Справа № 212/3953/26
2/212/4064/26
У Х В А Л А
21 серпня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді - Шевченко Л.В., за участі секретаря судового засідання Чуприни Я.Е., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Коваленка Р.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням відповідача у складі Збройних Сил України у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на період навчання, -
в с т а н о в и в :
13.08.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням відповідача у складі Збройних Сил України. Відповідно до довідки №2692/5/640 від 08.08.2026, виданої командиром ВЧ НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у ВЧ НОМЕР_1 на теперішній час.
19.08.2026 від представника позивача Чухонцевої Д. через систему «Електронний суд» надійшли заперечення щодо клопотання сторони відповідача про зупинення розгляду справи. Свої заперечення представник позивача обґрунтовує тим, що клопотання про зупинення провадження заявлено через 4 місяці після відкриття провадження, після численних клопотань та заперечень сторони відповідача проти заявлених вимог, що свідчить про намагання відповідача затягнути розгляд справи та залишити власну дитину без належного утримання від рідного батька на невизначений час. Більш того, позицію щодо розміру аліментів на заперечення сторони відповідача викладені у відзиві на позов та додаткових поясненнях, тому незрозумілим є заявлене клопотання про зупинення провадження у справі. Також ОСОБА_4 вважає безпідставними посилання представника відповідача на відсутність відомостей про навчання дитини станом на дату повноліття, оскільки в наданих документах чітко прослідковується дата навчання, про що зазначено представником відповідача в цих же додаткових поясненнях, позовну заяву подано до суду ще в березні 2026 року, справа перебуває в провадженні суду майже півроку і подавати на кожне засідання оновлені довідки про навчання через чергові сумніви представника відповідача у їх достовірності, сторона позивача не зобов`язана.
В судовому засіданні представник відповідача адвокат Коваленко Р.А. підтримав заявлене клопотання та повідомив зі слів відповідача, що він погодився на позбавленян його батьківських прав на той час, коли розглядалася справа в суді, за певних умов, зокрема і в тому, що після повноліття дитини його не будуть турбувати. Також представник відповідача звернув увагу суду на те, що з 18 років, з досягненням повноліття, втрачається статус дитини.
Дослідивши матеріали справи, надані клопотання та заперечення представником позивача та відповідача, суд приходить до наступних висновків.
Представником відповідача було надано довідку від ВЧ НОМЕР_1 , згідно якої ОСОБА_1 перебуває на військовій службі (а.с.114). ЦЕ також підтверджується довідкою форми ОК-7, відповідно до якої доходи відповідач отримує від військової частини (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) (арк.с.111).
Суд враховує, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.
Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані ст. 251 та ст. 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від ст. 252 ЦПК України.
За положенням п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Положення ст. 251 ЦПК України встановлюють обов`язок суду зупинити провадження в справі в тому випадку, якщо сторона перебуває в складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. При цьому, вказані обставини мають бути підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, тобто дійсно свідчити про виконання особою функції захисту та забезпечення національної безпеки.
Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року в справі № 513/475/24 (провадження № 14-74цс25) зазначено, що ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Суд зобов`язаний за заявою військовослужбовця зупинити провадження в справі, незалежно від категорії спору.
Разом з тим, у постанові від 30 червня 2026 року, у справі № 699/1569/25, Верховний Суд дійшов висновку, що зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України у справі, що стосується захисту конституційного права дитини на утримання, суперечить задекларованій державою засаді охорони дитинства та є порушенням права на судовий захист, яке згідно ч. 2 ст. 64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в справах про стягнення аліментів на дитину, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення суперечить ст. ст. 8, 51, 55 Конституції України.
Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51 Конституції України).
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного й соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
В ухвалі від 18 січня 2024 року у справі № 683/2078/23 (провадження № 61-424ск24) Верховний Суд вказав, що тривале, на невизначений час зупинення провадження у справі щодо зміни розміру аліментів на утримання дитини не відповідає правам та інтересам дітей щодо належного утримання, гарантованим як внутрішнім законодавством, так і міжнародними актами.
Конституційне право дитини на утримання, зокрема, право на стягнення аліментів, не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану. Конституційне право дитини на утримання має триваючий і невідкладний характер, його здійснення не може бути ефективно відновлене ex post.
Із системного аналізу положень ст.199 СК України слідує, що істотними правовими передумовами для виникнення у батька (матері) обов`язку по утриманню повнолітніх сина (доньки) є сукупність таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання за будь-якою із форм;3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі з боку батьків; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). На цьому також акцентована увага в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» та Верховним Судом у постанові від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17.
Таким чином, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Суд вважає за доцільне звернути увагу представника позивача та представника відповідача на те, що Верховний Суд у постанові від 22 жовтня 2025 року в справі № 760/21770/24 (провадження № 61-9574св25) критично оцінив аргументи, зазначені у касаційній скарзі про те, що відповідач, виконуючи свій конституційний обов`язок із захисту України, не може реалізувати процесуальні права й обов`язки, зазначивши, що інтереси відповідача під час усього провадження у справі представляє адвокат, він самостійно підписував заяву з процесуальних питань, подану до суду першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідача є представник, який забезпечує захист прав та інтересів останнього. Представником відповідача до суду неодноразово направлялись процесуальні документи. Отже, відповідач скористався своїм правом на правничу допомогу. До того ж, не виключено, що послуги адвоката оплачуються відповідачем.
З довідки форми ОК-7, сформованої 06.08.2026, вбачається, що відповідач отримує доходи.
Отже, суд приходить до висновку, що поведінка відповідача свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для реалізації ним своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків при вирішення питання щодо матеріального утримання його повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Судом не було встановлено об`єктивні причини, які б перешкоджали реалізації ним права на справедливий судовий розгляд.
Враховуючи, що предметом спору є стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви представника відповідача про зупинення провадження у справі з підстав вказаних скаржником.
В ухвалі від 06.02.2025 у справі № 754/17004/21 провадження № 61-758ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суд вказав, що обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не згаданих у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом.
Керуючись ст.ст.251, 253, 258, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -
постановив:
Відмовити у зупиненні провадження у зв`язку з перебуванням відповідача ОСОБА_1 на військовій службі за призовом під час мобілізації у справі про стягнення аліментів.
Постановлена судом ухвала про відмову у зупиненні провадженні у справі відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України не підлягає апеляційному оскарженню, заперечення щодо такої ухвали включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Л. В. Шевченко