Дата документу 25.08.2026 Справа № 332/422/26
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 332/422/26 Пр. № 22-ц/807/1541/26 Головуючий у 1-й інстанції: Яцун О.С. суддя-доповідач Гончар М.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Сакояна Д.І., Салтан Л.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання
ВСТАНОВИВ:
У січні 2026 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищезазначеним позовом (а.с. 1-16), в якому просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення донькою 23 років.
В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що відповідач у справі є батьком їх спільної дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дочка є студенткою Державного навчального закладу «Запорізький політехнічний центр професійно-технічної освіти» з денною формою навчання, проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні, адже відповідач в добровільному порядку відмовляється надавати матеріальну допомогу на утримання дочки, хоча є працездатною особою і нікому іншому він аліменти не сплачує.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Яцуна О.С. (а.с.17). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 22) відкрито провадження у даній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2026 року (а.с. 82-84) позов позивача у цій справі задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.01.2026 року і до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Стягнуто із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Допущено негайне виконання судового рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 86-89) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, альтернативно, у разі якщо колегія суддів дійде висновку про наявність підстав для стягнення аліментів, визначити аліменти у значно меншому розмірі, виключити із рішення положення «але не менше 50% прожиткового мінімуму».
В автоматизованому порядку 25.05.2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (а.с. 123). Ухвалою апеляційного суду від 26.05.2026 року (а.с. 124-126) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 29.05.2026 року (а.с. 127). Ухвалою апеляційного суду (а.с. 128-129) апеляційну скаргу було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, які було усунуто у встановлений апеляційним судом строк (а.с. 131-141). Ухвалою апеляційного суду у задоволенні клопотань апелянта про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, про зупинення виконання рішення суду першої інстанції та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у цій справі відмовлено, апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 15.06.2026 року (а.с. 142), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с.143). Оскільки, відповідно до ст. 274 ч. 4 п. 1 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Позивач подала апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (а.с.154-162).
Відповідач подав апеляційному суду клопотання про долучення доказів у цій справі (а.с.146-153).
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень; загальний штат суддів Запорізького апеляційного суду взагалі, а також перебування судді-доповідача у відпустці у період з 13.07.2026 року по 21.08.2026 року включно (довідка - а.с. 164).
В автоматизованому порядку 24.08.2026 року суддями Сакоян Д.І. та Салтан Л.Г. у цій справі замінено суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. у зв`язку із тривалою відпусткою останніх (а.с. 165-166).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі частково, керувався ст.ст. 182, 191, 199, 200 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 430 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі лише в частині їх задоволення.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що сторони у цій справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказане підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_4 (копія - а.с. 8).
Згідно із довідкою № 29 від 26.01.2026, ОСОБА_3 є студенткою 3 курсу навчання за професією «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування» Державного навчального закладу «Запорізький політехнічний центр професійно-технічної освіти» з денною формою навчання. Термін навчання: 01.09.2023 - 30.06.2026 (а.с. 15).
Відповідно до довідки про доходи за період з вересня 2025 року по січень 2026 року, ОСОБА_3 отримала доходи у вигляді стипендії на загальну суму в розмірі 6875,00 грн (а.с. 58).
Також судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідач має двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 46-49).
Крім того, відповідачем долучені докази, з яких вбачається відсутність доходу з жовтня 2023 року (а.с. 39-46). Єдиним його доходом за 2025 рік є орендна плата за користування земельною ділянкою (а.с. 34-36).
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Згідно із ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів суд, відповідно до ст. 182 СК України, враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Разом з цим, відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що повнолітня дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (а.с.8-10), яка продовжує навчання (а.с.15), хоча й отримує стипендію (а.с.58) та матеріальну допомогу від матері (позивача у цій справі), яка працює та має заробітну плату (а.с.1 зміст позову, ст. 82 ч. 1 ЦПК України) та яка теж має малолітню доньку - ОСОБА_7 , 2017 р.н. (а.с. 1 - зміст позову ст. 82 ч. 1 ЦПК України), але все одно ця повнолітня дочка потребує матеріальної допомоги від свого батька, оскільки навчається в учбовому закладі на денній формі навчання (а.с.15), у зв`язку із чим вона не може працювати, а відповідач (батько) є працездатною особою, інвалідностей немає, та, відповідно, відповідач може працювати та надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці позивача (фактично у цій справі станом на час перегляду цієї справи апеляційним судом лише за період з 27.01.2026 року (а.с. 15) по 30.06.2026 року (а.с. 15) (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем апеляційному суду не надані).
Разом із цим, при ухваленні рішення суд першої інстанції правильно задовольнив позов позивача у цій справі частково, визначивши розмір аліментів у вигляді 1/6, а не 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача (як просила позивач у своєму позові у цій справі - а.с. 2), оскільки правильно прийняв до уваги доводи відповідача в частині того, що останній має ще 2-х малолітніх дітей - Нікіту, 2015 рн. Та ОСОБА_8 , 2018 р.н. (а.с.46а-49), та не має офіційного та стабільного доходу вже тривалий час (а.с. 34-46), проте, в наданих матеріалах відповідачем до його відзиву на позов позивача у цій справі суді першої інстанції взагалі відсутні відомості про наявність (відсутність) у відповідача роботи та доходу, починаючи саме з дати подачі позову позивачем у цій справі - у січні 20206 року по день ухвалення оскаржуваного рішення - 18.05.2026 року).
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд першої інстанції також правильно допустив негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 є такими, що фактично дублюють доводи заперечень відповідача на позов позивача у цій справі у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
СК України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.
Сама по собі відсутність офіційного працевлаштування є наслідком особистого вибору та бездіяльності самого ОСОБА_1 , що не може нівелювати права повнолітньої дитини, яка навчається, та, відповідно, не може самостійно забезпечувати себе, на отримання матеріального допомоги від працездатного батька, а також не свідчить про відсутність у відповідача можливості отримувати дохід або виконувати обов`язок щодо утримання повнолітньої дитини у зв`язку із навчанням останньої. Працездатна особа може отримувати дохід від підприємницької діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими договорами, оренди майна чи інших джерел, тому відсутність офіційного працевлаштування не звільняє її від виконання передбаченого законом обов`язку.
Верховний Суд у постанові від 06.10.2021 року у справі №310/1881/20 зазначив, що обов`язок батьків утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, залежить від наявності у них можливості надавати матеріальну допомогу, а не виключно від факту офіційного працевлаштування чи розміру задекларованого доходу.
Також, в силу вимог ст. 181 ч. 3 СК України за рішенням суд кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її…батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків…, разом з яким проживає дитина (у цій справі це мати повнолітньої дочки - позивача у цій справі).
Суд першої інстанції розглядав дану справу з додержанням вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України саме в межах позовних вимог позивача (матері), як особи, разом з якою проживає повнолітня дочка ( АДРЕСА_1 - а.с.7, 11-12,14), яка просила суд у цій справі стягувати з відповідача аліменти саме у часті від доходу (заробітку) останнього. А не в твердій грошовій сумі.
Апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах позовних вимог, які були предметом розгляду в суді першої інстанції у цій справі (ст. 367 ч. 6 ЦПК України).
Суд відповідно до ст. 200 ч. 1 СК України (Розмір аліментів на повнолітню дочку …) визначає розмір аліментів на повнолітню дочку …у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначений у ст. 182 СК України.
За змістом ст. 182 ч. 2 абз. 2 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач не надав суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень позову позивача та, відповідно, у спростування останнього в частині його задоволення.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відповідачем апеляційному суду не надані.
Оскільки, не можуть бути доказами, передбаченими ст. 367 ч. 3 ЦПК України, надані апеляційному суду повторно докази, а саме: - довідки про доходи, - актові записи про народження, - постанова про закінчення виконавчого провадження (а.с.116-122), які вже були предметом дослідження в суді першої інстанції у цій справі (копії а.с.33, 45-49) та яким останній вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
При цьому, не можуть бути також прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі, як докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, для перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі від 18.05.2026 року вперше надані лише апеляційному суду відповідачем до його вищезазначеної апеляційної скарги та клопотання про долучення доказів у цій справі докази, датовані датами після ухвалення оскаржуваного рішення, а саме, копії: - довідки ПФУ форми ОК-5 від 21.05.2026 року (а.с.105-110), - відомостей від 21.05.2026 року (а.с.111-112), - витягів з реєстру територіальної громади від 20.05.2026 року (а.с.113-115), - виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 21.05.2026 року (а.с.150), актового запису про народження від 11.06.2026 року (а.с.151-152). Оскільки, в силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України апеляційний суд не може надавати оцінку доказам (переглядати по суті докази) у цій справі, які суд першої інстанції у цій справі не досліджував (не розглядав), так як відповідач ОСОБА_1 не надавав їх суду першої інстанції для долучення до матеріалів цієї справи на свій власний розсуд, тобто без поважних причин. Так як за змістом ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Однак, при вищевикладених обставинах, у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем апеляційному суду не надані докази того, що відповідач не мав об`єктивної можливості надати такі докази суду першої інстанції у цій справі з причин, що об`єктивно не залежали від нього (тобто поважних причин).
Апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції станом у цій справі на дату його ухвалення - 18.05.2026 року в межах доказів сторін, наявних у матеріалах цієї справи на цю дату та які досліджував суд першої інстанції.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.
Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 133, 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розгляду цієї справи судом першої інстанції у вигляді судового збору за подачу позовної заяви до суду першої інстанції, а саме: стягнуто останні з відповідача на користь держави оскаржуваним рішенням, оскільки позивач, як стягувач та одержувач аліментів, була звільнена від його сплати при подачі останнього в силу вимог ст. 5 ч. 1 п. 3 ЗУ «Про судовий збір».
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції у цій справі.
Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2026 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова апеляційним судом складена 25.08.2026 року.
Головуючий суддя Суддя Суддя
Гончар М.С. Сакоян Д.І. Салтан Л.Г.