Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
УХВАЛА
про відмову в забезпеченні адміністративного позову
"25" серпня 2026 р. Справа № 520/16561/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача про забезпечення адміністративного позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у звільненні позивача з військової служби та виключенні зі списків особового складу на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі № 520/1125/26;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини;
- на підставі ст. 371 КАС України звернути судове рішення в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу до негайного виконання.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження відповідно до статті 262 КАС України без виклику сторін в судове засідання.
Через систему "Електронний суд" позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд:
- вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, її посадовим особам та будь-яким іншим особам, які діють за їх дорученням, вчиняти дії, спрямовані на видання нового наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу, зміну його правового статусу, переміщення до інших органів чи установ, а також будь-яке інше переміщення за межі місця його фактичного перебування (військова частина НОМЕР_1 НГУ, АДРЕСА_1 ) до набрання законної сили рішенням суду у справі №520/16561/26;
- застосувати захід забезпечення позову невідкладно, з огляду на реальну загрозу вчинення відповідачем дій, які можуть унеможливити виконання майбутнього рішення суду, та порушення прав позивача, гарантованих ст. 29 Конституції України.
В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 у справі № 520/1125/26, яке набрало законної сили 04.06.2026, визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1479 від 15.10.2025 у частині призову позивача на військову службу. На виконання зазначеного рішення 29.06.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 внесено зміни до Єдиного державного реєстру «Оберіг» та анульовано відомості про призов позивача, що підтверджується листом № 4615/МВ від 27.07.2026.
Позивач вважає, що попри відсутність будь-яких законних підстав, позивач продовжує незаконно утримуватися у розпорядженні військової частини НОМЕР_1 НГУ, що підтверджується листом командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.08.2026, яким відмовлено у звільненні до набрання законної сили рішенням у справі №520/16561/26.
На його думку, існує реальна загроза вчинення відповідачем дій, спрямованих на унеможливлення виконання майбутнього рішення суду, а саме: видання повторного наказу про призов позивача на військову службу; зміна правового статусу позивача; переміщення позивача до інших органів (ДБР, слідчі органи) без законних підстав, що унеможливить його звільнення навіть у разі задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Оскільки в період з 03 по 24 серпня 2026 року включно суддя перебував у щорічній відпустці, заява позивача про забезпечення позову розглядається в перші дні виходу на роботу.
Беручи до уваги положення ч.1 ст.154 КАС України суд дійшов висновку про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Виходячи з аналізу наведених норм, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову; 2) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень; 4) очевидність ознак порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, оспорюваним рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що підстави забезпечення позову, визначені в ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Також суд наголошує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване, зокрема, на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права особи. Тобто заходи забезпечення адміністративного позову вживаються судом у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору (у даному випадку майбутнього), необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення в майбутньому, повинні забезпечувати співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18.
Верховний Суд у постанові від 29 серпня 2023 року у справі № 120/1001/23 зазначив, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також ураховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Суд наголошує, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05.03.2019 у справі №826/16911/18, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 26.06.2019 у справі №826/13396/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 30.09.2019 у справі №640/868/19, від 30.09.2019 у справі №840/3517/18, від 29.01.2020 у справі №640/9167/19.
Суд звертає увагу, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. А тому сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які, на думку заявника, порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цієї обставини може бути з`ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
З наданих разом із позовом документів вбачається, що 17.10.2025 командиром Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України прийнято наказ №301 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та призначено на посаду.
В заяві про забезпечення адміністративного позову позивач просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, її посадовим особам та будь-яким іншим особам, які діють за їх дорученням, вчиняти дії, спрямовані на видання нового наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу, зміну його правового статусу, переміщення до інших органів чи установ, а також будь-яке інше переміщення за межі місця його фактичного перебування (військова частина НОМЕР_1 НГУ, АДРЕСА_1 ) до набрання законної сили рішенням суду у справі №520/16561/26.
Необхідність вжиття таких заходів забезпечення позову заявник мотивує тим, що попри відсутність будь-яких законних підстав, позивач продовжує незаконно утримуватися у розпорядженні військової частини НОМЕР_1 НГУ, що підтверджується листом командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.08.2026, яким відмовлено у звільненні до набрання законної сили рішенням у справі №520/16561/26.
На його думку, існує реальна загроза вчинення відповідачем дій, спрямованих на унеможливлення виконання майбутнього рішення суду, а саме: видання повторного наказу про призов позивача на військову службу; зміна правового статусу позивача; переміщення позивача до інших органів (ДБР, слідчі органи) без законних підстав, що унеможливить його звільнення навіть у разі задоволення позову.
Суд звертає увагу, що на час проходження позивачем служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю. Разом з тим, наразі відсутній наказ про переміщення позивача до іншої військової частини.
Суд наголошує, що достовірно встановити наведені обставини без розгляду спору по суті є неможливим. Факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку, тобто підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цих обставин може бути з`ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Крім того, суд звертає увагу, що забезпечуючи позов шляхом вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, її посадовим особам та будь-яким іншим особам, які діють за їх дорученням, вчиняти дії, спрямовані на видання нового наказу про призов позивача на військову службу, зміну його правового статусу, переміщення до інших органів чи установ, а також будь-яке інше переміщення за межі місця його фактичного перебування, до набрання законної сили рішенням суду у справі, суд фактично нівелює прийняття відповідачем рішень та вчинення дій, які належать до його виключних (дискреційних) повноважень, а також невиправдано перешкоджатиме діям відповідача для здійснення відповідних заходів в умовах воєнного стану, введеного у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Суд звертає увагу, що можливе переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини не охоплюються предметом позову в цій справі.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечною обставиною для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Сама можливість настання негативних наслідків чи порушення прав позивача в майбутньому не може визнаватись достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи наведене, наявними матеріалами не підтверджено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 73,76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.
Враховуючи, що заявником не доведено наявності підстав, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви задоволенню не підлягає.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено (ч.8 ст.154 КАС України).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 241-243, 256, 294, 295 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву позивача про забезпечення адміністративного позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя О.В.Шевченко