Справа № 420/34223/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення дій, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду 09.10.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправним та скасування рішення дій, зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 15.10.2025 року позов залишено без руху.
21.10.2025 року (вх.№ЕС/110535/25) від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позову разом із уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якій позивач просить суд:
1) Визнати дії протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за №155250031512 від 8.07.2025 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
2) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи:
- з 08.08.1996 року по 10.05.2006 роки у ТОВ «Олімпекс купе Інтернейшнл» на посаді зварювальника та електрозварювальника 6 розряду;
- з 11.05.2006 року по 10.05.2007 року у ДП «ГПК Україна» на посаді електрозварювальника 3 та 4 розряду;
- з 3.01.2008 року по 13.05.2008 року у ТОВ «Бруклін-Київ» на посаді електрогазозварника 5 розряду;
- з 24.07.2008 року по 30.09.2009 року у Державному підприємстві «Одеський морський торгівельний порт» на посаді електрозварника ручного зварювання 5 розряду;
- з 27.07.2011 року по 16.11.2015 року у ПАТ «Одесагаз» на посаді електрогазозварника 5 розряду.
3) Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 пункту 2 статті 114 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням до мого пільгового стажу періодів роботи з 08.08.1996 року по 16.11.2015 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він з 1996 років по 2015 роки працював на різних підприємствах на посадах електрозварника, електрогазозварника, зокрема: - З 8.08.1996 року по 10.05.2006 роки працював у ТзОВ «Олімпекс купе Інтернейшнл» на посаді зварювальника та електрозварювальника 6 розряду; Пільговий стаж на вказаному підприємстві становить 9 років, 9 місяців та 2 дні; - З 11.05.2006 року по 10.05.2007 року працював у ДП «ГПК Україна» (після зміни назви - «КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ОДЕСА» КОМПАНІЇ «ЕЙЧ ЕЙЧ ЕЛ ЕЙ ІНТЕРНЕШНЛ ГМБХ») на посаді електрозварювальника 3 та 4 розряду; Пільговий стаж на вказаному підприємстві становить 1 рік, 0 місяців та 1 день; - З 3.01.2008 року по 13.05.2008 року працював у ТОВ «Бруклін-Київ» на посаді електрогазозварника 5 розряду; Пільговий стаж на вказаному підприємстві становить 0 років, 4 місяців та 10 днів; - З 24.07.2008 року по 30.09.2009 року працював у Державному підприємстві «Одеський морський торгівельний порт» на посаді електрозварника ручного зварювання 5 розряду; Пільговий стаж на вказаному підприємстві становить 1 рік, 2 місяці та 6 днів; - З 27.07.2011 року по 16.11.2015 року працював у ПАТ «Одесагаз» на посаді електрогазозварника 5 розряду; Пільговий стаж на вказаному підприємстві становить 4 роки, 3 місяців та 20 днів
Як стверджує позивач, його робота на вказаних різних підприємствах на посадах за професією електрозварника, електрогазозварника, яка відноситься до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України за №461 від 24.06.2016 року. Сукупний пільговий стаж, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах становить 16 років 7 місяців та 9 днів, що підтверджено трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_1
У позові зазначено, що 19 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся через портал електронних послуг до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте, рішенням територіального органу ПФУ в Івано-Франківській області за №155250031512 від 25 жовтня 2024 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Вказана відмова мотивована тим, що відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №637 від 12.08.1993 року із змінами, для підтвердження періодів роботи на посадах, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючи довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників згідно Додатку №5 до даної постанови. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада: характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Вказане рішення про відмову було ухвалено незважаючи на ту обставину, що трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 з відповідними записами була надана органу ПФУ. Однак, в подальшому, зважаючи на вищевказане рішення органу ПФУ про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, адвокатом Дудником Ю.Г., який діяв в інтересах позивача, подано адвокатські запити до установ та підприємств, у яких позивач працював з 1996 по 2015 роки для отримання від цих установ та підприємств уточнюючих довідок (у формі Додатку-5 до вищевказаного Порядку) з метою надання таких довідок до ПФУ для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.
Як зазначено позивачем, після отримання довідок, позивач знову 30.06.2025 року, звернувся через портал електронних послуг до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте, рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за №155250031512 від 8.07.2025 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Вказаним рішенням органу ПФУ за №155250031512 від 8.07.2025 року не зараховано позивачу пільговий трудовий стаж, що слугувало підставою для відмови позивачу у призначенні пенсію за віком на пільгових умовах.
Позивач вважає спірне рішення протиправним, таким, що не ґрунтується на законі та підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 13.11.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження по справі.
До суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління заперечує щодо вимог позовної заяви та вважає їх незаконними та безпідставними.
У відзиві зазначено, що Головним управління не приймалось рішення по суті заяви позивача, відтак відповідальним за опрацювання заяви Позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Головне управління не є суб`єктом прийняття рішення та є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки проживання позивача на території, яку обслуговує Головне управління, не може бути підставою для зобов`язання цього органу вчиняти певні дії, оскільки визначальним фактор є визначення органу яким саме було прийнято спірне рішення, що є предметом розгляду у цій справі та стало підставою для звернення з позовом до суду.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
До суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач вважає позов безпідставним та необґрунтованим, а дії управління - законними і вмотивованими.
Представник відповідача вказує, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву Позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення № 155250031512 від 08.07.2025 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону, в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 10.08.1990 по 12.09.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 07.08.1989, оскільки відсутній номер наказу на прийняття на роботу. До пільгового стажу за Списком №2 не зараховано: період з 03.01.2008 по 13.05.2008 згідно уточнюючої довідки від 07.05.2025 №07/ВК, оскільки відсутні накази про атестацію робочих місць та не надано списки атестованих робочих місць; період з 24.07.2008 по 30.09.2009 згідно уточнюючої довідки від б/н №02-7/ оскільки довідку не завірено печаткою організації що видає довідку; період з 27.07.2011 по 16.11.2015 згідно уточнюючої довідки, оскільки відсутній кутовий штамп, номер, дата видачі, накази про атестацію робочих місць та не надано списки атестованих робочих місць. Згідно трудової книжки записами про роботу не підтверджено характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи.
Представник відповідача зазначає у відзиві, що підтверджений належними документами, страховий стаж становить 26 років 2 місяці 23 дні. Пільговий стаж за Списком №2 відсутній, оскільки не підтверджений в порядку визначеному законодавством, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Отже, дії Управлінням є правомірними та вмотивованими, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.
До суду від позивача надійшли відповіді на відзиви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Також до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшли пояснення, в яких третя особа не визнає адміністративний позов та заперечує проти його задоволення.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивами на позовну заяву, дослідивши обставини на які посилаються сторони, та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено таке.
Позивач - ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копію паспорта серії НОМЕР_3 .
19.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до пенсійних органів із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Подана заява за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яким 24.10.2024 року було прийнято рішення №155250031512, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
30.06.2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся до пенсійних органів із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Подана заява від 30.06.2026 року за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, яким 08.07.2025 року було прийнято рішення №155250031512 про відмову у призначенні пенсії.
У даному рішенні відповідача було зазначено, що: "...Вік заявника 56 років.
Страховий стаж становить 26 років 2 місяці 23 дні. Пільговий стаж за Списком №2 відсутній.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
за доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 10.08.1990 по 12.09.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 07.08.1989, оскільки відсутній номер наказу на прийняття на роботу.
До пільгового стажу за Списком №2 не зараховано:
період з 03.01.2008 по 13.05.2008 згідно уточнюючої довідки від 07.05.2025 №07/ВК, оскільки відсутні накази про атестацію робочих місць та не надано списки атестованих робочих місць;
період з 24.07.2008 по 30.09.2009 згідно уточнюючої довідки від б/н №02-7/ оскільки довідку не завірено печаткою організації що видає довідку;
період з 27.07.2011 по 16.11.2015 згідно уточнюючої довідки, оскільки відсутній кутовий штамп, номер, дата видачі, накази про атестацію робочих місць та не надано списки атестованих робочих місць.
Згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування зараховано всі періоди.
Не працює.
Особа матиме право на пенсійну виплату з 20.06.2032 або при набутті необхідного страхового та пільгового стажу.
Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Житомирській області прийнято рішення №155250031512 від 08.07.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком гр. ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу".
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел з 01.01.2004 року визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до положень частин 1, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Пунктом 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Частиною 1 статті 114 Закону України №1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Водночас згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 5 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-ХІІ) в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, статтю 13 Закону № 1788-ХІІ викладено в іншій редакції, зокрема, пунктом "б" зазначеної статті передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлює право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для чоловіків після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
При цьому наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, а також загального страхового стажу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20.
Системний аналіз наведених норм законодавства свідчить, що умовами для призначення чоловіку пільгової пенсії за віком за Списком 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, є: 1) досягнення 55-річного віку; 2) зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці 3) наявність страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; 4) проведення атестації робочих місць.
При цьому, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, що узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.
Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , позивач працював:
- з 08.08.1996 року по 10.05.2006 роки у АТ «Олімпекс купе Інтернейшнл» (перейменоване у ТОВ "Олімпекс купе Інтернейшнл") на посаді електрозварювальника;
- з 11.05.2006 року по 10.05.2007 року у дочірньому підприємстві «ГПК Україна» на посаді електрозварювальника;
- з 03.01.2008 року по 13.05.2008 року у ТОВ «Бруклін-Київ» на посаді електрогазозварника;
- з 24.07.2008 року по 30.09.2009 року у Державному підприємстві «Одеський морський торговельний порт» на посаді електрозварника ручного зварювання (судновим) 5 розряду несамохідної плавмайстерні з ремонту суден відокремленого структурного підрозділу "Судноверф "Україна";
- з 27.07.2011 року по 16.11.2015 року у ПАТ «Одесагаз» на посаді електрогазозварника 5 розряду у ремонтно-механічну дільницю.
При цьому, як вбачається з оскаржуваного рішення, позивачу не зараховано до пільгового стажу за Списком №2:
- період з 03.01.2008 по 13.05.2008 згідно уточнюючої довідки від 07.05.2025 №07/ВК, оскільки відсутні накази про атестацію робочих місць та не надано списки атестованих робочих місць;
- період з 24.07.2008 по 30.09.2009 згідно уточнюючої довідки від б/н №02-7/ оскільки довідку не завірено печаткою організації що видає довідку;
- період з 27.07.2011 по 16.11.2015 згідно уточнюючої довідки, оскільки відсутній кутовий штамп, номер, дата видачі, накази про атестацію робочих місць та не надано списки атестованих робочих місць.
Так, щодо посилань пенсійного органу на відсутність доказів проведення атестації робочих місць суд зазначає.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 року (далі - Порядок №442) та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Міністерства праці України №41 від 01.09.1992 року (далі - Методичні рекомендації) атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442, проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 або №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 або №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 або №2.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.09.2021 року у справі №178/611/17.
Щодо посилань пенсійного органу на відсутність в уточнюючій довідці від б/н №02-7/ печатки організації що видає довідку, суд зазначає.
Так, відповідно до довідки ДП "Одеський морський торговельний порт" №02-7/ про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 у період з 24.07.2008 по 30.09.2009 виконував електрозварювальні роботи за професією, посадою електрозварник ручного зварювання, що передбачена Списком № 2, затвердженим Постановою КМУ від 16.01.2003 р. №36, розділ XXXIII "Загальні професії" (у всіх галузях господарства), підрозділ 33, код КП 7212.
Вказана довідка підписана директором, в.о. начальника відділу адміністрування та адаптації персоналу та головним бухгалтером підприємства.
Відповідно до п. 23 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Відтак, зважаючи на те, що відповідачами до суду не надано доказів наявності у ДП "Одеський морський торговельний порт", зважаючи на те, що чинним законодавством України не передбачено обов`язку підприємств мати в цілому печатки та не передбачено відтиск такої печатки як обов`язковий елемент документів на підтвердження страхового стажу осіб, суд вважає таку підставу пенсійного органу для незарахування стажу до пільгового за Списком №2 необґрунтованою.
Щодо доводів оскаржуваного рішення щодо період з 27.07.2011 по 16.11.2015 згідно уточнюючої довідки, оскільки відсутній кутовий штамп, номер, дата видачі суд зазначає, що дійсно, довідка про підтвердження наявного трудового для призначення стажу пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за період роботи ОСОБА_1 з 27.07.2011 року по 16.11.2015 року дійсно не містить таких реквізитів.
Проте, зазначена довідка містить всю інформацію щодо того, хто саме її видав та щодо періоду роботи позивача у АТ "Одесагаз". Також позивачем до пенсійного органу та до суду надано таку довідку разом із супровідним листом від 06.02.2025 року №229.
Суд зазначає, що зважаючи на те, що трудова книжка позивача містить відповідний запис про роботу позивача у АТ "Одесагаз", такі недоліки уточнюючої довідки не можуть бути підставою для висновку пенсійного органу про нехарахування періоду роботи до пільгового стажу позивача за Списком №2.
Суд також зауважує, що у оскаржуваному рішенні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначено про відсутність в цілому у позивача пільгового стажу за Списком №2. При цьому, пенсійний орган не надає жодної оцінки таким періодам роботи позивача з 08.08.1996 року по 10.05.2006 року у АТ «Олімпекс купе Інтернейшнл» (перейменоване у ТОВ "Олімпекс купе Інтернейшнл") на посаді електрозварювальника та з 11.05.2006 року по 10.05.2007 року у дочірньому підприємстві «ГПК Україна» на посаді електрозварювальника.
Позивач надав із заявою про призначення пенсії трудову книжку, яка містить записи про роботу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.
Будь-яких доказів того, що надана позивачем трудова книжка містить в собі недостовірну інформацію Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області в оскаржуваному рішенні зазначено не було.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
За встановлених обставин суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно не зараховано до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 періоди його роботи з 03.01.2008 року по 13.05.2008 року, з 24.07.2008 року по 30.09.2009 року та з 27.07.2011 року по 16.11.2015 року, тому необхідно визнати протиправним та скасувати рішення №155250031512 від 08.07.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права позивача, суд враховує наступне.
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Приписами абз. 1 п. 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, … для здійснення виплати пенсії.
Для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління ПФУ у Київській області, рішенням якого відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком.
Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву позивача про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Аналогічні висновки щодо визначення органу, який має розглянути заяву викладені у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2024 року справа №500/1216/23, від 07 травня 2024 року справа №460/38580/22.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та статутом Пенсійного фонду.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області при розгляді справи не довело суду правомірність прийнятого рішення №155250031512 від 08.07.2025 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком.
Зважаючи на вказані вище у рішенні висновки суду, зокрема щодо ненадання пенсійном органом оцінки періодам роботи позивача з 08.08.1996 року по 10.05.2006 року та з 11.05.2006 року по 10.05.2007 року, обираючи належний спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 , з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 03.01.2008 року по 13.05.2008 року, з 24.07.2008 року по 30.09.2009 року та з 27.07.2011 року по 16.11.2015 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.06.2025 року про призначення пенсії за віком.
За встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено 1211,20 грн судового збору.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь позивача судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення дій, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №155250031512 від 08.07.2025 року.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 03.01.2008 року по 13.05.2008 року, з 24.07.2008 року по 30.09.2009 року та з 27.07.2011 року по 16.11.2015 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.06.2025 року про призначення пенсії за віком.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О.Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341).
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).
Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20551088).
Суддя O.A. Вовченко