Справа № 734/895/26
Провадження № 2/734/726/26
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
17 серпня 2026 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Бузунко О. А.,
за участі секретаря судового засідання Шапки О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Чернігівській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - поліцейський 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції Опанасенка Максим Вадимович
про про стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
04.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди, мотивувавши його тим, що 08.03.2025 Управлінням патрульної поліції в Чернігівській області було винесено постанову про притягнення його адміністративної відповідальності за ч. 10 ст. 121 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 510 грн.
Вважаючи вищевказану постанову необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, а дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав до суду.
Рішенням Козелецьким районного суду Чернігівської області від 21 липня 2025 року позов було задоволено, постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 10 ст. 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. скасовано.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2026 рішення Козелецького районного суду Чернігівської області залишено без змін.
Позивач зауважує, що незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності завдало йому страждань, пов`язаних з приниженням його честі та гідності, виникло відчуття незахищеності. Відтак, позивач оцінює заподіяну моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн., а також просить стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 22 000 грн.
Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 травня 2026 року було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - поліцейського 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції Опанасенка Максима Вадимовича.
Представником Управління патрульної поліції в Чернігівській області було надіслано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, мотивуючи це тим, що позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Позивачем було надіслано відповідь на відзив, в якому зазначено, що твердження відповідача не відповідає дійсності та суперечить висновкам суду першої та апеляційної інстанції та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Позивач та представник відповідача в судове засідання не з`явились подавши заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Учасники справи в судові засідання не з`являлися, подави клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників процесу.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та їх безпосередньому дослідженні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 08 березня 2025 року поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції Опанасенком Максимом Вадимовичем було винесено постанову Серії ЕНА №4223037, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення ним правопорушення передбаченого ч. 10 ст. 121 КУпАП.
Рішенням Козелецьким районного суду Чернігівської області від 21 липня 2025 року позов було задоволено, постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 10 ст. 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. скасовано.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2026 рішення Козелецького районного суду Чернігівської області залишено без змін.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).
Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою. Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Протиправність дій чи бездіяльності посадової особи або органу є одним з обов`язкових елементів, встановлення якого створює сукупність підстав для виникнення обов`язку з відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, оскільки за змістом статей 1173, 1174 ЦК України підлягає відшкодуванню шкода, завдана не будь-якими, а саме незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади чи його посадової особи.
Під протиправністю потрібно розуміти безпосередню суперечність (невідповідність) рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта.
Як вказано вище, рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 липня 2025 року постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 10 ст. 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. скасовано /постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2026 рішення Козелецького районного суду Чернігівської області залишено без змін/.
Відповідність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (за формою чи змістом) вимогам закону, складення його уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом під час розгляду справи про скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Рішення суду першої інстанції, яким скасовано постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, мотивовано тим, що факт вчинення позивачем правопорушення щодо порушення правил перевезення дітей, зріст яких менше 150 см, зафіксоване лише в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4223037 від 08.03.2025, інших доказів визначених законом, представником відповідача суду не надано.
В рішенні також викладено позицію відповідача про те, що ухвала Козелецького районною суду Чернігівської області про відкриття провадження датується 24.06.2025, через більше ніж 3 місяці після винесення оскаржуваної постанови серії ННА № 4223037 від 08.03.2025 року, то в силу вимог чинного законодавства, 30-ти денний строк зберігання відеозапису з портативного відеореєстратора № 471236 пройшов, у зв`язку із чим такий відеозапис було видалено автоматично. Враховуючи вищевикладене, у відповідача відсутня об`єктивна можливість надати до суду відео із портативного відеореєстратора № 471236.
Відсутність у судовому рішенні, ухваленому за результатами розгляду справи про скасування постанови про адміністративне правопорушення, висновків суду про невідповідність чи суперечність дій працівників патрульної поліції вимогам закону при складанні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не перешкоджає зверненню особи до суду з вимогами про відшкодування шкоди за очевидно протиправні чи навіть свавільні дії поліцейських.
У справах про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадових осіб, позивач може доводити наявність очевидних ознак протиправності чи свавільності дій цих суб`єктів, які спричинили порушення прав, свобод або інтересів позивача.
Вирішуючи спір у справі про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, суд загальної юрисдикції може встановити наявність у діях працівників патрульної поліції під час складення постанови про адміністративне правопорушення ознак очевидної протиправності.
Суд звертає увагу, що під час розгляду справи про оскарження постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності судом не встановлено та в рішенні не відображено очевидний протиправний чи свавільний характер дій працівників поліції. Така інформація також відсутня і в рішення суду апеляційної інстанції. Суть прийнятого рішення полягає в тому, що доказів вини ОСОБА_1 суду надано не було, оскільки закінчився встановлений 30-денний строк зберігання відеоматеріалів з портативних камер.
Отже, очевидний характер протиправності дій (бездіяльності, рішень) працівників патрульної поліції під час складання постанови про адміністративне правопорушення судами не встановлено та під час розгляду цієї справи позивачем доказів на підтвердження очевидної протиправності чи свавільності дій працівників поліції не надано і судом таких не здобуто.
З урахуванням викладеного, в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись статтями 1173, 1174 ЦК України, 12, 76, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - поліцейський 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції Опанасенко Максим Вадимович про стягнення моральної шкоди, відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 /.
Управління патрульної поліції в Чернігівській області/ вул. Громадська, 66, м. Чернігів/.
ОСОБА_2 /вул. Громадська, 66, м. Чернігів/.
Повний текст рішення складений 19 серпня 2026 року.
Суддя Олена Бузунко