ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 серпня 2026 року Справа № 160/22274/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Соборного відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовною заявою ОСОБА_1 (далі - позивач) до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), у якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 3 серпня 2026 року б/н, просить:
визнати протиправною та скасувати відмову Соборного відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у знятті арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , оформлену листом від 13 травня 2026 року № 62182/26;
зобов`язати Соборний відділ Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винести постанову про зняття арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного постановою Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 9 вересня 2014 року у виконавчому провадженні № 44664953, та вчинити всі передбачені законом дії, необхідні для державної реєстрації припинення обтяження, зареєстрованого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16449085 від 14 жовтня 2014 року.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на примусовому виконанні у Жовтневому відділі державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції перебував виконавчий лист, виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом 19 серпня 2014 року у справі № 805/5444/15, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрат, пов`язаних з утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 24453,30 грн, а також судового збору у розмірі 182,70 грн (виконавче провадження № 44664953).
Постановою державного виконавця від 9 вересня 2014 року у межах виконавчого провадження № 44664953 накладено арешт на все нерухоме майно позивача та оголошено заборону на його відчуження. На підставі цієї постанови до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень має індексний номер 16449085 від 14 жовтня 2014 року; вид обтяження - арешт нерухомого майна; опис предмета обтяження - все нерухоме майно.
Постановою державного виконавця від 16 травня 2015 року виконавче провадження № 44664953 закінчено у зв`язку з направленням виконавчого документа за належністю до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції. Водночас, виконавчий документ фактично не надійшов до Кіровського, у подальшому Центрального, відділу державної виконавчої служби та на виконанні у цьому відділі не перебував.
19 листопада 2019 року позивач звернувся до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ із проханням надати реквізити для сплати присуджених судом сум. 26 листопада 2019 року Дніпропетровською обласною організацією Профспілки працівників культури України (роботодавцем позивача) за позивача та в рахунок виконання його зобов`язання перераховано на рахунок Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 24636,00 грн.
Дніпровський державний університет внутрішніх справ довідкою від 9 липня 2026 року № 510 підтвердив, що заборгованість у загальній сумі 24636,00 грн відшкодована повністю та станом на 9 липня 2026 року відсутня.
Отже, резюмує позивач, судове рішення у справі № 804/5444/14 виконано у повному обсязі. За наявними у позивача відомостями, дублікат виконавчого листа, виданий у 2019 році, після добровільного виконання судового рішення повторно до примусового виконання не пред`являвся.
24 квітня 2026 року позивач, отримавши інформацію щодо арешту усього його майна, звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту та додав до неї всі документи, що підтверджують виконання судового рішення.
Відповідач листом від 13 травня 2026 року № 62182/26 повідомив позивача про відсутність підстав для зняття арешту.
Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та просить позовні вимоги задовольнити.
Соборний відділ Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України адміністративний позов не визнав, про що 20 серпня 2026 року через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву від 19 серпня 2026 року б/н, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
На обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, виконавче провадження № 44664953 по виконавчому листу № 804/5444/14, виданому 19 серпня 2014 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ грошових коштів у сумі 24636,00 грн, перебувало на виконанні у Відділі в період з 9 вересня 2014 року по 16 червня 2015 року. Державним виконавцем 16 червня 2015 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення виконавчого документу за належністю до іншого відділу ДВС), (в редакції, чинній на момент винесення рішення). Заборгованість по вищевказаному виконавчому провадженню не погашена.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - в межах виконавчого провадження № 44664953 14 жовтня 2014 року внесений запис про обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження: 7318485) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (серія та номер: 44664953, виданий 9 вересня 2014 року, видавник: Жовтневий ВДВС Дніпропетровського МУЮ). Більш детальна інформація по виконавчому провадженню відсутня, оскільки відповідно до порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 червня 2017 року № 1829/5 (зі змінами), виконавче провадження знищено у зв`язку з закінченням строку зберігання (строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік).
Позивачем 24 квітня 2026 року була направлена на адресу відділу заява про зняття арешту з майна. Позивач стверджує, що до заяви від 24 квітня 2026 року було додано документи, які підтверджують повне виконання судового рішення. Однак ОСОБА_1 додав до заяви копію квитанції, яку неможливо ідентифікувати та зарахувати як оплату заборгованості, оскільки в призначенні платежу відсутні дані, що борг сплачено конкретно по виконавчому листу № 804/5444/14. Те, що заявником не було надано підтверджуючих документів про сплату заборгованості, підтверджується і тим, що довідка Дніпровського державного університету внутрішніх справ № 510 видана тільки 9 липня 2026 року та до відділу не надходила.
Станом на момент надання відповіді ОСОБА_1 у державного виконавця не було законних підстав для зняття арешту з майна боржника, тому відмова Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі від 13 травня 2026 року № 62182/26 у знятті арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця від 9 вересня 2014 року у виконавчому провадженні № 44664953, винесена відповідно до вимог чинного законодавства.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд:
ухвалою від 3 серпня 2026 року позовну заяву залишив без руху;
ухвалою від 10 серпня 2026 року відкрив провадження у справі, визнав причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновив ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду, визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтями 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи) на 24 серпня 2026 року.
Дослідивши матеріали справи в змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.
Згідно з листом Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 13 травня 2026 року № 62186/28 та листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Міністерства юстиції України від 19 червня 2026 року № 1672/П-2693-05.2/05.2-06 на виконанні у відділі в період з 9 вересня 2014 року по 16 червня 2015 року перебувало виконавче провадження № 44664953 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 19 серпня 2014 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі № 804/5444/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ грошових коштів у сумі 24636,00 грн. Державним виконавцем 16 червня 2015 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення виконавчого документу за належністю до іншого відділу ДВС) (в редакції, чинній на момент винесення рішення). Заборгованість по вищевказаному виконавчому провадженню не погашена.
У клопотанні про приєднання до матеріалів справи від 19 серпня 2026 року № 44664953/28 Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зазначив про неможливість надання:
- матеріалів виконавчого провадження ВП № 44664953, в рамках якого винесено оскаржувану постанову від 9 вересня 2014 року про накладення арешту, оскільки виконавче провадження знищено у зв`язку з закінченням строку зберігання;
- інформаційної довідки з Автоматизованої системи виконавчого провадження (архівної частини) щодо виконавчого провадження ВП № 44664953, оскільки при отриманні Інформаційної довідки по ВП № 44664953 в Автоматизованій системі виконавчого провадження Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України функція «Інформаційна довідка по ВП № 44664953» - значиться «недоступна» (недостатньо прав на формування інформаційної довідки по вказаному № АСВП).
Відповідно до інформаційної довідки від 24 квітня 2026 року № 474328503 з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта 14 жовтня 2014 року на підставі постанови Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 9 вересня 2014 року № 44664953 проведена державна реєстрація арешту всього нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Довідкою від 9 липня 2026 року № 510 Дніпровський державний університет внутрішніх справ підтвердив, що згідно з розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ ОСОБА_1 , заборгованість на загальну суму 24636,00 грн станом на 9 липня 2026 року відшкодована в повному обсязі.
Згідно з платіжним дорученням від 26 листопада 2019 року № 502 Дніпропетровська обласна організація профспілки працівників культури України перерахувала на рахунок Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 24636,00 грн, вказавши у призначенні платежу реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ).
Довідкою від 24 липня 2026 року Дніпропетровська обласна організація профспілки працівників культури України засвідчила, що 26 листопада 2019 року на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі № 804/5444/14 ОСОБА_1 за платіжним дорученням № 502 перераховано на рахунок Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 24636,00 грн, які були сплачені Дніпропетровською обласною організацією профспілки працівників культури України.
Відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження незавершені виконавчі провадження, де боржником є ОСОБА_1 , відсутні.
Заявою від 24 квітня 2026 року б/н позивач просив Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції серед іншого скасувати арешт з усього нерухомого майна, який був накладений в межах виконавчого провадження № 44664953.
Листом від 13 травня 2026 року № 62186/28 Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для зняття арешту з майна.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги та заперечення сторін, суд виходить з такого.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом (частина п`ята статті 13 Закону № 1404-VIII).
За приписами частин першої, другої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Статтею 59 Закону № 1404-VIII врегульовані питання щодо зняття арешту з майна.
Так, частиною першою статті 59 Закону № 1404-VIII передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (абзац перший частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
Згідно з частиною п`ятою статті 59 Закону № 1404-VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином, судове рішення про зняття арешту з майна боржника, що набрало законної сили, є самостійною підставою для зняття арешту з такого майна постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Відповідно до абзаців першого-шостого пункту 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1302/29432 (далі - Інструкція № 512/5), постанова про зняття арешту з майна боржника, постанова про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України, постанова про зняття майна з розшуку або скасування інших заходів примусового виконання рішення виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження, за заявою боржника у разі, якщо:
судом скасовано заходи забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням;
при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);
після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено;
після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає);
арешт з майна боржника або інші заходи примусового виконання рішення скасовані судовим рішенням.
До заяви про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення боржником додається документ / копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови. У разі наявності обставин для одночасного винесення постанов, передбачених цим пунктом, та постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, боржником може бути подано одну заяву та додано до неї документ / копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідних постанов (абзац дванадцятий пункту 16 розділу VIII Інструкції № 512/5).
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви боржника перевіряє викладені у цій заяві обставини та додані до неї документи, у тому числі за допомогою автоматизованої системи (щодо стану відповідного виконавчого документа; відомостей про орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, у якого перебував на виконанні виконавчий документ, тощо), Єдиного державного реєстру судових рішень (щодо наявності відповідного судового рішення) (абзац тринадцятий пункту 16 розділу VIII Інструкції № 512/5).
Постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення виноситься не пізніше наступного робочого дня з дня отримання виконавцем підтвердження наявності обставин для винесення такої постанови (абзац чотирнадцятий пункту 16 розділу VIII Інструкції № 512/5).
Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання відповідна постанова. У випадках, передбачених законом, виконавець на підставі постанови, передбаченої цим пунктом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження майна боржника (абзац п`ятнадцятий пункту 16 розділу VIII Інструкції № 512/5).
Заява боржника та додані до неї документи, а також документи за результатом розгляду такої заяви приєднуються до матеріалів виконавчого провадження, в межах якого виноситься відповідна постанова (абзац шістнадцятий пункту 16 розділу VIII Інструкції № 512/5).
У разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, а також у випадку, коли таке виконавче провадження перебувало на виконанні у приватного виконавця, діяльність якого припинена або яким змінено виконавчий округ, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження (абзац сімнадцятий пункту 16 розділу VIII Інструкції № 512/5).
У межах спірних правовідносин судом установлено, що виконавче провадження № 44664953 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 19 серпня 2014 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі № 804/5444/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ грошових коштів у сумі 24636,00 грн, закінчено у зв`язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби. Матеріали виконавчого провадження знищено у зв`язку з закінченням строку зберігання.
Заборгованість на загальну суму 24636,00 грн по витратах, пов`язаних з утриманням у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, ОСОБА_1 повністю погашена.
В Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні незавершені виконавчі провадження, де боржником є ОСОБА_1 .
Положеннями статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Частиною п`ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 та від 26 травня 2020 року у справі № 815/7269/15, відповідно до яких, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. При цьому порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 203/3435/21.
В цьому випадку виконавчий документ, з метою виконання якого накладався арешт на все нерухоме майно позивача, не перебуває на примусовому виконанні більше 10 років, строк пред`явлення до виконання виконавчого документу сплинув та вже не може бути поновлений. Майнових претензій стягувач до позивача не має через повну сплату заборгованості. В Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні незавершені виконавчі провадження, де боржником є ОСОБА_1 .
Наведене вказує на те, що підстави для продовження існування накладеного у межах виконавчого провадження № 44664953 арешту на все нерухоме майно позивача відсутні.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
визнати протиправною та скасувати відмову Соборного відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у знятті арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , викладену у листі від 13 травня 2026 року № 62186/28;
зобов`язати Соборний відділ Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений постановою Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 9 вересня 2014 року у виконавчому провадженні № 44664953.
У задоволенні позовних вимог про зобов`язання Соборного відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винести постанову про зняття арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного постановою Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 9 вересня 2014 року у виконавчому провадженні № 44664953, та вчинити всі передбачені законом дії, необхідні для державної реєстрації припинення обтяження, зареєстрованого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16449085 від 14 жовтня 2014 року, суд відмовляє з огляду на таке.
Обов`язок виконавця у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника винести відповідну постанову і направити її в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника, встановлений нормами Закону № 1404-VIII, у зв`язку з чим додаткового встановлення судовим рішенням не потребує.
З аналізу положень статей 2, 5 КАС України слідує, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому. Судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи. Суд не може розглядати вимоги на майбутнє у зв`язку із вірогідним настанням певних наслідків. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Враховуючи відсутність підстав вважати, що виконавець у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника не винесе відповідну постанову і не направить її в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача винести постанову про зняття арешту з усього нерухомого майна позивача та вчинити всі передбачені законом дії, необхідні для державної реєстрації припинення обтяження, та вважає їх передчасними.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги потрібно задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1064,96 грн, що підтверджено квитанцією від 24 липня 2026 року за № 5964-1544-6410-0774.
З огляду на те, що позовні вимоги носять немайновий характер і позов підлягає задоволенню частково, на користь позивача необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 532,48 грн.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 241-246, 250, 268, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Соборного відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код 34984523, місцезнаходження: вул. Писаржевського, буд. 1-А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49005) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною та скасувати відмову Соборного відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у знятті арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , викладену у листі від 13 травня 2026 року № 62186/28.
Зобов`язати Соборний відділ Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений постановою Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 9 вересня 2014 року у виконавчому провадженні № 44664953.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Соборного відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві грн 48 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 287 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т.І. Чернявська