ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року Справа № 160/22853/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
30.07.2026 Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанської Яни Володимирівни від 20.07.2026 у ВП №76827642 про накладення штрафу на боржника військову частину НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з постановою про накладення штрафу за невиконання рішення суду, оскільки для виконання судового рішення військовою частиною НОМЕР_1 були сформовані необхідні документи (заявки-розрахунки) та замовлено фінансування задоволених позовних вимог. Заявки-розрахунки подаються до забезпечувального фінансового органу щомісячно. Отже, військова частина виконала рішення суду в частині нарахування до виплати стягувачу коштів. Рішення суду в частині виплати стягувачу нарахованих коштів буде виконано одразу після надходження фінансування за відповідною графою бюджетного фінансування. Станом на день відповіді державному виконавцю командування військової частини НОМЕР_1 здійснило всі необхідні і можливі в межах наданої компетенції заходи для виконання рішення суду. Однак, виділення фінансування на оплату задоволених позовних вимог не залежить від волевиявлення посадових осіб військової частини НОМЕР_1 та в повній мірі ставиться в залежність від надходження бюджетного фінансування. Позивач вказує, що нездійснення суб`єктом владних повноважень у даному конкретному випадку виплати нарахованих коштів за рішенням суду у справі не є доказом умисного та свідомого невиконання судового рішення, оскільки відсутність фізичної змоги провести грошовий платіж через неотримання відповідних цільових асигнувань та через відсутність вільного обсягу фінансових ресурсів не може бути кваліфіковано у якості невиконання судового рішення без поважних причин. В той же час, як зазначалося вище, військовою частиною вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду. Про вказані обставини військова частина повідомляла державного виконавця відповідним листом. Однак, державний виконавець наведені причини часткового невиконання рішення суду на момент надання відповіді до уваги не взяв та не надав їм належної оцінки. Вказані обставини зумовило звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
13.08.2026 від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 (як стягувача у виконавчому провадженні №76827642).
13.08.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що в матеріалах відсутні докази того, що Гончаренко С.В. є адвокатом або доказів того, що він уповноважений діяти від імені позивача в порядку самопредставництва юридичної особи саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема, представником позивача не надано доказів того, що він є працівником ВЧ НОМЕР_1 і до його трудових обов`язків входить представництво інтересів в суді цієї організації. Притягаючи боржника до відповідальності за невиконання судового рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець повинен ретельно дослідити всі обставини справи та, зокрема, належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов`язків і встановити причини їх невиконання або неналежного виконання. Боржником не додано жодних доказів виконання рішення суду, доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення суду або ускладнюють його виконання, а також не надано детального розрахунку додаткову грошову винагороду за жовтень 2022 року, листопад 2022 року та грудень 2022 року у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум., що унеможливлює надання оцінки правильності та повноти виконаного розрахунку. 20.07.2026 державним виконавцем, за невиконання рішення суду, а також ненадання державному виконавцю відомостей на вимоги, накладено штраф на боржника за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн. Боржником рішення суду виконується формально, боржник обмежився складенням довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення, а також не надав доказів неможливості повного виконання рішення суду (саме виплати нарахованої стягувачу грошової компенсації), не надавши доказів здійснення дій, спрямованих на виконання рішення суду, замовлення грошових коштів, отримання відповідей від розпорядника бюджетних коштів тощо. Таким чином, станом на момент винесення штрафу за невиконання рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 : не надано державному виконавцю доказів доведення розпорядження Фінансово-економічного управління КПС ЗСУ перерахунку грошового забезпечення стягувача до органу-розпорядника бюджетними коштами; - не надано державному виконавцю копії листа-погодження КПС ЗСУ на виплату для виконання рішення суду; не надано державному виконавцю, протягом періоду перебування виконавчого листа на виконанні у Відділі (з дня відкриття виконавчого провадження до моменту винесення першого штрафу, накладеного державним виконавцем), копій поточних щомісячних заявок на фінансування відповідно розрахунку до ФЕУ КПС ЗСУ як доказу систематичного вжиття усіх можливих заходів виконання рішення суду; з 02.05.2025 не надано державному виконавцю детального розрахунку додаткову грошову винагороду за жовтень 2022 року, листопад 2022 року та грудень 2022 року у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, що унеможливлює надання оцінки правильності та повноти виконаного розрахунку, а отже рішення в цій частині не можливо вважати виконаним. Тому, постанова про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду є в повній мірі обґрунтованою та законною, а також такою, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, а саме реального виконання рішення суду та є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання судом, а позивачем не наведеного жодного доказу мотивування незаконності оскаржуваної постанови по суті у своїй позовній заяві, окрім формально викладених положень законодавства.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2026 заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у справі №160/22853/26 - залишено без задоволення.
20.08.2026 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що військова частина НОМЕР_1 щомісячно вживає всіх можливих заходів, спрямованих на якнайшвидше виконання рішення судів, зокрема формує та подає до фінансового органу вищого рівня основні заявки-розрахунки з метою отримання відповідних коштів. Військова частина НОМЕР_1 не має у своєму розпорядженні інформації від фінансового органу вищого рівня про строки та обсяги виконання поданих заявок-розрахунків, тому повідомити таку інформацію державному виконавцю неможливо з незалежних від військової частини причин. Суми коштів, що нараховані за кожним судовим рішенням, відображені у розрахунках потреби в коштах. Рішення суду по виконавчим провадженням будуть виконані відразу після надходження фінансування за відповідною графою бюджетного фінансування. До вказаного листа позивачем було додано підтверджуючі документи: основну заявку-розрахунок на липень 2026 року; розрахунки потреби в коштах (на 264 арк.); виписки з рахунку від 20.07.2026 та від 23.07.2026 (в яких в графах за кодом 2800 стоять нулі). Варто зазначити, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (зокрема судового рішення) без поважних причин. Військова частина НОМЕР_1 як боржник у виконавчому провадженні не заперечує проти того, що судове рішення, яке набрало законної сили підлягає виконанню в повному обсязі, і невиплачену суму коштів, що нарахована ним на виконання судового рішення, слід виплатити стягувачу. Проте, невиконання рішення суду в цій частині сталося з поважної причини - через відсутність відповідного фінансового забезпечення (не виділення коштів з Державного бюджету України), для отримання якого позивачем вжито відповідні заходи, про що повідомлено державного виконавця. Позивачем неодноразово було повідомлено державного виконавця, на предмет того, що рішення суду в частині виплати коштів буде виконано в повному обсязі відразу після надходження відповідного фінансування. Враховуючи наведене, невиконання позивачем судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів на відповідну мету не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі №160/20765/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати у повному розмірі ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини за жовтень 2022 року, листопад 2022 року та грудень 2022 року.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткову грошову винагороду за жовтень 2022 року, листопад 2022 року та грудень 2022 року у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, у розмірі, збільшеному до 100 000,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 429 грн. 44 коп.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі №160/20765/23 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 р. у справі №160/20765/23 повернуто заявнику.
20.01.2025 Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанською Яною Володимирівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №76827642 за виконавчим листом №160/20765/23, виданим Дніпропетровським окружним адміністративним судом 26.03.2024 про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за жовтень 2022 року, листопад 2022 року та грудень 2022 року у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, у розмірі, збільшеному до 100 000,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
Боржником визначено військову частину НОМЕР_1 , стягувачем - ОСОБА_1 .
30.04.2025 державним виконавцем направлено вимогу засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» до військової частини НОМЕР_1 з метою отримання наступної інформації:
1. У 3-денний термін з дня отримання вимоги, надати державному виконавцю розрахунок додаткової грошової винагороди за жовтень 2022 року, листопад 2022 року та грудень 2022 року у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
2. Надати підтверджуючі документи перерахування грошових коштів стягувачу у відповідності до рішення суду.
3. У разі невиконання рішення суду, надати інформацію щодо вжитих заходів з виконання рішення суду.
Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь від 19.05.2025, якою повідомлено: «За вказаним виконавчим провадженням військовою частиною НОМЕР_1 були сформовані необхідні документи та замовлено фінансування задоволених позовних вимог. Рішення суду буде виконано одразу після надходження фінансування за відповідною статтею бюджетного фінансування. Станом на день надання відповіді командуванням військової частини НОМЕР_1 здійснено всі необхідні і можливі в межах наданої компетенції заходи для виконання рішень судів на користь вищевказаних стягувачів, в тому числі військовою частиною НОМЕР_1 подавалася заявка на кошти на виконання рішення суду (остання за вих. №26/1/3093 від 07.05.2025), згідно яким на картковий рахунок ОСОБА_1 будуть перераховані належні йому кошти. Однак, виділення фінансування на оплату задоволених позовних вимог не залежить від волевиявлення посадових осіб військової частини НОМЕР_1 та в повній мірі ставиться в залежність від надходження фінансування вищими органами військового управління. Таким чином, командування військової частини НОМЕР_1 не має можливості визначити чи повідомити строки виконання рішень судів, за якими задоволені позовні вимоги майнового (грошового) характеру до військової частини НОМЕР_1 ».
11.08.2025 на адресу Відділу надійшла заява від боржника, датована 09.08.2025 про зупинення вчинення виконавчих дій. У вказаній заяві була відсутня інформація щодо виконання рішення суду та не надано копій проведеного перерахунку додаткової грошової винагороди за жовтень 2022 року, листопад 2022 року та грудень 2022 року у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
17.03.2026 державним виконавцем направлено вимогу до військової частини НОМЕР_1 з метою отримання наступної інформації:
1. Надати державному виконавцю інформацію щодо виконання зазначеного рішення суду.
2. Надати інформацію щодо вжитих заходів з виконання рішення суду, а також підтверджуючі документи перерахуваннягрошових коштів стягувачу у відповідності до рішення суду з метою надання державним виконавцем оцінки виконання та можливістю подальшого вжиття заходів у порядку виконання ст. 63 Закну України "Про виконавче провадження".
Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь від 01.04.2026, якою повідомлено: «За вказаним виконавчим провадженням військовою частиною НОМЕР_1 були сформовані необхідні документи та замовлено фінансування задоволених позовних вимог. Рішення суду буде виконано одразу після надходження фінансування за відповідною графою бюджетного фінансування. Станом на день надання відповіді командуванням військової частини НОМЕР_1 здійснено всі необхідні і можливі в межах наданої компетенції заходи для виконання рішень судів на користь вищевказаних стягувачів. Однак, виділення фінансування на оплату задоволених позовних вимог не залежить від волевиявлення посадових осіб військової частини НОМЕР_1 та в повній мірі ставиться в залежність від надходження фінансування вищими органами військового управління. Таким чином, командування військової частини НОМЕР_1 не має можливості визначити чи повідомити строки виконання рішень судів, за якими задоволені позовні вимоги майнового (грошового) характеру до військової частини НОМЕР_1 ».
Додатком надано основну заявку-розрахунок та розрахунок.
02.07.2026 державним виконавцем направлено вимогу до військової частини НОМЕР_1 з метою отримання наступної інформації:
1. Надати державному виконавцю докази перерахування грошових сум, нарахованих стягувачу до виплати.
2. Надати підтвердження відмови у фінансуванні забезпечуючим фінансовим органом заявки на фінансування виплати стягувачу грошових коштів за напрямом КЕКВ 2800.
Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь від 04.07.2026, якою повідомлено: «За вказаним виконавчим провадженням військовою частиною НОМЕР_1 були сформовані необхідні документи та замовлено фінансування задоволених позовних вимог. Рішення суду буде виконано одразу після надходження фінансування за відповідною статтею бюджетного фінансування. Станом на день надання відповіді командуванням військової частини НОМЕР_1 здійснено всі необхідні і можливі в межах наданої компетенції заходи для виконання рішень судів на користь вищевказаних стягувачів, в тому числі військовою частиною НОМЕР_1 подавалася заявка на кошти на виконання рішення суду ( за вих. №26/1/4009 від 06.06.2026), згідно якій на картковий рахунок ОСОБА_1 будуть перераховані належні йому кошти. Однак, виділення фінансування на оплату задоволених позовних вимог не залежить від волевиявлення посадових осіб військової частини НОМЕР_1 та в повній мірі ставиться в залежність від надходження фінансування вищими органами військового управління. Таким чином, командування військової частини НОМЕР_1 не має можливості визначити чи повідомити строки виконання рішень судів, за якими задоволені позовні вимоги майнового (грошового) характеру до військової частини НОМЕР_1 ».
До зазначеної відповіді боржником не додано жодних доказів виконання рішення суду, доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення суду або ускладнюють його виконання, а також не надано детального розрахунку додаткову грошову винагороду за жовтень 2022 року, листопад 2022 року та грудень 2022 року у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, у розмірі, збільшеному до 100 000,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум., що унеможливлює надання оцінки правильності та повноти виконаного розрахунку.
20.07.2026 державним виконавцем, за невиконання рішення суду, а також ненадання державному виконавцю відомостей на вимоги, постановою у виконавчому провадженні №76827642 накладено штраф на боржника за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік документів, які є виконавчими документами.
Так, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
При цьому ч. 6 ст. 26 цього Закону передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Суд зазначає, що за своєю природою штраф - це міра адміністративної відповідальності. Штрафи представляють собою грошові стягнення, тобто є обтяженням майнового характеру для учасників виконавчого провадження. При цьому штрафи можуть накладатися лише за винні дії чи бездіяльність.
Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених ст. 18 Закону №1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження свої обов`язків.
Зокрема, ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 3 цієї статті визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм можна дійти висновку, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
При цьому, сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може слугувати підставою для притягнення боржника до зазначеної вище відповідальності. Варто зауважити, що під перевіркою виконання боржником вимог зобов`язального слід розуміти саме ту перевірку, яка має на меті встановити дійсні можливості боржника виконати рішення суду у встановлений строк та не повинна обмежуватися виключно встановленням факту виконання або невиконання рішення суду.
У ході судового розгляду спірних відносин встановлено, що державним виконавцем винесено оскаржувану постанову з підстав невиконання без поважних причин судового рішення.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні докази того, що державним виконавцем перед накладенням штрафу було здійснено належну перевірку виконання боржником судового рішення, як цього вимагає ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".
Так, державним викнавцем складені вимоги від 30.04.2025, 17.03.2026, 02.07.2026 про надання державному виконавцю документів.
Військовою частиною НОМЕР_1 лише повідомлялось, що рішення суду буде виконано одразу після надходження фінансування за відповідною статтею бюджетного фінансування. Станом на день надання відповіді командуванням військової частини НОМЕР_1 здійснено всі необхідні і можливі в межах наданої компетенції заходи для виконання рішень судів на користь вищевказаних стягувачів, в тому числі військовою частиною НОМЕР_1 подавалася заявка на кошти на виконання рішення суду (за вих. №26/1/4009 від 06.06.2026), згідно якій на картковий рахунок ОСОБА_1 будуть перераховані належні йому кошти. Однак, виділення фінансування на оплату задоволених позовних вимог не залежить від волевиявлення посадових осіб військової частини НОМЕР_1 та в повній мірі ставиться в залежність від надходження фінансування вищими органами військового управління.
Досліджуючи доводи позивача в частині повного виконання рішення суду, суд звертає увагу позивача на ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частиною 2 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд звертає увагу на резолютивну частину рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі №160/20765/23, відповідно до якої військову частину НОМЕР_1 зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за жовтень 2022 року, листопад 2022 року та грудень 2022 року у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому суд враховує, що рішенням суду на Військову частину НОМЕР_1 покладено обов`язок не лише нарахувати, а й виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за відповідні періоди. Саме виплата належних стягувачу коштів є завершальним результатом виконання судового рішення у цій частині.
Посилання позивача на те, що ним здійснено нарахування відповідних сум та подано заявку на фінансування, саме по собі не свідчить про повне виконання судового рішення, оскільки фактична виплата коштів стягувачу станом на 20.07.2026 здійснена не була.
Матеріалами справи підтверджується, що станом на дату винесення постанови про накладення штрафу рішення суду у частині виплати грошових коштів виконано не було, а стягувач належних сум не отримав.
Посилання позивача на відсутність достатнього бюджетного фінансування не може бути безумовною підставою для звільнення від обов`язку виконати судове рішення, оскільки питання планування, розподілу та отримання бюджетних асигнувань належать до сфери внутрішньої організації діяльності самого боржника та не можуть покладатися на особу, право якої підтверджене судовим рішенням, що набрало законної сили.
Суд враховує, що позивач є суб`єктом владних повноважень та юридичною особою публічного права, на яку покладено обов`язок діяти добросовісно та забезпечувати належне виконання судових рішень, у тому числі шляхом своєчасного вжиття необхідних організаційних і фінансових заходів.
Саме по собі направлення запитів чи звернень щодо виділення коштів, за відсутності фактичного виконання рішення суду, не свідчить про належне виконання обов`язку, встановленого виконавчим документом, та не усуває наслідків невиконання рішення у встановлений строк.
Суд також бере до уваги, що рішення у даній справі стосувалося виплати грошового забезпечення військовослужбовцю, тобто коштів, які мають соціальний характер та є джерелом матеріального забезпечення особи, а тому їх невиплата безпосередньо порушує майнові права стягувача.
Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.11.2025 у справі №260/9788/23, відповідно до якої умовою для накладення штрафу у виконавчому провадженні є невиконання боржником судового рішення без поважних причин, а поважними можуть визнаватися лише обставини, які об`єктивно унеможливили виконання рішення.
Також Верховний Суд у постанові від 21.02.2023 у справі №500/5748/21 зазначив, що відсутність бюджетних коштів не може розглядатися як універсальна підстава для невиконання судового рішення суб`єктом владних повноважень.
Європейський суд з прав людини у справах Hornsby v. Greece, Burdov v. Russia, Voytenko v. Ukraine наголосив, що право на суд включає стадію виконання рішення, а держава не вправі посилатися на бюджетні труднощі як виправдання його невиконання.
Суд також враховує, що з моменту відкриття виконавчого провадження 20.01.2025 до моменту винесення оскаржуваної постанови 20.07.2026 минуло більше року, однак рішення суду в частині виплати грошових коштів стягувачу так і не виконано. При цьому боржник, будучи обізнаним про необхідність виконання судового рішення та неодноразово отримуючи відповідні вимоги державного виконавця, не надав належних доказів фактичного перерахування коштів, а також документів, які б підтверджували об`єктивну неможливість їх виплати.
Наведені позивачем обставини щодо подання заявок на фінансування суд оцінює критично, оскільки вони підтверджують лише вчинення окремих дій, спрямованих на виконання рішення, але не підтверджують його фактичного виконання. Більше того, після отримання вимоги державного виконавця від 02.07.2026 військова частина НОМЕР_1 не надала доказів ані перерахування коштів стягувачу, ані документального підтвердження відмови забезпечувального фінансового органу у фінансуванні відповідної заявки.
Таким чином, боржником не доведено, що невиконання судового рішення зумовлено саме обставинами, які не залежали від нього та об`єктивно унеможливлювали виконання рішення у встановлений строк. Натомість матеріалами справи підтверджується, що боржник протягом тривалого часу був зобов`язаний виконати судове рішення, однак фактичної виплати присуджених коштів не здійснив.
При цьому суд наголошує, що обов`язок держави забезпечити виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися у залежність виключно від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна складова права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держава не може виправдовувати невиконання остаточного судового рішення лише відсутністю коштів.
Отже, суд вважає, що державним виконавцем при винесенні постанови від 20.07.2026 належним чином встановлено факт невиконання Військовою частиною НОМЕР_1 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі №160/20765/23, а також перевірено обставини, на які посилався боржник. Підстав вважати, що невиконання рішення відбулося з поважних причин, судом не встановлено.
Доводи позивача про те, що державний виконавець не надав належної оцінки причинам невиконання рішення суду, спростовуються матеріалами виконавчого провадження, з яких встановлено, що державним виконавцем неодноразово витребовувалась інформація щодо стану виконання рішення, докази проведення нарахування та виплати коштів, а також документи щодо вжитих боржником заходів для виконання рішення. Отже, державним виконавцем вжито передбачених законом заходів для перевірки виконання рішення, а накладення штрафу здійснено після встановлення факту його невиконання.
Щодо доводів відповідача про відсутність детального розрахунку додаткової грошової винагороди суд зазначає, що резолютивна частина рішення від 23.10.2023 чітко визначає обов`язок Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити стягувачу додаткову грошову винагороду за жовтень, листопад та грудень 2022 року у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум. Надання боржником документів щодо проведення розрахунку та фактичної виплати коштів є необхідним для підтвердження належного виконання такого рішення. Водночас станом на 20.07.2026 відповідні докази державному виконавцю надані не були.
Суд відхиляє також посилання позивача на те, що командування військової частини не має можливості визначити строки виконання рішення у зв`язку із залежністю від фінансування вищими органами військового управління. Така обставина сама по собі не припиняє та не змінює обов`язковості судового рішення і не звільняє боржника від відповідальності за його невиконання за відсутності доказів вжиття всіх можливих заходів, які об`єктивно могли забезпечити його виконання.
Суд критично оцінює доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, щодо вжиття ним усіх можливих заходів для виконання судового рішення. Надані позивачем заявки-розрахунки та виписки з рахунків підтверджують лише вчинення окремих дій, спрямованих на отримання фінансування, та відсутність коштів на відповідні дати, проте не підтверджують об`єктивної неможливості виконання рішення та вжиття позивачем усіх залежних від нього заходів для отримання такого фінансування.
При цьому частина документів, на які позивач посилається у відповіді на відзив, зокрема виписка від 23.07.2026, датована вже після прийняття оскаржуваної постанови від 20.07.2026, а тому не могла бути врахована державним виконавцем під час вирішення питання про накладення штрафу.
Відтак, підстави для скасування постанови від 20.07.2026 у ВП №76827642 про накладення штрафу на боржника військову частину НОМЕР_1 відсутні.
Стосовно доводів відповідача про відсутність повноважень у представника позивача на звернення до суду, суд зазначає, що до матеріалів справи додано довіреність від імені Військової частини НОМЕР_1 підписана керівником військової частини Нащубським Віталієм Івановичем, який на підтвердження повноважень надав довіреність, сформовану в системі "Електронний Суд" та відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Так, згідно з довіреністю від 01.08.2026 ОСОБА_2 на підставі Довіреності Витягу з ЄДР від 11.12.2024, виданої щодо військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), уповноважує в порядку передоручення, ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) представляти інтереси військової частини НОМЕР_1 в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред`являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців).
В свою чергу, відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань підтверджується, що ОСОБА_2 є керівником ВЧ НОМЕР_1 .
Відтак довіреність, видана ОСОБА_3 оформлена в межах повноважень, наданих керівнику Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Зважаючи на відмову у задоволенні позову, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 45752470) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений ч. 6 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський