ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2026 р. Справа № 520/5955/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м. Чугуєва на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В., повний текст складено 27.05.26 по справі № 520/5955/26
за позовом Головного управління ДПС у Харківській області
до Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м. Чугуєва
про стягнення коштів з розрахункових рахунків та за рахунок готівки
ВСТАНОВИВ:
Головне управління ДПС у Харківській області звернулось до суду з позовом до Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м. Чугуєва про стягнення коштів з розрахункових рахунків та за рахунок готівки.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області задоволено. Стягнуто до бюджету України кошти з Комунального житлово ремонтно-експлуатаційного підприємства м. Чугуїва, податковий номер: 22647162, з усіх відкритих розрахункових рахунків та за рахунок готівки, у розмірі 331 478,10 гривень в рахунок погашення податкового боргу.
Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство м. Чугуєва, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що суд першої інстанції фактично обмежився констатацією наяв ності у контролюючого органу інтегрованої картки платника та податкових повідомлень рішень, однак не перевірив, чи мав позивач право саме на примусове стягнення коштів з рахунків та готівки відповідача на момент звернення до суду, чи дотримано процедуру виникнення та стягнення податкового боргу, чи існувала чинна та належним чином вручена податкова вимога, а також чи не поширюється на відповідача спеціальна заборона, встановлена пп. 69.40 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Вказує , що суд не надав оцінки доводам відповідача щодо порушення процедури прийняття податкового повідомлення-рішення ,тому, що штраф за пунктом 124.3 ПК України потребує доведення вини та умислу платника, не врахував особливий статус КЖРЕП м. Чугуєва та вплив воєнного стану на діяльність підприємства. Посилаючись на обставини та обґрунтування, викладенні в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі №520/5955/26, ухвалити нове рішення, яким відмовити Головному управлінню ДПС У Харківській області у задоволенні позову .
Головне управління ДПС у Харківській області подало до суду додаткові пояснення.
Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство м. Чугуєва подало до суду додаткові пояснення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство м. Чугуєва зареєстроване та перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 22647162.
Станом на дату звернення до суду Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство м. Чугуєва має податковий борг в загальній сумі 331 478,10 гривень (штрафна санкція) з податку на додану вартість, нарахований згідно:
- 328 078,10 гривень - штрафна санкція згідно податкового повідомлення - рішення № 00/1980/0413 від 13.02.2023;
- 3 400,00 гривень - штрафна санкція згідно податкового повідомлення - рішення № 0/18232/0413 від 09.04.2024.
Зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені відповідачу на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримані за довіреністю.
Вказані податкові повідомлення-рішення у судовому порядку оскаржені не були.
За таких обставин, зазначені податкові повідомлення-рішення вважаються врученими платнику податків, тому сума визначеного податкового зобов`язання є узгодженою, доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Сума заборгованості за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями обліковується в інтегрованих картках відповідача.
З метою погашення податкового боргу позивачем сформовано податкову вимогу від 19.02.2002 № 2/24, яка була отримана відповідачем.
Доказів оскарження зазначеної податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку суду не надано.
Згідно з довідкою про заборгованість позивача, податковий борг відповідача станом на час розгляду справи складає 331 478,10 грн. Доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості суду не надано.
У зв`язку з несплатою відповідачем податкової заборгованості у добровільному порядку Головне управління ДПС у Харківській області звернулось з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що позивачем надано до суду документи, які підтверджують несплачену відповідачем суму податкового боргу, а відповідач не надав суду доказів погашення вказаної суми податкового боргу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 22 серпня 2018 р. по справі 820/1878/16, у разі коли предмет позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у такій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав з якими законодавець пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно пунктом 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
За приписами абзаців 1 - 3 пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Так, відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно пункту 95.2 статті 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
За приписами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Отже, положеннями пунктів 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу. Так, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 810/2533/16, від 19 лютого 2019 року у справі № 818/1117/16, від 4 березня 2019 року у справі № 2а-6053/11/1070, від 25 лютого 2020 року у справі № 1340/5767/18, від 14 лютого 2022 року у справі № 826/9711/17.
Як встановлено вище , що податковий борг у розмірі 331 478,10 грн , за стягненням якого звернувся податковий орган, виник на підставі податкових повідомлень-рішень № 00/1980/0413 від 13.02.2023 та № 0/18232/0413 від 09.04.2024.
Вказані податкові повідомлення-рішення у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ направлялись на податкову адресу КЖРЕП м. Чугуєва рекомендованими листами з повідомленням про вручення та у результаті отримані особисто платником (відповідні докази наявні у матеріалах справи, а саме рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень № 635[телефон приховано] (направлялося податкове повідомленнярішення № 00/1980/0413 від 13.02.2023) та № 060[телефон приховано] (направлялося податкове повідомлення-рішення № 0/18232/0413 від 09.04.2024).
Відповідні податкові повідомлення-рішення ані в адміністративному, ані в судовому порядку платником не оскаржувались.
Тобто , грошове зобов`язання визначене податковими повідомленнями-рішеннями № 00/1980/0413 від 13.02.2023 та № 0/18232/0413 від 09.04.2024 є узгодженим.
Відповідачем визначені такими податковими повідомленнями-рішеннями податкові зобов`язання не сплатив, а тому такі зобов`язання набули статусу податкового боргу.
Наявність суми податкового боргу підтверджується даними інтегрованих карток платника податків.
Щодо доводів апелянта з посиланням на те , що суд першої інстанції не перевірив, чи охоплює податкова вимога 2002 року саме ті грошові зобов`язання, які є предметом позову, чи була вона належним чином вручена КЖРЕП м. Чугуєва, чи містяться в матеріалах справи належні докази її направлення і отримання, колегія суддів зазначає наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається , що станом на 19.02.2002 по КЖРЕП м. Чугуєва обліковувався податковий борг у сумі 119 630,88 гривень, на підставі чого згідно з п. 59.1 ст. 59 ПКУ ГУ ДПС було сформовано та направлено засобами поштового зв`язку КЖРЕП м. Чугуєва за адресою платника податкову вимогу від 19.02.2002 № 2/24, яка отримана платником 27.02.2002, про що свідчить копія «корінця» про вручення податкової вимоги № 2/24 від 19.02.2002.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Абзацом 1 пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.
Пунктом 59.5 статті 59 ПК України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Таким чином, якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому, заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.
Згідно з приписами ПК України платнику податків надсилається лише одна податкова вимога замість двох, визначених попередньо Законом №2181-ІІІ, однак як ПК України, так і Законом №2181-ІІІ передбачено, що в разі збільшення суми податкового боргу після направлення (вручення) податкової вимоги, нова податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) .
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі №820/4771/17).
Відповідно п. 42.2 ст. 42 ПКУ та п. 6 розд. IV Порядку податкова вимога вважається належним чином врученою, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його представнику).
Додаткових вимог до надсилання податкової вимоги (зокрема, зазначення в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається) податкове законодавство не містить. Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постанові від 14.08.2018 у справі № 815/7006/14 (ЄДРСРУ №75904246).
Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 у справі № 2094/11/2070 встановлено, що податковим органом у зв' язку з непогашенням узгодженої суми податкового зобов`язання протягом граничного строку її сплати прийнято та направлено платнику податкову вимогу №2/24 від 19.02.2002, в якій зазначено про наявність податкового боргу у розмірі 119 630,88 гривень. Зазначена вимога була вручена уповноваженим особам КЖРЕП м. Чугуєва 27.02.2002, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, якою передбачено підстави звільнення від доказування, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто , факт винесення та направлення податкової вимог №2/24 від 19.02.2002 на адресу Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м. Чугуєва підтверджено постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 у справі № 2094/11/2070.
Враховуючи наведене такі доводи апелянта є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо доводів апелянта з посиланням на те , що звернення ГУ ДПС до суду з позовом про стягнення коштів є заходом погашення податкового боргу, який підпадає під обмеження п .п. 69.40 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПКУ колегія суддів зазначає наступне.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. з 24.02.2022 р. введений воєнний стан на території України, який діє на теперішній час.
Законом України від 30.06.2023 р. № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» (далі Закон № 3219- ІХ) , який набрав чинності 01.08., зокрема п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено п. 69.40, відповідно до якого встановлено, що тимчасово, з 01 серпня 2023 року контролюючі органи не здійснюють передбачені статтями 59 - 60, 87 - 101 XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України заходи з погашення податкового боргу, що виник до 24 лютого 2022 року, зокрема, щодо платників податків - суб`єктів господарювання, податкова адреса яких станом на дату початку бойових дій є території, на яких ведуться активні бойові дії, - до останнього числа місяця, в якому було завершено бойові дії на відповідних територіях, а у випадку зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України - до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Дати завершення тимчасової окупації, завершення бойових дій, та дати припинення можливості бойових дій визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 (зі змінами).
Таким чином, Законом України від 30.06.2023 р. № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», який набрав чинності 01.08.2023 р., введено в дію мораторій щодо не здійснення заходів з погашення податкового боргу, встановлений підпунктом 69.40 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України для платників податків - суб`єктів господарювання, податкова адреса яких станом на дату початку можливих бойових дій є території можливих бойових дій.
З огляду на вказане, суд зазначає, що умови норми, закріпленої підпунктом 69.40 передбачають, що тимчасово не здійснюються заходи щодо погашення боргу, що виник до 24 лютого 2022 року.
Водночас предметом судового розгляду в цій справі є податковий борг, який виник 02.03.2023.
Враховуючи наведене доводи апеляційної скарги , що звернення відповідача з позовом про стягнення коштів є заходом погашення податкового боргу, який підпадає під обмеження підпункту 69.40 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України є помилковими.
У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 у справі №160/7345/20 та інших.
З огляду на чинну податкову вимогу №2/24 від 19.02.2002, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податковий борг позивача не переривався.
До того ж, сторонами не надано доказів оскарження чи відкликання вказаних вимог.
В даному випадку, податковим органом до стягнення заявлено податковий борг, який виник в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань визначених податковими повідомленнями-рішеннями№ 00/1980/0413 від 13.02.2023 та № 0/18232/0413 від 09.04.2024.
Дані податкові зобов`язання є узгодженими, строк сплати за ними настав та такі набули статусу податкового боргу.
Відповідачем не надано доказів скасування податкових повідомлень-рішень або сплати заявленого до стягнення податкового боргу на суму 331 478,10 грн.
Аналогічний паровий висновок викладено в постанові Верховного суду від 09 січня 2024 року у справі справа № 160/9696/22.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що існує податкова заборгованість, яка є узгодженою та підлягає стягненню за рішенням суду, відтак позовні вимоги про стягнення податкового боргу підлягають задоволенню.
Доводи апелянта щодо порушення процедури прийняття податкового повідомлення-рішення , щодо необхідності доведення вини та умислу платника при застосуванні штрафу за пунктом 124.3 ПК України, не врахувавання особливого статусу КЖРЕП м. Чугуєва та вплив воєнного стану на діяльність підприємства до уваги судом не приймаються , оскільки такі питання не є предметом дослідженні та вирішення при розгляді даної справи. Як встановлено вище податкові повідомлення-рішення , які слугували підставою для виникнення податкового боргу, стягнення якого є предметом даного позову , відповідачем не оскаржувались та зобов`язання , які визначені такими, є узгодженими.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 по справі № 520/5955/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис) З.Г. Подобайло
Судді (підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко