cправа № 362/2650/26
провадження № 2/362/3981/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 серпня 2026 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Поповича О.В. розглянув у порядку письмового провадження в м. Василькові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Суд установив:
Суть спірних правовідносин
26 березня 2026 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивачка) через представника - адвоката Шумило Н.М. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі також ОСОБА_2 , відповідач), у якому просить:
- стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду і до повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частки від всіх видів його доходу щомісячно, починаючи стягувати їх від дня подання заяви до суду і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
Ухвалою від 02 квітня 2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив здійснювати її розгляд одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому фактично частково визнав позов, просить частково задовольнити позовні вимоги й ухвалити рішення, яким:
- стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до його повноліття.
- стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 як на дружину з якою проживає дитина в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) до досягнення дитиною трьох років.
Так, щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини представник відповідача зазначив, що відповідач не заперечує свого обов`язку утримувати їх спільну з позивачем дитину, проте категорично не погоджується з визначеним позивачем розміром аліментів у розмірі 1/4 частки з огляду на те, що на його утриманні вже перебувають дві інші його неповнолітні дитини, а саме ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підставі рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 січня 2021 року у справі № 234/2759/20 ОСОБА_2 повинен і сплачує аліменти на користь ОСОБА_7 у розмірі 1/3 частки від його заробітку на утримання їх спільних дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Представник відповідача зазначив, що якщо задовольнити позов у цій частині у повному обсязі (1/4 частки), загальний розмір стягнень на трьох дітей відповідача становитиме: 1/3+1/4=7/12, що дорівнює 58,33% від його доходу. Такий розмір стягнення є надмірним, суттєво порушує майнові права відповідача та ставить третю дитину у привілейоване становище порівняно з першими двома дітьми (які отримують по 1/6 частки кожна, оскільки 1/3 : 2 = 1/6), тоді як третя дитина претендує на 1/4, що дорівнює 3/12 проти 2/12). За змістом відзиву на позовну заяву, на думку відповідача, всі його діти мають рівні права на утримання. З метою дотримання балансу інтересів усіх трьох дітей, розмір аліментів на третю дитину має бути визначений у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу). У такому випадку сукупний розмір аліментів на трьох дітей складе половину доходу Відповідача (1/3 + 1/6 = 1/2, що дорівнює 50%).
Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання позивачки представник відповідача зазначив, що відповідач погоджується з тим, що відповідно приписів статті 84 СК України позивачка має право на стягнення аліментів на своє утримання, як на дружину з якою проживає їх спільна дитина. Проте ОСОБА_2 категорично не погоджується розміром цих аліментів у розмірі 1/4 частки з огляду на такі обставини. На теперішній час ОСОБА_2 не має постійного джерела доходу. Більш того, відповідач розуміє і не заперечує того факту, що на трьох дітей він буде платити не менш як 50% від свого доходу. Не зважаючи на це, відповідач погоджується сплачувати позивачу аліменти як на дружину з якою проживає їх спільна дитина в розмірі 1/8 частки свого доходу до досягнення дитиною трьох років.
Представник позивача подала відповідь на відзив, у якій зазначила, що наведені у відзиві на позовну заяву доводи про витрати на утримання двох дітей, а саме на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які підтверджуються довідкою про відсутність заборгованості зі сплати аліментів від 03 грудня 2024 року, не є обґрунтованими, оскільки доказів того, що відповідач наразі виконує обов`язок по утриманню дітей та в якому розмірі ним не надається. У зв`язку з наведеним позивач вважає, що посилання відповідача на те, що він несе витрати на утримання двох дітей, як на підставу для зменшення розміру аліментів на утримання малолітнього сина сторін ОСОБА_8 та на утримання позивачки до виповнення дитині трьох років є безпідставними та необґрунтованими. Також позивач заперечує той факт, що відповідач перераховував їй кошти на утримання сина через картки інших осіб.
Встановлені судом фактичні обставини справи
Станом на момент звернення до суду з цим позовом сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 04 квітня 2024 року Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 353.
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з довідкою, виданою 24 березня 2026 року депутатом Васильківської міської ради Бурсовою Л.П., ОСОБА_3 проживає разом із позивачкою.
Також з матеріалів справи встановлено, що відповідач є батьком неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 19 січня 2021 року у справі № 234/2759/20, з-поміж іншого, ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, починаючи з 18 лютого 2020 року до досягнення повноліття найстаршою дитиною.
Згідно з висновком ЛКК від 02 листопада 2022 року № 398 (КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дитиною з інвалідністю підгрупи А з 21 березня 2011 року.
Відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_9 від 28 листопада 2024 року ОСОБА_2 приймає участь у вихованні дітей та утриманні, сплачує аліменти на утримання дітей відповідно до рішення Краматорського міського суду № 234/2759/20. Заборгованості по сплаті аліментів не має.
03 грудня 2024 року Бахмутський відділ ДВС у Бахмутському районі Донецької області видав довідку про відсутність у ОСОБА_2 станом на день видачі довідки заборгованості зі сплати аліментів, які стягуються на підставі виконавчого листа № 234/2759/20, 2/234/1267/21 від 19 січня 2021 року.
Нормативно-правове регулювання
Основоположним міжнародним нормативно-правовим актом, який встановлює принципи реалізації прав дитини є Конвенція про права дитини («Конвенція про права дитини») від 20 листопада 1989 року, ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини).
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено право кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).
Відповідно до статті 51 Конституції України, якій кореспондують приписи статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до частини першої-третьої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Системне тлумачення зазначених норм свідчить, що право на одержання аліментів на утримання дитини має той з батьків, з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частини перша та друга статті 182 СК України).
Належить наголосити, що конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків.
Згідно з частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частиною першою статті 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Так, згідно зі статтею 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень статті 84 СК України, Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та з врахуванням того, що відповідач подав заперечення проти стягнення аліментів з нього на утримання дружини у зазначеному позивачем розмірі, проте не надав належних доказів, суд вважає необхідним задовольнити заявлену позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання дружини.
Відповідно до частини першої статті 80 СК України аліменти присуджуються одному із подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя або у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
За приписами частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Висновки суду
У цій справі малолітня дитина фактично проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні, що підтверджується довідкою, виданою 24 березня 2026 року депутатом Васильківської міської ради Бурсовою Л.П.
Ця обставина не є спірною.
Відповідач частково визнав позов, запропонувавши розмір аліментів, який уважає за доцільно стягувати з нього на користь позивачки.
Зважаючи на аргументи сторін, вирішуючи питання щодо розміру аліментів на утримання дитини та позивачки, суд бере до уваги наявність у відповідача обов`язку утримувати й інших двох своїх неповнолітніх дітей, серед яких дитина з інвалідністю.
Суд погоджується з аргументами представника позивача та констатує відсутність належних доказів на підтвердження факту виконання відповідачем рішення суду у справі № 234/2759/20 чи інших доказів виконання ним обов`язку утримувати неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за період, що охоплює час виникнення спірних у цій справі правовідносин.
Однак, сама по собі відсутність таких доказів не свідчить про відсутність у відповідача обов`язку утримувати неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
При цьому суд зауважує, що чинне законодавство не визначає, у якому розмірі мають стягуватись аліменти, закріплюючи виключно мінімальний розмір останніх.
До того ж, відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження свого майнового стану, який би обґрунтовував необхідність визначення аліментів на утримання дитини у меншому розмірі, ніж просить стягнути позивачка.
Отже, ретельно проаналізувавши позицію сторін крізь призму наведених вище норм матеріального права, виходячи з якнайкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів:
- на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 26 березня 2026 року і до повноліття дитини;
- на утримання позивачки в розмірі 1/8 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи стягнення з 26 березня 2026 року і до повноліття дитини.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів.
Отже, згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. як за дві позовні вимоги немайнового характеру належить стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись статтями 141, 263-265, 206 ЦПК України, суд
ухвалив:
1. Задовольнити позов частково.
2. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 26 березня 2026 року і до 06 жовтня 2042 року включно.
3. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/8 (однієї восьмої) частини від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, починаючи стягнення з 26 березня 2026 року і до 06 жовтня 2027 року включно.
4. Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
5. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
За змістом статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстрація ВПО: АДРЕСА_3 .
Дата складення повного судового рішення: 26 серпня 2026 року.
Суддя О.В. Попович