ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
19 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 360/1597/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року в адміністративній справі №360/1597/25 (головуючий суддя першої інстанції - Рябчук О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року в адміністративній справі №360/1597/25 визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 від 24 червня 2025 року та доданих до неї документів про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 провести повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 24 червня 2025 року та доданих до неї документів про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Вказане рішення набрало законної сили 02 квітня 2026 року.
15 червня 2026 року представник позивача подав до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву, в якій просив в порядку статті 382 КАС України встановити судовий контроль за виконанням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2026 року у справі №360/1597/25 та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 подати протягом 15 днів з дня отримання ухвали звіт про виконання рішення суду.
В обґрунтування заяви зазначено, що відповідач жодних намірів на виконання рішення суду у справі №360/1597/25 не має, вважає, що встановлення судового контролю є необхідним для відновлення порушеного права позивача, яке було захищено судом, але продовжує не визнаватися ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у задоволенні заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою. Апелянт вказує, що рішення суду у справі №360/1597/25 відповідачем не виконано, факт повторного розгляду відповідачем заяви позивача не може вважатися виконанням судового рішення, якщо результат повторного розгляду заяви є ідентичним тому, який суд вже визнав протиправним. Скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Відповідач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 312 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що незгода заявника стосується правозастосування, здійсненого ІНФОРМАЦІЯ_5 . При цьому, таке правозастосування не охоплюється рішенням суду у справі №360/1597/25 і судом не було надано оцінку спірним правовідносинам щодо виключення позивача з військового обліку та не викладено відповідних висновків, що підлягали обов`язковому урахуванню, а відтак питання правомірності такого правозастосування не може бути вирішене в порядку судового контролю і свідчить про виникнення між учасниками справи нових спірних правовідносин.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини третьої статті 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в ухвалах від 16.09.2020 року та від 12.01.2022 року у справі №826/9960/15.
Колегія суддів зауважує, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, встановленому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 року у справі №360/1597/25 ІНФОРМАЦІЯ_4 03 липня 2025 року надано лист №ЩТ/899, яким повідомлено про розгляд заяви ОСОБА_1 від 24.06.2025 року. Також в листі зазначено, що якщо публічно-правові відносини тривали станом на момент запровадження законодавцем іншого ( нового) правового регулювання цих відносин і вони не припинились, або виникли після змін у законодавстві, то суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. Крім того в листі вказано, що ОСОБА_1 зараховано на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 шляхом автоматичної верифікації, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 року №932 «Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року №360/1597/25 було зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.06.2025 року та додані до неї документи про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Одночасно з цим суд першої інстанції вірно зазначив, що в рішенні Луганського окружного адміністративного суду не було викладено висновків щодо виключення позивача з військового обліку за результатом медичного огляду та про те, які висновки стосовно порушених у заяві питань має прийняти відповідач, а лише зазначено про необхідність повторного розгляду заяви, що і було відображено у резолютивній частині рішення.
Отже, наданий лист ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично є відмовою суб`єкта владних повноважень у внесенні змін до відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 .
Звертаючись із вказаною заявою до суду, заявник фактично намагається вирішити спір з приводу правовідносин, які виникли між ним і відповідачем вже після ухвалення судом рішення у справі і не були предметом дослідження під час розгляду цієї справи.
Проте, спосіб судового контролю, передбачений стаття 382 КАС України, спрямований на забезпечення виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, яке залишається невиконаним.
Таким чином, аби застосувати вказаний спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку виконання судового рішення.
У свою чергу особа, яка звертається із заявою про встановлення судового контролю у порядку, передбаченому статтею 382 КАС України, повинна навести достатні аргументи, які б підтверджували необхідність застосування такого виду судового контролю.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними постановах від 21.11.2019 року у справі №802/1933/18-а, від 29.04.2022 року у справі №120/2914/19-а, від 01.05.2023 року у справі №300/2963/22, які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
Так, на думку позивача, рішення суду від 17 жовтня 2025 року у справі №360/1597/25 залишається невиконаним, проте, спірні питання щодо виключення позивача з військового обліку не вирішувались вказаним судовим рішенням, тому вказані питання не можуть бути вирішені в порядку судового контролю, а наявність вказаних питань свідчить про виникнення між учасниками справи нових спірних правовідносин.
Враховуючи викладене суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій адміністративній справі.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року в адміністративній справі №360/1597/25 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року в адміністративній справі №360/1597/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак