УХВАЛА
17 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 500/7390/24
адміністративне провадження № К/990/42220/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Захід Підшипник»
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року
у справі № 500/7390/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Захід Підшипник»
до Тернопільської митниці
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Захід Підшипник» звернулося до суду з позовом до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 листопада 2024 року № UA403000202474 та № UA403000202475 у відповідних частинах.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року, позов задоволено частково.
Постановою Верховного Суду від 12 серпня 2025 року, з урахуванням ухвали від 30 вересня 2025 року про виправлення описки, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову, а справу № 500/7390/24 у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Захід Підшипник» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
11 вересня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Захід Підшипник» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначені судові рішення.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, визначених цією нормою.
За змістом пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) вона подається, з визначенням передбаченої статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Скаржник підставами касаційного оскарження зазначає пункти 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував пункти 5, 6 частини десятої та частину одинадцяту статті 58 Митного кодексу України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 26 лютого 2019 року у справі № 2а-13471/10/0470.
На переконання скаржника, відповідно до зазначеного висновку Верховного Суду витрати на зберігання товару не передбачені законодавством серед складових митної вартості, а тому не можуть бути включені до неї лише з огляду на їх зв`язок із логістичним процесом доставки товару.
Водночас наведене обґрунтування не свідчить про наявність визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підстави касаційного оскарження.
Обов`язковою умовою для касаційного перегляду судових рішень на цій підставі є не лише зазначення постанови Верховного Суду та цитування викладеного у ній висновку, а й доведення подібності правовідносин у справі, в якій сформульовано цей висновок, та у справі, що переглядається.
Подібність правовідносин визначається з урахуванням змісту спірних правовідносин, об`єкта і предмета правового регулювання, фактичних умов застосування відповідних норм права, а також нормативно-правового регулювання таких відносин.
У справі № 2а-13471/10/0470 висновок Верховного Суду зроблено за інших фактичних обставин та щодо застосування положень Митного кодексу України 2002 року. У тій справі послуги зі зберігання обладнання надавалися безпосередньо продавцем товару на підставі додаткової угоди до зовнішньоекономічного контракту.
Натомість у справі, що переглядається, спірні платежі здійснювалися на користь експедиторів та інших осіб у процесі організації міжнародного перевезення товарів змішаним транспортом і стосувалися зберігання контейнерів, простою, демереджу та інших операцій, пов`язаних із переміщенням товарів до місця їх ввезення на митну територію України.
Саме характер і зміст відповідних послуг, їх зв`язок із транспортуванням товарів та обставини виникнення спірних витрат мали визначальне значення для вирішення цієї справи.
Посилання скаржника на подібність суб`єктного складу сторін, предмета спору та загального нормативного регулювання не є достатнім для висновку про подібність спірних правовідносин, оскільки не враховує відмінностей у фактичному змісті господарських операцій та умовах виникнення спірних витрат.
Крім того, постановою Верховного Суду від 12 серпня 2025 року в цій справі судові рішення були скасовані з направленням справи на новий розгляд саме у зв`язку з необхідністю встановлення фактичного характеру спірних послуг, їх зв`язку з транспортуванням товарів та обставин, за яких відповідні витрати були понесені позивачем.
Отже, питання про включення спірних витрат до митної вартості не могло бути вирішене лише на підставі їх формального найменування як витрат на зберігання без установлення фактичного змісту відповідних операцій.
За результатами нового розгляду суди попередніх інстанцій дослідили договори транспортного експедирування, акти здачі-приймання робіт, рахунки, листи контрагентів та інші наявні у справі докази, після чого дійшли висновку, що спірні витрати пов`язані з процесом транспортування товарів до місця їх ввезення на митну територію України.
Таким чином, скаржник не навів висновку суду апеляційної інстанції щодо застосування конкретної норми права, який суперечив би висновку Верховного Суду, сформульованому у подібних правовідносинах.
Фактично доводи касаційної скарги в цій частині спрямовані на незгоду з установленими судами обставинами щодо характеру спірних платежів та їх зв`язку з транспортуванням товарів.
Щодо посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 цього Кодексу Суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Скаржник зазначає, що суди не дослідили листи Terramar Sp. z o.o., UAB «AD REM LEZ» та ТОВ «ІТЕРІС», якими, на його думку, підтверджується надання послуг зі зберігання товарів поза межами договорів транспортного експедирування та штрафний характер окремих платежів.
Однак зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що зазначені докази були предметом дослідження та оцінки судів попередніх інстанцій.
Зокрема, суди надали оцінку листам контрагентів і зазначили мотиви, з яких поставилися до викладених у них відомостей критично, урахувавши час їх складення, зміст договорів транспортного експедирування, актів виконаних робіт, рахунків та інших первинних документів.
Саме по собі неприйняття судами відповідних доказів як достатніх для підтвердження позиції позивача не свідчить про їх недослідження.
Незгода скаржника з результатами оцінки доказів не може бути ототожнена з їх недослідженням та не утворює підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 цього Кодексу.
Крім того, застосування пункту 1 частини другої статті 353 КАС України можливе лише за умови висновку про обґрунтованість однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Оскільки скаржник належним чином не обґрунтував підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, його посилання на пункт 4 частини четвертої цієї статті у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України також не є належним.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування положень законодавства, незгоди з висновками судів попередніх інстанцій та необхідності повторної оцінки наявних у справі доказів.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Захід Підшипник» підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Захід Підшипник» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року у справі № 500/7390/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Захід Підшипник» до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- повернути заявнику.
Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.Ф. Ханова