Ухвала № 139195030 у справі № 522/15509/26 від 24.08.2026

Справа № 522/15509/26-Е

Провадження № 2-з/522/479/26

УХВАЛА

24 серпня 2026 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чорнуха Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Проперті» про стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Проперті» про стягнення заробітної плати, у якій позивач просить стягнути на його користь 45000,00 гривень заборгованості по заробітній платі.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.

Разом із позовною заявою до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, поданого у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Проперті» про стягнення заробітної плати, у якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «БІІР ПРОПЕРТІ» (код ЄДРПОУ 41168795, 65026, м. Одеса, вул. Приморська, 3-Б) та знаходяться на його рахунках у банківських та інших фінансових установах, у тому числі на рахунку IBAN НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк», у межах суми 45 000,00 гривень, за винятком коштів, на які відповідно до закону не може бути звернено стягнення.

Заява про забезпечення позову обґрунтовано тим, що сукупний розмір заборгованості відповідача за двома остаточними судовими рішеннями становить 124900,163 гривень. Заявник вважає, що існує реальний ризик ускладнення виконання майбутнього рішення суду. Заявник просить застосувати захід забезпечення позову виключно в межах ціни позову - 45000,00 гривень. Вважає такий захід забезпечення позову мінімальним і пропорційним.

Згідно протоколу передачі судової справи раніш визначеному складу суду, матеріали заяви передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.12.2020 за № 756/2609/20 (провадження № 61-11479св20), метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 51-52 рішення «Юрій Миколайович Іванов проти України» Європейский суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (див., серед інших джерел, згадане вище рішення у справі Войтенка ( 980_223 ), п. 53).»

Отже, право на суд включає не тільки можливість особи звернутись до суду за захистом своїх прав, а й можливість у подальшому отримати виконання рішення суду, ухваленого на її користь.

Відповідно до п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже зазначене питання є предметом дослідження суду під час розгляду спору по суті. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір, зокрема, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 45000,00 гривень.

Заявник надав суду копії виконавчих листів, виданих на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси у справах №№ 522/27011/25-Е, 947/27723/23 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати у загальній сумі 131900,13 гривень. Зазначає, що на момент звернення із заявою про забезпечення позову вказані рішення не виконані відповідачем.

Враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з огляду на ціну позову - 45000,00 гривень, зазначений у заяві спосіб забезпечення позову, суд вважає за можливе задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) визначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17(провадження№ 14-88цс20) зазанчено, що конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Застосування заходу забезпечення позову у виді арешту грошових коштів відповідача, які знаходяться на його рахунках, відкритих у банківських установах, у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог, є співмірним заявленим позовним вимогам. Зазначений спосіб забезпечення позову не перешкоджає відповідачу здійснювати свою господарську діяльність, а лише обмежує частково розпорядження грошовою сумою у розмірі 45000,00 гривень.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) сформульовано висновок про те, що, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця, повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд не вбачає підстав для зазначення у резолютивній частині ухвали номеру рахунку відповідача та банківської установи, у якій відкрито рахунок відповідача, оскільки до заяви про забезпечення позову не додані докази, з яких можливо встановити належність відповідачу рахунку, зазначеного у заяві про забезпечення позову.

Суд не встановив обставин, за яких є обов`язковим застосування зустрічного забезпечення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 149, 150, 151, 153, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адрес реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації ВПО: АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР Проперті» (код ЄДРПОУ 41168795, місцезнаходження: Одеська обл., м. Одеса, вул. Приморська, буд. 3-Б) про стягнення заробітної плати - задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «БІІР ПРОПЕРТІ» (код ЄДРПОУ 41168795, місцезнаходження: Одеська обл., м. Одеса, вул. Приморська, буд. 3-Б) та знаходяться на його рахунках у банківських та інших фінансових установах, в межах суми позовних вимог 45000,00 гривень (сорок п`ять тисяч гривень) - до набрання законної сили рішенням суду у справі № 522/15509/26-Е.

Ухвала про забезпечення позову набуває законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.

Суддя Юлія ЧОРНУХА