Справа № 128/3601/26
УХВАЛА
19 серпня 2026 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
головуючий суддя Карпінська Ю.Ф.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позовуОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Вінницької районної нотаріальної контори Вінницької області Каблучко Юлія Володимирівна, про визнання заповіту недійсним,
УСТАНОВИВ:
12.08.2026 до Вінницького районного суду Вінницької області подано позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Вінницької районної нотаріальної контори Вінницької області Каблучко Юлія Володимирівна, про визнання заповіту недійсним.
18.08.2026 ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій зазначила, що «26 вересня 2018 року її баба ОСОБА_3 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 , склала заповіт, згідно з яким заповіла їй все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось. Зазначений заповіт посвідчено секретарем Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області і зареєстровано в реєстрі за №259. До складу спадкового майна входить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала бабі на праві особистої приватної власності, вартість якої на даний час складає приблизно 1 000 000 грн. Раніше вона проживала разом з бабою і вона її дуже любила, надала згоду на реєстрацію у її квартирі, а після того, як вона поїхала у м. Вінниця на навчання і проживала в гуртожитку, а згодом на квартирі у зв?язку з роботою, то часто навідувалась до неї, привозила різні продукти харчування, засоби гігієни та те, що вона просила їй привезти. У них були довірливі та теплі стосунки. Однак вона дізналась від свого батька, а також отримала підтвердження у нотаріуса про те, що її баба склала новий заповіт на ім`я співмешканки ОСОБА_2 . Вважає, що її баба ОСОБА_3 склала заповіт на ім?я ОСОБА_2 , людини, яка не є її родичкою та близькою людиною, а лише є співмешканкою її батька, внаслідок відсутності її волевиявлення шляхом вчинення на неї психологічного тиску або можливого несприйняття дійсності та неможливості керувати діями. Оскільки відповідач має намір відразу після отримання свідоцтва про право на спадкове майно, а саме: квартиру, продати її і уже приводила покупців оглянути її стан, а також уже сплив шестимісячний строк після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , то нотаріус може видати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадкове майно, що може вплинути на виконання рішення суду. Тому просить забезпечити позов шляхом заборони нотаріусу Вінницької районної нотаріальної контори Каблучко Юлії Володимирівні (м. Вінниця, вул. Вінниченка, 29) видати спадкоємцю ОСОБА_2 свідоцтво про право на все спадкове майно на підставі заповіту, який знаходиться у спадковій справі, номер у спадковому реєстрі: 75554216, номер у нотаріуса: 186/2026 від 0.05.2026, а також накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що до смерті належала спадкодавцю ОСОБА_3 ».
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оглянувши заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , суд доходить такого висновку.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України.
Згідно з частинами першою-другою статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Верховний Суд у постановах від 31.07.2024 (справа № 623/2015/21), від 29.07.2024 (справа № 761/80/23), від 15.07.2024 (справа № 361/5905/23) та в інших постановах виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За вимогами пункту 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1); забороною вчиняти певні дії (пункт 2).
Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Такі правові висновки сформульовані Верховний Судом у постановах від 17.06.2024 (справа № 644/1482/22), від 01.05.2024 (справа № 638/6777/23), від 21.02.2024 (справа № 201/9686/23), від 11.08.2022 (справа № 522/1514/21) та в інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 (справа № 914/1570/20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 (справа № 381/4019/18) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.09.2020 (справа № 753/22860/17) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.
Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21.02.2024 (справа № 201/9686/23).
У постанові від 24.04.2024 (справа № 754/5683/22) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.
Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову в справі, рішення в якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача.
Тому Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення в конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про визнання заповіту недійсним.
Обгрунтовуючи підстави забезпечення позову, ОСОБА_1 вказує, що 26.09.2018 її баба ОСОБА_3 склала заповіт, згідно з яким заповіла їй все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось; до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_3 входить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала бабі на праві особистої приватної власності; вона дізналась від свого батька, а також отримала підтвердження у нотаріуса про те, що її баба склала новий заповіт на ім`я ОСОБА_2 ; оскільки відповідач ОСОБА_2 має намір відразу після отримання свідоцтва про право на спадкове майно, а саме: квартиру, продати її і уже приводила покупців оглянути її стан, а також уже сплив шестимісячний строк після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , то нотаріус може видати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадкове майно, що може вплинути на виконання рішення суду.
Водночас ні до позовної заяви, ні до заяви про забезпечення позову не долучено доказів, які б свідчили про належність ОСОБА_3 на праві власності квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а також відсутні відомості, з яких суд міг би встановити факт складання нового заповіту на ім`я іншої особи, у даному випадку відповідача ОСОБА_2 . Крім того, не долучено будь-яких доказів, що відповідач взагалі зверталася із відповідною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Суд з метою перевірки відомостей про власника нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , надіслав запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Враховуючи, що у суду відсутні будь-які ідентифікуючі дані нерухомого майна, зокрема, реєстраційний номер, тому пошук інформації щодо нерухомого майна здійснювався за суб`єктом, а саме: ОСОБА_3 , та її реєстраційним номером облікової картки платника податків, що зазначений у ксерокопії заповіту від 26.09.2018, долученої до позовної заяви ОСОБА_1 .
Згідно з відповіддю №3197773 від 19.08.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за вказаними параметрами інформацію не знайдено.
За відсутності зазначених вище відомостей станом на даний час суд позбавлений можливості встановити наявність спору саме між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 3 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Отже, чинним законодавством України прямо передбачений обов`язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій до вирішення справи судом, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення її до суду з позовною заявою.
Водночас суду не надано доказів звернення позивача ОСОБА_1 з заявою до нотаріуса про зупинення вчинення нотаріальних дій у спадковій справі, а також відмови нотаріуса у прийнятті такої заяви.
У заяві про забезпечення позову заявляються вимоги щодо накладення арешту на майно, а саме: на квартиру, розташовану АДРЕСА_1 , відомості про власника якої у суду відсутні.
При цьому позивач ОСОБА_1 жодним чином не обгрунтовує, яким чином захід забезпечення позову у виді накладення арешту на майно забезпечать позовні вимоги, враховуючи, що на час розгляду заяви свідоцтво про право власності в порядку спадкування не видавалось, відповідно розпорядитись спадковим майном ніхто не може.
Позивачем у даному випадку не доведено та не обґрунтовано, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ризиків можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у даній справі або ефективного захисту.
Ураховуючи зазначене, суд доходить висновку, що наведені позивачем обставини не свідчать про наявність реальної загрози настання обставин, які можуть унеможливити виконання майбутнього судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Вінницької районної нотаріальної контори Вінницької області Каблучко Юлія Володимирівна, про визнання заповіту недійсним, тобто невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача.
Отже, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Вінницької районної нотаріальної контори Вінницької області Каблучко Юлія Володимирівна, про визнання заповіту недійсним треба залишити без задоволення.
Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Вінницької районної нотаріальної контори Вінницької області Каблучко Юлія Володимирівна, про визнання заповіту недійсним - залишити без задоволення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.
СУДДЯ