УХВАЛА
25 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/8287/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Вронська Г.О., Кролевець О.А.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 за підписом адвоката Чекмана Микити Петровича
про відвід судді Кібенко О.Р.
у справі №910/8287/24
за позовом ОСОБА_1
до 1. Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації),
2. Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Михайлівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (ПЦУ) с. Проців Бориспільського району Київської області"
про визнання недійсними протоколу, статуту та визнання протиправним і скасування розпорядження,
ВСТАНОВИВ:
1. ОСОБА_1 (далі за текстом також - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) та Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Михайлівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (ПЦУ) с. Проців Бориспільського району Київської області" про:
- визнання недійсним протоколу Загальних зборів Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Михайлівської парафії Київської єпархії Української Православної Церкви с. Проців Бориспільського району Київської області" №1 від 03.06.2023 (Голова Загальних зборів Мостепан М.А. );
- визнання протиправним та скасування розпорядження Голови Київської обласної військової адміністрації від 28.06.2023 №557 "Про реєстрацію статутів релігійних організацій", яким зареєстровано Статут Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Михайлівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Проців Бориспільського району Київської області" (нова редакція);
- визнання недійсним Статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято- Михайлівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Проців Бориспільського району Київської області" (Код ЄДРПОУ 20627572) у новій редакції, зареєстрований Розпорядженням Голови Київської обласної військової адміністрації від 28.06.2023 №557 "Про реєстрацію статутів релігійних організацій".
2. Господарський суд міста Києва рішенням від 18.12.2025 у справі №910/8287/24 у задоволенні позову відмовив.
3. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
4. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.02.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №910/8287/24 та призначив справу до розгляду.
5. 24.06.2026 позивач подав клопотання про зупинення провадження у справі №910/8287/24 до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/4932/26, мотивоване тим, що висновки суду у справі №910/4932/26 можуть мати істотне преюдиціальне значення для правильного вирішення спору у справі №910/8287/24 та спростувати обставини, покладені судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення, зокрема щодо належності всіх осіб, які брали участь у зборах 03.06.2023, до складу релігійної громади.
6. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.06.2026 зупинив провадження у справі №910/8287/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 до набрання рішенням у справі №910/4932/26 законної сили.
7. Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Михайлівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (ПЦУ) с. Проців Бориспільського району Київської області" звернулася 09.07.2026 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 року №910/8287/24 та направити справу для продовження розгляду.
8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2026 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: Бакуліна С.В. - головуючий (суддя-доповідач), судді: Кібенко О.Р., Студенець В.І.
9. Верховний Суд ухвалою від 27.07.2026 у складі колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І. відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Михайлівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (ПЦУ) с. Проців Бориспільського району Київської області" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 у справі №910/8287/24.
Вирішив здійснити перегляд ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 у справі №910/8287/24 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
10. 29.07.2026 до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін.
11. 06.08.2026 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 за підписом адвоката Чекмана М.П. про відвід судді Кібенко О.Р., мотивна тим, що:
(1) висловлені в окремій думці від 20.06.2023 щодо передачі справи №906/1330/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду суб`єктивні висловлювання вказаної судді свідчать про її упереджене ставлення до УПЦ, священнослужителем якої є позивач;
(2) підставою для відводу зазначеної судді є не незгода з окремою думкою судді щодо певного юридичного питання, а конкретний зміст наведених у ній висловлювань, які виходять за межі правової оцінки та свідчать про сформоване негативне й упереджене ставлення судді до УПЦ, її релігійних громад та священнослужителів.
Такі судження судді мають не правовий, а оціночний характер щодо всієї конфесійної спільноти УПЦ, зокрема пов`язують діяльність релігійних громад УПЦ із загрозами територіальній цілісності, національній та особистій безпеці, що не може сприйматись позивачем абстрактно, так як він є священнослужителем цієї церкви та продовжує здійснювати в ній своє пастирське служіння;
(3) поширюючи негативну оцінку на всі релігійні громади УПЦ, суддя Кібенко О.Р. фактично відносить діяльність позивача до такої, що становить загрозу територіальній цілісності та безпеці України, виключно з огляду на його конфесійну належність і статус священнослужителя УПЦ. Такі узагальнення є образливими для позивача.
12. Після виходу 24.08.2026 головуючого судді Бакуліної С.В. з відпустки розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 24.08.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/8287/24 у зв`язку з перебуванням суддів Кібенко О.Р. та Студенця В.І. у відпустці.
13. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2026 для розгляду справи №910/8287/24 визначено склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Вронська Г.О., Кролевець О.А.
14. Згідно з частинами першою-третьою статті 39 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом також - ГПК) питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
15. Розглянувши заяву ОСОБА_1 за підписом адвоката Чекмана М.П. про відвід судді Кібенко О.Р. від розгляду цієї справи №910/8287/24, Верховний Суд у складі колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Вронська Г.О., Кролевець О.А., який в силу наведеної норми є судом (складом суду), що розглядає справу, дійшов висновку, що вказана заява є необґрунтованою з огляду на таке.
16. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК.
17. У силу положень частин 2 та 3 статті 38 ГПК з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
18. Відповідно до норми пункту 5 частини першої статті 35 ГПК, на підставі якої заявлено відповідний відвід у цій справі, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
19. Наведені норми передбачають обов`язкові підстави для відводу (самовідводу) судді. Втім, посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, колегії суддів.
20. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
21. Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
22. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
23. При цьому особиста безсторонність суду як суб`єктивний критерій презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
24. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:
- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункти 27, 28, З0 рішення у справі "Fey v. Austria" від 24.02.1993; пункт 42 рішення у справі "Wettstein v. Switzerland", №33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);
- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 64 рішення у справі "Бочан проти України", від 03.05.2007 №7577/02);
- окремо від поведінки суддів необхідно визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр" проти України");
- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (пункт 38 рішення у справі "Pullarv. United Kingdom" від 10.06.1996).
25. З аналізу підпункту 5 частини першої статті 35 ГПК та статті 6 Конвенції Суд висновує, що особиста неупередженість судді є презумпцією, законодавство не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність та упередженість судді, однак визначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді за підпунктом 5 частини першої статті 35 ГПК, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
26. Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість, необ`єктивність, небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК, адже об`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
27. За визначеної підстави для відводу (пункт 5 частини першої статті 35 ГПК) судді Кібенко О.Р. заявник, посилаючись на окрему думку судді Кібенко О.Р. від 20.06.2023 щодо передачі справи №906/1330/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, стверджує, що висловлені в цій окремій думці суб`єктивні висловлювання судді виходять за межі правової оцінки та свідчать про сформоване негативне й упереджене ставлення судді до УПЦ, її релігійних громад та священнослужителів.
28. Водночас аналіз змісту наведеної заявником окремої думки свідчить, що відповідні висловлювання наведені не як самостійна та відокремлена оцінка конфесійної спільноти УПЦ, її релігійних громад та священнослужителів, а в межах юридичної аргументації наявності виключної правової проблеми - передбаченої процесуальним законом підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на неповне, на думку судді Кібенко О.Р., визнання Судом підстав такої передачі.
29. Виключна правова проблеми, як прямо зазначено в самій окремій думці:
(1) полягає у тому, що поняття "член релігійної громади" потребує більш широкого тлумачення, яке б враховувало не лише буквальний зміст закону, але й суспільно-політичні причини появи відповідних положень про зміну канонічної та організаційної належності у Законі "Про свободу совісті та релігійні організації" (пункт 17 окремої думки);
(2) зумовлена й тим, що поряд із питанням щодо свободи віросповідання вирішення потребують також питання національної безпеки (пункт 25 окремої думки).
30. При цьому Суд враховує, що:
- наведені в окремій думці відомості про рішення органів місцевого самоврядування щодо заборони діяльності УПЦ на відповідних територіях та про реєстрацію у Верховній Раді України законопроєкту №8371 є констатацією об`єктивно існуючих, загальновідомих і документально підтверджених фактів суспільно-політичної дійсності, а не оцінним судженням судді щодо конфесії УПЦ як такої;
- судження про те, що функціонування підпорядкованих УПЦ громад може викликати соціальні конфлікти, протести та незадоволення мешканців територіальних громад супроводжується прямим застереженням про необхідність урахування при вирішенні цієї категорії спорів чинників, які мають не тільки правовий, а й соціальний та безпековий характер.
31. Тобто, наведені в окремій думці судження були висловленні суддею Кібенко О.Р. щодо юридичного питання - наявності виключної правової проблеми з наведення відповідної юридичної аргументації як підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, до незгоди з якою (аргументацією) по суті зводяться доводи заявника.
32. Тоді як норми частини четвертої статті 35 ГПК імперативно визначають, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
33. Процесуальні рішення судді, рішення в іншій справі, висловлена публічно думка щодо юридичного питання (правова оцінка), висловлена, зокрема, і у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
34. Відтак сама по собі незгода заявника висловленою суддею Кібенко О.Р. окремою думкою в іншій справі, а саме аргументацією наявності виключної правової проблеми, не свідчить про упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість цієї судді та не є підставою для її відводу відповідно до наведених норм ГПК від розгляду цієї справи №910/8287/24.
35. При цьому Суд враховує, що будь-яких інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності вказаної судді, заявник за текстом поданої ним заяви не наводить.
36. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1, за підписом адвоката Чекмана М.П., про відвід судді Кібенко О.Р. від розгляду цієї справи №910/8287/24 є необґрунтованою.
37. Відповідно абзацу першого частини третьої статті 39 ГПК якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
1.Заяву ОСОБА_1 за підписом адвоката Чекмана Микити Петровича про відвід судді Кібенко О.Р. від розгляду цієї справи №910/8287/24 визнати необґрунтованою.
2.Справу №910/8287/24 передати на авторозподіл з метою визначення судді для розгляду заяви ОСОБА_1 , за підписом адвоката Чекмана Микити Петровича, про відвід судді Кібенко О.Р. від розгляду цієї справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді Г.О. Вронська
О.А. Кролевець