусове видворення відповідача за межі території України, доказів оскарження матеріали справи не містять.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.02.2026 у справі №303/1571/26, провадження №2-а/303/30/26 ухвалено затримати громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ( ОСОБА_3 ), з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком 6 (шість) місяців, а саме до 21.08.2026 року (включно). На момент ухвалення судом вказаного рішення відповідач був ідентифікований та документований паспортом громадянина Народної Республіки Бангладеш НОМЕР_2 , виданим 10.08.2023, DIP/DHAKA, дійсним до 09.09.2028.
10.03.2026 відповідача було поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Державної міграційної служби України, де відповідач наразі і утримується.
Суд апеляційної інстанції враховує, що ІНФОРМАЦІЯ_6 впродовж строку затримання відповідача та утримання його у Волинському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства з метою організації та забезпечення фактичного примусового видворення іноземця за межі України.
З огляду на те, що повітряний простір України для здійснення цивільних авіаперевезень наразі закритий, а пряме наземне сполучення з Народною Республікою Бангладеш відсутнє, повернення особи до країни її громадянської належності можливе виключно через третю країну, для в`їзду в яку необхідно отримати відповідний дозвіл (транзитну візу), у даному випадку, такою країною є Республіка Молдова. Варто зауважити, що в Україну відповідач потрапив власне саме транзитом через територію Республіки Молдова (на підставі одноразової електронної транзитної візи Республіки Молдова).
Як зазначає апелянт за інформацією, отриманою від консула Республіки Молдова в Україні, оформлення транзитних віз Посольством Республіки Молдова в Україні наразі не здійснюється, такі візи можливо оформити виключно через офіційний державний сайт «Е-visa Moldova» (evisa.gov.md).
Відповідачем через офіційний державний сайт «Е-visa Moldova» (evisa.gov.md) було подано заявку (анкета зі сканованими копіями необхідних документів) на отримання електронної транзитної візи (тип В). Однак, у видачі візи відповідачу було відмовлено (з причини відсутності у іноземця підстав для законного перебування на території України - закінчення терміну дії української візи 08.12.2025).
ІНФОРМАЦІЯ_6 було направлено лист на адресу Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні з проханням розглянути питання щодо можливості сприяння в межах компетенції у поверненні іноземців, які втратили підстави для законного перебування в Україні, в тому числі й відповідача, до країн їхньої громадянської належності (від 17.04.2026 № 02.1/6486-26-Вих).
Відповіді на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивача у справі не надходило.
ІНФОРМАЦІЯ_6 також було направлено лист на адресу Міжнародного Комітету Червоного Хреста (від 17.04.2025 № 02.1/6488-26-Вих) з проханням розглянути питання щодо можливості сприяння у поверненні іноземців, які втратили підстави для законного перебування в Україні, в тому числі й відповідача до країн їхньої громадянської належності, зокрема, шляхом видачі відповідного тимчасового проїзного документу («emergency travel document»), наявність якого виключає необхідність додаткового отримання дозволів (віз) на в`їзд та транзитний проїзд в країнах по маршруту слідування іноземця в країну його громадянської належності.
Однак, відповідно до інформації, викладеної у листі Міжнародного Комітету Червоного Хреста від 06.05.2026 KYI 26/00854 JSC/malf з метою сприяння таким транскордонним переміщенням МКЧХ за необхідності може видавати тимчасовий проїздний документ (ТПД) для виїзду, транзиту та виїзду до іншої країни, виходячи зі свого мандата на захист постраждалого населення та права на гуманітарну ініціативу, передбачених ст.ст.9, 9, 9 та 10, спільними для всіх Женевських конвенцій 1949 року, МКЧХ видає свій ТПД з гуманітарною метою особам, які не мають паспорта або іншого дійсного, визнаного проїздного документа і не можуть повернутися до своєї країни походження чи проживання, або вирушити до країни, що надає тимчасовий чи постійний притулок. ТПД видається як останній засіб, коли органи влади не можуть надати інший документ, а також за умови, що органи влади в транзитних та приймаючих країнах офіційно визнають цей ТПД. Відповідно до встановленої процедури, ТПД видається лише після безпосередньої взаємодії з отримувачем і за умови добровільної згоди особи на здійснення поїздки.
Відповідно до листа №02.1/43377-26-Вих від 25.05.2026 року в.о. Голови ДПС України Валерій Вавринюк звернувся до МЗС України щодо затримання іноземців.
З огляду на вищезазначене колегія суддів враховує, що ІНФОРМАЦІЯ_6 наразі вживаються заходи щодо організації транзитного перевезення іноземців територією Республіки Молдова, в порядку статті 8 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про реадмісію осіб, ратифікованої Законом України № 2534-VIII від 06.09.2018 (далі - Угода).
Відповідно до підпункту 1.1 статті 1 Імплементаційного протоколу про порядок реалізації Угоди компетентним органом у випадку наземного транзитного перевезення осіб від української Сторони є Державна міграційна служба України, а від молдовської Сторони - Генеральний інспекторат з міграції Міністерства внутрішніх справ Республіки Молдова.
Так, Державною міграційною службою України (за клопотанням Державної прикордонної служби України) на адресу Генерального інспекторату з міграції Міністерства внутрішніх справ Республіки Молдова було направлено запит на отримання дозволу на транзитне перевезення іноземців з України до Республіки Молдова (в міжнародний аеропорт «Кишинів») у супроводі військовослужбовців Державної прикордонної служби України.
За інформацією Генерального інспекторату з міграції Міністерства внутрішніх справ Республіки Молдова дозвіл на транзитне перевезення громадян Народної Республіки Бангладеш через територію Республіки Молдова може бути надано за наявності письмових гарантій (офіційного підтвердження) третьої країни щодо пропуску іноземців на її територію, незалежно від того чи це буде країна транзиту чи країна призначення (лист від 20.05.2026 № 5/9-R-2862).
В зв`язку з відсутністю прямого авіаційного сполучення з Республіки Молдова до Народної Республіки Бангладеш, слідування іноземців можливе за маршрутом: Кишинів (Республіка Молдова) - Стамбул (Турецька Республіка) - Дакка (Народна Республіка Бангладеш).
Адміністрацією Державної прикордонної служби України на адресу Посольства України в Турецькій Республіці направлено лист з проханням щодо сприяння в отриманні від Прикордонної поліції міжнародного аеропорту «Стамбул» письмового дозволу на транзитній переліт громадян Народної Республіки, в тому числі відповідача, які планують у серпні 2026 року вибути з України транзитом через міжнародний аеропорт «Кишинів» (Республіка Молдова) та міжнародний аеропорт «Стамбул» (Турецька Республіка) з подальшим слідуванням до країни походження (без виходу з транзитної зони аеропорту «Стамбул») (від 30.07.2026 № 02.1/64065-26-Вих), відповідь не отримано.
Судова колегія враховує висновки Європейського суду з прав людини у справах щодо питань обмеження права на свободу, передбаченого підпунктом «f» пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Отже враховуючи вказані дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо процедури забезпечення примусового видворення за межі території України відповідача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку затримання Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою примусового видворення за межі території України.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем не доведено суду наявності обставин для продовження строку затримання відповідача тривалістю ще на 6 місяців, який є досить значним у розглядуваній ситуації.
Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що достатнім строком для продовження строку затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення за межі території України є три місяці.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 13.08.2026 слід скасувати і якою позовні вимоги задовольнити частково.
Поняття адміністративної справи незначної складності (малозначної справи) міститься у пункті 20 частини 1 статті 4 КАС України, відповідно до якого адміністративною справою незначної складності є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною 6 статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ цієї категорії, який, втім, не є вичерпним.
Згідно пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет спору, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, відповідно рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.
Керуючись ст. ст. 268, 271, 289, 308, 310, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) - задовольнити частково.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 серпня 2026 року у справі №303/7097/26 - скасувати.
Позов ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) - задовольнити частково.
Продовжити строк затримання Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 3 (три) місяці, а саме до 21 листопада 2026 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом строку визначеного статтею 329 КАС України.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
Т.І. Боршовський
Повний текст постанови складено 28.09.2026