УХВАЛА
19 серпня 2026 року
м. Київ
справа №200/9053/25
адміністративне провадження № К/990/38472/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі № 200/9053/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просила:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу коштів за час затримки розрахунку по виплаті компенсації за неотримане речове майно при звільненні;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача 43 378,37 грн за час затримки розрахунку по виплаті компенсації за неотримане речове майно при звільненні із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації за неотримане речове майно при звільненні за період з 28 серпня 2025 року по день фактичної виплати включно за весь час затримки виплати;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невірного нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 28 серпня 2025 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити позивачу компенсацію за неотримане речове майно за період з 15 вересня 2015 року по 28 серпня 2025 року з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невірного нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, що належало до виплати при звільненні 28 серпня 2025 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно за період з 15 вересня 2015 року по 28 серпня 2025 року з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У квітні 2026 року до суду надійшла заява позивачки про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2026 року, заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за її позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі № 200/9053/25.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень і доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить із такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеному конституційному положенню кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини третьої статті 2 та частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За приписами частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову та ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. До зазначеного переліку віднесено ухвали щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; залишення позову (заяви) без розгляду; закриття провадження у справі; відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; заміни сторони у справі (процесуального правонаступництва) або сторони виконавчого провадження.
У цій справі військова частина НОМЕР_1 оскаржує ухвалу суду першої інстанції, якою задоволено клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалену за наслідками перегляду цієї ухвали.
Водночас ухвала суду першої інстанції про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення не належить до переліку ухвал, визначених частиною другою статті 328 КАС України, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за наслідками перегляду ухвали про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, також не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на викладене Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі № 200/9053/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов