ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
24 серпня 2026 року м. Полтава Справа № 440/11161/26
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Супрун Є.Б., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до керівника апарату Шевченківського районного суду м. Полтави Загорулько Олени Станіславівни про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
15.08.2026 ОСОБА_1 засобами системи "Електронний суд" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (зареєстрована судом 17.08.2026), що заявлена до керівника апарату Шевченківського районного суду м. Полтави, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність керівника апарату Шевченківського районного суду м. Полтави Загорулько Олени Станіславівни щодо незабезпечення належного контролю за функціонуванням автоматизованої системи документообігу суду, виконавчою дисципліною підлеглих працівників апарату суду та невжиття адміністративних заходів реагування, що призвело до несвоєчасного надсилання ухвали від 15.07.2026 у справі №554/10484/26 до Єдиного державного реєстру судових рішень та Електронного кабінету позивача;
- визнати протиправними дії керівника апарату Шевченківського районного суду м. Полтави Загорулько Олени Станіславівни щодо передчасного та незаконного відправлення 31.07.2026 матеріалів цивільної справи №554/10484/26 до Київського районного суду м. Полтави за вих. №554/10484/26/100954/2026 до закінчення строків апеляційного оскарження всупереч вимогам частини 3 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо прийнятності цієї позовної заяви, суддя враховує наступне.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України №1402 VIII від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів", здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом (ч. 3 ст. 6 Закону №1402 VIII).
У зв`язку з цим суд зауважує, що закони України не передбачають можливості розгляду у судах позовних вимог про визнання незаконними дій / бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви, скарги, тощо, оскільки такі дії / бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення.
Оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
Згідно з пунктом 57 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Згідно з пунктом 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17.11.2010, засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави.
Консультативна рада європейських суддів вважає, що, беручи до уваги принцип незалежності суду: i) засобом захисту від судових помилок (стосовно питань юрисдикції, суті справи або процедури розгляду) повинна бути належна система апеляційного оскарження рішень (як з дозволу суду, так і без дозволу); ii) будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя (у тому числі, наприклад, порушення строків розгляду справи) може вимагатися тільки від держави; iii) недоцільним є притягнення судді до будь-якої особистої відповідальності за здійснення ним уповноважених професійних обов`язків, навіть шляхом відшкодування збитків державі, крім випадків навмисного порушення (пункт 76 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів).
Суд зауважує, що такий підхід однаково застосовний як особисто до суддів, так і до судів, в яких вони здійснюють правосуддя.
Отже, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
За змістом пункту 19 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), у кожній державі закон чи фундаментальна хартія суддів повинні визначати неналежну поведінку, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність та відкриття дисциплінарного провадження щодо судді.
Тобто, за наявності для цього підстав і у визначеному законом порядку суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за відповідну неналежну поведінку.
Таким чином суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою особою, яка бере участь у цивільній або адміністративній справі. Це можливо лише у випадках, коли суд (суддя) виконує інші адміністративні функції не пов`язані зі здійсненням правосуддя. Заяви та скарги, спрямовані на притягнення суду (судді) як відповідача, не підлягають розгляду в суді першої інстанції, оскільки законом передбачено інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.
Мотивуючи свої вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що він звернувся до Шевченківського районного суду м. Полтави з позовною заявою до ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", яка ухвалою від 15.07.2026 у справі №554/10484/26 передана за підсудністю до Київського районного суду м. Полтави. Вказана ухвала була підписана суддею Шевською О.І. лише 22.07.2026. У подальшому, внаслідок протиправних дій відповідача, матеріали цивільної справи були передчасно направлені за підсудністю, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 31 ЦПК України.
Тож очевидним є те, що основною метою заявленого перед адміністративним судом позову є намір реалізації права позивача на оскарження судового рішення, ухваленого Шевченківським районним судом м. Полтави.
Відповідно очевидним є і висновок про те, що оскарження дій / бездіяльності посадових осіб відповідача стосується обставин не / вчинення суддею (судом) передбачених відповідним процесуальним законом дій.
Відтак, вирішення в адміністративному суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.
Суд звертає увагу на те, що приписи "позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства" (п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України) та "справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства" (п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 , заявлені у досліджуваній позовній заяві, не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на викладене вище суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України.
За приписами частини п`ятої статті 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 239, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до керівника апарату Шевченківського районного суду м. Полтави Загорулько Олени Станіславівни про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Є.Б. Супрун