ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 серпня 2026 року Справа №160/17066/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/17066/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІДЛАБ» (49055, м. Дніпро, вул. Незалежності, буд. 11, кв. 62, код ЄДРПОУ: 41316399) до Полтавської митниці (36022, м. Полтава, вул. Героїв «Азову», буд. 28, код ЄДРПОУ: 43997576) про визнання протиправним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
18 червня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІДЛАБ» (далі - позивач) до Полтавської митниці (далі - відповідач), яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Полтавської митниці щодо класифікації товарів №26UA8[телефон приховано]-KT від 02.04.2026 р.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішення відповідача, яке є предметом оскарження. Зазначає, що імпортував партію товару (харчові ароматизатори), які позивачем класифіковані за кодом УКТ ЗЕД 3302 10 90 00 (3302 - Сумiшi запашних речовин та сумiшi (включаючи спиртовi розчини), одержанi на основi однiєї або кiлькох таких речовин, якi застосовуються як промислова сировина; iншi препарати на основi запашних речовин, якi застосовуються у виробництвi напоїв). Однак відповідач спірним рішенням класифікував відповідні товари за кодом УКТ ЗЕД 2404 19 90 10 (2404 - Продукти, що мiстять тютюн, вiдновлений тютюн, нiкотин, замiнники тютюну або нiкотину, призначенi для вдихання без горiння; iншi нiкотиновмiснi продукти призначенi для забезпечення надходження нiкотину в тiло людини). Позивач стверджує, що правові підстави для такої класифікації імпортованого товару відсутні.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/17066/26 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/17066/26, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
09 липня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що з огляду на усю сукупність встановлених в ході перевірки відповідного товару обставин встановлено, що рішення про визначення коду товару від 02.04.2026 №26UA8[телефон приховано]-КТ є законним та обґрунтованим, а як наслідок у задоволенні позову слід відмовити. При цьому відповідач виходить з умов постачання, невідповідності товару назві товарної позиції, складу відповідних речовин, а також суб`єкта експорту товару та специфіки господарської діяльності позивача.
09 липня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом повторно зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Текст відзиву повторює раніше поданий відзив, в наявності додатково подані додатки (податкові накладні).
16 липня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заперечення відповідача на клопотання щодо подання позивачем відповіді на відзив у справі, який надійшов в підсистемі «Електронний Суд».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІДЛАБ» строк для подання відповіді на відзив у справі.
06 серпня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач повторює доводи позовної заяви та зазначає, що відповідач не спростував доводи позовної заяви, натомість обґрунтовує свою позицію припущеннями та на власний розсуд оцінює неповноту нормативно-правового врегулювання окремих аспектів спірних правовідносин.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
27 січня 2026 року позивач як дистриб`ютор та Spirit Age Technology Limited (експортер) уклали дистриб`юторську угоду №SAUKR260I27A, якою погоджено умови постачання позивачу товару на умовах цього договору.
29 січня 2026 року експортер виставив позивачу інвойс №20260129 на загальну суму 3584,00 доларів США.
11 березня 2026 року позивач подав відповідачу митну декларацію №26UA806030000616U0 на поставку наступного товару: №1 - 1. Суміш запашних речовин для використання у харчовій промисловості: Ароматизатор ELFLIQ Flavor Concentrate 0 mg 30 mL(12ml) (UA)UKR SE, Spearmint, арт. 8008006378330;- Ароматизатор ELFLIQ Flavor Concentrate 0 mg 30 mL(12ml) (UA) UKR SE, Watermelon, арт. 8008006378361;- Ароматизатор ELFLIQ Flavor Concentrate 0 mg 30 mL(12ml) (UA)UKR SE, Blueberry, aрт. 8008006378392;- Ароматизатор ELFLIQ Flavor Concentrate 0 mg 30 mL (12ml) (UA)UKR SE, Blue Razz Lemonade, арт. 8008006378446;- Ароматизатор ELFLIQ Flavor Concentrate 0 mg 30 mL(12ml) (UA)UKR SE, Pink Lemonade Soda, aрт. 8008006378484;- Ароматизатор ELFLIQ Flavor Concentrate 0 mg 30 mL (12ml) (UA)UKR SE, Strawberry Cherry Lemon, арт. 8008006378538;- Ароматизатор ELFLIQ Flavor Concentrate 0 mg 30 mL (12ml) (UA) UKR SE, Eliblice, рт. 8[телефон приховано] Загальна кількість: 2400 мг. Виробник - BLISS PLANET LIMITED, Topргова марка - ELFLIQ
Згідно висновку Харківського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 26.03.2026 року №[номер приховано]-0016:
1) згідно наданої технічної інформації, зразки являють собою суміші запашних речовин для використання у харчовій промисловості і містять у своєму складі ароматизатор, підсолоджувач та ментол;
2) перевірити сферу та спосіб застосування продуктів лабораторним шляхом не видається можливим;
3) за результатами дослідження надані зразки є сумішами запашних речовин у розчинниках / носіях, що містять пропіленгліколь та етанол (етиловий спирт) та зберігають ароматичні властивості за дозування характерного для харчових ароматизаторів (0,05%), що вказує на наявність у складі проб запашних речовин;
4) нікотину, тютюну, відновленого тютюну, гліцерину та відновлюючих цукрів у складі зразків №№1-7 не виявлено;
5) результати досліджень зразків №№1-7 з урахуванням наявної інформації у супровідних документах та на маркуванні не суперечать опису товару у гр. 31 МД (ІМ 40 ДЕ) від 11.03.2026 №26UA80603000061600 як суміші запашних речовин.
Рішенням відповідача від 02.04.2026 року №26UA8[телефон приховано]-КТ констатовано: під час здійснення контролю правильності класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, було встановлено, що товари за своїми якісними характеристиками являють собою рідини, що використовуються в електронних сигаретах, до складу яких входять суміші запашних речовин у розчинниках/носіях, що містять пропіленгліколь та етанол (етиловий спирт). Таким чином вони не відповідають вимогам пояснень до товарної позиції 3302, а відповідають вимогам примітки 3 до товарної групи 24, пояснень до товарної позиції 2404 та відповідно до правил 1,6 ОПІ вони мають класифікуватися за кодом товарної підкатегорії [номер приховано] згідно з УКТЗЕД.
Як наслідок, код УКТ ЗЕД змінено на [номер приховано].
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 1-4 ст. 67 Митного кодексу України українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).
За ч. 1-5 ст. 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.
Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.
На вимогу посадової особи митного органу декларант зобов`язаний надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.
У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.
Для цілей класифікації товарів під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
Для цілей класифікації товарів під товарами з ідентичними характеристиками розуміються товари, які мають однакові характерні для них ознаки (фізичні характеристики, хімічний склад, призначення та порядок застосування тощо) і відмінності між цими товарами не впливають на характеристики, визначальні для класифікації таких товарів за одним класифікаційним кодом згідно з УКТ ЗЕД.
На підставі Указу Президента України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів» від 17.05.2002 року №466/2002 Україна приєдналась до вказаної системи.
Згідно пункту «а» ст. 3 Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів (дата підписання: 14.06.1983р.), що є частиною національного законодавства, Договірна Сторона Конвенції зобов`язується, що її митно-статистичні номенклатури будуть знаходиться відповідно до Гармонізованої системи з моменту набуття чинності справжньої Конвенції по відношенню до цієї Сторони. Тим самим вона зобов`язується по відношенню до своєї номенклатури митних тарифів і статистичної номенклатури: використовувати всі товарні позиції і субпозиції Гармонізованої системи, а також цифрові коди, що відносяться до них, без яких-небудь доповнень або змін; застосовувати основні правила класифікації для тлумачення Гармонізованої системи, а також всі примітки до розділів, груп і субпозицій і не змінювати об`єм розділів, груп, товарних позицій і субпозицій Гармонізованої системи; дотримуватись порядку кодування, прийнятий в Гармонізованій системі.
01 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про Митний тариф України» від 19.10.2022 року №2697-IX (далі - Закон №2697-IX).
Статтею 1 Закону №2697-IX встановлено Митний тариф України. За змістом цей тариф визначено в двох додатках: «групи 01-49», « 50-97». В першому з цих додатків знаходяться Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД (далі - Основні правила).
Згідно п. 1-4, 6 Основних правил
Класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами:
1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:
2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;
(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.
3. У разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prіma facіe) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:
(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де подається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;
(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови що цей критерій можна застосувати;
(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.
Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.
Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatіs mutandіs), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.
Частиною 1 ст. 246 Митного кодексу України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 1 ст. 264 Митного кодексу України).
Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій (ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України).
Разом з тим, порядок роботи відділу митних платежів (далі - ВМП), підрозділу митного оформлення (далі - ПМО) та митного поста під час здійснення контролю правильності класифікації товарів, прийняття попередніх рішень про класифікацію товарів та рішень про визначення коду товару, здійснення митних процедур, пов`язаних з контролем правильності класифікації товарів при митному контролі та оформленні товарів, що переміщуються через митний кордон України (далі - товари), порядок взаємодії з іншими структурними підрозділами митного органу при вирішенні питань класифікації товарів, а також здійснення оформлення та реєстрації рішень, надання звітності та інші питання роботи ВМП, ПМО, митного поста у напрямі класифікації товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) регламентовано Порядком роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 650 (надалі - Порядок №650).
За визначенням п. 2 розділу І вказаного Порядку №650 класифікація товару - визначення коду товару відповідно до вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, передбачених Законом України "Про Митний тариф України" (далі - Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД), з урахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рішень Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТ ЗЕД, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи на виконання статті 68 Кодексу, до початку переміщення товару через митний кордон України, під час митного оформлення та після завершення митного оформлення.
Контроль правильності класифікації товарів - перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.
Згідно п. 1 розділу ІІ Порядку №650 посадові особи Підрозділу, ПМО здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час виконання митних формальностей. Обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів, визначається на підставі результатів застосування системи управління ризиками .
Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Порядку №650 контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності:
опису товару в митній декларації процедурі декларування відповідно до вимог Кодексу;
відомостей про товар та код товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, із врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідно до вимог Кодексу.
Згідно з п. 15 розділу ІІ Порядку №650 якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба у спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, митний орган може звернутися до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи до його відокремленого підрозділу або іншої експертної установи (організації).
Відповідно до ч. 8, 9 ст. 357 Митного кодексу України, за результатами проведених досліджень (аналізів, експертиз) експерт готує висновок за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У висновку про результати дослідження (аналізу, експертизи) зазначаються: місце і дата проведення дослідження (аналізу, експертизи); ким і на підставі якого документа проводилося дослідження (аналіз, експертиза); запитання, поставлені перед експертом; об`єкти дослідження (аналізу, експертизи); матеріали і документи, надані експерту; зміст та результати дослідження (аналізу, експертизи) із зазначенням методів їх проведення; оцінка результатів дослідження (аналізу, експертизи), висновки та їх обґрунтування.
Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності затверджені наказом Державної митної служби України від 14.07.2020 року №256 (далі - Пояснення).
Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію. Орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 року у справі №803/1902/16, від 16.12.2024 року у справі №160/24963/23.
Подібне правозастосування здійснено і Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 27.04.2026 року у справі №160/804/25.
Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що правомірність оскаржуваних дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд оцінює на момент їх вчинення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.07.2021 року у справі №826/17810/18.
Суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в рішенні, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави.
При цьому, адміністративний суд не наділений повноваженням змінювати мотиви, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення, тобто втручатися у дискрецію останнього в частині вибору правового обґрунтування прийнятого ними рішення, яке може бути предметом судового оскарження.
Це означає, що адміністративний суд перевіряє рішення суб`єкта владних повноважень виключно в межах тих підстав, обставин і доводів, які зазначені безпосередньо в оскаржуваному рішенні, а не ті, що були виявлені пізніше.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.06.2026 року у справі №300/4750/24.
З цих підстав суд оцінює правомірність рішення відповідача виключно виходячи з того обґрунтування, яке у ньому вказано.
Обґрунтування рішення, яке є предметом оскарження, зводиться до наступного: «встановлено, що товари за своїми якісними характеристиками являють собою рідини, що використовуються в електронних сигаретах, до складу яких входять суміші запашних речовин у розчинниках/носіях, що містять пропіленгліколь та етанол (етиловий спирт)».
З вказаного судом встановлено, що відповідач обґрунтував своє рішення твердженням без будь-яких мотивів, хоча навіть назва відповідного пункту рішення вимагає навести «обґрунтування класифікації товару». В свою чергу відповідач не навів фактично жодного мотиваційного аргументу про те, чому він визначив якісні характеристики товарів такими, що вказують на його використання в електронних сигаретах.
Більш того, судом вже констатовано, що відповідач «може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта». Водночас, у п. 5 спірного рішення відповідача взагалі не наведено жодних зауважень до підходу позивача щодо класифікації відповідних товарів.
Натомість сам відповідач (його підрозділ - митний пост «Полтава» Полтавської митниці) звернувся до дослідної установи в структурі Держмитслужби, яка висновком від 26.03.2026 року №[номер приховано]-0016 однозначно для розуміння вказала: «Результати досліджень зразків №№1-7 з урахуванням наявної інформації у супровідних документах та на маркуванні не суперечать опису товару у гр. 31 МД (ІМ 40 ДЕ) від 11.03.2026 №26UA80603000061600 як суміші запашних речовин».
Таким чином, в наявності наступна сукупність обставин:
1) відповідач не навів жодного зауваження до коду УКТ ЗЕД згідно позиції позивача;
2) уповноважений підрозділ Держмитслужби підтвердив об`єктивну відсутність суперечності товару з визначеним позивачем кодом УКТ ЗЕД;
3) відповідач прийняв рішення про зміну коду УКТ ЗЕД з посиланням на «якісні характеристики товару».
При цьому суд вкотре повторює, що первинно відповідач мав вказати на конкретні порушення правил класифікації з боку позивача. Жодне конкретне правило, яке було б порушене позивачем, у спірному рішенні відповідача не зазначено.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2);
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3);
добросовісно (п. 5);
розсудливо (п. 6);
Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21
Суд констатує, що діючи в такий спосіб відповідач діяв очевидно необґрунтовано (будь-яке змістовне обґрунтування відсутнє як таке), недобросовісно та нерозсудливо.
Вищевказане є окремою та самодостатньою підставою для скасування рішення відповідача, яке є предметом оскарження.
Разом з цим, маючи на меті виконати завдання адміністративного судочинства та забезпечити сторонам правову визначеність в спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.
Сторони класифікували імпортований товар наступним чином:
1) Позиція позивача:
- Розділ VI (28-38) Продукцiя хiмiчної та пов`язаних iз нею галузей промисловостi;
- Група 33 Ефiрнi олiї та резиноїди; парфумернi, косметичнi та туалетнi препарати;
- 3302 Сумiшi запашних речовин та сумiшi (включаючи спиртовi розчини), одержанi на основi однiєї або кiлькох таких речовин, якi застосовуються як промислова сировина; iншi препарати на основi запашних речовин, якi застосовуються у виробництвi напоїв:
- 3302 10 для використання у харчовiй промисловостi або для виробництва напоїв:
- 3302 10 90 00 для використання у харчовiй промисловостi.
2) Позиція відповідача:
- Розділ IV (16-24) Готовi харчовi продукти; алкогольнi та безалкогольнi напої i оцет; тютюн та його замiнники; продукти, з вмiстом та без вмiсту нiкотину, призначенi для вдихання без горiння; iншi нiкотиновмiснi продукти, призначенi для забезпечення надходження нiкотину в тiло людини
- Група 24 Тютюн i промисловi замiнники тютюну;
- 2404 Продукти, що мiстять тютюн, вiдновлений тютюн, нiкотин, замiнники тютюну або нiкотину, призначенi для вдихання без горiння; iншi нiкотиновмiснi продукти призначенi для забезпечення надходження нiкотину в тiло людини:
- 2404 19 90 iншi:
- 2404 19 90 10 рiдини, що використовуються в електронних сигаретах, що мiстяться, зокрема в картриджах, заправних контейнерах та iнших ємностях
Економічна відмінність полягає в тому, що згідно коду УКТ ЗЕД, обраного позивачем, застосовується ставка 0%, а згідно коду УКТ ЗЕД, визначеного відповідачем, застосовується ставка 3%.
До групи 33 наявні наступні примітки:
1. Ця група не включає: (a) природні живиці або рослинні екстракти товарної позиції 1301 або 1302; (b) мило або іншу продукцію товарної позиції 3401; або (c) живичний, деревний або сульфатний скипидар та інші продукти товарної позиції 3805;
2. У товарній позиції 3302 термін "запашні речовини" означає лише речовини товарної позиції 3301, запашні компоненти, видобуті з цих речовин, і синтетичні ароматичні речовини;
3. До товарних позицій 3303-3307 включаються, серед інших (іnter alіa), змішані або незмішані продукти (за винятком водних ароматичних дистилятів і водних розчинів ефірних олій), придатні для використання як товари цих товарних позицій і розфасовані для роздрібної торгівлі;
4. Термін "парфумерні, косметичні або туалетні засоби" у товарній позиції 3307 означає, серед інших (іnter alіa), такі вироби: пакетики з ароматичними речовинами; запашні препарати, що розповсюджують запах під час горіння; духмяний, ароматизований папір, просочений або покритий косметичними засобами; розчини для зберігання контактних лінз або очних протезів (штучних очей); вату і повсть, неткані матеріали, просочені, покриті або збризнуті парфумерними чи косметичними засобами; туалетні засоби для тварин.
До групи 24 наявні наступні примітки:
1. Ця група не включає лікарські сигарети (група 30);
2. Будь-які продукти, що можуть класифікуватися як у товарній позиції 2404, так і в будь-якій іншій товарній позиції цієї групи, повинні класифікуватися у товарній позиції 2404;
3. У товарній позиції 2404 словосполучення "вдихання без горіння" означає вдихання продукту у процесі його нагрівання або іншими способами, без горіння;
При віднесенні товару до тієї чи іншої позиції слід виходити з більш конкретного опису товару, тобто саме характеристики товару є визначальними для класифікації товару відповідно до УКТ ЗЕД.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.07.2026 року у справі №160/800/25.
Відповідач вказував на належність спірного товару до підгрупи «Продукти, що мiстять тютюн, вiдновлений тютюн, нiкотин, замiнники тютюну або нiкотину, призначенi для вдихання без горiння; iншi нiкотиновмiснi продукти призначенi для забезпечення надходження нiкотину в тiло людини».
Згідно висновку експертизи від 26.03.2026 року «нікотину, тютюну, відновленого тютюну. Гліцерину та відновлюючих цукрів у складі зразків №№1-7 не виявлено».
Як пояснював у відзиві відповідач, він відносив спірний товар до категорії «замінники тютюну або нікотину, призначені для вдихання без горіння».
Вказана категорія побудована за принципом поєднання предмету та функції, тобто - має бути підтверджена як належність товару до «замінників тютюну або нікотину», так і призначення такого товару «для вдихання без горіння», обидві обставини мають бути доведені, тобто - йдеться про обов`язкову сукупність обставин.
Згідно ст. 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» замінники тютюну - засоби, які за впливом на здоров`я людини відповідають тютюну, але не містять тютюну.
Згідно висновку дослідної установи від 26.03.2026 року визначення терміну «замінники нікотину» та затверджений перелік замінників тютюну і нікотину в нормативно-правовій та нормативно-технічній документації відсутні.
Таким чином, «замінник тютюну» визначено за принципом наслідків вживання, а «замінник нікотину» є невизначеною категорією, при цьому перелік відповідних замінників взагалі відсутній.
Разом з цим, відповідач взагалі не класифікував цей товар конкретно: чи є це саме замінник нікотину або саме замінник тютюну. Тобто, предметний критерій в цілому залишено поза увагою відповідача.
Щодо функціонального критерію (призначення для вдихання без горіння) позиція відповідача полягала в тому, що «згідно висновку СЛЕД ДМС України сферу та спосіб застосування досліджуваних продуктів перевірити лабораторним шляхом не видається можливим. Отже, вказане не виключає можливість використання досліджуваних продуктів при виробництві рідини для електронних сигарет».
Тобто, фактично позиція відповідача полягала в тому, що якщо неможливо підтвердити сферу застосування товару, то це може бути будь-яка сфера, в т.ч. і для виробництва рідин для електронних сигарет.
Разом з цим, відповідач не пояснив чому він вважає саме цю сферу пріоритетною саме в контексті логіки побудови його аргументу. Оскільки призначення не підтверджене дослідною установою, відповідач мав би за стандартом «поза розумним сумнівом» обґрунтувати, чому не існує жодного іншого варіанту класифікації, окрім негативного для декларанта.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.01.2023 року у справі №520/6006/21.
На відміну від інших в адміністративному судочинстві тягар доказування покладається на суб`єкта владних повноважень, а не на позивача. При цьому суб`єкт владних повноважень може посилатися лише на докази, які були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що вони не були отримані ним до його прийняття з незалежних від нього причин.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.11.2023 року у справі №420/9371/22.
Суд зауважує, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.07.2023 року у справі №813/2901/18.
У спорах правомірності рішень чи діянь тягар доказування покладається саме на суб`єкта владних повноважень, а не на позивача.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.04.2023 року у справі №809/1879/16, від 29.03.2023 року у справі №620/19132/21.
Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено презумпцію неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.02.2025 року у справі №420/12149/23.
На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.09.2023 року у справі №200/2859/19-а.
При вирішенні спору цього спору, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 18.10.2023 року у справі №1.380.2019.004162.
У справі Кобець проти України Європейський суд з прав людини, керуючись критерієм доведення поза розумним сумнівом (рішення у справі Авшар проти Туреччини), вказав, що таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Принцип оцінки доказів поза розумним сумнівом полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення (рішення від 14.02.2008 у справі Кобець проти України).
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.06.2023 року у справі №826/5397/18.
В цій частині доводів відповідач після свого висновку про те, що призначення є невизначеним, а тому це може бути і виробництво рідин для електронних сигарет, вдався до аналізу мережі Інтернет.
Суд визнає такий підхід необґрунтованим в цілому.
Згідно ч. 2 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.
Черговість застосування методів класифікації така: а) точний опис товару; б) розпізнавальна ознака; в) товарна позиція, що йде останньою в порядку зростання кодів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2024 року у справі №804/2528/18.
Таким чином, відповідач повинен досліджувати опис товару, розпізнавальні ознаки та місце товарної позиції в порядку зростання кодів. Визначення призначення товару на основі даних мережі Інтернет з ігноруванням опису товару, розпізнавальних ознак та місця товарної позиції в порядку зростання кодів є порушенням принципу законності.
Суд наголошує на тому, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Принцип законності в Україні належить до переліку конституційних. Частина друга ст. 6, частина друга ст. 19, пункт 12 частини першої ст. 92 Конституції України передбачають, що органи державної влади та місцевого самоврядування діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України. Це означає, що виключно законом визначаються повноваження, організація та порядок діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. Ці органи діють у відповідності до режиму, за яким їм дозволено тільки те, що передбачено законом.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2024 року у справі №340/4709/23.
Відповідно, відповідач міг би на додачу до висновків на основі опису товару, розпізнавальних ознак та місця товарної позиції в порядку зростання кодів, додатково послатися на дані мережі Інтернет, однак в будь-якому випадку не повинен був замість передбаченої процедури використовувати як основне та по суті єдине джерело для своїх висновків дані мережі Інтернет.
Однак суд зауважує, що наразі вирішується питання про те, на скільки обґрунтовано відповідач встановив наявність функціонального критерію (призначення для вдихання без горiння) для класифікації товару в товарній позиції 2204. Фактично, відповідач встановлював призначення для вдихання без горіння лише на основі даних мережі Інтернет.
В зв`язку з цим доцільно повернутися до висновку дослідної установи від 26.03.2026 року, згідно якого сферу та спосіб застосування продуктів лабораторним шляхом встановити не можливо.
Отже, «призначення для вдихання без горіння» не змогла підтвердити дослідна установа в лабораторії, однак встановив відповідач на основі даних в мережі Інтернет. Для обставин даної справи таке правозастосування є необґрунтованим саме по собі (формування висновків не на основі опису товару, розпізнавальних ознак та місця товарної позиції в порядку зростання кодів). Окрім цього, таке правозастосування є необґрунтованим з огляду на висновок дослідної установи від 26.03.2026 року, яка вказала, що результати досліджень не суперечать опису товару як суміші запашних речовин. Як наслідок, в наявності заперечення відповідачем узгодженості результатів досліджень та інформації у супровідних документах на основі самих лише посилань на публікації на веб-сайтах, при цьому за відсутності жодного змістовного зауваження до таких супровідних документів чи опису товару. Відповідач фактично відкинув та не взяв до уваги докази, які мають перевагу згідно процедури класифікації товарів, на користь непередбаченого джерела відомостей, обґрунтування таким діяв також відсутнє.
Підсумовуючи, для належності товару до товарної позиції 2204 відповідач мав довести предметний критерій (що товар є або замінником тютюну, або замінником нікотину) та функціональний критерій (що товар призначений для вдихання без горіння). Обидва критерії відповідачем не дотримані, що окремо оцінено судом раніше.
Відповідно, такі висновки відповідача є необґрунтованими.
В свою чергу на користь правильності позиції позивача свідчить висновок дослідної установи від 26.03.2026 року, яка при цьому перебуває в структурі органів Держмитслужби, що не дозволяє мати розумні сумніви в її неупередженості.
Окрім цього, суд надає оцінку саме обраній товарній підкатегорії 2404 19 90 10. Згідно пояснень до цієї товарної підкатегорії до неї входять включаються:
(А) Продукти, що містять тютюн, відновлений тютюн, нікотин, замінники тютюну та нікотину, що призначені для вдихання без горіння, як визначено у примітці 3 до цієї групи.
Приміткою 3 до групи є наступне: у товарній позиції 2404 словосполучення "вдихання без горіння" означає вдихання продукту у процесі його нагрівання або іншими способами, без горіння.
Ці продукти включають, серед іншого (inter alia):
(1) розчини, що містять нікотин, призначені для використання в електронних сигаретах або аналогічних персональних електричних випарних пристроях;
(2) вироби, що містять тютюн або відновлений тютюн, у різних формах (наприклад, у вигляді смужок або гранул), призначені для використання в системах нагрівання тютюну, в яких нагрівання здійснюється електричними пристроями (системи електричного нагрівання тютюну (electrically heated tobacco systems, EHTS)), хімічними реакціями, з використанням вуглецевого джерела тепла (тютюнові вироби з вугільним нагріванням (carbon heated tobacco products, CHTP)) або іншими способами;
(3) продукти, що містять замінники тютюну та нікотину, але які не містять тютюн, відновлений тютюн або нікотин, та призначені для використання в електронних сигаретах або аналогічних персональних електричних випарних пристроях;
(4) аналогічні продукти, призначені для використання у пристроях, які виробляють аерозоль для вдихання інакше, ніж шляхом нагрівання, наприклад, за допомогою хімічного процесу або ультразвукового розпилення.
(5) одноразові електронні сигарети (одноразові е-сигарети) та аналогічні одноразові персональні електричні випарні пристрої містять продукт (наприклад, рідину для електронних сигарет, гель), призначений для вдихання без спалювання та вбудований у корпус механізм доставки продукту. Одноразові електронні сигарети призначені для утилізації після використання продукту для вдихання або після розряджання акумулятора (тобто вони не призначені для заправки рідиною, гелем тощо або для підзарядки акумулятора).
(B) Інші продукти, що містять нікотин, але не містять тютюн або відновлений тютюн, призначені для надходження нікотину в організм людини шляхом жування, розчинення, вдихання, трансдермального всмоктування або будь-яким іншим способом, крім вдихання.
До цієї групи входять нікотиновмісні продукти для рекреаційного використання, а також продукти нікотинзамісної терапії (НЗТ), призначені для допомоги у припиненні вживання тютюну, які приймаються в рамках програми зниження споживання нікотину з метою зменшення залежності організму людини від цієї речовини.
Так, пункт «В» є нерелевантним з огляду на попередньо встановлену судом обставину відсутності нікотину в поставленому товарі. В свою чергу всі підпункти пункту «А» побудовані за принципом входження в загальну групу «Продукти, що містять тютюн, відновлений тютюн, нікотин, замінники тютюну та нікотину, що призначені для вдихання без горіння», яка «включає в себе в т.ч.» наведені підпункти. Іншими словами, жоден з підпунктів не може належати до групи, будучи при цьому невідповідним родовим ознакам (ознакам групи: предметний та функціональний критерій). Разом з цим, судом вже досліджено та констатовано, що спірний товар не відповідає ані предметному, ані функціональному критерію. Як наслідок, неналежність об`єкту до родової категорії за змістом виключає належність цього ж об`єкту до видової категорії.
Додатково суд враховує, що відповідач фактично посилався на пп. 3 п. «А» пояснень до товарної позиції 2404. Водночас, позиція відповідача в такому посиланні полягала виключно в тому, що наявність нікотину або тютюну є необов`язковою. Це твердження є вірним, однак недостатнім, адже після цього відповідач мав би обґрунтувати до якого виду предметів він відносить цей товар (замінник тютюну або замінник нікотину), а також обґрунтувати з чого зроблено висновок про його виключне призначення саме для вдихання без горіння). В свою чергу це питання судом вже досліджено та констатовано відсутність такого обґрунтування.
Отже, висновки відповідача є необґрунтованими в цілому.
Щодо поставлених ароматизаторів, а також посилань відповідача на діяльність позивача та інших суб`єктів суд зазначає наступне.
Наявність харчових ароматизаторів, як загальної категорії, свідчить про те, що вони не містять нікотино- та тютюновмісні продукти, не є їх замінниками, і можуть додаватися не лише до рідини, що використовуються в електронних сигаретах. Митним органом протилежного не доведено.
З огляду на вказане та враховуючи той факт, що позивачем заявлено до митного оформлення харчові ароматизатори, які не містять нікотино- та тютюновмісні продукти і не є їх замінниками, суд не погоджується з висновками відповідача стосовно того, що задекларовані товари необхідно класифікувати за кодом 2404 19 90 10.
Суд наголошує на тому, що при ввезені товару на митну територію України, митному органу необхідно класифікувати товари за їхніми характеристиками, а не за видом діяльності товариства, яке отримує відповідний товар.
Можливість використання позивачем спірного товару для виготовлення рідин, що використовуються в електронних сигаретах не є безумовною підставою для зміни товарної позиції задекларованого товару, який на момент декларування не був рідиною, що використовуються в електронних сигаретах та не був кінцевим продуктом для споживання.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.06.2025 року у справі №140/8906/24. При цьому предметом справи було аналогічне за змістом рішення митного органу, а правовідносини в частині суті доводів митного органу та їх судової оцінки є подібними.
Окрім цього, вже в ході судового розгляду позивач разом з відповіддю на відзив надав висновок експерта від 27.07.2026 року №СЕ-11 за результатами судової товарознавчої експертизи. Оцінюючи цей висновок суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 101 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 101 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
За ч. 1, 6 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
На сторінці 2 даного висновку наявне засвідчення підписом експерта про його попередження про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України та за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України.
Також вказано про те, що висновок підготовлений для подальшого подання до органів досудового розслідування та суду.
Зазначення у висновку експерта про те, що він підготовлений «для подання до суду» (без конкретизації номеру справи) є можливим та належним виконанням вимог ч. 6 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, що вбачається з правозастосування в межах адміністративної справи № 400/6262/24, в т.ч. фактичного підтвердження такої позиції Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду від 09.09.2025 року.
Згадка серед суб`єктів, для подання до яких підготовлено висновок, окрім «суду» також «органів досудового розслідування» вказаного не змінює, оскільки йдеться про додаткову кількість суб`єктів, а не про заміну одного іншим. Призначення висновку для подання до суду є підтвердженим.
При цьому відповідач не висловив жодних заперечень проти наданого висновку, в т.ч. за критеріями належності, допустимості чи достовірності.
Отже, суд приймає поданий доказ до уваги при вирішення даної справи.
Відповідно до підпункту 1.2.4 пункту 1.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5 основними видами (підвидами) експертизи є: товарознавча: машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання; автотоварознавча; транспортно-товарознавча; військового майна, техніки та озброєння.
Відповідно до пункту 1.2 розділу ІV Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року№53/5 основними завданнями товарознавчої експертизи є, зокрема, визначення характеристик об`єктів дослідження відповідно до вимог Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності.
Згідно висновків вищевказаного висновку експерта від 27.07.2026 року товари зі спірної партії товару за своїми характеристиками, згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, класифікуються:
- розділ VI «ПРОДУКЦІЯ ХІМІЧНОЇ ТА ПОВ`ЯЗАНИХ З НЕЮ ГАЛУЗЕЙ ПРОМИСЛОВОСТІ»;
- група 33 «Ефірні олії та резиноїди; парфумерні, косметичні та туалетні препарати»;
- товарна позиція 3302 «Суміші запашних речовин та суміші (включаючи спиртові розчини), одержані на основі однієї або кількох таких речовин, які застосовуються як промислова сировина; інші препарати на основі запашних речовин, які застосовуються у виробництві напоїв:
- товарна підпозиція 3302 10 - «для використання у харчовій промисловості або для виробництва напоїв»:
- товарна підкатегорія [номер приховано] "для використання у харчовій промисловості".
Таким чином, дослідна установа в структурі органів Держмитслужби України не виявила невідповідності товарів заявленій позивачем класифікації, а незалежне експертне дослідження підтвердило правильність обраної позивачем класифікації. Ця позиція узгоджується з наведеними вище правовими висновками Верховного Суду, в т.ч. щодо розгляду аналогічних справ (поставки ароматизаторів та їх класифікації).
Суд визнає вищевказані докази та обставини в своїх сукупності достатніми для висновку протиправність спірного рішення відповідача та наявності правових підстав для його скасування, оскільки відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами правомірність прийняття рішення, що є предметом оскарження.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.06.2026 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо відшкодування витрат за проведення судової експертизи суд зазначає наступне.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до ч. 6-7 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи. Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.07.2026 року у справі №420/26467/24
Згідно договору про надання послуг від 15.07.2026 року №СЕ-11 вартість судової експертизи визначено у розмірі 12000,00 грн (в т.ч. ПДВ 2000,00 грн).
Позивачу виставлено до оплати рахунок від 15.07.2026 року №1651 з посиланням на договір від 15.07.2026 року №СЕ-11, сума до оплати - 12000,00 грн (в т.ч. ПДВ 2000,00 грн).
Відповідно до Акту надання послуг від 21.07.2026 року №2041 погоджено надання послуг згідно договору від 15.07.2026 року №СЕ-11 на суму 12000,00 грн (в т.ч. ПДВ 2000,00 грн).
Платіжною інструкцією від 15.07.2026 року №1164 позивач сплатив 12000,00 грн (в т.ч. ПДВ 2000,00 грн) з посиланням на рахунок.
Суд визнає надані докази на підтвердження розміру витрат на проведення судової експертизи належними та достатніми.
Також суд визнає розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним. Відповідач в свою чергу не подавав заперечень проти заявленого розміру витрат та клопотання про їх зменшення.
Отже, витрати на проведення судової експертизи підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 132, 137, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІДЛАБ» (49055, м. Дніпро, вул. Незалежності, буд. 11, кв. 62, код ЄДРПОУ: 41316399) до Полтавської митниці (36022, м. Полтава, вул. Героїв «Азову», буд. 28, код ЄДРПОУ: 43997576) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці щодо класифікації товарів від 02.04.2026 року № 26UA8[телефон приховано]-KT.
Стягнути з Полтавської митниці (36022, м. Полтава, вул. Героїв «Азову», буд. 28, код ЄДРПОУ: 43997576) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІДЛАБ» (49055, м. Дніпро, вул. Незалежності, буд. 11, кв. 62, код ЄДРПОУ: 41316399) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2662,40 гривень (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).
Стягнути з Полтавської митниці (36022, м. Полтава, вул. Героїв «Азову», буд. 28, код ЄДРПОУ: 43997576) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІДЛАБ» (49055, м. Дніпро, вул. Незалежності, буд. 11, кв. 62, код ЄДРПОУ: 41316399) судові витрати, пов`язані з проведенням експертизи, у розмірі 12000,00 гривень (дванадцять тисяч гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко