УХВАЛА
25 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 440/15894/25
адміністративне провадження № К/990/39136/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року
у справі № 440/15894/25
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «ОРАЧ»
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
19 серпня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі № 440/15894/25, предметом якої є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області від 06 листопада 2025 року:
№ 0[телефон приховано] - у частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 327 916 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 81 979 гривень;
№ 0[телефон приховано] - про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 5 417 гривень;
№ 0[телефон приховано] - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 721 763 гривень 30 копійок, у тому числі за основним платежем - 1 254 685 гривень 69 копійок, штрафними (фінансовими) санкціями - 183 054 гривень 03 копійок та пенею - 284 023 гривень 58 гривень;
№ 0[телефон приховано] - про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 143 480,28 грн, у тому числі за основним платежем - 104 557 гривень 14 копійок, штрафними (фінансовими) санкціями - 15 254 гривень 50 копійок та пенею - 23 668 гривень 64 копійок.
При вирішенні питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за означеною скаргою Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 Кодексу адміністративного судочинства України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Отже, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є зазначення у касаційній скарзі:
- конкретної норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції та щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду;
- висновку суду апеляційної інстанції, який, на переконання скаржника, є неправильним;
- у чому саме полягає помилка суду при застосуванні цієї норми права;
- як, на думку скаржника, відповідна норма права повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені скаржником норми права, які, на його переконання, неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування має бути поставлено перед судами попередніх інстанцій у межах підстав позову та/або заперечень сторін.
У поданій касаційній скарзі Головне управління ДПС у Полтавській області як на підставу касаційного оскарження посилається, зокрема, на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи зазначену підставу, скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо належного документального підтвердження джерела походження товару та його придбання у постачальників, наявності сертифікатів якості товару, документального підтвердження ділової мети господарської операції, а також щодо можливості визначення середньоринкової вартості сільськогосподарської техніки із застосуванням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів і середніх цін, розміщених на інтернет-ресурсі AGRO.RIA.
У зв`язку з цим скаржник зазначає про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статей 14, 198, 162, 164, 168 Податкового кодексу України.
Разом з тим таке обґрунтування не відповідає вимогам пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Скаржник, навівши перелік статей Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України, не конкретизує, щодо застосування якого саме припису відповідної статті відсутній висновок Верховного Суду, не формулює конкретного питання права, яке потребує вирішення судом касаційної інстанції, не зазначає, у чому саме полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, а також не наводить власного висновку щодо того, як саме ця норма повинна бути застосована до спірних правовідносин.
Саме по собі зазначення низки нормативних положень та твердження про відсутність висновку Верховного Суду без встановлення взаємозв`язку між конкретною нормою права, висновком суду апеляційної інстанції щодо її застосування та помилкою, якої, на переконання скаржника, припустився цей суд, не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд також звертає увагу, що, обґрунтовуючи необхідність формування висновку Верховного Суду, скаржник посилається на «справу № 440/8012/25», тоді як касаційна скарга подана у справі № 440/15894/25. Зміст наведеного фрагмента касаційної скарги не дозволяє встановити, чи стосується сформульоване скаржником питання саме правовідносин, які є предметом розгляду цієї справи.
Більше того, сформульовані скаржником питання щодо належності та достатності документів для підтвердження реального характеру конкретної господарської операції, походження товару, його якості, наявності ділової мети, а також доказової сили відомостей з інтернет-ресурсу AGRO.RIA за своїм змістом значною мірою стосуються оцінки конкретних доказів та встановлених судами фактичних обставин цієї справи.
Так, суд апеляційної інстанції встановив, що господарські операції між ПСП «ОРАЧ» та ТОВ «С.К.С.» підтверджені видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортною накладною та банківськими документами.
При цьому суд апеляційної інстанції відхилив доводи контролюючого органу про нереальність господарської операції з огляду на невстановлення джерела походження товару по ланцюгу постачання та ненадання сертифікатів якості, зазначивши, що відносини між попередніми учасниками ланцюга постачання самі по собі не мають безпосереднього впливу на реальність господарської операції між платником податків та його безпосереднім контрагентом, а сертифікати якості не є обов`язковими первинними документами для цілей ведення податкового та бухгалтерського обліку.
Також суд апеляційної інстанції надав оцінку посиланню контролюючого органу на наявність кримінального провадження щодо контрагента позивача та зазначив, що сам факт такого кримінального провадження не є беззаперечним підтвердженням відсутності реальних правових наслідків господарських операцій, а відповідач не довів, що відповідне кримінальне провадження стосується саме господарських взаємовідносин ПСП «ОРАЧ» з ТОВ «С.К.С.».
Щодо визначення вартості реалізованої сільськогосподарської техніки суди попередніх інстанцій установили, що контролюючий орган визначив її середню вартість на підставі цінових пропозицій з мережі Інтернет, зокрема ресурсу AGRO.RIA, без залучення експертів, спеціалістів або використання офіційних відомостей уповноважених органів.
Відтак наведені в цій частині доводи касаційної скарги фактично спрямовані на спонукання суду касаційної інстанції повторно перевірити встановлені судами фактичні обставини та надати іншу оцінку доказам, яким судами вже надано відповідну правову оцінку, що не свідчить про належне обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, у касаційній скарзі Головне управління ДПС у Полтавській області зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема статей 72, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, ненадання належної оцінки доводам та доказам контролюючого органу.
Зі змісту касаційної скарги також убачається посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та недослідження судами зібраних у справі доказів.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на яке посилається скаржник у касаційній скарзі та яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Отже, посилання на недослідження судами зібраних у справі доказів може бути самостійною підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд лише за умови наявності належним чином обґрунтованої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктами 1, 2 або 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки наведене Головним управлінням ДПС у Полтавській області обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не відповідає вимогам процесуального закону, посилання скаржника на недослідження судами доказів також не утворює самостійної підстави касаційного оскарження у розумінні пункту 4 частини четвертої статті 328 у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 цього Кодексу.
Окрім цього, скаржник не конкретизує, які саме зібрані у справі докази залишилися недослідженими судами, які конкретні обставини внаслідок цього не були встановлені та яким чином таке порушення унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Натомість наведене у касаційній скарзі обґрунтування порушення статей 72, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України зводиться до загального твердження про неналежну оцінку судами доказів контролюючого органу та незгоду з висновками, зробленими судами за результатами їх дослідження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги у їх сукупності фактично свідчать про незгоду Головного управління ДПС у Полтавській області з установленими судами обставинами справи та наданою доказам оцінкою, однак не містять належного обґрунтування визначених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстав касаційного оскарження.
Саме по собі посилання на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без належного обґрунтування передбачених процесуальним законом випадків, за яких такі порушення можуть бути підставами касаційного оскарження, не є достатнім для відкриття касаційного провадження.
З урахуванням внесених до Кодексу адміністративного судочинства України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом та належним чином обґрунтованих підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею-доповідачем без аналізу дотримання решти вимог, визначених статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав касаційного оскарження.
На підставі викладеного та керуючись статтями 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі № 440/15894/25 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «ОРАЧ» до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя Р. Ф. Ханова