Номер провадження: 22-ц/813/4423/26
Справа № 947/4615/23
Головуючий у першій інстанції Бескровний Я.В.
Доповідач Назарова М. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.08.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 (правонаступник позивача - Одеська міська рада), відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолета Султанівна, особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
заяву Одеської міської ради в особі свого представника Срібної Анастасії Іванівни про закриття апеляційного провадження у справі
за апеляційною скаргою ОСОБА_4
на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року, ухвалене Київським районним судом м. Одеси, у складі: судді Бескровного Я.В. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолета Султанівна про визнання договору недійсним та витребування майна,
в с т а н о в и в:
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова В.С., про визнання договору недійсним та витребування майна.
Позовна заява мотивована тим, що позивачка в 2007 році на підставі договору купівлі-продажу придбала квартиру, загальною площею - 60,3 кв.м, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 .
З 2007 року в квартирі мешкала позивачка та її чоловік - ОСОБА_5 . За останні сім років мешкання у квартирі вона підтримувала добрі відносини з сусідами з іншої парадної будинку за адресою - АДРЕСА_2 - ОСОБА_2 та його дружиною - ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки, у зв`язку з чим, а також похилим віком, стан її здоров`я погіршився і вона не могла самостійно підтримувати свою життєдіяльність і потребувала сторонньої допомоги, оскільки вона є пенсіонером, отримує пенсію за віком. Після смерті її чоловіка до неї почали систематично навідуватися її сусіди - ОСОБА_2 та його дружина, які систематично вечеряли разом з позивачкою, розпивали алкогольні напої, допомагали їй та її прикутій до ліжка тітці - ОСОБА_6 у побуті, оскільки останні потребували такої допомоги, а саме - купували продукти харчування, готували або пригощали їжею, виконували інші доручення, у тому числі супровід для зняття готівки з банківського рахунку позивачки, оплату комунальних, тощо.
В процесі спілкування ОСОБА_7 та ОСОБА_7 заволоділи ключами від квартири позивачки та мали до неї вільний доступ. Одразу після похорон чоловіка позивачки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 запропонували їй оформити над нею опікунство, без жодних зобов`язань зі сторони ОСОБА_1 , на що позивачка погодилась, вважаючи, що опікунство ні до чого її не буде зобов`язувати, та крім того вона дійсно потребувала такої допомоги.
На підтвердження наміру в майбутньому укладення між сторонами договору довічного утримання, 05 серпня 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 складено у присутності соціального робітника ОСОБА_8 розписку щодо повного забезпечення сім`єю ОСОБА_9 .
11 серпня 2020 року ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та соціальна робітниця ОСОБА_8 супроводили позивачку до приміщення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової В.С. за адресою - АДРЕСА_3 , де їй ОСОБА_7 запропонували оформити опікунство, мотивуючи це тим, що її відправлять до психіатричної лікарні, та треба переоформити для цього квартиру, хоча їй ніхто нічим не погрожував. В той день позивачка не брала з собою окуляри, договір не читала, вголос їй ніхто договір не прочитував, суть договору нотаріус не роз`яснювала, лише повідомили, що буде укладений договір про опіку, та дали підписати на жовтому листі паперу текст. Ніяких коштів, зокрема, суми правочину, від ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вона не отримувала. Після цього вона повернулась у квартиру, в якій мешкає до сих пір. Подружжя ОСОБА_4 , ОСОБА_2 продовжували після поїздки до нотаріуса до неї ходити та доглядати, але одного разу сказали, щоб вона збирала речі потихеньку та переїзжала.
28 серпня 2020 року за ініціативою ОСОБА_1 та її знайомого - ОСОБА_10 був викликаний наряд поліції та було встановлено, що 11 серпня 2020 року між позивачкою та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу об`єкту нерухомості, а саме - квартири АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Омаровою В.С., зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 6965, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 передано у власність ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 60,3 кв.м. Відповідно до умов вказаного договору, квартиру було передано у власність громадянина ОСОБА_2 за - 723 600,00 грн, хоча намірів на продаж даної квартири вона не мала, ніколи і нікому не говорила про намір продажу. Покупців ніколи не підшукувала, нікуди з цього приводу не зверталась, у тому числі до посередників, оскільки квартира є єдиним її житлом. Вказані обставини стали підставою для звернення до Київського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області.
Під час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири, волевиявлення позивачки не відповідало її внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором купівлі-продажу. Дізнавшись про наявність оспорюваного договору купівлі-продажу квартири, 31 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, що має ознаки злочину, визначеного частиною другою статті 190 КК України. Відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР 10 вересня 2020 року. В ході досудового розслідування 12 листопада 2020 року, в порядку статті 93 КПК України, від приватного нотаріуса Омарової В.С. слідчим було отримано належним чином завірену копію Договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості, а саме - квартири під АДРЕСА_4 , посвідченого 11 серпня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 6965, а також копії документів, що стали підставою для посвідчення зазначеного Договору купівлі-продажу квартири.
Разом з тим, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С. були надані не усі документи, що стали підставою для посвідчення зазначеного Договору, які відповідно до вимог чинного законодавства повинні зберігатися у нотаріуса протягом тривалого часу, через що, по ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20 січня 2021 року, оригінали вказаних документів витребувані від нотаріуса та перебувають в матеріалах кримінального провадження № 1202016480002305. Серед документів, що стали підставою для посвідчення вищезазначеного Договору купівлі-продажу квартири, від приватного нотаріуса Омарової В.С. було отримано копію Платіжного доручення № 41 від 11 серпня 2020 року, виданого Одеським відділенням № 1 АТ «ЮНЕКС БАНК» - в якому платником виступив ОСОБА_7 , а отримувачем вона - Расторгуєва, але позивач ніколи не була клієнтом банку АТ «ЮНЕКС БАНК». В подальшому слідчим було направлено запит до АТ «ЮНЕКС БАНК», з метою встановлення факту видання Платіжного доручення № 41 від 11 серпня 2020 року. У відповіді на даний запит Голова Правління АТ «ЮНЕКС БАНК» категорично спростував факт видачі Одеським відділенням №1 АТ «ЮНЕКС БАНК» платіжного доручення №41 від 11 серпня 2020 року, в якому платником виступив ОСОБА_2 , а отримувачем ОСОБА_11 . При цьому, голова правління АТ «ЮНЕКС БАНК» самостійно звернувся 11 листопада 2020 року до ГУ НП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме підробки документа - платіжного доручення № 41 від 11 серпня 2020 року за статтею 358 КК України.
Надалі ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 28 грудня 2021 року, вочевидь бажаючи уникнути відповідальності, передав своєму знайомому ОСОБА_3 у власність спірну квартиру. Договір посвідчений державним нотаріусом Малиновської державної контори у м. Одесі Мельник Л.В. та зареєстрований у реєстрі за № 2- 1182.
ОСОБА_1 просила:
визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою - АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С., 11 серпня 2020 року, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 6955;
витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_5 , належну йому на підставі договору дарування від 28 грудня 2021 року, посвідченого державним нотаріусом Малиновської державної контори у м. Одесі Мельник Л.В., зареєстрованого у реєстрі за № 2-1182;
встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого рішення є підставою для поновлення запису про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_5 (т. 1, а.с. 5-71).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С. 11 серпня 2020 року та зареєстрований за № 6965.
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 158 - 162).
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Київського районного суду міста Одеса від 13 вересня 2023 року. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог (т. 1, а.с. 169-172).
З апеляційною скаргою звернулася також ОСОБА_4 як особа, яка не брала участі у розгляді справи, однак вважає, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року вирішено питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
Скаржник обґрунтовує вимоги апеляційної скарги тим, що рішення ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Скаржник вказує на те, що: 1) внаслідок дружніх стосунків з позивачкою, постійної її підтримки з її боку та чоловіка, позивачка запропонувала укласти договір довічного утримання, про що 05.08.2020 року склала розписку щодо повного її забезпечення та утримання. Фактично вказана розписка є попереднім договором довічного утримання. Гроші за квартиру сплачено не було. Таким чином, договір купівлі-продажу від 11.08.2020 року є удаваним, оскільки сторони мали на увазі укладення договору довічного утримання. Саме з вказаної причини позивачка продовжила проживати у спірній квартирі; 2) ОСОБА_4 , як співвласник спірної квартири не була залучена до участі у справі в якості співвідповідача; 3) щодо укладення договору дарування квартири, скаржник зазначила, що останній був укладений з метою уникнення переслідування та тиску з боку ОСОБА_10 , який є другом померлого сина позивачки, який і ініціював звернення позивачки до поліції (т. 1, а. с. 214 - 221).
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Постановою Одеського апеляційного суду від 30.05.2024 апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року залишено без змін (т. 2, а.с. 18-24зв.).
24 липня 2024 року ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_12 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 травня 2024 року (повне судове рішення складено 01 липня 2024 року), в якій просила оскаржені судові рішення скасувати; ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити (т. 2, а.с. 65-74).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_4 , яка підписана представником ОСОБА_12 , задоволено частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 30 травня 2024 року в частині залишення апеляційної скарги ОСОБА_4 без задоволення скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині постанову Одеського апеляційного суду від 30 травня 2024 року залишено без змін.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 30 травня 2024 року в скасованій частині втрачає законну силу (т. 2, а.с. 125-135).
18 листопада 2024 року вказана справа надійшла до апеляційного суду і в порядку розподілу судової справи розподілена головуючому судді Назаровій М.В. (т. 2, а.с. 144).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.11.2024 справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолета Султанівна про визнання договору недійсним та витребування майна призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи (т. 2, а.с. 175-75зв.).
Крім того, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2024 року за клопотанням представника ОСОБА_1 скасовано заходи забезпечення позову, які було вжито ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2023 року по цивільній справі № 947/4615/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолета Султанівна про визнання договору недійсним та витребування майна.
Скасовано заборону суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріуса, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно нерухомого майна, а саме: квартири загальною площею (кв.м): 60,3, житловою площею (кв.м): 44,6, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна : 2143567351101), яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 61-63).
07 травня 2025 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_4 в особі свого представника ОСОБА_12 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею (кв.м.): 60,3, житловою площею (кв.м): 44,6, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2143567351101), яка належить на праві приватної власності ОСОБА_13 , 1955р.н, РНОКПП НОМЕР_1 (т. 2, а.с. 234-240).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.05.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_4 в особі свого представника ОСОБА_12 про забезпечення позову про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолета Султанівна про визнання договору недійсним та витребування майна відмовлено (т. 2, а.с. 243-246).
15 травня 2025 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_4 в особі свого представника ОСОБА_12 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею (кв.м): 60,3, житловою площею (кв.м): 44,6, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2143567351101), яка належить на праві приватної власності ОСОБА_13 , 1955 р.н, РНОКПП НОМЕР_1 (т. 3, а.с. 1-5).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.05.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_4 в особі свого представника ОСОБА_12 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолета Султанівна про визнання договору недійсним та витребування майна відмовлено (т. 3, а.с. 21-24зв.).
28 травня 2025 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_4 в особі свого представника ОСОБА_12 про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме: заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії в тому числі але не виключно: реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна - квартири загальною площею (кв.м.): 60,3, житловою площею (кв.м): 44,6, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2143567351101); заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії направлені на відчуження в будь-який спосіб нерухомого майна: квартири загальною площею (кв.м.): 60,3, житловою площею (кв.м): 44,6, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2143567351101) (т. 3, а.с. 28-33зв.).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.05.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_4 в особі свого представника ОСОБА_12 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолета Султанівна про визнання договору недійсним та витребування майна відмовлено (т. 3, а.с. 48-52).
02 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_4 в особі свого представника Севастьянова О.С. подана заява про відвід, яка зареєстрована Одеським апеляційним судом 03 червня 2025 року, в якій просить відвести колегію суддів Одеського апеляційного суду Назарову М.В. (суддя-доповідач), Коновалову В.А., Лозко Ю.П., а також суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М. та Карташова О.Ю. від розгляду справи №947/4615/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Приватний нотаріус ОМНО Омарова В.С. про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння; здійснити новий авторозподіл цивільної справи № 947/4615/23 та забезпечити її неупереджений розгляд (т. 3, а.с. 54-58).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.06.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_4 в особі свого представника Севастьянова Олексія Сергійовича про відвід колегії суддів Одеського апеляційного суду Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Лозко Ю.П., інші судді, що були залучені ОСОБА_14 та ОСОБА_15 відмовлено і передано справу для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді (т. 3, а.с. 83-85зв.).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.06.2025 (головуючий - суддя Громік Р.Д.) заяву адвоката Севастьянова Олексія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_4 , про відвід колегії суддів Одеського апеляційного суду Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Лозко Ю.П., та інших суддів, що були залучені - ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , залишено без задоволення (т. 3, а.с. 90-92зв.).
11 червня 2025 року відповідач ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку звернувся до Одеського апеляційного суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме: заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії в тому числі але не виключно: реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна - квартири загальною площею (кв.м): 60,3, житловою площею (кв.м): 44,6, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2143567351101); заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії направлені на відчуження в будь-який спосіб нерухомого майна: квартири загальною площею (кв.м): 60,3, житловою площею (кв.м): 44,6, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2143567351101) (т. 3, а.с. 94-109).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.06.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолета Султанівна про визнання договору недійсним та витребування майна відмовлено (т. 3, а.с. 113-117).
В ході перегляду справи судом апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_16 , яка здійснювала представництво інтересів позивача ОСОБА_1 , в якій зазначено, що позивач ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . До вказаної заяви долучено копію свідоцтва про смерть від 16 травня 2025 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі складеного вказаним відділом 16 травня 2025 року актового запису за № 3092 (т. 3, а.с. 161-162).
З огляду на це, з метою повного і всебічного з`ясування обставин, ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року витребувано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) засвідчену копію актового запису про смерть ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ), померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
04 лютого 2026 року до Одеського апеляційного суду надійшла відповідь Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року.
Згідно з актовим записом про смерть № 3092 від 16 травня 2025 року ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Для встановлення кола спадкоємців померлої ОСОБА_1 з метою встановлення в подальшому правонаступників позивачки, яка вибула, ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.02.2026 витребувано:
у Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса (вул. Космонавтів, 11А, м. Одеса, 65080) витяг зі Спадкового реєстру та у разі наявності - копію спадкової справи, яка заведена після смерті ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (за наявності);
у Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (вул. Косовська, 2Д, м. Одеса, 65074) відомості про зареєстрованих станом на 14 травня 2025 року осіб у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (т. 3, а.с. 204-205зв.).
06.03.2026 Департамент надання адміністративних послуг ОМР надали відповідь від 05.03.2026 № 333е/01-09, з якої вбачається, що за обліковими даними Департаменту, станом на 14.05.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , значилось зареєстрованим місце проживання ОСОБА_1 (т. 3, а.с. 208).
06.03.2026 через підсистему «Електронний суд» Київська державна нотаріальна контора у м. Одесі надала відповідь, що спадкова справа після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не заводилася. До вказаної відповіді нотаріальною конторою долучено Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкової справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 84370668 від 03.03.2026 (т. 3, а.с. 209-214).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.04.2026 на підставі ч. 1 ст. 1277 ЦК України залучено Одеську міську раду (ЄДРПОУ 26597691, адреса: пл. Біржова, 1, м. Одеса, 65026) до участі у справі № 947/4615/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолета Султанівна про визнання договору недійсним та витребування майна, у якості правонаступника прав та обов`язків позивача ОСОБА_1 (т. 3, а.с. 237-238зв.).
У судовому засіданні 16.06.2026 клопотання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_12 про витребування доказів (т. 2, а.с. 228, т. 3, а.с. 141-145, 182-198) були відхилені, а клопотання про визнання доказів неналежними (т. 4, а.с. 26-28) визнано таким, що не потребує процесуального вирішення, з огляду на те, що заявлені представником скаржника клопотання стосуються апеляційної скарги ОСОБА_2 , яка постановою Одеського апеляційного суду від 30.05.2024, залишеною без змін в цій частині постановою Верховного Суду від 18.10.2024, залишена без задоволення, тобто в цій частині постанова Одеського апеляційного суду від 30.05.2024 набрала законної сили і суд апеляційної інстанції при новому перегляді справи не має повноважень переглядати оскаржуване рішення в частині вимог скражника ОСОБА_2 .
Представник правонаступника позивача Одеської міської ради - Срібна А.І. в судовому засіданні 16.06.2026 просила відкласти розгляд справи, зазначаючи про те, що ОМР ініціювало касаційне оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 28.04.2026 про залучення правонаступника позивача.
У справі оголошена технічна перерва (т. 4, а.с. 38-39).
Розгляд справи відкладено на 18.08.2026 о 12:10 (т. 4, а.с. 40).
З інформації, наявної у відкритому доступі, Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 08 червня 2026 року Одеська міська рада засобами поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою (надійшла до суду 11 червня 2026 року) на ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Посилається на те, що судом апеляційної інстанції під час вирішення питання стосовно процесуального правонаступництва у цій справі проігноровано вимоги пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України щодо необхідності зупинення провадження у справі з метою визначення кола правонаступників. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував того, що процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні. Вказує, що залучаючи Одеську міську раду, як правонаступника ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції не перевірив та не дослідив в повному обсязі питання щодо складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_1 , не врахував того, що остання за життя відчужила квартиру, яка є предметом спору у справі та, як наслідок, дійшов до помилкового та передчасного висновку про необхідність залучення міської ради в якості процесуального правонаступника померлого позивача.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.06.2026 клопотання Одеської міської ради про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено.
Поновлено Одеській міській раді строк на касаційне оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року.
Відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Одеської міської ради на ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолета Султанівна, про визнання договору недійсним та витребування майна.
Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, колегія суддів зазначила, що встановивши, що позивачка ОСОБА_1 померла, спадкоємці за законом чи за заповітом у неї відсутні, а спірні правовідносини допускають правонаступництво, суд апеляційної інстанції дійшов достатньо обґрунтованого висновку про необхідність залучення до участі у справі її правонаступників в особі Одеської міської ради, як орган місцевого самоврядування, який зобов`язаний подати заяву про визнання спадщини відумерлою.
Колегія суддів звернула увагу міської ради на обов`язок органу місцевого самоврядування подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою у разі відсутності у спадкодавця спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Крім того, набувши статусу позивача у цій справі, Одеська міська рада набула прав та обов`язків, визначених у статтях 43, 49 ЦПК України.
Колегія суддів врахувала, що суд апеляційної інстанції вживав достатніх заходів з метою встановлення обставин відкриття спадщини після смерті позивачки, а також виявлення спадкоємців, зокрема осіб, які спільно проживали з ОСОБА_1 станом на дату її смерті.
Доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, яка не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи. Правильність застосування судом апеляційної інстанції вказаних вище норм процесуального права не викликає розумних сумнівів.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статті 55 ЦПК України, що не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга Одеської міської ради на ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року є необґрунтованою.
17.08.2026 через підсистему «Електронний суд» (зареєстровано канцелярією Одеського апеляційного суду 18.08.2026) представник Одеської міської ради - Срібна А.І. подала заяву, в якій просила закрити апеляційне провадження у справі № 947/4615/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолета Султанівна про визнання договору недійсним та витребування майна.
В обґрунтування даної заяви представник ОМР зазначила про відсутність вирішення рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13.09.2023 у справі № 947/4615/23 питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4 , оскільки права одного із подружжя, який надавав тільки згоду на відчуження спільного майна, але не був стороною договору, у разі розгляду справи про визнання договору відчуження майна недійсним і позовних вимог до нього не пред`явлено, не порушуються, так як ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір і є відповідачем у справі.
У судовому засіданні 18.08.2026 представник скаржника - Севастьянов О.С. щодо задоволення клопотання ОМР про закриття апеляційного провадження заперечував, просив задовольнити апеляційну скаргу.
Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, правонаступник позивача ОМР - у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як судова повістка-повідомлення на 18.08.2026 доставлена до електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» 26.06.2026 о 22:04:42, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (т. 4, а.с. 43зв.), відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та третя особа приватний нотаріус ОМНО Омарова В.С. - у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як судові повістки-повідомлення на 18.08.2026 повернулися до суду із відмітками «адресат відсутній» (т. 4, а.с. 44-49зв), скаржник ОСОБА_4 - у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, так як її повноважний представник ОСОБА_12 отримав судову повістку-повідомлення на 18.08.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 26.06.2026 о 22:00:11, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (т. 4, а.с. 43), в судове засідання не з`явилися.
Крім того, в заяві про закриття апеляційного провадження представник ОМР - Срібна А.І. просила розглянути клопотання за відсутності уповноваженої особи ОМР.
Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявниці ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, а також клопотання ОМР про закриття апеляційного провадження, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що 11 серпня 2020 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу об`єкту нерухомості, а саме квартири під АДРЕСА_4 , який посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Омаровою В.С. 11.08.2020 р., зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 6965. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 передано у власність ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 60,3 кв.м, за 723 600,00 грн.
Згідно п. 7 вказаного договору його вчинено за згодою дружини Покупця ОСОБА_4 , справжність підпису якої засвідчено Омаровою В.С., приватним нотаріусом Одеского міського нотаріального округу 11.08.2020 за реєстром № 6964.
31 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, що має ознаки злочину, визначеного частиною другою статті 190 КК України, відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР 10 вересня 2020 року.
В ході досудового розслідування, згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20 січня 2021 року, оригінали договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості, а саме - квартири під АДРЕСА_4 , посвідченого приватним нотаріусом ОМНО - Омаровою В.С. 11 серпня 2020 року витребувані від нотаріуса та перебувають в матеріалах кримінального провадження № 1202016480002305. Серед документів, що стали підставою для посвідчення зазначеного договору купівлі-продажу квартири, від приватного нотаріуса ОМНО - Омарової В.С. отримано копію платіжного доручення № 41 від 11 серпня 2020 року, видане Одеським відділенням № 1 АТ «ЮНЕКС БАНК» - в якому платником виступив ОСОБА_2 , а отримувачем ОСОБА_1 . Слідчим було направлено запит до АТ «ЮНЕКС БАНК», з метою встановлення факту видання платіжного доручення № 41 від 11 серпня 2020 року. У відповіді на цей запит Голова Правління АТ «ЮНЕКС БАНК» категорично спростував факт видачі Одеським відділенням №1 АТ «ЮНЕКС БАНК» Платіжного доручення №41 від 11 серпня 2020 року, в якому платником виступив ОСОБА_2 , а отримувачем ОСОБА_1 . При цьому, голова правління АТ «ЮНЕКС БАНК» самостійно звернувся 11 листопада 2020 року до ГУ НП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме, підробки документа - платіжного доручення № 41 від 11 серпня 2020 року за статтею 358 КК України, що підтверджується копією заяви від 11 листопада 2020 року, зразків печаток та штампів ПАТ АТ «ЮНЕКС БАНК», акту про знищення печаток та штампів від 27 липня 2018 року.
У заяві про вчинення кримінального правопорушення від 31 серпня 2020 року на ім`я начальника Київського ВП в м. Одеса ГУ НП в Одеській області, ОСОБА_17 просила вжити заходи до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які обманним шляхом заволоділи належною їй квартирою АДРЕСА_5 , привізши до нотаріуса та обманним шляхом замість документів про опікунство підсунули договір купівлі-продажу, незаконно привласнивши квартиру.
У поясненнях на ім`я ДОП Київського ВП в м. Одеса ГУ НП в Одеській області від 31 серпня 2020 року ОСОБА_2 зазначав, що він разом зі своєю дружиною доглядали людей похилого віку, сусідів. ОСОБА_17 попросила їх про те, щоб вони її доглядали до смерті. Для того, щоб оформити опікунство над нею через погрози колишніх кумів вони погодились та поїхали до нотаріуса, де нотаріус порадила їм підписати договір купівлі-продажу. Вони з дружиною доглядали за ОСОБА_17 та її 90-річною тіткою.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним. У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року № 759/17065/14-ц зроблено висновок щодо застосування статті 229 ЦК України та вказано, що «під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення. Під природою правочину слід розуміти сутність правочину, яка дозволяє відмежувати його від інших правочинів. Причому природа правочину охоплюватиме собою його характеристику з позицій: а) оплатності або безоплатності (наприклад, особа вважала, що укладає договір довічного утримання, а насправді уклала договір дарування); б) правових наслідків його вчинення (наприклад, особа вважала, що укладає договір комісії, а насправді це був договір купівлі-продажу з відстроченням платежу)».
Аналізуючи в сукупності надані докази, суд першої інстанції погодився з доводами представника позивача, що ОСОБА_17 розуміла укладений договір купівлі-продажу від 11 серпня 2020 року як договір довічного утримання (догляду), називаючи та розуміючи його як «опіка», а відтак, помилялася щодо правової природи правочину. При цьому судом враховано, що під час укладення оспорюваного договору, через тиждень після похорон чоловіка, волевиявлення позивачки могло не відповідати її внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором купівлі-продажу, фактичної передачі грошових коштів та передачі спірної квартири не відбулося; продовжуючи проживати в квартирі та спілкуватись з родиною ОСОБА_7 , та їхню на той час поведінку, позивачка і продовжувала сприймати укладений договір як договір довічного утримання.
Відносно позовних вимог в частині витребування спірного майна з чужого незаконного володіння, суд врахував, що відповідно до статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Правильним способом захисту прав позивача є визнання недійсними не всіх правочинів, а лише першого, та витребування майна в останнього набувача, що і було зроблено позивачкою та є ефективним і достатнім способом захисту її порушеного права, який забезпечує повністю відновлення порушеного права власниці, у якої вибуло майно із володіння поза її волею, а отже, відповідає завданням цивільного судочинства - ефективному захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи.
В матеріалах справи містяться достатні докази, які підтвердили обставини справи, викладені позивачем у своїй позовній заяві та поясненнях, наданих під час розгляду справи, а також поясненнях відповідача, щодо наявності законних підстав для задоволення позову в частині визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння. Стосовно заявленої позивачем вимоги встановлення порядку виконання судового рішення, то суд не вбачав підстав для встановлення такого порядку, оскільки він передбачений статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Як йшлося вище, постановою Одеського апеляційного суду від 30 травня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_4 залишено без задоволення,
рішення Київського районного суду м. Одесивід 13 вересня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
Істотні умови договору купівлі-продажу від 11 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконані, майно не передано, не отримано ОСОБА_2 , грошові кошти ним за майно не сплачені, що не заперечується самими сторонами. Крім того, подружжя ОСОБА_7 стверджують, що останні також вважали вказаний договір купівілі-продажу договором довічного утримання. Останніми грошові кошти за договором купівлі-продажу на користь ОСОБА_1 сплачено не було;
31 серпня 2020 року ОСОБА_1 зверталась до Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, що має ознаки злочину, визначеного частиною другою статті 190 КК України, та відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР 10 вересня 2020 року. У ході досудового розслідування, згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20 січня 2021 року, оригінали договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості, а саме квартири під АДРЕСА_4 , посвідченого приватним нотаріусом ОМНО - Омаровою В.С. 11 серпня 2020 року витребувані від нотаріуса та перебувають в матеріалах кримінального провадження № 1202016480002305. Серед документів, що стали підставою для посвідчення вищезазначеного Договору купівлі-продажу квартири, від приватного нотаріуса ОМНО - Омарової В.С. було отримано копію Платіжного доручення № 41 від 11 серпня 2020 року, виданого Одеським відділенням № 1 АТ «Юнекс Банк» - в якому платником виступив ОСОБА_2 , а отримувачем ОСОБА_1 . Слідчим було направлено запит до АТ «ЮНЕКС БАНК», з метою встановлення факту видання Платіжного доручення № 41 від 11 серпня 2020 року. У відповіді на даний запит Голова Правління АТ «Юнекс Банк» категорично спростував факт видачі Одеським відділенням № 1 АТ «Юнекс Банк» Платіжного доручення № 41 від 11 серпня 2020 року, в якому платником виступив ОСОБА_2 , а отримувачем - ОСОБА_1 . При цьому, голова правління АТ «Юнекс Банк» самостійно звернувся 11 листопада 2020 року до ГУ НП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме, підробки документа - платіжного доручення № 41 від 11 серпня 2020 року за ст. 358 КК України, що підтверджується копією заяви від 11 листопада 2020 року, зразків печаток та штампів ПАТ АТ «ЮНЕКС БАНК», акту про знищення печаток та штампів від 27 липня 2018 року;
судом враховано, що у своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення від 31 серпня 2020 року на ім`я начальника Київського ВП в м.Одеса ГУ НП в Одеській області, ОСОБА_17 просила вжити заходи до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які обманним шляхом заволоділи належною їй квартирою АДРЕСА_5 , привізши до нотаріуса та обманим шляхом замість документів про опікунство підсунули договір купівлі-продажу, незаконно привласнивши квартиру, що підтверджується копією заяви від 31 серпня 2020 року. У своїх поясненнях на ім`я ДОП Київського ВП в м.Одеса ГУ НП в Одеській області від 31 серпня 2020 року ОСОБА_2 зазначав, що він разом зі своєю дружиною доглядали людей похилого віку, сусідів. ОСОБА_17 попросила їх про те, щоб вони її доглядали до смерті, для того, щоб оформити опікунство над нею через погрози колишніх кумів, та вони погодились та поїхали до нотаріуса, де нотаріус порадила їм підписати договір купівлі-продажу. Вони з дружиною доглядали ОСОБА_17 та її 90-річну тітку, що підтверджується копією пояснень від 31 серпня 2020 року;
колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки ОСОБА_17 довела, що на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу вона помилилася стосовно правової природи укладеного нею правочину, відповідно існують підстави, які зумовлюють визнання договору купівлі-продажу недійсним. Укладаючи оспорюваний договір, ОСОБА_17 розуміла укладений договір купівлі-продажу від 11 серпня 2020 року як договір довічного утримання (догляду), називаючи та розуміючи його як «опіка», а відтак, помилялася щодо правової природи правочину. При цьому судом враховано, що під час укладення оспорюваного договору, через тиждень після похорон чоловіка, волевиявлення позивачки могло не відповідати її внутрішній волі та не було спрямоване на реальнее настання правових наслідків, обумовлених договором купівлі-продажу, фактичної передачі грошових коштів та передачі спірної квартири не відбулося; продовжуючи проживати в квартирі та спілкуватись з родиною ОСОБА_7 , та їхню на той час поведінку, позивачка і продовжувала сприймати укладений договір як договір довічного утримання. Суд першої інстанції, врахувавши встановлені обставини щодо віку позивачки на момент укладення договору купівлі-продажу, стану її здоров`я, дійшов обґрунтованого висновку про наявність помилки у діях позивачки під час підписання нею оспорюваного правочину;
доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є недоведеними, а тому вони підлягають залишенню без задоволення.
Вказана постанова Одеського апеляційного суду під час перегляду Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 18 жовтня 2024 року в частині залишення апеляційної скарги ОСОБА_4 без задоволення скасована та передана в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині постанова Одеського апеляційного суду від 30 травня 2024 року залишена без змін.
Отже, предметом апеляційного перегляду є виключно оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги ОСОБА_4 як особи, яка не брала участі у розгляді справи, але вважає, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обовязки.
Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги ОСОБА_4 , колегія суддів враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18.10.2024, які відповідно до ч. 5 ст. 411 ЦПК України є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).
Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).
Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків (див., постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).
Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (див., постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 754/4108/18 (провадження № 61-14888св20) зазначено, що:
«право подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя врегульовано в статті 65 СК України. Дружина, чоловік розпоряджуються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладеннідоговорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Законодавець у вказаній нормі передбачив як загальне правило так звану презумпцію згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договорів щодо спільного майна, за винятком тих, що потребують обов`язкового нотаріального посвідчення (частина третя статті 65 СК України). Права одного з подружжя, який надавав тільки згоду на відчуження спільного майна, але не був стороною договору, у разі розгляду справи про визнання договору відчуження (дарування, міни, купівлі-продажу) майна недійсним і позовних вимог до нього не пред`явлено, не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір, і є відповідачем у справі».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року в справі № 522/14240/15-ц (провадження № 61-14305св21) зазначено, що:
«переглядаючи справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції на зазначені положення законодавства увагу не звернув, не врахував, що спірна земельна ділянка була придбана ОСОБА_2 під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 та з її письмової згоди. ОСОБА_2 приймав участь в якості відповідача у справі, яка протягом 2015 - 2018 років розглядалась судами чотирьох інстанцій, при цьому він діяв в інтересах добросовісних набувачів спірної земельної ділянки, у тому числі й ОСОБА_4, з якою перебував і перебуває у зареєстрованому шлюбі. Спір між подружжям відносно поділу майна подружжя на час розгляду справи та ухвалення судових рішень судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій був відсутній. Правова визначеність передбачає дотримання принципу остаточності судового рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Оскарження судового рішення здійснюється у порядку, передбаченому процесуальним законом.
Необхідно зазначити, що добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України). При цьому учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. ОСОБА_2 реалізував право на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі, а також право на його перегляд Верховним Судом України у порядку, який був передбачений ЦПК України 2004 року. Так, ОСОБА_2 звертався до апеляційного суду з апеляційною скаргою, до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, а також до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення суду касаційної інстанції. Процесуальні дії ОСОБА_2 були спрямовані на захист права добросовісного набувача щодо спірної земельної ділянки. Отже відповідач ОСОБА_2 діяв у цій справі в спільних інтересах: своїх та своєї дружини ОСОБА_4, як добросовісних набувачів земельної ділянки, у спорі з власником майна про його витребування. Щодо цієї земельної ділянки спору між подружжям на час розгляду справи в судах не існувало. Вказані обставини залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції. Оскільки розгляд цієї справи тривав з 2015 року, ОСОБА_4, яка перебуває у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , що приймав активну участь у розгляді цієї справи, не могла не знати про те, що стосовно спірної земельної ділянки існує судовий спір. Враховуючи обставини цієї справи, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_4 діють очевидно недобросовісно, подавши у 2020 році, після перегляду справи Верховним Судом України, від імені ОСОБА_4 апеляційну скаргу на остаточне рішення суду першої інстанції».
Подібні висновки зробив Верховний Суд у постановах від 22 лютого 2022 року у справі № 307/3081/17 (провадження № 61-4059св21), від 04 травня 2022 року у справі № 274/4134/15-ц (провадження № 61-806св22), від 22 грудня 2023 року у справі № 303/4749/14-ц (провадження № 61-6572св23).
Касаційний суд зауважив, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 501/1672/22 (провадження № 61-16084св23), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 441/1159/21 (провадження № 61-14938св23)).
У справі, що переглядається:
ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року як особа, яка не брала участі у справі, з підстав того, що суд вирішив питання про її права та інтереси;
в апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначала, що: 1) внаслідок дружніх стосунків з позивачкою, постійної її підтримки з її боку та чоловіка, позивачка запропонувала укласти договір довічного утримання, про що 05 серпня 2020 року склала розписку щодо повного її забезпечення та утримання. Фактично вказана розписка є попереднім договором довічного утримання. Гроші за квартиру сплачено не було. Таким чином, договір купівлі-продажу від 11 серпня 2020 року є удаваним, оскільки сторони мали на увазі укладення договору довічного утримання. Саме з вказаної причини позивачка продовжила проживати у спірній квартирі; 2) ОСОБА_4 , як співвласник спірної квартири не була залучена до участі у справі як співвідповідач; 3) щодо укладення договору дарування квартири, скаржник зазначила, що останній був укладений з метою уникнення переслідування та тиску з боку ОСОБА_10 , який є другом померлого сина позивачки, який і ініціював звернення позивачки до поліції (т. 1, а. с. 214 - 221).
Касаційним судом у постанові від 18 жовтня 2024 року виснувано, що апеляційний суд не врахував, що:
у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті;
права одного з подружжя, який надавав тільки згоду на відчуження спільного майна, але не був стороною договору, у разі розгляду справи про визнання договору відчуження (дарування, міни, купівлі-продажу) майна недійсним і позовних вимог до нього не пред`явлено, не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір, і є відповідачем у справі;
апеляційний суд не перевірив доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що суд першої інстанції, ухваливши рішення про задоволення позову, вирішив питання про її права та інтереси;
за таких обставин апеляційний суд не перевірив доводи апеляційної скарги та зробив неправильний висновок про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4 , переглянувши по суті рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі,
а також зазначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
У справі, що переглядається, Верховним Судом у постанові від 18 жовтня 2024 року під час часткового задоволення касаційної скарги ОСОБА_4 та скасування постанови Одеського апеляційного суду від 30 травня 2024 року в частині залишення без задоволення її апеляційної скарги та передачі справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції та одночасного залишення без змін в іншій частині постанову Одеського апеляційного суду від 30 травня 2024 року, підсумовано, що:
особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_4 не погоджується з оскарженою постановою апеляційного суду у частині залишення без змін апеляційної скарги ОСОБА_2 ;
відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не скористалися своїм правом подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідчить про повну їх згоду з оскарженою постановою апеляційного суду;
аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що особа, яка не брала участі і у справі ОСОБА_4 не навела переконливих доводів, яким чином оскаржена постанова апеляційного суду у частині залишення без змін апеляційної скарги ОСОБА_2 , порушує її права та інтереси, за умови, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не оскаржили постанову апеляційного суду в цій частині, тобто, погодилися з цим судовим рішенням;
тому оскаржену постанову апеляційного суду у частині залишення без змін апеляційної скарги ОСОБА_2 належить залишити без змін.
Виконуючи наведені вказівки Верховного Суду, які згідно вимог ч. 1 ст. 417 ЦПК України є обов`язковими для суду апеляційної інстанції, апеляційний суд під час нового перегляду справи враховує, що першочерговим у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, є саме встановлення, чи судовим рішенням вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи, і невстановлення такого є підставою для застосування передбачених п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України наслідків у вигляді закриття апеляційного провадження, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Права заявниці ОСОБА_18 як одного з подружжя, який надавав тільки згоду на відчуження спільного майна, але не був стороною договору, у разі розгляду справи про визнання договору відчуження (дарування, міни, купівлі-продажу) майна недійсним і позовних вимог до неї не пред`явлено, не порушуються, оскільки ці права захищені іншим з подружжя - ОСОБА_2 , який уклав договір, і є відповідачем у справі, і який судові рішення про задоволення до нього вимог ОСОБА_1 не оскаржував.
За встановлених у справі обставин, доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що суд першої інстанції, ухваливши рішення про задоволення позову, вирішив питання про її права та інтереси, не знайшли свого підтвердження, оскільки ОСОБА_4 не була стороною договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості, а саме квартири під АДРЕСА_5 і позовних вимог до неї не пред`явлено.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року в справі № 465/6549/16-ц (провадження № 61-11927св23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23)).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 (провадження № 61-3480сво21) вказано, що:
«Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду відхиляє аргументи касаційної скарги в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо інших відповідачів (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4), з таких мотивів. У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасникисправи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
У справі, що переглядається, інші відповідачі (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо них».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року в справі № 761/18365/20 (провадження № 61-9164св23) вказано, що:
«основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). У справі, що переглядається: в касаційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просять скасувати постанову апеляційного суду як в частині задоволених позовних вимог до них, так і в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4; інші відповідачі (ОСОБА_3, ОСОБА_4) не скористалися своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги.
Така процесуальна поведінка інших відповідачів (ОСОБА_3, ОСОБА_4) свідчить про їх повну згоду з постановою апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до них. Аналіз аргументів касаційних скарг свідчить, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не навели переконливих доводів, яким чином судове рішення апеляційного суду порушує їх права та інтереси в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, за умови, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не оскаржили постанову апеляційного суду, тобто погодилися з постановою апеляційного суду в частині позовних вимог до них. Тому оскаржену постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4 належить залишити без змін».
На вказане звернув увагу Верховний Суд у своїй постанові від 18 жовтня 2024 року.
Намагання заявниці по справі довести, що незалучення її до участі у справі позбавило можливості довести, що у порушення вимог статті 235 ЦК України суд, встановивши, що оспорювана угода є не договором купівлі-продажу, а договором довічного утримання, не вирішив спір за правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили, а лише визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , через що спірна квартира була незаконно витребувана від ОСОБА_19 на користь позивачки, не можуть бути предметом апеляційного перегляду саме через захищеність прав заявниці у справі належним відповідачем - чоловіком ОСОБА_4 ОСОБА_2 , який був стороною оспорюваного правочину та рішення суду в частині вимог до якого набрало законної сили і ним не оскаржено.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Оскільки оскаржуваним рішенням права та інтереси ОСОБА_4 не порушуються, то клопотання Одеської міської ради в особі свого представника Срібної Анастасії Іванівни про закриття апеляційного провадження підлягає задоволенню, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолета Султанівна про визнання договору недійсним та витребування майна підлягає закриттю.
Керуючись ст. 362, 381 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Заяву Одеської міської ради в особі свого представника Срібної Анастасії Іванівни про закриття апеляційного провадження задовольнити.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолета Султанівна про визнання договору недійсним та витребування майна закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Дата складення повного тексту ухвали - 21 серпня 2026 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
В.В. Кострицький