П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
У Х В А Л А
25 серпня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/12958/26
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., Кравченка К.В., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А:
24 липня 2026 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду повторно надійшла апеляційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 на зазначене рішення, яким адміністративний позов задоволено.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року відмовлено ІНФОРМАЦІЯ_2 у задоволені клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження; апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року залишено без руху; надано апелянту строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням інших причин такого пропуску та наданням на підтвердження цього відповідних та достатніх доказів.
21 серпня 2026 року від апелянта до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яке обґрунтоване тим, що скаржником подано запит до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою отримання виписок про відсутність коштів для сплати судового збору.
Вивчивши доводи клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, судова колегія приходить висновку про відмову у його задоволені, з огляду на таке.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 8 КАС України передбачено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Наведеним положенням КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.
За правилами ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Колегія суддів зазначає, що метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку.
Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку, а й правової визначеності учасників правовідносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 травня 2022 року по справі № 826/13250/18.
У даному випадку, з урахуванням наведених обґрунтувань та доданих апелянтом доказів до клопотання про продовження строку, судова колегія приходить висновку, що дії апелянта спрямовані не на реалізацію права стосовно подання заяви про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою із наведенням інших поважних причин пропуску строку, встановленого статтею 295 КАС України, а на здобуття додаткових доказів для здійснення у подальшому перегляду висновку апеляційного суду щодо неповажності причин пропуску строку апеляційного оскарження зумовленого відсутністю бюджетного фінансування на сплату судового збору.
Разом із тим, судова колегія повторно наголошує та звертає увагу апелянта, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 500/2544/19, від 18.09.2025 року у справі № 560/13745/24.
За таких обставин, продовження у даному випадку апелянту строку на усунення недоліків апеляційної скарги, суперечитиме завданню адміністративного судочинства, порушуватиме принцип правової визначеності для сторін та не є доцільним заходом з вищевикладених мотивів.
Отже, клопотання ІНФОРМАЦІЯ_2 про продовження строку на усунення недоліків задоволенню не підлягає.
Колегія суддів додатково зазначає, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії", справа "Креуз проти Польщі").
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Отже, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і апелянт зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
З огляду на те, що у задоволенні клопотання апелянта про продовження процесуального строку відмовлено та апелянтом не надано заяви про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою із наведенням інших поважних причин пропуску строку та надання доказів, ніж тих, яким апеляційним судом надано вичерпну процесуальну оцінку в ухвалі від 12 серпня 2026 року, колегія суддів констатує, що поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження конкретно у даному випадку відсутні, а тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 121, 295, 299, 325, 328 КАС України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
У задоволені клопотання ІНФОРМАЦІЯ_2 про продовження строку на усунення недоліків - відмовити.
Відмовити ІНФОРМАЦІЯ_2 у відкритті апеляційного провадження на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Н.В. Вербицька
Судді О.В. Джабурія К.В. Кравченко