Справа № 138/2413/25
Провадження № 22-ц/801/2082/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ясінський Ю. А.
Доповідач:Панасюк О. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2026 року Справа № 138/2413/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),
суддів Берегового О. Ю., Шемети Т. М.,
з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Калініна С. К. на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області у складі судді Ясінського Ю. А. від 29 червня 2026 року про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Ухвалою від 29 червня 2026 року Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області залишив без розгляду заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Калініна С. А. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у виді витрат на правничу допомогу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебет Коллекшн»» (далі ТОВ «ФК «Дебет Коллекшн»») про стягнення боргу за кредитним договором.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява подана після спливу установленого частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) п`ятиденного строку після ухвалення рішення.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Калінін С. А., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 червня 2026 року скасувати, стягнути з ТОВ «ФК «Дебет Коллекшн»» на користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 6 000 грн 00 к.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликався на те, що заяву про стягнення судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу було зроблено відповідачем у відзиві на позовну заяву. Разом з відзивом були надані й докази їх розміру, зокрема договір про надання правничої допомоги та додаток № 1 до нього, у яких зазначено про сплату клієнтом адвокату гонорару у фіксованому розмірі - 6 000 грн 00 к. до набранням рішенням у справі законної сили. Суд помилково ототожнив заяву про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, яке зобов`язаний був вирішити в силу закону, із передбаченим частиною восьмою статті 141 ЦПК України порядком подання доказів розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.
ТОВ «ФК «Дебет Коллекшн»» подало відзив на апеляційну скаргу, за яким просило залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, як таку, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, відповідно до обставин справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, зокрема про залишення позову (заяви) без розгляду (пункт 16 частини першої статті 353 ЦПК України), і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи (стаття 379 ЦПК України).
Додаткове рішення, зокрема у випадку не вирішення питання про судові витрати, ухвалює лише суд, що ухвалив судове рішення (частина перша статті 270 ЦПК України).
Отже апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення не має повноважень самостійно вирішувати питання про ухвалення такого додаткового рішення у справі, у якій він власного судового рішення не постановляв, а може лише скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Щодо доводів по суті апеляційної скарги, то апеляційний суд зазначає таке.
Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, визначено серед основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Пункт перший частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносить до витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПУ України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За загальним правилом відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву (частина третя статті 83 ЦПК України).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача - адвокат Калінін С. К. клопотав про стягнення з позивача на користь відповідача за результатами розгляду справи витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн 00 к., додавши до нього договір про надання професійної правничої допомоги від 11 вересня 2025 року, Розділ 3 якого установлює умови та порядок сплати гонорару, та додаток 1 до цього договору, згідно з яким розмір гонорару сторони визначили в сумі 6 000 грн 00 к., а його сплату погодили у строк до набрання законної сили рішенням.
Отже до судових дебатів у справі відповідач зробив заяву про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу та надав докази на підтвердження таких витрат, які він мусить зробити.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 263 ЦПК України питання розподілу судових витрат вирішується судом під час ухвалення судового рішення, а пункт 2 частини п`ятої статті 264 цього Кодексу зобов`язує суд зазначати розподіл судових витрат в резолютивній частині рішення.
Тобто суд першої інстанції зобов`язаний був вирішити питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу під час ухвалення судового рішення та зазначити про такий розподіл у резолютивній його частині.
Невиконання такого припису є підставою для ухвалення додаткового рішення не лише за клопотанням особи, яка брала участь у справі, а й може бути усунуто судом з власної ініціативи аж до закінчення строку на виконання рішення (частина друга статті 270 ЦПК України).
Щодо посилання суду першої інстанції на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 161/5317/18, то він не є релевантним до обставин цієї справи, тому що у ньому йдеться саме про надання доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу після спливу строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, які раніше (під час розгляду справи судом до закінчення судових дебатів) не подавалися.
У цій же справі докази розміру витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач саме має сплатити у зв`язку з розглядом справи, були подані його представником - адвокатом Калініним С. К. разом з поданням відзиву на позовну заяву.
Саме по собі подання разом із заявою про ухвалення додаткового рішення квитанції про сплату гонорару не впливало на об`єктивну можливість позивача у справі заперечувати щодо розміру витрат згідно з частиною п`ятою статті 137 ЦПК України, тому що сплачений розмір витрат не змінився порівняно з тим, що підлягав сплаті.
Верховний Суд дотримується сталої практики щодо відсутності необхідності надання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, передбаченого частиною третьою статті 137 ЦПК України, у разі визначення у договорі про надання правничої допомоги гонорару адвоката у фіксованому розмірі.
Так Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 ЦК України.
Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та / або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.
Більше того апеляційний суд звертає увагу, що на момент подання заяви про ухвалення додаткового рішення згідно з умовами додатку № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги відповідач міг і не сплатити гонорару адвокату, позаяк рішення законної сили на той час ще не набрало.
Витрати на надану професійну юридичну допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг та виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Це також стала позиція Верховного Суду, висловлена у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 11 листопада 2021 року у справі № 922/449/21 та багатьох інших.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 384 ЦПК України апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Калініна С. К. задовольнити частково.
Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 29 червня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий О. С. Панасюк
Судді: О. Ю. Береговий
Т. М. Шемета