УХВАЛА
19 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 908/3082/21 (908/3798/25)
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пєскова В. Г.
перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича (вх. № 6282/2026)
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026
у складі колегії суддів: Мартинюка С. В. - головуючого, Золотарьової Я. С., Фещенко Ю. В.
на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.03.2026
у складі судді Сушко Л.М.
у справі № 908/3082/21 (908/3798/25)
за позовом Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича
до арбітражного керуючого Сердюк Марини Миколаївни
про стягнення 1 635 955,14 грн.
в межах справи № 908/3082/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Флексіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Ліфт"
про визнання банкрутом, -
В С Т А Н О В И В:
18.12.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича (далі - ФОП Корякін Дмитро Вадимович) до арбітражного керуючого Сердюк Марини Миколаївни про стягнення 1 635 955,14 грн.
03.03.2026 рішенням Господарського суду Запорізької області у справі №908/3082/21(908/3798/25) у задоволенні позову ФОП Корякіна Дмитра Вадимовича до арбітражного керуючого Сердюк Марини Миколаївни про стягнення 1 635 955,14 грн завданих збитків - відмовлено.
01.07.2026 постановою Центрального апеляційного господарського суду (повна постанова складена 13.07.2026) апеляційну скаргу ФОП Корякіна Дмитра Вадимовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.03.2026 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.03.2026 у справі № 908/3082/21 (908/3798/25) - залишено без змін.
03.08.2026 (через підсистему "Електронний суд") ФОП Корякіним Дмитром Вадимовичем подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.03.2026 у справі №908/3082/21(908/3798/25); ухвалити нове рішення про стягнення з арбітражного керуючого Сердюк Марини Миколаївни на користь ФОП Корякіна Дмитра Вадимовича завданих збитків у розмірі 1 635 955,14 грн та витрат по сплаті судового збору.
04.08.2026 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г. (суддя-доповідач), суддів: Жукова С.В., Картере В І.
10.08.2026 (через підсистему "Електронний суд") від арбітражного керуючого Сердюк Марини Миколаївни до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Корякіна Дмитра Вадимовича з посиланням на те, що зміст касаційної скарги не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.
Перевіривши матеріали касаційної скарги та враховуючи доводи заперечень проти відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення.
Як вбачається з касаційної скарги, підставами касаційного оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.03.2026 у справі № 908/3082/21(908/3798/25), ФОП Корякін Дмитро Вадимович зазначає пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Звертаючись з касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
За доводами ФОП Корякіна Дмитра Вадимовича, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшли неправомірного висновку про те, що позивачем не доведено наявності реальних збитків у заявленому розмірі, та не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення.
При цьому скаржник у касаційній скарзі викладає обставини справи, наводить зміст норм статтей 21, 25, 61, 63, 68, 87, 89 Кодексу України з процедур банкрутства, статтей 22, 650-1, 1166 ЦК України, посилається на окремі постанови Верховного Суду та цитує їх висновки. Однак, заявник касаційної скарги не обґрунтовує та не доводить, що суди попередніх інстанцій не врахували цих висновків у справі, що розглядається. До того ж, ФОП Корякін Дмитро Вадимович у касаційній скарзі чітко не зазначає, які саме з наведених ним норм були неправильно застосовані судами першої та апеляційної інстанцій, та в чому конкретно полягає їх неправильне застосування при прийнятті оскаржуваних судових рішень. Викладені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до обґрунтування позовних вимог ФОП Корякіна Дмитра Вадимовича про стягнення з арбітражного керуючого Сердюк Марини Миколаївни завданих збитків у розмірі 1 635 955,14 грн.
За оцінкою Суду, такі доводи касаційної скарги не є належним і достатнім обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Разом з цим, ФОП Корякіним Дмитром Вадимовичем взагалі не обґрунтовано визначену ним підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Скаржником не було враховано, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) необхідно чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
Також під час касаційного оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права, касаційна скарга має містити зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).
Проте, у поданій касаційній скарзі ФОП Корякіним Дмитром Вадимовичем не вказано щодо застосування якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду; як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах та яку єдину практику застосування правової норми необхідно сформувати Верховному Суду за результатом розгляду його касаційної скарги.
Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності та змагальності Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу доводами, які скаржник не навів у її тексті, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом зазначених принципів господарського судочинства.
Отже, касаційна скарга ФОП Корякіна Дмитра Вадимовича не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.
Крім цього, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 9 пункту 2-1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) касаційної скарги на ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність); про результати розгляду грошових вимог кредиторів; рішення суду в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Предметом позову у справі № 908/3082/21 (908/3798/25) є вимоги Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича про стягнення з арбітражного керуючого Сердюк Марини Миколаївни 1 635 955,14 грн.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2-1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, за подання до Верховного Суду касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.03.2026 у справі №908/3082/21(908/3798/25) скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 39 262,93 грн ((1 635 955,14 х 1,5%) х 200 % х 0,8).
Водночас скаржником до касаційної скарги не додано ні документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, ні документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Таким чином, касаційна скарга ФОП Дмитра Вадимовича оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України.
Частиною другою статті 292 ГПК України визначено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Згідно з частиною другою статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене, касаційна скарга ФОП Корякіна Дмитра Вадимовича підлягає залишенню без руху, з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме:
1) надати документ, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 39 262,93 грн.
2) належним чином обґрунтувати визначені ним підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Скаржнику слід враховувати, що він має лише конкретизувати та належно обґрунтувати підстави касаційного оскарження в межах раніше наведених доводів касаційної скарги, позаяк доповнення або зміна касаційної скарги згідно з приписами частини першої статті 298 ГПК України допускаються виключно в межах строку на касаційне оскарження.
При цьому Верховний Суд зазначає, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання вимог цієї ухвали, необхідно надіслати відповідачу у цій справі, надавши Суду докази такого надіслання.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.03.2026 у справі №908/3082/21 (908/3798/25) - залишити без руху.
2. Надати Фізичній особі-підприємці Корякіну Дмитру Вадимовичу строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Роз`яснити Фізичній особі-підприємці Корякіну Дмитру Вадимовичу, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Пєсков