УХВАЛА
27 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/8287/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Міщенка І. С.,
розглянувши заяву ОСОБА_1
про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Кібенко О. Р. у справі
за позовом ОСОБА_1
до: (1) Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації); (2) Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Михайлівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (ПЦУ) с. Проців Бориспільського району Київської області"
про визнання недійсними протоколу, статуту та визнання протиправним і скасування розпорядження,
ВСТАНОВИВ:
1. ОСОБА_1 (далі за текстом також - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) та Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Михайлівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (ПЦУ) с. Проців Бориспільського району Київської області" про:
- визнання недійсним протоколу Загальних зборів Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Михайлівської парафії Київської єпархії Української Православної Церкви с. Проців Бориспільського району Київської області" №1 від 03.06.2023 (Голова Загальних зборів ОСОБА_2 );
- визнання протиправним та скасування розпорядження Голови Київської обласної військової адміністрації від 28.06.2023 №557 "Про реєстрацію статутів релігійних організацій", яким зареєстровано Статут Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Михайлівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Проців Бориспільського району Київської області" (нова редакція);
- визнання недійсним Статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято- Михайлівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Проців Бориспільського району Київської області" (Код ЄДРПОУ 20627572) у новій редакції, зареєстрований Розпорядженням Голови Київської обласної військової адміністрації від 28.06.2023 №557 "Про реєстрацію статутів релігійних організацій".
2. Господарський суд міста Києва рішенням від 18.12.2025 у справі №910/8287/24 у задоволенні позову відмовив.
3. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
4. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.02.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №910/8287/24 та призначив справу до розгляду.
5. 24.06.2026 позивач подав клопотання про зупинення провадження у справі №910/8287/24 до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/4932/26, мотивоване тим, що висновки суду у справі №910/4932/26 можуть мати істотне преюдиціальне значення для правильного вирішення спору у справі №910/8287/24 та спростувати обставини, покладені судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення, зокрема щодо належності всіх осіб, які брали участь у зборах 03.06.2023, до складу релігійної громади.
6. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.06.2026 зупинив провадження у справі №910/8287/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 до набрання рішенням у справі №910/4932/26 законної сили.
7. Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Михайлівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (ПЦУ) с. Проців Бориспільського району Київської області" звернулася 09.07.2026 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 року №910/8287/24 та направити справу для продовження розгляду.
8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2026 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: Бакуліна С. В. - головуючий (суддя-доповідач), судді: Кібенко О. Р., Студенець В. І.
9. Верховний Суд ухвалою від 27.07.2026 у складі колегії суддів: Бакуліна С. В. - головуючий, Кібенко О. Р., Студенець В. І. відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Михайлівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (ПЦУ) с. Проців Бориспільського району Київської області" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 у справі №910/8287/24.
10. Вирішив здійснити перегляд ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 у справі №910/8287/24 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
11. 06.08.2026 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Кібенко
О. Р., мотивна тим, що:
- висловлені в окремій думці від 20.06.2023 щодо передачі справи №906/1330/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду суб`єктивні висловлювання вказаної судді свідчать про її упереджене ставлення до УПЦ, священнослужителем якої є позивач;
- підставою для відводу зазначеної судді є не незгода з окремою думкою судді щодо певного юридичного питання, а конкретний зміст наведених у ній висловлювань, які виходять за межі правової оцінки та свідчать про сформоване негативне й упереджене ставлення судді до УПЦ, її релігійних громад та священнослужителів. Такі судження судді мають не правовий, а оціночний характер щодо всієї конфесійної спільноти УПЦ, зокрема пов`язують діяльність релігійних громад УПЦ із загрозами територіальній цілісності, національній та особистій безпеці, що не може сприйматись позивачем абстрактно, так як він є священнослужителем цієї церкви та продовжує здійснювати в ній своє пастирське служіння;
- поширюючи негативну оцінку на всі релігійні громади УПЦ, суддя Кібенко О. Р. фактично відносить діяльність позивача до такої, що становить загрозу територіальній цілісності та безпеці України, виключно з огляду на його конфесійну належність і статус священнослужителя УПЦ. Такі узагальнення є образливими для позивача.
12. Після виходу 24.08.2026 головуючого судді Бакуліної С. В. з відпустки розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 24.08.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/8287/24 у зв`язку з перебуванням суддів Кібенко О. Р. та Студенця В. І. у відпустці.
13. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2026 для розгляду справи №910/8287/24 визначено склад колегії суддів: Бакуліна С. В. - головуючий, Вронська Г. О., Кролевець О. А.
14. Верховний Суд ухвалою від 25.08.2026 року заяву ОСОБА_1 визнав необґрунтованою і передав справу № 910/8287/24 на автоматичний розподіл для визначення судді з розгляду вказаної заяви.
15. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.08.2026 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кібенко О. Р. у цій справі передано на розгляд судді Міщенку І. С.
16. Розглянувши вказану заяву, Верховний Суд відмовляє у її задоволенні і на обґрунтування цієї відмови зазначає таке.
17. Статтями 38, 42 ГПК України закріплені права та обов`язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, зокрема і про відвід суддів. Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи. Підстави ж для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК України.
18. Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що подано її з підстави відводу, яка визначена у пункті 5 частини першої статті 35 ГПК України. Відповідно до цієї норми суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
19. Верховний Суд виходить з того, що вичерпний перелік згаданих обставин чинним законодавством не визначено, а тому вирішення питання про визнання тих чи інших обставин тими обставинами, мова про які йде у наведеному пункті, лежить в межах повноважень суду. При цьому, суд враховує і те, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді. Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
20. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (№ 33949/02 §49-52 від 09.11.2006) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Відповідно об`єктивний критерій визначається серед інших аспектів:
- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пункти 27, 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993; пункт 42 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);
- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 66 рішення у справі "Бочан проти України", N7577/02 від 03.05.2007);
- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр" проти України");
- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (пункт 38 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).
- З аналізу підпункту 5 частини першої статті 35 ГПК України України та статті 6 Конвенції Суд висновує, що особиста неупередженість судді є презумпцією, законодавство не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність та упередженість судді, однак визначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді за підпунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
21. Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість, необ`єктивність, небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже об`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
22. За визначеної підстави для відводу (пункт 5 частини першої статті 35 ГПК України) судді Кібенко О. Р. заявник, посилаючись на окрему думку судді Кібенко О. Р. від 20.06.2023 щодо передачі справи №906/1330/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, стверджує, що висловлені в цій окремій думці суб`єктивні висловлювання судді виходять за межі правової оцінки та свідчать про сформоване негативне й упереджене ставлення судді до УПЦ, її релігійних громад та священнослужителів.
23. Водночас аналіз змісту наведеної заявником окремої думки свідчить, що відповідні висловлювання наведені не як самостійна та відокремлена оцінка конфесійної спільноти УПЦ, її релігійних громад та священнослужителів, а в межах юридичної аргументації наявності виключної правової проблеми - передбаченої процесуальним законом підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на неповне, на думку судді Кібенко О. Р., визнання Судом підстав такої передачі.
24. Виключна правова проблеми, як прямо зазначено в самій окремій думці:
(1) полягає у тому, що поняття "член релігійної громади" потребує більш широкого тлумачення, яке б враховувало не лише буквальний зміст закону, але й суспільно-політичні причини появи відповідних положень про зміну канонічної та організаційної належності у Законі "Про свободу совісті та релігійні організації" (пункт 17 окремої думки);
(2) зумовлена й тим, що поряд із питанням щодо свободи віросповідання вирішення потребують також питання національної безпеки (пункт 25 окремої думки).
25. При цьому Суд враховує, що:
- наведені в окремій думці відомості про рішення органів місцевого самоврядування щодо заборони діяльності УПЦ на відповідних територіях та про реєстрацію у Верховній Раді України законопроєкту №8371 є констатацією об`єктивно існуючих, загальновідомих і документально підтверджених фактів суспільно-політичної дійсності, а не оцінним судженням судді щодо конфесії УПЦ як такої;
- судження про те, що функціонування підпорядкованих УПЦ громад може викликати соціальні конфлікти, протести та незадоволення мешканців територіальних громад супроводжується прямим застереженням про необхідність урахування при вирішенні цієї категорії спорів чинників, які мають не тільки правовий, а й соціальний та безпековий характер.
26. Тобто, наведені в окремій думці судження були висловленні суддею Кібенко О. Р. щодо юридичного питання - наявності виключної правової проблеми з наведення відповідної юридичної аргументації як підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, до незгоди з якою (аргументацією) по суті зводяться доводи заявника.
27. Тоді як норми частини четвертої статті 35 ГПК України імперативно визначають, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
28. Процесуальні рішення судді, рішення в іншій справі, висловлена публічно думка щодо юридичного питання (правова оцінка), висловлена, зокрема, і у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
29. Відтак сама по собі незгода заявника висловленою суддею Кібенко О. Р. окремою думкою в іншій справі, а саме аргументацією наявності виключної правової проблеми, не свідчить про упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість цієї судді та не є підставою для її відводу відповідно до наведених норм ГПК України від розгляду цієї справи № 910/8287/24.
30. При цьому Суд враховує, що будь-яких інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності вказаної судді, заявник за текстом поданої ним заяви не наводить.
31. Тому, за наведених обставин та міркувань, Верховний Суд дійшов висновку, що заявлений ОСОБА_1 відвід судді Кібенко О. Р. є безпідставним та необґрунтованим. Підстави для її відведення від розгляду цієї справи відсутні.
За цим, керуючись статтями 35, 38, 39, 234 ГПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Кібенко О. Р. у справі № 910/8287/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Міщенко І. С.