ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. [телефон приховано], е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"19" серпня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2438/26
Суддя Господарського суду Київської області Антонова В.М., розглянувши матеріали за позовом фізичної особи-підприємця Колісніченко Лариси Сергіївни до 1) Державної наукової установи "ІНСТИТУТ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА, ЕКОЛОГІЇ МОРЯ ТА ОКЕАНОГРАФІЇ"; 2) Благодійної організації "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "МХП-ГРОМАДІ" про визнання недійсним договору та визнання недійсним науково-біологічного обґрунтування,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець Колісніченко Лариса Сергіївна (надалі - позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Державної наукової установи "ІНСТИТУТ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА, ЕКОЛОГІЇ МОРЯ ТА ОКЕАНОГРАФІЇ" (надалі - відповідач-1); Благодійної організації "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "МХП-ГРОМАДІ" (надалі - відповідач-2), в якому просить суд:
- визнати недійсним договір надання послуг №033 від 03.03.2026 на проведення науково-дослідної роботи, укладений 03.03.2026 між Державною науковою установою «Інститут рибного господарства, екології моря та океанографії» та Благодійною організацією «Благодійний фонд «МХП-Громаді» на розробку науково-біологічного обґрунтування щодо доцільності проведення робіт з відтворення риб та інших водних біологічних ресурсів у Ладижинському водосховищі силами та засобами Благодійного фонду «МХП-Громаді»;
- визнати недійсним Науково-біологічне обґрунтування щодо доцільності проведення робіт з відтворення риб та інших водних біологічних ресурсів у Ладижинському водосховищі силами та засобами Благодійного фонду «МХП Громаді», затверджене директором ДНУ «ІРГЕМО» Леонідом Ізергіним 16.03.2026.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є суб`єктом рибного господарства, яка провадить рибогосподарську діяльність у Режимі рибогосподарської експлуатації Ладижинського водосховища. Умови та заходи щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, обсяги вилучення, встановлені Режимом рибогосподарської експлуатації Ладижинського водосховища для позивача на строк з 01.01.2018 по 31.12.2027, порушені укладенням спірним договором та розробкою науково-біологічного обґрунтування щодо доцільності проведення робіт з відтворення риб та інших водних біологічних ресурсів у Ладижинському водосховищі силами та засобами Благодійного фонду «МХП-Громаді», що призвело до незаконного вселення водних біоресурсів у Ладижинське водосховище Вінницької області.
Договір надання послуг №033 від 03.03.2026 не відповідає вимогам ст.1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» та п.2 розділу I, п.1 розділу II Порядку штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів та їх використання, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 26.08.2022 №622, що у відповідності до ст.203, 215 Цивільного кодексу України є підставами для визнання його недійсним.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом трьох днів з дня вручення даної ухвали.
17.08.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у якій останній, зокрема, зазначає, що оскільки відповідачі є юридичними особами, а позивач фізичною особою - підприємцем, справа стосується визнання недійсності правочину, який укладений при здійсненні господарської діяльності відповідачів, то даний спір відноситься до господарської юрисдикції. Позовна заява подана за місцезнаходженням одного з відповідачів, оскільки на думку позивача спір не стосується безпосередньо самого водного об`єкта - Ладижинського водосховища.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд прийшов до висновку щодо необхідності направлення позовної заяви до Господарського суду Вінницької області, з огляду на таке.
Стаття 29 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлює підсудність справ за вибором позивача. Частина перша вказаної статті визначає, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
За частиною другою статті 29 ГПК України позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред`являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.
При цьому ч.3 ст.30 ГПК України вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Велика Палата Верховного Суду у справі N 911/2390/18 (постанова від 16.02.2021), проаналізувавши положення статей 27, 29, 30 ГПК України, статті 181 ЦК України, зазначила, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.
За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв`язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.
При цьому, словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині 3 статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі N 910/10647/18, у справі N 911/2390/18 та постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі N 910/6644/18.
Так, водні об`єкти мають передаватись у користування суб`єктам господарювання на підставі рішення уповноваженого органу на платній основі або інших умовах. Порядок їх експлуатації визначається уповноваженими органами з дотриманням принципу раціонального використання, охорони вод та відтворення водних ресурсів. Ні Режим рибогосподарської експлуатації, ні дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водним об`єктом.
Аналогічний правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 25.01.2022 у справі № 908/2153/20, від 21.09.2019 в справі №923/213/18 та від 06.10.2021 в справі №914/1326/16.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.04.2025 у справі N 922/1168/23, викладені правові висновки, зокрема щодо того, що:
- для здійснення спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) крім дозволу законом визначено й необхідність укладення відповідного договору на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах);
- сама лише наявність Режиму рибогосподарської експлуатації Старогниличанського водосховища, яке розташоване в Чугуївському районі Харківської області (строк дії режиму з 14.07.2017 по 31.12.2027) не надає відповідачу правових підстав для здійснення спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) у Старогниличанському водосховищі для здійснення промислового рибальства;
- Закон України "Про аквакультуру" також визначає необхідність отримання права на користування водоймою (її частиною) та земельною ділянкою;
- судами було зроблено обґрунтований висновок про те, що відповідно до встановлених обставин справи та фактичних дій відповідача ані Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані дозволи на спеціальне використання водних біоресурсів від 21.06.2018 N 30 та N 31, не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об`єктами, зокрема права користування ТОВ "Фіш-Торг" водосховищем комплексного призначення для цілей аквакультури.
У свою чергу позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладенням спірного договору та розробкою науково-біологічного обґрунтування щодо доцільності проведення робіт з відтворення риб та інших водних біологічних ресурсів у Ладижинському водосховищі порушені умови та заходи щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів, обсяги вилучення встановлені Режимом рибогосподарської експлуатації Ладижинського водосховища для позивача, що також призвело до незаконного вселення водних біоресурсів у Ладижинське водосховище Вінницької області.
Використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).
Законодавством України не передбачена можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому законом порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів.
Ладижинське водосховище розташоване на річці Південний Буг у Вінницькій області.
Отже, оскільки позов обґрунтований тим, що спірний договір порушує Режим рибогосподарської експлуатації Ладижинського водосховища позивача та, враховуючи, що використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), то спір у дані справі стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з Ладижинським водосховищем, а тому цей спір має розглядатися за місцезнаходженням нерухомого майна за правилами виключної підсудності.
Згідно із п.1 ч.1 ст.31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч.3 ст.31 Господарського процесуального кодексу України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі позову фізичної особи-підприємця Колісніченко Лариси Сергіївни до 1) Державної наукової установи "ІНСТИТУТ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА, ЕКОЛОГІЇ МОРЯ ТА ОКЕАНОГРАФІЇ"; 2) Благодійної організації "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "МХП-ГРОМАДІ" про визнання недійсним договору та визнання недійсним науково-біологічного обґрунтування за підсудністю до Господарського суду Вінницької області.
Керуючись статтями 20, 30, 32, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовну заяву фізичної особи-підприємця Колісніченко Лариси Сергіївни до 1) Державної наукової установи "ІНСТИТУТ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА, ЕКОЛОГІЇ МОРЯ ТА ОКЕАНОГРАФІЇ"; 2) Благодійної організації "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "МХП-ГРОМАДІ" про визнання недійсним договору та визнання недійсним науково-біологічного обґрунтування і додані до неї документами передати за підсудністю до Господарського суду Вінницької області (21018, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Пирогова, будинок 29).
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.М. Антонова