ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
УХВАЛА
З ПИТАНЬ ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВУ БЕЗ РОЗГЛЯДУ
18 серпня 2026 року Справа № 280/7224/26
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Чернова Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 у формі ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень внаслідок поранення одержаного під час захисту Вітчизни у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень внаслідок поранення одержаного під час захисту Вітчизни у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.
Ухвалою суду від 20 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін.
17 серпня 2026 року до суду надійшла заява, в якій представник Військової частини НОМЕР_1 просить суд позовну заяву залишити без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. На переконання відповідача, постанова Кабінету Міністрів України №153 була офіційно опублікована та стала загальновідомою, у тому числі позивачу, у зв`язку з чим шестимісячний строк звернення до адміністративного суду розпочався 14.02.2025 та закінчився 13.08.2025. Оскільки позов подано лише 14.07.2026, відповідач 2 вважає строк звернення до суду пропущеним. Також відповідач заперечує проти застосування до спірних правовідносин статті 233 Кодексу законів про працю України, посилаючись на те, що спірна одноразова грошова винагорода не належить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, не пов`язана зі звільненням позивача з військової служби, а позивач продовжує проходити військову службу. Крім того, відповідач зазначає, що військова служба відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України є публічною службою, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний місячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Зазначає, що навіть у разі обчислення строку звернення до суду з 09.05.2026, коли представником позивача отримано лист відповідача щодо спірної виплати, позов, поданий 14.07.2026 після закінчення місячного строку.
Розглянувши заяву представника Військової частини НОМЕР_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Суд зазначає, що сам факт проходження позивачем військової служби не означає, що до будь-якого спору, який виник між військовослужбовцем та суб`єктом владних повноважень, підлягає застосуванню місячний строк, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не оскаржує рішення щодо прийняття його на військову службу чи звільнення з неї, не ставить питання про поновлення на службі.
Предметом спору в цій справі є право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.
Отже, з огляду на предмет та підстави позову суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин місячного строку, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України.
Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що перебіг строку звернення позивача до адміністративного суду розпочався 14.02.2025 у зв`язку з офіційним опублікуванням постанови КМУ №153, оскільки така обставина не свідчать про порушення права саме позивача.
Для визначення початку перебігу строку звернення до адміністративного суду встановленню підлягає момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися саме про порушення свого суб`єктивного права, а не момент, коли вона могла дізнатися про існування нормативно-правового акта, яким передбачено відповідне право.
Предметом спору в цій справі є бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 у формі ненарахування та невиплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень внаслідок поранення одержаного під час захисту Вітчизни у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ № 153 та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень внаслідок поранення одержаного під час захисту Вітчизни у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 №153.
Відтак для цілей визначення початку перебігу строку звернення до суду значимим є момент, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Набрання чинності нормативно-правовим актом не може ототожнюватися з моментом виникнення порушення права особи внаслідок дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Як слідує з матеріалів справи, представником позивача направлено до Військової частини НОМЕР_1 заяву за вих. №ОМ/803153/10 від 30.04.2026 щодо реалізації права позивача на спірну виплату.
09.05.2026 представником позивача отримано лист Військової частини НОМЕР_2 , яким повідомлено про відсутність підстав для виплати позивачу одноразової грошової винагороди. У вказаному листі, зокрема, зазначено, що підпорядковані Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України військові частини не належать до суб`єктного складу, передбаченого пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, у зв`язку з чим виплата одноразової грошової винагороди військовослужбовцям цих військових частин не передбачена.
Таким чином, саме із зазначеною обставиною, а не з датою опублікування постанови Кабінету Міністрів України №153, у межах вирішення питання про дотримання строку звернення до суду може бути пов`язана обізнаність позивача щодо відсутності підстав для здійснення спірної виплати.
Позовну заяву у цій справі подано до суду 14.07.2026.
При оцінці доводів відповідача суд також враховує Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025.
Вказаним Рішенням Конституційного Суду України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Частина перша статті 233 КЗпП України у частині, визнаній неконституційною, втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного Рішення - 11.12.2025.
Конституційний Суд України при вирішенні питання щодо конституційності зазначеного законодавчого обмеження виходив, зокрема, із конституційних гарантій права на своєчасне одержання винагороди за працю та права на судовий захист, установлених статтями 43, 55 Конституції України.
Отже, на час звернення позивача до суду - 14.07.2026 - встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України тримісячний строк у частині вимог про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат втратив чинність внаслідок Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025.
За змістом частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
За встановлених обставин відсутні правові підстави для висновку про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, а відтак відсутні передбачені статтями 123, 240 КАС України підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
З огляду на викладене заява представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Ж.М. Чернова