Справа №592/9988/26
Номер провадження 22-ц/816/2754/26
Категорія - 101
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року м. Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Черних О.М., Худика А.М.,
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Васильця Віталія Вікторовича, подану в інтересах ОСОБА_1 ,
на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 липня 2026 року в складі судді Литовченка О.В., постановлену в м. Суми (повний текст виготовлено 17 липня 2026 року)
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
в с т а н о в и в :
10.06.2026 адвокат Василець В.В. в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав заяву, в якій вказував, що 11.08.2020 Сумським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) було зареєстровано шлюб між громадянином Румунії ОСОБА_2 і громадянкою України ОСОБА_3 , про що складено актовий запис про шлюб №606 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Дружині було присвоєно прізвище ОСОБА_4 . Відомості про укладений в Україні шлюб були також внесені до реєстру актів цивільного стану Румунії - Мерією муніципію Галац, повіт Галац, про що складено актовий запис про шлюб від 10.10.2020 №905. 08.09.2022 шлюб було розірвано за взаємною згодою подружжя компетентним органом Румунії - Мерією муніципію Галац, повіт Галац, на підставі ч. 1 ст. 375 ЦК Румунії, про що складено та видано свідоцтво про розірвання шлюбу від 08.09.2022 №13339 (справа №1032914/4.08.2022). Свідоцтво про розірвання шлюбу засвідчене апостилем (Apostille) від 08.12.2025 №GL/1506/1, проставленим Установою Префекта - повіт Галац (Румунія). Переклад документа з румунської на українську мову виконано перекладачем ОСОБА_5 , справжність підпису якого засвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В. 30.12.2025 за реєстровим №9936.
З метою відображення в Україні дійсного сімейного стану заявниці - проставлення відмітки про розірвання шлюбу в актовому записі про шлюб від 11.08.2020 №606 представник заявниці звернувся до органів державної реєстрації актів цивільного стану України з відповідною заявою. Листом Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 09.04.2026 №6280/6325-26-26/11.3 у державній реєстрації розірвання шлюбу та проставленні відмітки про розірвання шлюбу в актовому записі про шлюб відмовлено, оскільки державна реєстрація розірвання шлюбу проведена компетентним органом Румунії, у зв`язку з чим повторна реєстрація розірвання шлюбу на території України не проводиться; відмітка про розірвання шлюбу в актовому записі про шлюб проставляється на підставі рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або повідомлення органу державної реєстрації, що зареєстрував розірвання шлюбу; за наданими документами правові підстави для проставлення відмітки відсутні.
Посилаючись на викладені обставини, адвокат просив встановити факт розірвання 08.09.2022 шлюбу між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ; встановити порядок виконання рішення, за яким воно є підставою для державної реєстрації в Україні факту розірвання шлюбу у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції та проставлення відповідної відмітки про розірвання шлюбу в актовому записі про шлюб від 11.08.2020 №606 і видачі відповідного свідоцтва про розірвання шлюбу заявниці.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.07.2026 відмовлено у відкритті провадження в справі.
Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Василець В.В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Адвокат вказує, що можливість судового встановлення факту розірвання шлюбу прямо передбачена процесуальним законом. Висновок суду першої інстанції про те, що заява про встановлення факту розірвання шлюбу «взагалі не підлягає судовому розгляду», прямо суперечить п. 4 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, а застосування за таких обставин п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України є неправильним застосуванням норми процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали (п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України).
Вказує, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції сам навів правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18, відповідно до якого в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності таких умов: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Аналогічні умови сформульовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21.
Звертає увагу, що кожна із зазначених умов у справі виконана: факт розірвання шлюбу породжує юридичні наслідки (від його встановлення залежить офіційне підтвердження припинення шлюбу); чинним законодавством не передбачено іншого (позасудового) порядку встановлення цього факту; заявниця не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт; встановлення факту не пов`язується з вирішенням спору про право (факт розірвання шлюбу ніким не оспорюється, заінтересована особа не заперечує проти самого факту, а лише вказує на відсутність позасудового механізму проставлення відмітки).
Вважає, що заява відповідала всім умовам, з якими процесуальний закон та наведена практика Великої Палати Верховного Суду пов`язують розгляд справи в порядку окремого провадження, і підстав для застосування п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України у суду першої інстанції не було.
Вказує, що мотивувальна частина оскаржуваної ухвали є внутрішньо суперечливою, а її висновки не відповідають установленим самим судом обставинам.
Зауважує, що заявниця має законний інтерес, який підлягає судовому захисту.
Звертає увагу, що оскаржувана ухвала порушує право заявниці на доступ до суду.
Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.
У судове засідання заявниця ОСОБА_1 та її адвокат Василець В.В., представник Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Суми не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 48 зв., 49 зв.). Адвокат і представник Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Суми подали клопотання про розгляд справи без участі адвоката, ОСОБА_1 та без участі представника заінтересованої особи (а. с. 38, 50).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 11.08.2020 Сумським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) між громадянином Румунії ОСОБА_2 і громадянкою України ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, у зв`язку з чим дружині присвоєно прізвище ОСОБА_4 (а. с. 10). Подружжю видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Відомості про укладений в Україні шлюб були внесені до реєстру актів цивільного стану Румунії - Мерією муніципію Галац, повіт Галац, про що складено актовий запис про шлюб від 10.10.2020 №905 (а. с. 14).
08.09.2022 шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було розірвано за взаємною згодою подружжя компетентним органом Румунії - Мерією муніципію Галац, повіт Галац, на підставі ч. 1 ст. 375 ЦК Румунії, про що складено та видано довідку про розірвання шлюбу від 08.09.2022 №13339 (справа №1032914/4.08.2022). Зазначена довідка засвідчена апостилем (Apostille) від 08.12.2025 №GL/1506/1, проставленим Установою Префекта - повіт Галац (Румунія). Переклад документа з румунської на українську мову виконано перекладачем Павленко О.Ю., справжність підпису якого засвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В. 30.12.2025 за реєстровим №9936 (а. с. 13 зв. - 14 зв.).
З листа Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09.04.2026 №6280/6325-26-26/11.3 вбачається, що адвокат Василець В.В. звертався до вказаного відділу з приводу державної реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . Управлінням було роз`яснено адвокату наступне: «Відповідно до ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Зі змісту Вашої заяви та доданих до неї документів вбачається, що державна реєстрація розірвання шлюбу ОСОБА_2 і ОСОБА_1 проведена компетентним органом Румунії, у зв`язку з чим повторна реєстрація шлюбу вказаних громадян на території України не проводиться. Відповідно до глави 3 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні відмітка про розірвання шлюбу в актовому записі про шлюб проставляється на підставі рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або повідомлення про державну реєстрацію розірвання шлюбу органу державної реєстрації, що зареєстрував розірвання шлюбу. Порядок співробітництва між компетентними органами України та Румунії визначений Договором між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах, підписаним 30.01.2002. Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для державної реєстрації розірвання шлюбу та проставлення відмітки про розірвання шлюбу в актовому записі про шлюб на підставі поданих документів» (а. с. 28).
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження в справі, місцевий суд виходив з того, що заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2, 7 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.
У постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що в справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.04.2026 у справі №214/3475/24 звернув увагу на наявність позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Тобто можна стверджувати про існування позасудового порядку встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо встановлення такого порядку передбачено як мета відповідного порядку.
У даній справі заявниця вказує, що в актовому записі про шлюб відсутня відмітка про розірвання шлюбу, що не відповідає її дійсному сімейному стану, у зв`язку з чим вважає, що єдиним способом забезпечення внесення відповідної відмітки є отримання рішення про встановлення факту розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 розділу ІІ Договору між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах, ратифікованого Законом України від 07.09.2005 №2822-ІV, на території Договірних Сторін визнаються також без спеціального провадження рішення установ опіки та піклування, установ реєстрації актів громадянського стану та інших компетентних установ у цивільних справах, які не потребують за своїм характером виконання.
Отже, наведене свідчить про те, що чинним законодавством передбачена можливість позасудового порядку проставлення відмітки про розірвання шлюбу в актовому записі в Україні.
У постанові Верховного Суду від 17.07.2026 у справі №464/1275/25 констатовано, що в цій справі суди мали відмовити у відкритті провадження (або закрити провадження, установивши після його відкриття існування позасудового порядку встановлення бажаного для заявниці факту), оскільки цивільний суд встановлює факти, що мають юридичне значення, передбачені частиною першою статті 315 ЦПК України або інші факти, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, в порядку окремого провадження, якщо встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Такі висновки викладені також у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.04.2026 у справі №214/3475/24.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.03.2020 у справі №333/6816/17 вказано, що: «приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати.
Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 26.02.2020 у справі №1240/1981/18 (п. 30), від 28.04.2020 у справі №607/15692/19 (п. 45)).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішеннях Sutyazhnik v. russia від 29.07.2009 (заява №8269/02), Esertas v. Lithuania від 31.05.2012 (заява №50208/06) зазначав, що в справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму. Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №235/3619/15-ц.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження.
Посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 10.04.2019 у справі №320/948/18, від 18.01.2024 №560/17953/21, від 13.03.2024 у справі №757/23249/17, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки суду першої інстанції, зроблені за наслідками розгляду справи по суті, не суперечать нормативно-правовим обґрунтуванням та правовим висновкам, викладеним у наведених в апеляційній скарзі постановах.
Колегія суддів також відхиляє посилання заявника на неврахування судом першої інстанції висновків щодо застування норм права в подібних правовідносинах, викладених у постанові від 10.12.2025 у справі №359/4512/23. У зазначеній справі вирішувалося питання щодо встановлення факту розірвання та реєстрації шлюбу на тимчасово окупованій території, через що заявники не могли отримати відповідні документи на підтвердження зазначених фактів на підконтрольній Україні території з внесенням відповідних актових записів про розірвання шлюбу та укладення шлюбу в Державний реєстр актів цивільного стану як підтвердження наявності відповідних шлюбних стосунків на державному рівні.
А тому, враховуючи, що в наведеній адвокатом для порівняння справі №359/4512/23 встановлені інші фактичні обставини, які є відмінними від фактичних обставин у справі, яка переглядається, колегія суддів відхиляє цей аргумент апеляційної скарги, а посилання на вказану постанову Верховного Суду є нерелевантним.
Посилання адвоката на обмеження права на суд є безпідставними, оскільки прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення Європейського суду з прав людини в справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007).
У частинах 1, 2 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (ст. 11 ЦПК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
По суті доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судове рішення ухвалене без дотримання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу адвоката Васильця Віталія Вікторовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - А.О. Замченко
Судді: О.М. Черних
А.М. Худик