ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 серпня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 738/356/26
Головуючий у першій інстанції - Савченко О. А.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1777/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Супруна О.П.,
суддів: Луговця О.А., Мамонової О.Є.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» на рішення Менського районного суду Чернігівської області у складі судді Савченка О.А. від 08.06.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» про стягнення невиплаченої орендної плати за оренду земельної ділянки,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Техресурс»,
У С Т А Н О В И В :
18.02.2026 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Менського районного суду Чернігівської області з позовом до ТОВ «Гетьманське» про стягнення невиплаченої орендної плати за оренду земельної ділянки в розмірі 15 303,78 грн, а також судового збору в сумі 1 331,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,8299 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0109, розташованої на території села Бігач Менського району Чернігівської області. 01.07.2012 між ним та Приватним підприємством «Менське агро» укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років. У подальшому, 01.01.2018, укладено тристоронню додаткову угоду № 2, відповідно до якої права та обов`язки орендаря перейшли до ТОВ «Гетьманське», а строк оренди продовжено до 31.12.2025. Надалі додатковою угодою від 22.12.2021 строк оренди визначено до 01.01.2029 та погоджено порядок і строки внесення орендної плати.
Відповідно до пункту 4.4 договору оренди відповідач зобов`язався щорічно до 31 грудня поточного року сплачувати позивачу орендну плату без урахування індексу споживчих цін та індексації нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 15 134,63 грн, що становить 21,6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на момент укладення договору. Однак за 2025 рік орендна плата позивачу не сплачена, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду утворилася заборгованість.
Із урахуванням передбаченої пунктом 4.7 договору пені в розмірі 0,001 % від суми боргу за кожний день прострочення, а також інфляційних втрат та трьох процентів річних, позивач визначив загальний розмір заборгованості відповідача в сумі 15 303,78 грн.
Позивач зазначав, що звертався до ТОВ «Гетьманське» з вимогою провести відповідні перерахунки орендної плати згідно з умовами договору та вимогами чинного законодавства, однак відповіді не отримав, що розцінив як відмову в задоволенні його вимог.
У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку зі своєчасної сплати орендної плати ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Гетьманське» 15 303,78 грн заборгованості, а також понесені судові витрати.
Менський районний суд Чернігівської області ухвалою від 10.03.2026 залучив до участі в цивільній справі № 738/356/26 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ТОВ «Техресурс».
У своїх поясненнях ТОВ «Техресурс» зазначало, що, незважаючи на придбання права оренди спірної земельної ділянки, не є належним відповідачем у цій справі.
Менський районний суд Чернігівської області рішенням від 08.06.2026 задовольнив позов ОСОБА_1 та стягнув із ТОВ «Гетьманське» заборгованість за невиплачену орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 15 303,78 грн, а також 1 331,20 грн судового збору та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ «Гетьманське» як орендар не виконало обов`язку зі сплати орендної плати за користування належною позивачу земельною ділянкою за 2025 рік. Суд установивши, що орендна плата за вказаний період позивачу не виплачена, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Гетьманське» 15 303,78 грн заборгованості, що складається з орендної плати, пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, а також судових витрат.
02.07.2026 до Чернігівського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга від ТОВ «Гетьманське», у якій товариство просить рішення Менського районного суду Чернігівської області від 08.06.2026 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи та дійшов помилкового висновку про те, що ТОВ «Гетьманське» є належним відповідачем у цій справі. Скаржник зазначає, що 21.04.2025 право оренди спірної земельної ділянки було відчужено на користь ТОВ «Техресурс», до якого перейшли всі права та обов`язки орендаря, у тому числі обов`язок зі сплати орендної плати. На думку ТОВ «Гетьманське», після переходу права оренди саме ТОВ «Техресурс» є належним відповідачем у цій справі. Скаржник також посилається на не врахування судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду щодо визначення належного відповідача та зазначає про неправильне застосування норм матеріального права. Крім того, ТОВ «Гетьманське» не погоджується зі стягненням витрат на професійну правничу допомогу та судового збору, уважаючи їх похідними від помилкового висновку суду про задоволення позову та покладення відповідальності на неналежного відповідача.
Позивач відзив на апеляційну скаргу в установлений судом строк не подавав.
У судове засідання учасники справи не з`явилися, про час і місце розгляду справи оповіщені належними чином, про причини неявки не повідомили.
За правилом частини другої статті 372 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «Гетьманське» не виконало обов`язку зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за 2025 рік, у зв`язку з чим у позивача виникло право вимоги про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних. Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Гетьманське» 15 303,78 грн заборгованості за орендною платою.
Із такими висновками районного суду колегія суддів погодитися не може, оскільки їх зроблено з порушенням норм процесуального права та без належної оцінки обставин щодо переходу права оренди спірної земельної ділянки до ТОВ «Техресурс».
Суд установив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 3,8299 га, з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0109, розташованої на території села Бігач Менського району.
01.07.2012 між ОСОБА_1 та ПП «Менське-Агро» укладено Договір оренди землі, за умовами якого позивач передав належну йому земельну ділянку в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ПП «Менське-Агро» (а.с. 7-11).
Відповідно до пункту 8 Договору оренди землі від 01.07.2012, його укладено на 10 років.
За змістом пункту 9 указаного Договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 1 402,48 грн. Із цієї суми орендарем як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України.
Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації (пункт 10 Договору).
Пунктом 14 Договору передбачено порядок справляння пені в розмірі 0,01 % від несплаченої суми за кожен день прострочення, у разі не внесення орендної плати у строки, визначені Договором.
01.01.2018 між ОСОБА_1 , ПП «Менське-Агро» та ТОВ «Гетьманське» було укладено трьохсторонню додаткову угоду № 2 (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі № б/н від 01.07.2012, відповідно до якої ТОВ «Гетьманське» прийняло на себе права та обов`язки орендаря за вказаним договором(а.с. 12).
Підписанням цієї Додаткової угоди сторони, зокрема, погодили, що строк дії Договору продовжується до 31.12.2025, сплив якого починається з моменту підписання сторонами даної Угоди, але в будь-якому випадку даний Договір та право оренди за даним Договором є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем.
Цього ж дня між сторонами підписано Акт прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за Договором оренди землі від 01.07.2012 № б/н (а.с. 13).
22.12.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Гетьманське» укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі від 01.07.2012, якою визначено строк оренди до 01.01.2029 та погоджено порядок і строки внесення орендної плати (а.с. 14-19). Відповідно до пункту 4.1 зазначеної додаткової угоди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 21,6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 15 134,63 грн за повний рік оренди. Із суми орендної плати орендарем, як податковим агентом, утримуються податки та збори, передбачені чинним законодавством України (пункт 4.2 Додаткової угоди). Пунктом 4.4 цієї Додаткової угоди встановлено строки внесення орендарем орендної плати - до 31 грудня.
21.04.2025 між ТОВ «Гетьманське» та ТОВ «Техресурс» укладено Договір про відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок № 3, предметом якого, серед іншого, є право оренди земельної ділянки площею 3,8299 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0109, орендодавцем якої є ОСОБА_1 .
За умовами зазначеного Договору ТОВ «Техресурс» придбаває право оренди зазначених у цьому Договорі земельних ділянок, а до покупця переходять усі права та обов`язки орендаря щодо земельних ділянок за Договорами оренди землі зі змінами та доповненнями (пункти 2.2, 2.3 Договору) (а.с. 37-38).
Як убачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0109 зареєстроване за ТОВ «Техресурс», номер запису про інше речове право 23870901 (а.с. 35-36).
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною першою статті 16 ЦК України встановлено, що особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Положеннями частини першої статті 4, статей 12, 13 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідно до частини першої та абзацу першого частини другої статті 51 ЦПК України першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до Закону, має право й зобов`язаний визначати суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 41); від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц (пункт 49); від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц (пункт 50); від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц (пункти 37, 54); від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30.01.2019 у справі №552/6381/17 (пункт 38), від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).
Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору в спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №686/20282/21, постанова Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №761/23904/19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами в спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (постанова від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 09.02.2021 у справі №635/4741/17).
Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).
Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони в спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду в пункті 39 постанови від 26.02.2020 у справі №304/284/18 зазначила, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.
Із урахуванням вказаного, визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача), що є обов`язком позивача (пункт 2 частина 3 статті 175 ЦПК України), має відповідати реальному складу учасників спору в спірних правовідносинах, а саме сторін оспорюваного правочину, та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (частина п`ята статті 6 Закону України «Про оренду землі»).
Частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.
Аналогічні підстави виникнення права оренди визначені Земельним кодексом України (далі - ЗК України), зокрема, статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Велика палата Верховного Суду в постанові від 06.03.2024 у справі № 902/1207/22 дійшла висновку про те, що слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов), із якого в його сторін виникають права і обов`язки зобов`язального характеру, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов`язаний із моментом державної реєстрації такого права.
Із матеріалів справи встановлено, що 21.04.2025 між ТОВ «Гетьманське» та ТОВ «Техресурс» укладено Договір № 3 відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок, за умовами якого до ТОВ «Техресурс» перейшли усі права й обов`язки орендаря за договорами оренди землі (зі змінами та доповненнями додатковими угодами), зокрема, щодо земельної ділянки площею 3,83 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0109, що належить ОСОБА_1 .
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 09.03.2026 орендарем земельної ділянки площею 3,8299 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0109 є саме ТОВ «Техресурс».
Звертаючись 18.02.2026 до суду з цим позовом, ОСОБА_1 єдиним відповідачем визначив ТОВ «Гетьманське».
Менський районний суд Чернігівської області ухвалою від 10.03.2026 залучив ТОВ «Техресурс» до участі в розгляді справи в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
За змістом статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідач - це особа, яка на думку позивача порушила, не визнала чи оспорила його права, і до якої звернена позовна вимога. Належним відповідачем є безпосередній суб`єкт спірних матеріальних правовідносин, за рахунок якого можна реально задовольнити позов.
Відповідно до частини першої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Частиною другою статті 51 ЦПК України передбачено, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження у справі, під час апеляційного перегляду справи позивач не вправі змінювати позовні вимоги шляхом їх збільшення, апеляційний суд не може залучати до участі в справі іншого чи додаткового відповідача, зміни у складі учасників процесу можуть мати місце на відповідній стадії процесу лише в прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках, зокрема, при правонаступництві, що відповідає приписам статтей 23-24, 43, 49-51, частини першої статті 55, статті 367 та частини першої статті 368 ЦПК України.
Таким чином, по захист своїх порушених прав особа може звернутися до суду не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права.
ТОВ «Техресурс» у 2025 році, за який позивач просить стягнути орендну плату, було орендарем належної ОСОБА_1 земельної ділянки на підставі Договору відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок № 3 від 21.04.2025.
Із наведеного вбачається, що вирішення позову по суті щодо оспорюваних договорів оренди землі безпосередньо стосується прав, законних інтересів та обов`язків ТОВ «Техресурс», яке не було залучене до участі у справі в якості співвідповідача, що районний суд залишив поза увагою. У свою чергу апеляційний суд не має процесуальних повноважень щодо залучення до участі в справі іншої особи як співвідповідача та позбавлений можливості вирішувати питання про їхні права та обов`язки шляхом ухвалення нового судового рішення.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 40), від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц ) пункт 31.10), від 30.01.2019 у справі №552/6381/17 (пункт 39).
За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц та №372/51/16-ц відповідно, від 30.01.2019 у справі №552/6381/17, від 01.04.2020 у справі №520/13006/17, від 05.07.2023 у справі №910/15792/20, від 21.12.2022 у справі №914/2350/18).
Установивши, що ОСОБА_1 пред`явив цей позов до ТОВ «Гетьманське», не залучивши до участі у справі ТОВ «Техресурс», яке є належним співвідповідачем за заявленими вимогами, апеляційний суд доходить висновку про необхідність відмови в позові саме з цих підстав, оскільки такі вимоги не можуть бути розглянуті без залучення до участі у справі належного співвідповідача.
Колегія суддів не надає правової оцінки доводам позову та іншим доводам апеляційної скарги, які стосуються суті спору, оскільки у справі встановлено неналежний суб`єктний склад учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374, пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи спір за відсутності належного відповідача, порушив норми процесуального права, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги щодо обґрунтованості позовних вимог, доведеності обставин справи та можливості виконання ТОВ «Гетьманське» обов`язку зі сплати орендної плати не підлягають оцінці, оскільки за встановленого неналежного суб`єктного складу учасників справи спір не може бути вирішений по суті.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи задоволення апеляційної скарги, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гетьманське» підлягає стягненню сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1 597,44 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське».
Скасувати рішення Менського районного суду Чернігівської області від 08.06.2026.
Відмовити в позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» про стягнення невиплаченої орендної плати за оренду земельної ділянки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» 1 597,44 грн у відшкодування судового збору за апеляційний розгляд справи.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не оскаржується, крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий: О.П. Супрун
Судді: О.А. Луговець
О.Є. Мамонова