Cправа № 127/19274/25
Провадження № 2/127/3970/25
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Березовської О. А.,
за участі секретаря судового засідання Схабовської І. М.,
представника позивача - адвоката Свистун Л. В.,
представника відповідача - адвоката Лавренчука А. С.,
розглянувши в залі судового засідання в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,
У С Т А Н О В И В :
20.06.2025 до суду звернулась ОСОБА_1 з вище зазначеною позовною заявою, змінивши у подальшому 19.08.2025 позовні вимоги, подавши позовну заяву в новій редакції.
Позов мотивований тим, що сторони з 30.12.2005 по 21.01.2009 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Замостянського районного суду Вінницької області від 27.08.2009 у справі № 2-2888-2009 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_4 , на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 01.07.2009.
На підставі рішення 28.10.2009 видано виконавчий лист та 14.06.2010 державним виконавцем Староміського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції відкрито ВП №1981137.
26.04.2011 у зв`язку з укладенням шлюбу позивач змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
17.08.2024 син сторін досяг повноліття та стягнення аліментів припинено.
Відповідач тривалий час ніде не працював, аліменти не сплачував, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання в місцях позбавлення волі, в результаті чого утворилась заборгованість зі сплати аліментів сукупний розмір якої становить 419 450, 52 грн.
Враховуючи значну суму заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла із вини відповідача, у позивачки виникло право на стягнення з нього неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Розрахунок неустойки, виконаний в позовній заяві з липня 2009 року по серпень 2024 року включно. Загальна сума неустойки (пені) за весь період стягнення аліментів становить 6 323 154, 07 грн. Законодавець обмежив розмір неустойки (пені), що підлягає до стягнення та визначив, що він не повинен перевищувати 100% розміру заборгованості, тобто 419 450, 52 грн.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь 419 450, 52 грн неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та стягнути понесені нею витрати на професійну правничу допомогу.
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями 20.06.2025 головуючим суддею у справі була визначена суддя Березовська О. А.
Відповідь №1511506 з Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання відповідача одержана судом 24.06.2025.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.06.2025 справа прийнята до розгляду та відкрите загальне позовне провадження.
Ухвалою суду від 06.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача, адвоката Лавренчука А. С. про зупинення провадження у справі.
31.10.2025 від представника відповідача, адвоката Лавренчука А. С., надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з таких підстав.
На підтвердження позовних вимог, позивачем додано до позову розрахунок заборгованості зі сплати аліментів 30/04/2025 у виконавчому провадження №49488595, виконавчий документ: виконавчий лист №2-1311, виданий 01.11.2007, на підставі якого обчислено пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини. Однак, цей розрахунок не має відношення до спору, що виник у сторін, а тому подальший розрахунок пені та заявлений розмір позовних вимог не відповідають дійсності.
19.08.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про зміну предмету позову, у якій позивач фактично збільшує розмір позовних вимог із стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення аліментів за період з 01.07.2009 по 16.08.2024 з 127 582, 30 грн до 419 450, 52 грн. Також наголошує, що процесуальним законодавством не передбачено подання позовної заяви в новій редакції. Позовна заява є первинним документом, що подається до суду, та в подальшому її зміст змінюється лише шляхом подання заяви про зміну підстав чи предмету позову або заяви про збільшення/ зменшення позовних вимог.
Щодо витрат на правничу допомогу представник відповідача вказує, що суду на час підготовки відзиву надано Акт наданих послуг, який є недійсним, оскільки послуги ще надаються, однак згідно з Актом вони є наданими, що суперечить дійсним обставинам справи. Акт не підтверджує послуги, оскільки «підтверджує» послуги з «майбутнього».
Представник відповідача також вказує, що ним будуть надані документи на підтвердження того, що заявлена сума позовних вимог є спірною, оскільки у відповідача здійснювались відрахування із доходів на утримання дитини, оскільки, відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі, він був працевлаштований. Крім того, відповідач працював в ТОВ «Поділля-Промресурс» та після отримання відповіді на адвокатські запити про розмір грошового утримання та відрахування аліментів докази будуть долучені до матеріалів цивільної справи з метою повного та всебічного її розгляду.
ОСОБА_2 не несе витрати, пов`язані із розглядом справи, оскільки отримує безоплатну правничу допомогу, тому витрати на професійну правничу допомогу не заявляються.
Ухвалою суду від 24.11.2025 до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, був залучений ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 26.01.2026 закрито підготовче провадження у справі.
Ухвалою суду від 13.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Свистун Л. В., про повернення до стадії підготовчого провадження.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала відповідно до зміненої редакції позову, просила його задовільнити в повному обсязі, додатково пояснила, що розрахунок заборгованості державним виконавцем був виконаний, виходячи з середньо-місячного доходу по регіону, не зважаючи на те, що у відповідача був офіційний дохід.
Стверджує, що розрахунок заборгованості виконаний державним виконавцем вірно, але під час його заповнення була допущена технічна помилка, вказано в розрахунку невірно дані стягувача та боржника та номер виконавчого провадження, на що адвокат не звернув увагу під час складання позовної заяви. Наданий суду повторно розрахунок не змінився, виправлена технічна помилка, вірно вказані номер виконавчого провадження, прізвища стягувача та боржника, номер виконавчого документа.
Заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, якому було відомо, що з нього стягнуті аліменти на утримання дитини, але він не надавав державному виконавцю інформацію про свої доходи, про місце роботи, не оскаржував дії державного виконавця, свій розрахунок заборгованості суду не надав.
Представник позивача також просила суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 8 000, 00 грн.
Представник відповідача позов не визнав, з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву, пояснив суду додатково, що розрахунок заборгованості, наданий суду, не стосується предмету спору. Виконуючи розрахунок заборгованості державний виконавець не врахував, що певний час відповідач працював, одержаний ним дохід не врахований в розрахунку заборгованості, тому неустойка (пеня) нарахована невірно. Так, в довідці не враховані доходи, одержані відповідачем в 2020-2023 роках. Стверджує, що відповідач аліменти сплачував добровільно, передавав кошти позивачці особисто, але підтвердження цього не має.
Представник відповідача також заперечував проти задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, бо вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Так, наданий акт приймання-передачі послуг є недійсним, бо складений щодо послуг, які мають бути надані в майбутньому.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Суд постановив, враховуючи відсутність заперечень сторін, розглядати справу у відсутність третьої особи.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши їх заяви по суті справи, розрахунок неустойки, письмові докази, встановив, що між сторонами виникли сімейні відносини, пов`язані з невиконанням батьком обов`язку з утримання дитини та відповідальністю, передбаченою за невиконання цього обов`язку.
Судом встановлені такі юридичні факти та правовідносини, що виникли на їх підставі.
Сторони з 30.12.2005 по 21.09.2009 перебували в зареєстрованому шлюбі (а. с. 9, 11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син, ОСОБА_3 (а. с. 10).
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 27.08.2009 у справі № 2-2888-2009 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь ОСОБА_4 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 01.07.2009 (а. с. 12). 28.10.2009 у справі № 2-2888-2009 було видано виконавчий лист (а. с. 13).
14.06.2010 на підставі вище зазначеного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження № 19841137 (а. с. 14).
Як вбачається з свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_5 (а. с. 15).
З копії довідки, виданої начальником відділу контролю за виконанням судових рішень (дата видачі та назва установи нерозбірливі), вбачається, що вона видана ОСОБА_2 , 1982 року народження, який на час видачі довідки відбуває покарання в Стрижавській виправній колонії №81. Початок строку - 08.02.2006, кінець строку - 08.08.2009 (а. с. 17).
Позивачем надано два розрахунка заборгованості зі сплати аліментів, які виконані старшим державним виконавцем Третього відділу ВДВС у м. Вінниці: станом на 30.04.2025 та на 31.05.2026 (а. с. 18-19, 216-217). Перший розрахунок виданий за виконавчим провадженням №4948895. Другий розрахунок виданий за виконавчим провадженням №19841137.
З довідки вих. №2084/8976 від 13.08.2025, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , вбачається, що солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призивом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 27.01.2024 (а. с. 86).
З довідок ВЛК від 02.04.2025 вих. №1346, про обставини травми від 11.08.2023 вих. №1505/2202, про обставини травми від 25.02.2024 вих. №3232, виданих солдату за мобілізацією ОСОБА_2 , призваному у серпні 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що ним одержані травми, пов`язані з захистом Батьківщини (а. с. 86 зворот, 88, 91 зворот).
Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 08.06.2024 вих. №2084/5152 підтверджується, що солдат ОСОБА_2 дійсно в період з 27.01.2024 по 31.01.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи в н. п. Авдіївка Донецької області (а. с. 90).
З військового квитка Серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2 вбачається, що він зарахований на військову службу до військової частини НОМЕР_3 відповідно до наказу №41 від 30.03.2022. Проходить службу в військовій частині НОМЕР_3 (а. с. 103-105).
Посвідченням серії НОМЕР_4 від 08.09.2023 на ім`я ОСОБА_2 підтверджується, що він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій (а. с. 106).
Судом також досліджувалась копія постанови про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №2-2888, виданим 28.10.2009, з супровідним листом (число, місяць - нечіткі, 2010 рік ), з яких вбачається, що Замостянський ВДВС Вінницького МУЮ направляє для виконання по територіальності до Староміського ВДВС Вінницького МУЮ виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_4 у зв`язку із тим, що боржник працює у ТОВ «Поділля-Промресурс», яке знаходиться за адресою: м. Вінниця, пл. Жовтнева, буд. 1, що є територією Староміського ВДВС Вінницького МУЮ (а. с. 121-зворот, 122).
З довідки ДУ «Стрижавська виправна колонія (№81)» від 07.11.2025 слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : 1) за вироком Ленінського районного суду м. Вінниця від 21.12.2006 відбував покарання - 3 роки 6 місяців позбавлення волі. До установи прибув 03.05.2007. Початок строку 08.02.2006. Кінець строку 08.08.2009. 21.10.2008 вибув до ДУ «Крижопільський ВЦ (№113); 2) за вироком Вінницького міського суду від 29.10.2013 - 2 роки 1 місяць позбавлення волі. До установи прибув 26.12.2013. Початок строку 18.06.2013. Кінець строку 18.07.2015. 30.08.2014 вибув до ДУ «Крижопільський ВЦ (№113);3 ) за вироком Вінницького міського суду від 13.12.2019 - 3 роки позбавлення волі. До установи прибув 12.03.2020. Початок строку 11.06.2019. Кінець строку 11.06.2022. 02.02.2021 вибув до ДУ «Крижопільський ВЦ (№113)» (а. с. 128).
Відповідно до довідки ДУ «Стрижавська виправна колонія (№81)» за час відбування покарання в ДУ «Стрижавська виправна колонія (№81)» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконавчі листи про стягнення аліментів не надходили (а. с. 129).
З інформації від 07.11.2025 вих. №58 ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№81)» засуджений ОСОБА_2 у 2020 році одержав дохід в загальній сумі 9 680, 10 грн: липень - 1 745, 58 грн, серпень - 1 962, 06 грн, вересень - 1 360, 53 грн, жовтень - 1 046, 56 грн, листопад - 1 420, 71 грн, грудень - 2 144, 66 грн (а. с. 130).
З Відповіді №2203956 від 03.01.2026 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи вбачається, що ОСОБА_2 з 3 кварталу 2009 року по 3 квартал 2024 року одержував доходи: в 1-3 кварталі 2010 року в ТОВ «Поділля-Промресурс», в 2 кварталі 2012 року в Департаменті праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради, в 3-4 кварталі 2020 року в ДП «Підприємство ДКВС України (№81)», в березні, липні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2021 року, січні 2022 року в «Крижопільський ВЦ №113», в березні, квітні, травні, червні 2022 року в ІНФОРМАЦІЯ_4 , з липня 2022 по грудень 2023 року в військовій частині НОМЕР_5 (а. с. 137-138).
З Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 31.05. 2026 у виконавчому провадженні №19841137, боржник ОСОБА_2 , стягувач ОСОБА_4 вбачається, що заборгованість нарахована за період з липня 2009 року по серпень 2024 року включно. Інформація про суми сплачені боржником/ стягнуті виконавцем у розрахунку відсутня. Загальна сума заборгованості становить - 419 450, 52 грн (а. с. 216-217).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною другою статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частина четверта статті 155 СК України).
У статті 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Згідно зі статтею 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
За змістом частини четвертої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до частин третьої, восьмої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" розмір заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається державним виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження". Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19), зазначив, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Верховний Суд в постанові від 01.10.2025 у справі №509/2967/23 зазначив, що відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
З розрахунку заборгованості станом на 31.05.2026 вбачається, що відповідач за період з липня 2009 року по серпень 2024 року жодного місяця аліменти не сплачував. Твердження відповідача, що він надавав кошти позивачу особисто доказами не підтверджено.
Заперечення відповідача проти позову зводяться до того, що ним одержувались доходи під час відбування покарання та під час військової служби, які не враховані виконавцем під час проведення розрахунку заборгованості, але вина у несплаті аліментів та виникненні їх заборгованості відповідачем не спростована. Відповідач не скористався своїм правом звернутися до державного виконавця та надати суду розрахунок заборгованості з урахуванням одержаних ним доходів.
Неустойка є видом цивільно-правової відповідальності, санкцією за порушення зобов`язання, яка застосовується законодавцем в сімейних зобов`язальних відносинах зі сплати аліментів. Недоведення відповідачем відсутності його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів є підставою для застосування санкції у виді неустойки.
Щодо розміру неустойки суд зазначає таке.
В розрахунку неустойки, виконаному представником позивача та наведеному в позовній заяві від 19.08.2025 (а. с. 67 зворот-71), не тільки збільшений розмір позовних вимог, а й змінений спосіб розрахунку, бо на відміну від розрахунку неустойки, наведеному в позовній заяві від 20.06.2025 (а. с. 2 зворіт-6 зворот) розрахунок неустойки виконаний для кожного місяця окремо за весь період заборгованості. Оцінюючи цей розрахунок, суд звертає увагу, що представником позивача помилково неустойка розраховується з урахуванням місяця, в якому виникла заборгованість, а не з наступного календарного місяця.
Крім того, з розрахунку неустойки мають бути виключені місяці, в яких державним виконавцем розмір заборгованості, визначений не з доходу відповідача, а з середньої заробітної плати для місцевості, тобто періоди: 1-3 квартали 2010 року, 2 квартал 2012 року 3-4 квартали 2020 року, березень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року, з січня 2022 по грудень 2023 року.
Розраховуючи неустойку суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України з відповідача на користь позивача може бути стягнуто неустойку не більше 100 відсотків заборгованості. За розрахунком суду, з урахуванням виключення вище вказаних періодів з розрахунку, неустойка становить 192 385, 93 грн. Отже, суд доходить, висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в цій сумі.
Щодо судових витрат.
В позовній заяві позивачем вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат - 8 000, 00 грн витрат на правничу допомогу. 19.08.2025 від адвоката Свистун Л. В. до суду надійшло клопотання про долучення доказів, в додатку до якого на підтвердження витрат на правничу допомогу надано: договір про надання правової допомоги №73/2025 від 21.05.2025, Акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги від 20.06.2025, квитанція до прибуткового касового ордеру б/н від 20.06.2025, надана адвокатом Свистун Л. В. (а. с. 75-77, 78, 79). Крім того, разом з позовною заявою представником позивача наданий ордер на надання правничої допомоги (а. с. 20).
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Відповідно до п. 1.1. договору адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу у цивільній справі про стягнення з ОСОБА_2 простроченої заборгованості по аліментам, які стягувалися на підставі рішення Замостянського районного суду м. Вінниця від 27.08.2009 №2-2888-2009 рік, а клієнт зобов`язується оплатити надання послуг та фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання цього договору.
В Акті приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги від 20.06.2025, зазначено, що згідно з умовами договору про надання правничої допомоги №75/2025 від 21.05.2025 виконавець надав послуги, зокрема первинна консультація, підготовка та складання позовної заяви про стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, здійснення представництва інтересів клієнта як позивача у цивільній справі про стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, згідно з договором про надання правничої допомоги №73/2025 від 21.05.2025. Всього до сплати - 8 000, 00 грн.
Оцінюючи докази, що підтверджують витрати на надання правничої допомоги в їх сукупності, суд доходить висновку, що витрати пов`язані з розглядом справи, бо адвокатом підготовлена позовна заява, в якій наведений розрахунок неустойки (пені), також адвокат приймав участь в підготовчому та судових засіданнях; розмір витрат є обґрунтованим, пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову. Також суд враховує, що предметом спору є неустойка за порушення батьком обов`язку зі сплати аліментів за досить довгий період часу (з липня 2009 по серпень 2024 року), яка є видом відповідальності, передбаченим СК України, а отже справа має важливе значення для позивача, для встановлення справедливого балансу між сторонами.
Суд відхиляє заперечення представника відповідача щодо витрат на правничу допомогу, бо витрати підлягають стягненню й у тому випадку, якщо послуги не оплачені фактично, оформлення сторонами актом приймання-передачі наданих послуг їх вартості, на думку суду, не впливає на зміст відносин між позивачем і адвокатом, який надав у цій справі послуги з правничої допомоги.
Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судом позовні вимоги задоволені частково в сумі 192 385, 93 грн (45, 87%), тому з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті витрати на правничу допомогу в сумі 3 669, 60 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суд вважає обґрунтованим відповідно до Закону України "Про судовий збір" стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1 924, 02 грн (4 194, 51*45, 87%).
Керуючись статтею 196 СК України, статтями 76-81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.07.2009 по 16.08.2024 в сумі 192 385, 93 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 3 669, 60 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі
1 924, 02 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складене 21.08.2026.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Олена БЕРЕЗОВСЬКА