Справа № 2-о-135 2008 Головуючий у 1 інстанції: Данко В.В.
Провадження № 22-ц/811/3066/26 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
У Х В А Л А
про залишення апеляційної скарги без руху
24 серпня 2026 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду Н.П. Крайник, перевіривши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Львівської обласної ради на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 вересня 2008 року у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Львівська обласна рада, ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення,-
в с т а н о в и л а:
Оскаржуваним рішенням заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено.
Встановлено факт володіння ОСОБА_1 на праві приватної власності нежитловими приміщенням загальною площею 32,6 кв.м, що знаходиться на рівні першого поверху будинку АДРЕСА_1 і прилягають до квартири АДРЕСА_2 цього ж будинку.
Зобов?язано Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інзентаризації та експертної оцінки» зареєструвати право приватної власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення загальною площею 32,6 кв.м, що знаходиться на рівні першого поверху будинку АДРЕСА_1 і прилягають до квартири АДРЕСА_2 цього ж будинку.
Встановлено факт володіння ОСОБА_2 на праві приватної власності житловим будинком загальною плошею 83,0 кв.м та гаражем з господарськими будівлями загальною площею 391,3 кв.м, які знаходяться по АДРЕСА_3 .
Скасовано право власності Львівської обласної ради на побутові приміщення А-1 площею 83,0 кв.м та гараж Б-1 площею 391,3 кв.м по АДРЕСА_3 , що посвідчені свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 16.08.2007 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.08.2007.
Зобов?язано Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєструвати право приватної власності ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 83,0 кв.м та гараж з господарськими будівлями загальною площею 391,3 кв.м, які знаходяться по АДРЕСА_3 .
Встановлено факт волоління ОСОБА_3 на праві приватної власності: будівлею прохідної загальною плошею 7,0 кв.м, яка знаходиться по АДРЕСА_4 ; господарською будівлею, загальною площею 40,9 кв.м, яка знаходиться по АДРЕСА_4 ; будівлею майстерні загальною площею 262,8 кв.м, яка знаходиться по АДРЕСА_4 ; будівлею Б-1 загальною площею 104,8 кв.м, яка знаходяться по АДРЕСА_4 ; будівлею А-3 загальною площею 567,2 кв.м, яка знаходяться по АДРЕСА_5 ; житловим будинком площею 49,4 кв.м з приналежними господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_6 .
Зобов?язано Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєструвати право приватної власності ОСОБА_3 на: будівлю прохідної загальною площею 7,0 кв.м, яка знаходиться по АДРЕСА_4 , господарську будівлю, загальною площею 40,9 кв.м, яка знаходяться по АДРЕСА_4 , будівлю майстерні загальною площею 262,8 кв.м, яка знаходяться по АДРЕСА_4 , будівлю Б-1, загальною площею 104,8 кв.м, яка знаходяться по АДРЕСА_4 , будівлю А-3, загальною площею 567,2 кв.м, яка знаходяться по АДРЕСА_5 , житловий будинок площею 49,4 кв.м з приналежними господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_6 .
Рішення суду оскаржила Львівська обласна рада, подавши 30 жовтня 2025 року апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження. В апеляційній скарзі апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що Львівська обласна рада фактично не була залучена до участі у розгляді справи, про ухвалення оскаржуваного рішення дізналася 09.10.2025 року після отримання службової записки начальника відділу інвентаризації майна Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, в якій зазначено про скасування на підставі оскаржуваного рішення права власності Львівської обласної ради на спірне нерухоме майно та реєстрацію цього майна за заявниками.
Апелянт також зазначив, що як стало відомо з матеріалів справи, Львівська обласна рада нібито була залучена до участі у справі як заінтересована особа та її інтереси представляла ОСОБА_5 , яка з 26.09.2006 року по 14.05.2018 року перебувала на посаді начальника юридичного відділу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради. Разом з тим, на час ухвалення оскаржуваного судового рішення утворене на підставі рішення обласної ради № 33 від 23 червня 2006 року Управління майном спільної власності Львівської обласної ради було окремою юридичною особою, яку не було уповноважено представляти інтереси Львівської обласної ради у судах. При цьому, зазначене управління також знаходилося за адресою м. Львів, вул. Винниченка, 18, хоча як убачається з матеріалів справи, процесуальні документи були скеровані судом за адресою м. Львів, вул. Винниченка, 8.
Відповідно до положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Згідно пункту 13 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII), судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У пункті 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII зазначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2019 року у справі № 908/1141/15-г.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтверджувала, зокрема у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), застосування правил, передбачених пунктом 13 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, щодо строків оскарження судових рішень, ухвалених судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто до 15 грудня 2017 року.
Так, у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц, про те, що процедура апеляційного оскарження визначається за процесуальними правилами, які діють на момент подання апеляційної скарги, а не на час ухвалення оскарженого рішення.
Порядок і строки оскарження судового рішення, ухваленого судом першої інстанції до 15 грудня 2017 року, були визначені у частині першій статті 294 й абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII.
Частини перша та третя статті 294 ЦПК України у редакції, чинній з 01 вересня 2005 року до 02 серпня 2010 року включно, передбачали такі правила: заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення; апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження; заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
03 серпня 2010 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI. Згідно положень цього Закону статтю 294 ЦПК України викладено у новій редакції. Зокрема, у частинах першій і третій статті 294 ЦПК України були передбачені такі правила: апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення; особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення (частина перша; була чинною до 14 грудня 2017 року включно); апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (частина третя; була чинною до 14 січня 2012 року включно).
За правилами частини першої статті 292 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (частина перша статті 294 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення суду першої інстанції).
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (частина третя статті 294 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення суду першої інстанції).
У статті 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Зазначена норма визначає осіб, які наділені правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судовим рішенням вирішено питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки.
Згідно частини першої, пункту 1 частини другої, частини третьої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
У пункті 4 частини першої статті 358 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.
Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Право на апеляційне оскарження судового рішення напряму залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.
Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц (провадження № 61-27658св18) та від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007 (провадження № 61-10856св20).
Матеріалами справи встановлено, що оскаржуване рішення ухвалено 05 вересня 2008 року. При цьому, апеляційна скарга подана Львівською обласною радою 30 жовтня 2025 року, тобто після спливу більше шістнадцяти років з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, заявниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Львівська обласна рада зазначена як заінтересована особа у справі.
18.08.2008 року Львівській обласній раді судом було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі від 18.08.2008 року та копію заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, з додатками (а.с.85, том 1).
У судове засідання, призначене у справі на 29 серпня 2008 року, представник Львівської обласної ради не з`явився, однак такий був повідомлений про відкладення розгляду справи листом, який містив інформацію про час та місце розгляду справи (а.с.92, том 1).
З протоколу судового засідання від 05 вересня 2008 року вбачається, що представник Львівської обласної ради - Редько І.О. була присутня у судовому засіданні, призначеному на 05.09.2008 року, надавала пояснення та виступала у судових дебатах.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, представник Львівської обласної ради - Редько І.О. проти задоволення заяви заперечувала.
29.08.2008 року копія оскаржуваного рішення від 05.09.2008 року була направлена представнику Львівської обласної ради для відома (а.с.103, том 1).
Відтак, про розгляд справи судом Львівській обласній раді було відомо, однак остання не скористалась своїми процесуальними правами на подання апеляційної скарги у визначений законом строк.
Враховуючи наведене, зазначені в апеляційній скарзі доводи апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 ЦПК.
Враховуючи допущені при подачі апеляційної скарги недоліки, таку необхідно залишити без руху для їх усунення.
Керуючись ст.ст. 354, 357 ЦПК України, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Львівської обласної ради на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 вересня 2008 року залишити без руху.
Надати апелянту строк для усунення недоліків, які зазначені в описовій частині даної ухвали - десять днів з дня вручення ухвали.
Попередити апелянта, що у випадку невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали (не усунення недоліків, які зазначені в описовій частині даної ухвали), йому буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського
апеляційного суду Н.П. Крайник