ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8320/26 Справа № 216/1433/17 Суддя у 1-й інстанції - Маланюк О.Я. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Красвітної Т.П.,
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
заявник ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк», Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України,
розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 02 червня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Маланюк О.Я.
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У травні 2026року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого по цивільній справі № 216/1433/27.
Заява обґрунтовувалась тим, що в провадженні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу перебувала цивільна справа № 216/1433/17, за результатами розгляду якої був виданий виконавчий лист від 05 червня 2018року. Вважав, що вказаний виконавчий документ не підлягає виконанню у зв`язку зі спливом строку його пред`явлення до виконання та іншими істотними порушеннями законодавства.
Зазначав, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становив три роки та сплив 06 липня 2021року. Воєнний стан на території України був введений лише 24 лютого 2022року, тобто після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, та положення законодавства щодо переривання або продовження строків під час воєнного стану не можуть застосовуватись до строку, який вже був закінчений до моменту введення воєнного стану. Незважаючи на це, виконавче провадження було повторно відкрито у 2024 році, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження», принципу правової визначеності та порушує права заявника.
Крім того, вказував, що кредитний договір ним не підписувався, грошові кошти не отримувались, належних та допустимих доказів існування зобов`язання не надано.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 02 червня 2026року у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 13 травня 2026року про визнання виконавчого листа у справі №2016/1433/17 таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави передбачені статтею 432 ЦПК України для визнання виконавчого листа такими, що не підлягає виконанню.
Суд виснував, що законодавство не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, у справі відсутні докази помилкової видачі виконавчого листа, його невідповідності змісту, формі, реквізитам такого документу, припинення обов`язку боржника, спливу строку пред`явлення даного виконавчого листа до виконання. Також, обставини, на які посилається заявник, не підтвердились у судовому засіданні та вже перевірялись і спростовані ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 08 січня 2026року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2026року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
09 червня 2026року ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 02 червня 2026року.
В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування ухвали суду та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд першої інстанції не розглянув нові обставини та докази, подані разом з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а обмежився посиланням на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 08 січня 2026року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2026року, водночас не надано належної оцінки листу Міністерства юстиції України щодо порушень законодавства під час здійснення виконавчих дій, не досліджено належним чином питання повторного відкриття виконавчого провадження № 76440878, питання правових перешкод для такого відкриття та відповідність таких дій вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, зазначав, що суд першої інстанції не встановив та не перевірив питання щодо належного стягувача та правомірності подальших виконавчих дій.
Також стверджував, що суд порушив право заявника на участь в судовому розгляді його заяви, оскільки повідомлення про призначення судового засідання було отримано ним за декілька годин до початку судового засідання, що позбавило заявника реальної можливості взяти участь в судовому засідання та надати пояснення щодо поданої заяви та доказів.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
11 червня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду цивільну справу №216/1433/17 витребувано з Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу; та 29 червня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.
10 серпня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 1650год 25 серпня 2026року.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.
Заяви та клопотання подані учасниками справи
28 липня 2026року ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» подав до апеляційного суду клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати у АТ «Міжнародний резервний банк» оригінал кредитного договору № 189#017475757 від 06 березня 2014року, всі додатки, додаткові угоди та невід`ємні частини до нього, оригінал заяви про отримання кредиту за наявності, документи на підтвердження ідентифікації позичальника під час укладення кредитного договору, первинні бухгалтерські документи на підтвердження фактичної видачі кредитних коштів, повний розрахунок заборгованості із зазначенням усіх первинних документів на підставі яких він складений, оригінали документів з підписом позичальника як докази укладення кредитного договору, посилаючись на те, що зазначені документи є первинними доказами виникнення цивільного зобов`язання, без дослідження яких неможливо зробити висновок щодо існування самого зобов`язання.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні клопотання у зв`язку з відсутністю необхідності отримувати вказані скаржником докази, оскільки такі докази не входять до предмета доказування у справі за заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Витребування доказів щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів на стадії вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судового рішення у цивільних справах, не допускається. Предметом розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є виключно обставини, які свідчать про помилковість видачі виконавчого листа або про припинення обов`язку боржника після ухвалення рішення, та на цій стадії суд не переглядає справу по суті, не збирає нові докази по суті спору та не перевіряє законність вже ухваленого рішення суду, яке набрало законної сили та на підставі якого було видано виконавчий лист.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2018року по справі №216/1433/17 задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь вказаного Банку заборгованість за договором № 189#017475757 від 06 березня 2014року в розмірі 407331,67грн, з яких: заборгованість за кредитом 89386,97грн, проценти за користування кредитом 79657,35грн, пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом 74409,97грн, штраф за факт прострочення сплати основної суми кредиту 240,00грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сбербанк» судовий збір у розмірі 6109,98грн. Вказане заочне рішення набрало законної сили 06 липня 2018року.
На виконання вищевказаного заочного рішення Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 01 серпня 2018року було видано виконавчий лист.
За змістом відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №48509/05.2-09 від 14 листопада 2025року, виконавчий лист по справі №216/1433/17 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сбербанк» заборгованості у розмірі 407331,67грн неодноразово пред`являвся стягувачем до виконання, проте був повернутий стягувачеві.
Найменування Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» згідно з рішенням єдиного акціонера №1 від 10 квітня 2018року змінено спочатку на Акціонерне товариство «Сбербанк», а згідно з рішенням єдиного акціонера №8 від 27 вересня 2021року - на Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк».
На підставі рішення Правління Національного банку України від 25 лютого 2022року №91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 25 лютого 2022року прийняла рішення про початок процедури ліквідації АТ «Міжнародний резервний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку.
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. у жовтні 2024року повторно пред`явив до виконання виконавчий лист, який був виданий 01 серпня 2018року Центрально-Міським районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі №216/1433/17, у зв`язку з чим 05 листопада 2024року державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження № 76440878.
За змістом відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 55670/05.2-09 від 26 грудня 2025року виконавче провадження № 76440878 перебувало на примусовому виконанні у Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у період з 05 листопада 2024року по 25 грудня 2025року. Начальником вказаного вище відділу державної виконавчої служби була здійснена перевірка виконавчого провадження №76440878 та винесена відповідна постанова, якою дії державного виконавця визнані такими, що вчинені з порушенням вимог чинного законодавства, державним виконавцем скасовані заходи примусового характеру та відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, у зв`язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.
ОСОБА_1 вже звертався до суду з заявою від 27 листопада 2025року про визнання виконавчого листа по справі №216/1433/17, таким, що не підлягає виконанню, проте ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 січня 2026року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2026року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 було відмовлено.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заяви вирішального значення надав тому, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, проте у справі відсутні докази помилковості видачі виконавчого листа чи відсутності обов`язку боржника за виконавчим документом.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при постановленні ухвали додержані норми процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно з частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відповідно до змісту вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
При цьому, словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України.
Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023року у справі № 824/2/22.
У постанові від 20 лютого 2019року у справі № 2-4671/11 (провадження № 61-45337св18) Верховний Суд вказав, що перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Отже, сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.
Словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
Тож за наведених умов, як вірно зазначив суд першої інстанції, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 ЦК України).
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа такими, що не підлягає виконанню, оскільки не встановлено підстав, передбачених частиною другою статті 432 ЦПК України, за яких виконавчий документ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання /пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»/.
Законом України «Про виконавче провадження» встановлено трирічний строк пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, який обчисляється з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття /частини перша, друга та третя статті 12 вказаного Закону/.
Заразом, за змістом частин четвертої, п`ятої та шостої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Якщо боржник вважає, що виконавче провадження було відкрито після спливу строку для пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, він має право оскаржити постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження у порядку, визначеному статтею 4471 ЦПК України, а саме зі скаргою на рішення, дії або бездіяльністю державного виконавця.
Водночас, як встановлено з відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 55670/05.2-09 від 26 грудня 2025року, на момент звернення ОСОБА_1 13 травня 2026року до суду з даною заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист по справі №216/1433/17 на примусовому виконанні не перебуває, у виконавчому провадженні №76440878, яке перебувало на примусовому виконанні у період з 05 листопада 2024року по 25 грудня 2025року, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Виконавчий лист, виданий на підставі заочного рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2018року по справі №216/1433/17, яке набрало законної сили та не переглядалось за заявою про перегляд заочного рішення, не є таким, що виданий помилково, як і не встановлено обставин виконання рішення суду боржником (чи з інших причин припинення зобов`язання).
Твердження скаржника про наявність передбачених статтею 432 ЦПК України підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не підтверджені, зводяться до особистого сприйняття та довільного тлумачення ОСОБА_1 обставин справи та норм цивільного процесуального законодавства.
За наявності судового рішення про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання на всій території України та має бути виконано, заявником при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа такими, що не підлягають виконанню, не доведено, що виконавчий лист було видано помилково, ним було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого його обов`язок припинився, або його обов`язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями статті 432 ЦПК України.
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950року.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.
У пілотному рішенні у справі «Бурдов проти Росії» від 7 травня 2002року Європейський Суд вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їхньої справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалено будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова судового розгляду.
У справі "Soering vs UK" Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.
Сутність процедури визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності колегією суддів не встановлено наявності передбачених статтею 432 ЦПК України підстав, за яких виконавчий документ, виданий на виконання рішення суду у справі №216/1433/17, може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Заперечення ОСОБА_1 щодо факту підписання ним кредитного договору та неотримання ним грошових коштів за кредитним договором, заборгованість за яким була стягнута рішенням суду у справі №216/1433/17, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки розгляд судом заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не допускає перегляду справи по суті чи спростування встановлених судом фактів у рішенні суду, яке набрало законної сили та яким з відповідача на користь позивача була стягнута заборгованість за кредитним договором. Обставини, встановлені рішенням суду в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Зміна чи скасування вже ухваленого судового рішення можлива лише за правилами перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, а також при перегляді за нововиявленими обставинами.
Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не повно встановив дійсні обставини справи та наданих доказам заявника надав неналежну та неповну оцінку, апеляційний суд відхиляє як належним чином необґрунтовані та безпідставні.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки не встановлено підстав, передбачених частиною другою статті 432 ЦПК України, за яких виконавчі документи можуть бути визнані такими, що не підлягають виконанню.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом фактичних обставин справи та правильних висновків, вони зводяться до власного тлумачення норм законодавства, незгоди заявника з висновками суду і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про процесуальні порушення суду першої інстанції щодо неналежного повідомлення заявника про дату і час слухання справи, позбавлення його права на участь в судовому засіданні та надання пояснень щодо поданої заяви не можуть слугувати підставою для скасування правильного по суті судового рішення, оскільки такі права заявника були відновлені під час апеляційного перегляду шляхом, зокрема, подання апеляційної скарги та надання можливості відстоювати свою позицію в апеляційному суді.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність ухвали суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 02 червня 2026року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 25 серпня 2026року.
Судді: