ОКРЕМА ДУМКА
18 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/4771/23 (904/6370/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалив постанову від 18 серпня 2026 року якою ухвалено:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС" арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича задовольнити.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2026 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 у справі № 904/4771/23 (904/6370/25) скасувати.
3. Справу № 904/4771/23(904/6370/25) передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Мною, Суддею Касаційного господарського суду Жуковим С.В., при ухваленні зазначеної постанови, було висловлено окрему думку, суть якої полягає в наступному.
Предметом касаційного розгляду були оскаржувані судові рішення, якими позовну заяву ТОВ "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС" повернуто без розгляду з підстав того, що пункт 4 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначає судові процедури та коло осіб, щодо яких у межах справи про банкрутство може бути застосовано відстрочення або розстрочення сплати судового збору. Проте, позивач не відноситься до наведених у вказаній статті категорій осіб, щодо яких у межах справи про банкрутство може бути застосовано відстрочення або розстрочення сплати судового збору, а предмет спору не становить захист перелічених у ній категорій справ.
Установивши, що ліквідатор у визначений ухвалою від 14.11.2025 строк не подав доказів сплати судового збору в розмірі 850 262,40 грн, а заява фактично містила повторне обґрунтування клопотання про відстрочення його сплати, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про неусунення недоліків позовної заяви та наявність передбачених частиною четвертою статті 174 ГПК України підстав для її повернення.
У постанові Верховного Суду від 18 серпня 2026 року у справі № 904/4771/23 (904/6370/25) вказано, серед іншого, що:
- На переконання Великої Палати Верховного Суду, характер порушення, яке ЄСПЛ встановив у Рішенні (обмеження доступу до суду через непосильну ставку судового збору без оцінки майнового стану юридичної особи), суперечить Конвенції по суті, адже вказане обмеження підірвало саму суть права Товариства на доступ до суду. У цих висновках Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених пунктах 70-73 постанови від 21.01.2026 у справі №925/1293/19.
- Тобто, у постанові від 17.06.2026 у справі № 917/1219/24 Велика Палата Верховного Суду підтвердила, що відмова юридичній особі у відстроченні, зменшенні або звільненні від сплати судового збору не може ґрунтуватися на формальній відсутності особи чи процедури в переліку, визначеному статтею 8 Закону України "Про судовий збір" без оцінки фактичної можливості юридичної особи сплатити судовий збір.
З викладеного у вказаній постанові Верховного Суду від 18 серпня 2026 року зроблено висновок про те, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 та від 17.06.2026 у справі № 917/1219/24 наголосила, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
Наведений висновок став підставою для того, що Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду та ухвалена за наслідками її апеляційного перегляду постанова апеляційного господарського суду - скасуванню з переданням справи до суду першої інстанції на новий розгляд на стадію прийняття позовної заяви до розгляду.
Я не погоджуюся з вказаним висновком з підстав того, що відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2026 року позов було подано саме ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС" арбітражним керуючим Соколом Олексієм Юрійовичем.
Наголошую, що у подібних правовідносинах (де позов було подано ліквідатором банкрута та заявлялося клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі) Верховний Суд у постанові від 10 серпня 2026 року у справі № 924/106/24 (924/336/26) виснував про те, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.01.2026 у справі №925/1293/19, не свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст. 8 Закону України "Про судовий збір" у справі, що переглядається, оскільки Верховний Суд погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір" підстав для відстрочення боржнику, який перебуває в ліквідаційній процедурі, сплати судового збору за подання позовної заяви.
У справах про банкрутство відстрочення судового збору можливе, відповідно до Закону України «Про судовий збір», для боржника лише у випадку перебування його у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
З урахуванням того, що у справі № 904/4771/23 (904/6370/25) позов було подано саме ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС" арбітражним керуючим Соколом Олексієм Юрійовичем, зважаючи на положення п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», а також на висновки про застосування вказаної норми права, які викладені у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2026 року у справі № 924/106/24 (924/336/26), вважаю, що касаційна скарга ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС" арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича підлягає залишенню без задоволення, а постанова Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2026 та ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 у справі № 904/4771/23 (904/6370/25) залишенню без змін.
Також вважаю, що правовідносини № 904/4771/23 (904/6370/25) є неподібними до правовідносин, які були предметом розгляду у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 та від 17.06.2026 у справі № 917/1219/24, оскільки у справах про банкрутство є власна спеціальна норма, яка регулює порядок відстрочення сплати судового збору за подання заяв арбітражним керуючим чи боржником (п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»), про що додатково зазначено також у постанові Верховного Суду у подібних правовідносинах (де позов було подано ліквідатором банкрута та заявлялося клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі) від 10 серпня 2026 року у справі № 924/106/24 (924/336/26).
Суддя Верховного Суду С.В. Жуков