СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
19 серпня 2026 року Справа № 480/5003/26
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Прилипчук О.А., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Центру забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, Головного управління справами Міністерства оборони України про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
30 червня 2026 року позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центру забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03049), Головного управління справами Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03049), в якій просить:
1. Визнати протиправною відмову Центру забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України та Головного управління справами Міністерства оборони України, оформлену листом від 22 травня 2026 року вих. № 220/70/вихЗВГ/14, щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 13.08.2024, з урахуванням визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
2.Зобов`язати Центр забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України та Головне управління справами Міністерства оборони України, в межах своєї компетенції, здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 18.05.2022 по 31.12.2022, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року - розмірі 2481 грн, за період 01.01.2023 по - 31.12.2023, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року в розмірі 2684 грн, за період з 01.01.2024 по - 18.07.2024, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року в розмірі 3028 грн та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 06.07.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску.
13.07.2026 позивачем подана заява про поновлення строку звернення до суду, де із врахуванням позиції викладеної Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 тримісячний строк звернення до суду вважає необхідним відраховувати у його випадку з 13 червня 2026 року, тобто з дати отримання позивачем листа від 22 травня 2026 року про відмову у виплаті спірної доплати Головного управління справами МО України та довідок про нараховані суми грошового забезпечення за період з травня 2022 року по липень 2024 року.
Ухвалою суду від 17.07.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом 7 днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду уточненої позовної заяви, в якій необхідно уточнити періоди порушенного права позивача на отримання грошового забезпечення у повному розмірі.
27.07.2026 позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій просить:
1. Визнати протиправною відмову Центру забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України та Головного управління справами Міністерства оборони України, оформлену листом від 22 травня 2026 року вих. № 220/70/вихЗВГ/14, щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 18.05.2022 по 18.07.2024, з урахуванням визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
2.Зобов`язати Центр забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України та Головне управління справами Міністерства оборони України, в межах своєї компетенції, здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 18.05.2022 по 31.12.2022, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року - розмірі 2481 грн, за період 01.01.2023 по - 31.12.2023, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року в розмірі 2684 грн, за період з 01.01.2024 по - 18.07.2024, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року в розмірі 3028 грн та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Головуючий у справі суддя Прилипчук О.А. перебував у щорічній відпустці з 21.07.2026 по 14.08.2026.
Надаючи правову оцінку вказаним у заяві про поновлення строку звернення доводам, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Як вбачається з прохальної частини позову, позивач оскаржує правомірність нарахування та виплати йому в неповному обсязі грошового забезпечення за період з 18.05.2022 року по 18.07.2024 року. Тобто, цей спір щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у належному розмірі є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Так, відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до записів у військовому квитку позивача, він на підставі наказу Центру забезпечення МОУ та ГШ ЗСУ № 201 від 18.07.2024 виключений зі списків особового складу.
З даною позовною заявою позивач звернувся до суду засобами поштового зв`язку 24.06.2026.
В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року N 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Так, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (частина перша статті 233 КЗпП України).
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 сформував таку правову позицію щодо застосування статті 233 КЗпП України за обставин, коли спірні відносини охоплюють проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП: до правовідносин, що мали місце до 18.07.2022 застосовується стаття 233 КЗпП України, в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, яка не обмежувала будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Отже, в частині позовних вимог за період з 18.05.2022 по 18.07.2022 позивачем дотриманий строк звернення до суду з цим позовом.
Щодо позовних вимог за період з 19.07.2022 по 18.07.2024, то до цих відносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Однак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Зазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі 340/1019/19.
Як встановлено зі змісту позовних вимог, позивач просить визнати протиправною відмову Центру забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України та Головного управління справами Міністерства оборони України, оформлену листом від 22 травня 2026 року вих. № 220/70/вихЗВГ/14, щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 18.05.2022 по 18.07.2024, з урахуванням визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт та зобов`язати Центр забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України та Головне управління справами Міністерства оборони України, в межах своєї компетенції, здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 18.05.2022 по 31.12.2022, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року - розмірі 2481 грн, за період 01.01.2023 по - 31.12.2023, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року в розмірі 2684 грн, за період з 01.01.2024 по - 18.07.2024, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року в розмірі 3028 грн та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Отже, з матеріалів позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини виникли з 18.05.2022, однак із вказаною позовною заявою позивач звернувся до суду лише 24.06.2026.
Обґрунтовуючи заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду з позовною заявою, позивач зазначив, що дізнався про порушення своїх прав з листа на своє звернення.
Проте, отримання позивачем листа від відповідачів у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування соціальної пільги за користування комунальними послугами, тощо.
З урахування наведеного, суд доходить висновку, що отримання позивачем листа відповідача не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
У разі оскарження дій, бездіяльності, рішення суб`єкта владних повноважень зі спливом значного періоду часу, позивачем мають бути наведені переконливі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Тобто, тягар доказування, в цьому випадку, покладається саме на позивача.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем/представником позивача суду не наведено.
Крім того, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що наведені у заяві підстави для поновлення строку звернення дійсно пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи (яка "сама повинна цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки") та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк, звернення до суду з адміністративним позовом.
Жодних інших належних та допустимих доказів чи пояснень щодо причин пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, ніж тих, що зазначені в заяві, позивачем до суду не надано, відповідно, судом не встановлено обставин та поважних причин, що свідчать про наявність об`єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк та пропущення строку звернення до суду.
Відтак, суд зазначає, що доводи, викладені позивачем у заяві про поновлення процесуального строку звернення до суду з даною позовною заявою, є безпідставними.
У даному випадку позивачем було пропущено тримісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 18.07.2024, при цьому належних доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем до суду не надано.
За вказаних обставин, суд не знайшов підстав для задоволення заяви позивача щодо поновлення процесуального строку звернення до суду.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так, частиною першої цієї статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки позовна заява з позовними вимогами про визнання протиправною відмову Центру забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України та Головного управління справами Міністерства оборони України, оформлену листом від 22 травня 2026 року вих. № 220/70/вихЗВГ/14, щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 18.05.2022 по 18.07.2024, з урахуванням визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт та зобов`язання Центру забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України та Головне управління справами Міністерства оборони України, в межах своєї компетенції, здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 18.05.2022 по 31.12.2022, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року - розмірі 2481 грн, за період 01.01.2023 по - 31.12.2023, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року в розмірі 2684 грн, за період з 01.01.2024 по - 18.07.2024, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року в розмірі 3028 грн та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум, подана з пропуском строку звернення до суду, належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами позивач не надав, тому слід дійти висновку про наявність правових підстав, передбачених частиною другою статті 123 КАС України, для повернення позовної заяви позивачеві в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 18.07.2024 року.
Разом з тим, ч. 8 ст. 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви в зазначеній частині позовних вимог не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Центру забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправною відмову Центру забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України та Головного управління справами Міністерства оборони України, оформлену листом від 22 травня 2026 року вих. № 220/70/вихЗВГ/14, щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 18.05.2022 по 18.07.2024, з урахуванням визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт та зобов`язання Центр забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України та Головне управління справами Міністерства оборони України, в межах своєї компетенції, здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 18.05.2022 по 31.12.2022, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року - розмірі 2481 грн, за період 01.01.2023 по - 31.12.2023, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року в розмірі 2684 грн, за період з 01.01.2024 по - 18.07.2024, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року в розмірі 3028 грн та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум, за період з 19.07.2022 по 18.07.2024 - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя О.А. Прилипчук