ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2026 року м. Львів Справа № 500/7390/24 пров. № А/857/54082/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Глазька С.М., Обрізка І.М.,
секретаря судового засідання Хомича О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Захід Підшипник» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року (головуючий суддя Мартиць О.І., м.Тернопіль) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Захід Підшипник» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень, -
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Захід Підшипник» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Тернопільської митниці, у якому просило:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської митниці від 21листопада 2024 року №UA403000202474, яким ТОВ «Тернопіль Захід Підшипник» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання в частині 22821,40 грн, у тому числі 16626,12 грн основного зобов`язання;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської митниці від 21листопада 2024 року №UA403000202475, яким ТОВ «Тернопіль Захід Підшипник» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання в частині 133066,40 грн основного зобов`язання та 33266,60 грн штрафних санкцій.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Захід Підшипник» до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської митниці від 21.11.2024 №UA403000202474 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Захід Підшипник» грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, на суму 989,97 грн, у тому числі податкове зобов`язання 956,84 грн, штрафна санкція 33,13 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської митниці від 21.11.2024 №UA403000202475 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Захід Підшипник» грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, на суму 6723,50 грн, у тому числі податкове зобов`язання 5378,80 грн, штрафна санкція 1344,70 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 12.08.2025, з урахуванням ухвали від 30.09.2025 про виправлення описки, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року скасовано в частині в якій відмовлено у задоволенні позову, справу №500/7390/24 у цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Захід Підшипник» оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі зазначає, що виконуючи вказівки Верховного Суду суд першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження у справі запропонував сторонам надати такі докази та відповідні пояснення.
Для виконання вказівок Верховного Суду позивач звернувся до ТОВ «ІТЕРІС», Теrrаmаr Sр z.o.o та UАВ «AD RЕМ LЕZ» з проханням надати інформацію про обставини, на необхідність з`ясування яких вказав Верховний Суд. Теrrаmаr Sр z.o.o листом від 23.09.2025 та UАВ «AD RЕМ LЕZ» листом без дати повідомили, що зберігання товару позивача здійснювалося поза межами договору транспортного експедирування, не стосувалися перевезення, оскільки були зумовлені іншими обставинами (військовими діями) і оплачувалися окремо. Що стосується оплати послуг зберігання, наданих ТОВ «ІТЕРІС» то з інформації, наданої у листі №25092025-01ДТ від 25.09.2025 слідує, що плата за таке зберігання є штрафною санкцією за порушення строків безкоштовного зберігання контейнера в терміналі («frее timе»).
Однак, суд вказані докази оцінив критично у зв`язку з відсутністю доказів оплати окремо від транспортно-експедиційних послуг, наданих в межах укладених договорів. Однак, питання оплати взагалі не було об`єктом дослідження у цій справі, оскільки нею позовні вимоги ні не обґрунтовувалися, ні не заперечувалися, тому їх докази у справі відсутні взагалі.
У листах наявні відомості про характер відносин зберігання, необхідність встановлення яких і зумовило новий розгляд у цій справі, і вони не повинні спростовувати чи підтверджувати оплату, яка значення для справи не має.
Таким чином, докази позивача судом безпідставно не взяті до уваги, тим більше враховуючи, що жодних інших доказів, які б спростовували відомості, отримані від експедиторів у вказаних листах, відповідачем не надано.
Навпаки, в Акті перевірки відповідач безпосередньо обґрунтовує свої висновки посиланням на плату перевізнику за контрсталійний час (демередж), що узгоджується з відомостями, отриманими від ТОВ «ІТЕРІС» у листі №25092025-01ДТ від 25.09.2025.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 08.10.2019 у справі № 803/776/17 та від 11.06.2020 у справі № 815/5597/17, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами (складовими), які входять до митної вартості товару відповідно до умов поставки. Натомість, у тому випадку, коли Відповідач стверджує, що декларантом понесені додаткові витрати, що впливають на митну вартість товару, він повинен довести наявність цих фактів.
Тому, саме відповідач повинен був підтвердити, що зберігання товару відбувалося в межах договору транспортного експедирування.
Однак, відповідач обмежився виключно посиланням на вже наявні у справі договори транспортного експедирування, які раніше вже досліджувалися судами при першому розгляді і які Верховний Суд визнав недостатніми для встановлення обставин справи. Як наслідок, суд першої інстанції зробив свої висновки на тих самих доказах, що і попередні суди, і його висновки повністю повторюють висновки суду першої інстанції від 25.02.2025, яке скасоване Верховним Судом постановою від 12.08.2025.
Вважає, що Тернопільською митницею за наслідками документальної перевірки неправомірно включено до складу митної вартості товарів вартість послуг із зберігання товарів за межами митної території України. Зокрема, такі послуги були надані позивачу ТОВ «ІТЕРІС», Теrrаmаr Sр z.o.o та UАВ «AD RЕМ LЕZ».
Послуги зберігання були обумовлені повномасштабним військовим вторгненням росії, що спричинило тимчасову відмову європейських перевізників доставляти товари в країну, в якій ведуться бойові дії.
Відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Згідно актів №1235 від 04.07.2022, №1236 від 05.08.2022, №1237 від 05.08.2022, №1249 від 05.08.2022, №1252 від 05.082022 ТОВ «ІТЕРІС» надало послуги зберігання контейнерів в порту Константа в серпні 2022 року.
Послуги зберігання товару були також надані Теrrаmаr Sр z.o.o згідно актів від 19.07.2022, 31.08.2022, 20.09.2022, 26.09.2022, 17.11.2022, 05.12.2022 та 23.01.2023; UАВ «AD RЕМ LЕZ» - згідно актів від 30.11.2022, 09.12.2022, 27.12.2022, 08.12.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в частині 10 статті 58 Митного кодексу України серед витрат, які включаються до складу митної вартості витрати на зберігання товару не передбачені.
Суд відмовив у позові у вказаній частині виходячи з того, що на переконання суду, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, є частиною загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, частини десятої статті 58 МК України) є обов`язковою для включення при визначенні митної вартості товарів.
Тобто суд помилково ототожнив будь-які виплати експедитору з витратами на транспортування.
Зберігання товару, відповідно до статті 929 ЦК України, є додатковою послугою, пов`язаною з транспортуванням товару, яка може надаватися експедитором. Такими ж додатковими послугами вказаною нормою визначено і завантаження та вивантаженням вантажу.
Однак, в пункті 6 частини 10 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що витрати на навантаження, вивантаження додаються до ціни товару при визначені митної вартості, в той час як витрати на зберігання, яке є такою ж додатковою послугою, у вказаній частині 10 статті 58 Митного кодексу відсутні.
Системний аналіз наведених норм права свідчить, що витрати не на усі послуги, які надаються експедитором, відносяться до митної вартості, а тільки ті, які безпосередньо передбачені у статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
В частині 2 статті 53 Митного кодексу України серед документів, які підтверджують митну вартість товарів, також відсутні документи, пов`язані із зберіганням.
Зберігання товару та його транспортування є різними видами послуг. Під час зберігання транспортування не відбувається - воно призупиняється на такий час.
Відповідно до КВЕД 2010 зберігання (складське господарство) є окремим від транспортування видом економічної діяльності і не включає в себе ні навантаження, ні вивантаження, ні обробку оцінюваних товарів.
Положення статті 929 ЦК України визначають, що зберігання є додатковою послугою, пов`язаною з транспортуванням товару, а не їх складовою. Тому витрати на зберігання не можуть бути частиною витрат на транспортування, оскільки сплачуються додатково.
Пунктом 1 статті 6 Угоди про застосування статті VII САТТ (ГАТТ) від 15.04.1994 передбачено, що митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на обчисленій вартості. Обчислена вартість складається із суми:
a) ціни або вартості матеріалів та виготовлення чи іншої обробки, застосованої під час виробництва імпортних товарів;
b) суми для прибутків та загальних витрат, що дорівнюють сумі, яка здебільшого відображається під час продажу товарів того самого класу або виду, що й товари, які оцінюються та які виготовляються виробниками в країні експорту для експорту до країни імпорту;
c) ціни або вартості всіх інших витрат, необхідних для відображення методу оцінювання, вибраного членом згідно з пунктом 2 статті 8.
Відповідно до пункту 1 статті 8 Угоди про застосування статті VII САТТ (ГАТТ) від 15.04.1994 під час визначення митної вартості згідно з положеннями статті 1 до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортні товари, додається:
а) такі витрати настільки, наскільки вони понесені покупцем, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари:
i) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за покупку;
ii) вартість контейнерів, які для митних цілей уважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
ііі) вартість упаковки, чи за оплату праці, чи матеріалів;
b) вартість, розподілена належним чином, таких товарів та послуг, коли вони поставляються безпосередньо або опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт імпортних товарів, якщо такої вартості не включено до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті:
i) матеріали, компоненти, частини та подібні предмети, що включені до імпортних товарів;
ii) інструменти, фарби, шаблони та подібні компоненти, які використовуються під час виробництва імпортних товарів;
iii) матеріали, які використовуються під час виробництва імпортних товарів;
іv) технічні, науково-дослідні, художні, дизайнерські роботи та плани й креслення, які виготовлені в місці, іншому, ніж країна-імпортер, та які необхідні для виробництва імпортних товарів;
c) роялті й ліцензійні платежі, пов`язані з товарами, що оцінюються, які покупець повинен сплачувати безпосередньо чи опосередковано, як умова для продажу товарів, що оцінюються, якщо такі роялті й платежі не включаються до ціни, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті;
d) вартість будь-якої частини доходу від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання імпортних товарів, яка переходить безпосередньо або опосередковано продавцю.
Пунктом 2 статті 8 Угоди про застосування статті VII САТТ (ГАТТ) від 15.04.1994 визначено, що Під час розробки свого законодавства кожний член передбачає цілковите або часткове включення до митної вартості або виключення з неї такого:
a) вартості транспортування імпортних товарів до порту або місця ввезення;
b) витрат на завантаження, розвантаження та обробку, пов`язаних з транспортуванням імпортних товарів до порту або місця ввезення;
c) вартості страхування.
Згідно з пунктом 4 статті 8 Угоди про застосування статті VII САТТ (ГАТТ) від 15.04.1994 під час визначення митної вартості не допускається додавань до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті, за винятком тих, які передбачені в цій статті.
Також в переліку витрат (складових митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), що наведений у частині 10 статті 58 МК України відсутні витрати на зберігання вантажу.
Частиною 11 статті 58 МК України від 13.03.2012 передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходив з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Однак, предметом оскарження також є податкове повідомлення-рішення Тернопільської митниці від 21.11.2024 №UA403000202474, яким донараховано ввізне мито. У вказаному рішенні допущено помилку у написані загальної суми грошового зобов`язання прописом та зазначено «тридцять чотири тисячі двадцять сім гривень 12 копійок» (34 027,12 грн), замість правильного 27 831,84 грн.
Тернопільська митниця вважає, що вона виправила таку помилку, направивши ТОВ «Тернопіль Захід Підшипник» лист від 17.01.2025 № 7.25 3/19/14/328 «Про зміну інформації в податковому повідомленні-рішенні», яким повідомлено про допущену описку, а тому позовна вимога про скасування цього податкового повідомлення-рішення в частині помилкового нарахування податкового зобов`язання по ввізному миту як помилково визначене не підлягає до задоволення, бо фактичного донарахування ввізного мита на цю суму немає.
Лист Тернопільської митниці від 17.01.2025 №7.25-3/19/14/328 «Про зміну інформації в податковому повідомленні-рішенні» містить відомості про обставини, які виникли після прийняття оспорюваного рішення, тому він не може бути прийнятий як доказ у справі. Крім цього, цей лист подано після закінчення встановленого строку для подання доказів відповідачем без клопотання про його поновлення.
Відповідно до положень п.60.1, п.60.4 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання.
Іншого способу внесення змін чи виправлень до податкового повідомлення-рішення діюче законодавство не передбачає, тому висновки суду в цій частині є помилковими.
Вказаним обставинам суд не надав жодної оцінки, проте в позові відмовив у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив таку залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Захід Підшипник» зареєстроване як юридична особа з 25 жовтня 2004 року, основним видом діяльності є виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства.
На підставі наказу Тернопільської митниці від 16 серпня 2024 року №136 проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ТОВ «Тернопіль Захід Підшипник» вимог законодавства України з питань державної митної справи за період діяльності з 01 червня 2019 року по 31 серпня 2024 року, за результатами якої складено акт від 01 листопада 2024 року №8/24/7.25-19/33198605.
Під час проведення перевірки правильності визначення митної вартості товарів митницею встановлено, що міжнародні перевезення вантажів в митному режимі «імпорт» Товариство здійснювало змішаним транспортом: морські перевезення, залізничні та/або автомобільні перевезення на умовах CFR, FOB, CIF, FCA, EXW згідно з правилами Інкотермс.
На зазначених умовах поставки товари перевозилися морським транспортом в контейнерах, у портах з подальшим перевантаженням на автомобільний або залізничний транспорт та направлялись до ближньої станції на митному кордоні України. До місця призначення товари прибували в автомобільному транспорті українськими та іноземними перевізниками (у більшості випадків організацію перевезень забезпечували експедитори).
Митна вартість ввезених позивачем вантажів визначалась за ціною договору, а також із застосуванням резервного методу, які передбачають включення (коригування) до митної вартості витрат, визначених підпунктами 5-7 частини десятої статті 58 Митного кодексу України.
Перевіркою встановлено, що всі товари імпортувалися на адресу Товариства на зазначених вище умовах. Транспортування товарів до покупця здійснювалося за його рахунок шляхом укладання договорів на транспортні та транспортно-експедиційні послуги, вартість яких оплачувалась ТОВ «Тернопіль Захід Підшипник».
Під час перевірки правильності декларування митної вартості товарів, що імпортувалися на митну територію України ТОВ "Тернопіль Захід Підшипник", здійснювалося співставлення даних про вартість перевезень, врахованих при визначенні митної вартості товарів, зазначених в рахунках та довідках від перевізників та експедиторів, які подавались митниці разом з відповідними митними деклараціями, із даними, зазначеними у первинних бухгалтерських та банківських документах Товариства, а також в копіях первинних бухгалтерських документів, отриманих на запити Тернопільської митниці від перевізників та експедиторів, які здійснювали транспортні та транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів на адресу ТОВ "Тернопіль Захід Підшипник".
У ході проведення перевірки митницею встановлено наявність у ТОВ «Тернопіль Захід Підшипник» 26 актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) від експедиторів ТОВ «Фьорст Вей», ПП «Ферст Вей», ТОВ "Ітеріс", Terramar (Польща), Ad REM Lez (Латвія) за надані додаткові послуги за межами митної території України, із зазначенням: «зберігання контейнерів з товаром у порту Константа», «організація експедиційної служби, зберігання», «компенсація витрат за експедиційні послуги за межами України», «компенсація вартості перевезення вантажу», «зберігання на складі» за межами України, «організація надання послуг по зберіганню товару в районі морських портів», «компенсація додаткових витрат за міжнародні транспортно-експедиційні послуги», «інші експедиційні послуги», «використання контейнерів по дату повернення» за межами України, «плата за передачу терміналу», які вважаються витратами, пов`язаними з транспортуванням оцінюваних товарів, та які не були включені до складу митної вартості відповідних товарів під час їх митного оформлення. Рахунки на оплату покупцеві та акти надання послуг експедиторами виставлялись, як правило, до моменту митного оформлення товарів або безпосередньо в день митного оформлення митної декларації, а також після завершення митного оформлення.
Товариство не включило витрати, що включаються до складових митної вартості, по таких документах експедиторів:
- акти надання послуг ТОВ «Ітеріс» від 04 липня 2022 року №1235, від 05 серпня 2022 року №1237, від 05 серпня 2022 року №1236, від 05 серпня 2022 року №1252, від 05 серпня 2022 року №1249;
- акт №05/07/043/22 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19 липня 2022 року TERRAMAR Sp z.o.o.;
- акт №05/08/136/22 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 серпня 2022 року TERRAMAR Sp z.o.o;
- акт №05/09/066/22 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20 вересня 2022 року TERRAMAR Sp z.o.o;
- акт №05/09/101/22 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26 вересня 2022 року TERRAMAR Sp z.o.o;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29 вересня 2022 року №863 ТОВ «Фьорст Вей»;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30 вересня 2022 року №950 ТОВ «Фьорст Вей»;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30 вересня 2022 року №941 ТОВ «Фьорст Вей»;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30 вересня 2022 року №943 ТОВ «Фьорст Вей»;
- акт №05/11/058/22 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17 листопада 2022 року TERRAMAR Sp z.o.o.;
- акт №0020629 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 листопада 2022 року UAB «AD REM LEZ»;
- акт №05/12/021/22 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05 грудня 2022 року TERRAMAR Sp z.o.o.;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09 грудня 2022 року №0020733 UAB «AD REM LEZ»;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27 грудня 2022 року №0020867 UAB «AD REM LEZ»;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23 січня 2023 року №05/01/087/23 TERRAMAR Sp z.o.o;
- акт надання транспортно-експедиторських послуг від 02 лютого 2023 року № 66 ПП «Ферст Вей»;
- акт надання транспортно-експедиторських послуг від 20 лютого 2023 року №138 ПП «Ферст Вей»;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 08 грудня 2023 року №0025390 UAB «AD REM LEZ»;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 18 січня 2024 року №140 ПП «Ферст Вей»;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18 березня 2024 року №0026614 UAB «AD REM LEZ»;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25 березня 2024 року №0026706 UAB «AD REM LEZ»;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 15 березня 2024 року №721 ПП «Ферст Вей».
В акті перевірки зазначено, що під час перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску у вільний обіг митницею встановлено порушення Товариством вимог пункту 2 частини другої статті 52 та підпунктів 5-7 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 27221,67 гривень та порушення пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України, а саме: заниження бази оподаткування податком на додану вартість через невірне визначення митної вартості товарів, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ПДВ на загальну суму 236871,16 гривень.
На підставі акта перевірки Тернопільська митниця 21 листопада 2024 року винесла податкові повідомлення-рішення:
№UA403000202474, яким Товариству збільшено грошове зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, на суму 27831,84 гривень, у тому числі податкове зобов`язання 27221,69 гривень, штрафна санкція 610,15 гривень;
№UA403000202475, яким Товариству збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, на суму 296088,95 гривень, у тому числі податкове зобов`язання 236871,13 гривень, штрафна санкція 59217,82 гривень.
Позивач оскаржив податкові повідомлення рішення частково (по частині актів виконаних робіт (наданих послуг) ПП «Ферст Вей», ТОВ «Ітеріс», Terramar (Польща), Ad REM Lez (Латвія)), а саме:
№UA403000202474 про донарахування ввізного мита у частині грошового зобов`язання на суму 22821,40 гривень, у тому числі 16626,12 гривень податкового зобов`язання;
№UA403000202475 про донарахування ПДВ в частині 133066,40 гривень податкового зобов`язання та 33266,60 гривень штрафних санкцій.
Як уже зазначалось вище рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №500/7390/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Захід Підшипник» до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської митниці від 21.11.2024 №UA403000202474 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Захід Підшипник" грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, на суму 989,97 грн, у тому числі податкове зобов`язання 956,84 грн, штрафна санкція 33,13 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської митниці від 21.11.2024 №UA403000202475 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Захід Підшипник" грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, на суму 6723,50 грн, у тому числі податкове зобов`язання 5378,80 грн, штрафна санкція 1344,70 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 12.08.2025 з урахуванням ухвали від 30.09.2025 вирішено рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року скасувати в частині в якій відмовлено у задоволенні позову, справу №500/7390/24 у цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою для скасування вищевказаних рішень судів Верховним судом стало те, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано, як саме укладалися договори зберігання товару, в межах договору транспортного експедирування чи окремо, без прив`язки до будь-яких інших договорів чи отримання послуг, судами не з`ясовувалося чи мали відношення особи з якими позивачем було укладено договори зберігання товару до транспортування відповідного товару.
При цьому суд першої інстанції слушно зауважив, що задовольняючи частково позовні вимоги Тернопільським окружним адміністративним судом в рішенні від зазначено6
«... У даному випадку умовами договору, укладеного з ПП «Ферст Вей» №ПП033/22-11 від 18.11.2022, передбачено, що позивач як клієнт оплачує демередж/детеншн суднохідної контейнерної лінії - власника контейнерного обладнання, зберігання тощо, що виникають в порту призначення, у випадку якщо вантажоотримувач не сплачує їх, в тому числі у зв`язку з його відмовою від вантажу. Тому суд погоджується, що у змісті актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), підписаних з виконавцем ПП «Ферст Вей» від 18.01.2024, 02.02.2023, 15.04.2024, 20.02.2023, вказана сума компенсації за порушення сталійного часу (затримку вантажу чи затримку контейнерів), а не плата за послугу, яка надається за договором транспортно-експедиторського обслуговування, у зв`язку з цим у спірних правовідносинах демередж не може вважатися витратами на транспортування.
Виходячи з наданого Тернопільською митницею розрахунку донарахованих сум ПДВ та ввізного мита, саме по цих витратах, які не є витратами на відшкодування послуг експедитора, позивачу донараховано суму податкового по ввізному миту 956,84 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 33,13 грн, а всього сума донарахованого грошового зобов`язання склала 989,97 грн, та по ПДВ - податкове зобов`язання 5378,80 грн та застосовано штрафні санкцій у розмірі 1344,70, а всього сума донарахованого грошового зобов`язання склала 3723,50 грн.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що лише у цій частині оскаржувані податкові повідомлення-рішення Тернопільської митниці підлягають до скасування, в іншій оскаржуваній частині рішення є правомірними."
Таким чином, з урахуванням викладеного вище, предметом розгляду даної справи є позовні вимоги в частині якій відмовлено у задоволенні позову рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №500/7390/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2025
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
За змістом положень частин першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно із частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності.
Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частина одинадцята статті 58 Митного кодексу України передбачає, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:
1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;
2) витрати на транспортування після ввезення;
3) податки, які справляються в Україні.
При цьому суд також вірно врахував, що Верховний Суд в постанові від 12.08.2025 в цій справі, звернув увагу на те, що 10 квітня 2008 року Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України №250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (GATT).
Статтею 6 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ), що є невід`ємною частиною зазначеної Угоди, визначено, що митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на обчисленій вартості. Обчислена вартість складається із суми: a) ціни або вартості матеріалів та виготовлення чи іншої обробки, застосованої під час виробництва імпортних товарів; b) суми для прибутків та загальних витрат, що дорівнюють сумі, яка здебільшого відображається під час продажу товарів того самого класу або виду, що й товари, які оцінюються та які виготовляються виробниками в країні експорту для експорту до країни імпорту; c) ціни або вартості всіх інших витрат, необхідних для відображення методу оцінювання, вибраного членом згідно з пунктом 2 статті 8. Жодний член не може вимагати від будь-якої особи, яка не є резидентом на його території, або примушувати її надавати для вивчення або дозволяти одержувати доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості. Однак інформація, надана виробником товарів для цілей визначення митної вартості згідно з положеннями цієї статті, може бути перевірена в іншій країні органами влади країни імпорту за згодою виробника й за умови, що вони повідомлять достатньою мірою заздалегідь урядові відповідної країни, а останній не заперечує проти розслідування.
Відповідно до статті 8 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) під час визначення митної вартості згідно з положеннями статті 1 до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортні товари, додається: a) такі витрати настільки, наскільки вони понесені покупцем, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари: i) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за покупку; ii) вартість контейнерів, які для митних цілей уважаються єдиним цілим з відповідними товарами; iii) вартість упаковки, чи за оплату праці, чи матеріалів; b) вартість, розподілена належним чином, таких товарів та послуг, коли вони поставляються безпосередньо або опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт імпортних товарів, якщо такої вартості не включено до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті: i) матеріали, компоненти, частини та подібні предмети, що включені до імпортних товарів; ii) інструменти, фарби, шаблони та подібні компоненти, які використовуються під час виробництва імпортних товарів; iii) матеріали, які використовуються під час виробництва імпортних товарів; iv) технічні, науково-дослідні, художні, дизайнерські роботи та плани й креслення, які виготовлені в місці, іншому, ніж країна-імпортер, та які необхідні для виробництва імпортних товарів; c) роялті й ліцензійні платежі, пов`язані з товарами, що оцінюються, які покупець повинен сплачувати безпосередньо чи опосередковано, як умова для продажу товарів, що оцінюються, якщо такі роялті й платежі не включаються до ціни, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті; d) вартість будь-якої частини доходу від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання імпортних товарів, яка переходить безпосередньо або опосередковано продавцю. 2. Під час розробки свого законодавства кожний член передбачає цілковите або часткове включення до митної вартості або виключення з неї такого: a) вартості транспортування імпортних товарів до порту або місця ввезення; b) витрат на завантаження, розвантаження та обробку, пов`язаних з транспортуванням імпортних товарів до порту або місця ввезення; c) вартості страхування. 3. Додавання до фактично сплаченої ціни або ціни, що підлягає сплаті згідно із цією статтею, робляться лише на підставі об`єктивних даних і таких даних, що піддаються обчисленню. 4. Під час визначення митної вартості не допускається додавань до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті, за винятком тих, які передбачені в цій статті.
Верховний Суд наголосив на тому, що законодавство України з питань визначення митної вартості товарів повністю відповідає міжнародним вимогам, зокрема, Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ).
Примітками та додатковими положеннями до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі визначено, що сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.
За митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди). Відповідно до статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.
У спірному випадку товар (вантаж) позивачем перевозився за такими умовами поставок, зазначених у зовнішньоекономічних контрактах та митних деклараціях, правил Інкотермс:
CIF (вартість, страхування і фрахт) означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження (Китай). Продавець зобов`язаний оплатити витрати та фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення;
FOB (вільно на борту) відповідальність за вантаж переходить від продавця на покупця після розміщення вантажу на борт судна, основне перевезення (морський фрахт) оплачує покупець. Усі витрати і ризики з доставки товару до порту призначення, перевантаження і транспортування на склад, а також митного оформлення лягають на покупця. Обов`язки покупця - оплатити товар, відповідно до умов договору; нести всі ризики за товар після його розміщення на борту судна до вивантаження на складі покупця, оформити й оплатити перевезення вантажу з порту вивантаження;
FCA (франко - перевізник) відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишаються на покупцеві;
EXW (франко-завод) обов`язки вантажовідправника мінімальні, обов`язки одержувача - максимальні. На покупця покладаються всі витрати і ризики з транспортування товару прямо від складу/фабрики продавця до місця призначення. Під час морської доставки відправник тільки завантажує товар в контейнер і на цьому його відповідальність закінчується. Обов`язки покупця - прийняти ризики з моменту отримання вантажу на складі/фабриці продавця, оплатити вантажно-розвантажувальні роботи, оплатити транспортні витрати до пункту призначення, тощо.
Згідно матеріалів справи, транспортування товарів здійснювалося морським, залізничним, транспортним сполученнями. Такі обставини визнаються сторонами.
Статтею 133 КТМ України визначено, що за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов`язується перевезти доручений йому відправником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).
Відповідно до статті 148 КТМ України термін, протягом якого вантаж повинен бути навантажений на судно або вивантажений із судна (сталійний час), визначається угодою сторін, а за відсутності такої угоди - нормами, прийнятими в порту навантаження (розвантаження).
Статтею 149 КТМ України визначено, що угодою сторін можуть бути встановлені додаткові, після закінчення терміну навантаження (розвантаження), час очікування судном закінчення вантажних робіт (контрсталійний час) і розмір плати перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу (демередж), а також винагорода за закінчення навантаження (розвантаження) до закінчення сталійного часу (диспач).
За відсутності угоди сторін, передбачена частиною першою статті 149 КТМ України тривалість контрсталійного часу і розмір плати перевізнику за простій, а також розмір винагороди відправнику або фрахтувальнику за дострокове закінчення навантаження (розвантаження) визначаються відповідно до термінів і ставок, прийнятих у відповідному порту.
За відсутності зазначених ставок розмір плати за простій визначається витратами на утримання судна та екіпажу, а винагорода за дострокове закінчення навантаження (розвантаження) обчислюється у половинному розмірі плати за простій.
Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
За визначеннями наведеними у статті 1 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі - Закон №1955-IV) транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, внутрішнього водного та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.
Відповідно до статті 8 цього ж Закону експедитори за дорученням клієнтів:
забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України;
фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об`єкти для своєчасного відправлення вантажів;
здійснюють роботи, пов`язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;
ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об`єктів;
організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;
організовують експертизу вантажів;
здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю;
надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження;
забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників;
здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності;
забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту;
забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат;
здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;
оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог;
надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством;
надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.
Статтею 9 Закону №1955-IV визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65 відповідно до Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1998 №1706, і з метою визначення єдиних засад формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті.
Пунктом 3 Методичних рекомендацій визначено, що собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.
У підпунктах 8, 10 пункту 29 Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов`язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду), вартість яких включається до вартості перевезень (робіт, послуг); витрати на декларування транспортних засобів і вантажів, оформлення провізних документів, іноземних паспортів, віз та інших дозволів пов`язаних із здійсненням закордонних перевезень; оплата суднових, аеропортових та інших зборів при здійсненні перевезень.
Враховуючи викладене, правильним є твердження суду першої інстанції про те, що плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, є частиною загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, частини десятої статті 58 МК України), Податкового кодексу України (пункту 190.1 статті 190) є обов`язковою для включення при визначенні митної вартості товарів.
Судом першої інстанції зґясовано, що відповідно до умов договору, укладеного ТОВ «Тернопіль Захід Підшипник» з експедитором ТОВ «Ітеріс» №221021-ТПЗ від 22.10.2021, останній зобов`язується за плату і за рахунок Клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень імпортних, експортних, транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу. Експедитор надає Клієнту транспортно-експедиторські послуги відповідно до Закону України №1955-IV від 01.07.2004 «Про транспортно-експедиторську діяльність», Цивільного та Господарського кодексів України (пункти 1.1, 1.2 договору).
Пунктом 2 цього ж договору до обов`язків експедитора, серед іншого, належать такі: забезпечувати якісне транспортне обслуговування, а також організацію перевезення вантажів Клієнта різними видами транспорту по території України та за її межами відповідно до заявки Клієнта; залучати транспортні засоби та забезпечувати їх подачу в порти, на ж/д станції, склади, термінали або інші об`єкти для своєчасного відвантаження / доставки вантажів; надавати послуги з охорони вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання, організовувати експертизу вантажів, здійснювати страхування вантажів та оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надавати учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; здійснювати розрахунки з портами, транспортними та іншими організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів та інші послуги; оформляти документи та організовувати роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надавати інші допоміжні та супутні перевезенні транспортно-експедиторські послуги; протягом 20 календарних днів після отримання повної оплати наданих транспортно-експедиційних послуг надати Клієнту на підписання акт прийому-передачі наданих транспортно-експедиційних послуг.
Предметом договору, укладеного позивачем з Експедитором TERRAMAR Sp z.o.o. 08.07.2022 №220422, є транспортно-експедиційні послуги, у тому числі: транспортування, перевантаження, вантажна обробка та складування в портах і/або на складах Експедитора; розмитнення; доставка вантажів до/з погодженого місця. За умовами договору послуги включають: повторне завантаження: транспорт/контейнер-склад-транспорт/контейнер; зберігання; додаткові послуги: обгортання стретч плівкою, палетування, маркування, перепакування (параграф 2 договору). Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту наданих послуг (параграф 6).
За умовами договору, укладеного ТОВ «Тернопіль Захід Підшипник» з Експедитором ПП «Ферст Вей» №ПП033/22-11 від 18.11.2022, його предметом є надання Експедитором Клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, в тому числі з організації перевезень різними видами транспорту, перевалки у портах та надання інших узгоджених сторонами інших супутніх послуг. Експедитор зобов`язується організовувати на підставі заявки Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування вантажів та надати інші узгоджені сторонами послуги (пункт 2.2.1 договору).
Ще один договір був укладений позивачем 23.11.2022 з виконавцем UAB «AD REM LEZ», за умовами якого виконавець представляє замовника при декларуванні товарів на митниці і надання їх для митного оформлення, при оформленні товарів на тимчасове зберігання, митні процедури чи виконання інших дій, санкціонованих митницею, а також надання інших послуг, пов`язаних з декларуванням товарів.
Фактично за останнім договором позивачу надавалися брокерські послуги по оформленні вантажу, при цьому за умовами пункту 2.1.7 по вимозі замовника по окремому договору виконавець зобов`язувався надавати експедиторські послуги, включаючи перевезення вантажів транспортом виконавця.
При цьому, судом першої інстанції з`ясовано, що в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), оформлених між ТОВ "Тернопіль Захід Підшипник" та UAB AD REM LEZ, відсутня вказівка на письмовий договір, а в змісті послуги, як цже зазначалось вище, вказані відомості про надані інші експедиційні послуги, зберігання на складі, зберігання. Іншого письмового договору з цим суб`єктом господарювання матеріали справи не містять, а представник відповідача зазначила, що при перевірці теж надавалися пояснення Товариством про усну домовленість між сторонами.
Виходячи з первинних документів, послуги, що надавалися ТОВ «Ітеріс» стосувалися зберігання контейнерів у межах надання транспортно-експедиторських послуг; TERRAMAR Sp z.o.o. - зберігання товару в межах надання транспортно-експедиторських послуг.
У свою чергу, ПП «Ферст Вей» нараховано позивачу плату за використання контейнерів по дату повернення, а в одному випадку ще й компенсацію додаткових витрат за міжнародні транспортно-експедиційні послуги (акт №138 від 20.02.2023 в частині суми 3693,73 грн).
Щодо виконавця UAB AD REM LEZ, то ним надані послуги зберігання на складі, одночасно ним надавалися послуги по митному оформлені товарів за кордоном.
Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції підставно зазначив, що витрати, які понесені ТОВ «Тернопіль Захід Підшипник», через отримані послуги зберігання від ТОВ «Ітеріс», TERRAMAR Sp z.o.o. та UAB AD REM LEZ - це фактично експедиційні витрати, понесені за межами України та пов`язані з транспортуванням товару до митного кордону України, а тому такі, як транспортно-експедиційні витрати понесені за межами України, повинні збільшувати митну вартість товару, що імпортується.
При цьому суд слушно зауважив, що відсутність у пунктах 5 та 6 частини десятої статті 58 МК України (які вказують, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України) безпосередньої згадки про витрати на «зберігання» товару (на чому наполягає позивач), не можна вважати достатньою підставою для не включення таких до митної вартості товару, бо все ж зберігання товару в процесі його транспортування слід відносити до загального (збірного) поняття витрат на транспортування, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, такі витрати безпосередньо пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України.
Відтак суд вірно вважав, що вартість транспортно-експедиційних послуг, вказаних експедиторами (виконавцями) ТОВ «Ітеріс» в актах від 04.07.2022, від 05.08.2022 - 4 шт; TERRAMAR Sp z.o.o. в актах від 19.07.2022, 31.08.2022, 20.09.2022, 26.09.2022, 17.11.2022, 05.12.2022, 23.01.2023, UAB AD REM LEZ в актах від 30.11.2022, 09.12.2023, 27.12.2022, 08.12.2023, що надавалися за межами України в процесі обробки та транспортування товару, мала бути включена позивачем при оформленні відповідних митних декларацій до складових митної вартості товару.
А отже, попередньо заявлена декларантом митна вартість не ґрунтувалася на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю. Як вже вказував суд, відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару.
Такі висновку суду узгоджуються з порядком заповнення декларації митної вартості.
Так за правилами заповнення графи 20 розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Тобто мова йде все ж про надання транспортно-експедиційних послуг в межах доставки імпортного товару до митної території України, а не виключно витрат перевізника по перевезенню вантажу.
Такі понесені витрати позивачем впливатимуть на формування ціни товару для продажу в Україні, а тому така вартість має бути і вказана як митна вартість товару для обчислення податків і зборів при їх ввезені на митну територію України.
При цьому матеріали справи не містять будь-яких доказів укладення позивачем окремих договорів зберігання товару. При цьому суд підставно не прийняв до уваги твердження позивача з посиланням на листи ТОВ «Ітеріс», TERRAMAR Sp z.o.o.,UAB AD REM LEZ у зв`язку з відсутністю доказів оплати окремо від транспортно-експедиційних послуг, наданих в межах укладених договорів.
Крім того, листи ТОВ «Ітеріс», TERRAMAR Sp z.o.o.,UAB AD REM LEZ надані як відповіді на звернення позивача ТОВ «Тернопіль Захід Підшипник» від 09.09.2025 та не спростовують факту оплати за надані транспортно-експедиційні послуги.
Також, суд апеляційної інстанції вважає, що не заслуговують на увагу твердження апелянта, як підстава для скасування судового рішення, про те, що у податковому повідомленні-рішенні Тернопільської митниці від 21.11.2024 №UA403000202474, яким донараховано ввізне мито, допущено помилку у написані загальної суми грошового зобов`язання прописом та зазначено «тридцять чотири тисячі двадцять сім гривень 12 копійок» (34 027,12 грн), замість правильного 27 831,84 грн., а лист Тернопільської митниці від 17.01.2025 № 7.25 3/19/14/328 «Про зміну інформації в податковому повідомленні-рішенні» про виправлення допущеної описки не заслуговує на увагу, бо відповідно до положень п.60.1, п.60.4 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання.
У даній спірній ситуації відповідач не зменшував нараховану суму грошового зобов`язання, а зазначив про допущено описку, про виправлення якої довів до відома позивача.
З урахуванням вказаного вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
З урахуванням вказаного, колегія судді вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального прав, тому таке слід залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги - відмовити.
Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Захід Підшипник» - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі №500/7390/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М.А. Пліш
судді С. М. Глазько
І. М. Обрізко
Повне судове рішення складено 21.08.26