Справа № 354/1223/26
Провадження № 2-з/354/21/26
У Х В А Л А
про забезпечення позову
27 серпня 2026 року м. Яремче
Суддя Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Ковалюк О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Денега Д.М., про забезпечення позову до пред`явлення позову,
в с т а н о в и л а :
25.06.2026 від адвоката Денеги Д.М. в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , надійшла заява про забезпечення позову до пред`явлення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту (заборони відчуження, продажу, дарування, міни, передачі в іпотеку, поділу на частини, об`єднання з іншими ділянками, зміни цільового призначення та вчинення будь-яких інших реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі) на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 0,2 га, з кадастровим номером [номер приховано]:22:002:0328, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 та заборонити їй розпоряджатись вищевказаною земельною ділянкою шляхом вчинення будь-яких правочинів, предметом яких є право розпорядження земельною ділянкою. Крім того, заборонити державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу чи об`єднання, зміни конфігурації, її кадастрового номеру, цільового призначення чи об`єднання земельної ділянки загальною площею 0,2 га, з кадастровим номером [номер приховано]:22:002:0328, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява обґрунтована тим, що заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є законними співвласниками (по 1/2 ідеальній частці кожен) об`єкта незавершеного будівництва зі ступенем готовності 5% (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - ДРРП) 1519306826110). Даний об`єкт нерухомості з технічної точки зору являє собою капітальний фундамент, спроектований та споруджений із залізобетонних бурових паль. Право власності Заявників на вказаний капітальний об`єкт було зареєстровано у встановленому законом порядку в ДРРП 27.03.2018 року на підставі чинних дозвільних документів. Зазначена державна реєстрація є чинною, а саме право власності Заявників на збудований фундамент не скасоване і не визнане недійсним жодним судовим рішенням.
Зазначений об`єкт незавершеного будівництва нерозривно пов`язаний із землею та просторово розташований на земельній ділянці загальною площею 0,2 га, кадастровий номер [номер приховано]:22:002:0328 (цільове призначення - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 травня 2026 року у цивільній справі № 354/184/18 вказану земельну ділянку було витребувано (в порядку віндикації) з володіння заявників на користь первісної власниці - ОСОБА_3 . Внаслідок ухвалення вказаного судового рішення та фактичного повернення земельної ділянки відповідачці, виникла правова ситуація розщеплення титулів власності, за якої земельна ділянка де-юре належить ОСОБА_3 , однак де-факто на ній правомірно та розміщений залізобетонний фундамент, що на законних підставах належить Заявникам.
Демонтаж вказаного фундаменту є технологічно неможливим без завдання невідворотної шкоди структурі ґрунту та екології самої земельної ділянки, оскільки бурові палі глибоко заглиблені в землю. Водночас, через відсутність у заявників документально оформленого права користування цією землею, вони повністю позбавлені можливості отримати доступ до свого майна для його збереження та завершення будівництва.
Діючи добросовісно, з метою досудового врегулювання правового конфлікту, 06.08.2026 заявники направили відповідачці письмову Заяву-пропозицію (цінним листом з описом вкладення, трек-номер АТ «Укрпошта» 7601801760529), до якої додали підписані зі свого боку проекти договорів про встановлення земельного сервітуту та про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), запропонувавши справедливу ринкову плату за користування землею у розмірі 53 715,82 грн щорічно (що становить 50% від оціночної вартості земельної ділянки згідно з Довідкою ФДМУ № 201-20260720-[телефон приховано] від 20.07.2026).
Згідно з офіційними даними АТ «Укрпошта», вказане відправлення було успішно вручено адресату 18.08.2026, проте наданий у пропозиції строк для відповіді сплив, а сама пропозиція була проігнорована ОСОБА_3 , що беззаперечно свідчить про вичерпання позасудових можливостей врегулювання цього спору та виникнення об`єктивної необхідності судового захисту прав Заявників.
Звертає увагу суду, що в даній ситуації існує наявний комерційний інтерес відповідачки та значний ризик тривалого судового спору, оскільки земельна ділянка тривалий час була об`єктом судового спору у справі № 354/184/18. Повернувши її у власність та усвідомлюючи наявність на ній чужого капітального об`єкта, відповідачка не має можливості самостійно її використовувати. Це створює очевидний комерційний мотив якнайшвидше відчужити дану ділянку третім особам, щоб перекласти правовий конфлікт на нового покупця та уникнути фінансових претензій від заявників. Високий попит на земельну ділянку пояснюється тим, що село Поляниця є одним із найдорожчих та найліквідніших ринків нерухомості в Україні. Згідно з відкритими джерелами, земельні ділянки в цій локації продаються у найкоротші строки. Це дає відповідачці реальну можливість здійснити відчуження ділянки за лічені дні до моменту відкриття судового провадження.
Існує також ризик зміни кадастрового номера земельної ділянки, внаслідок поділу земельної ділянки, оскільки її первинний унікальний кадастровий номер в такому випадку ([номер приховано]:22:002:0328) буде автоматично скасовано в Державному земельному кадастрі, а замість нього утворяться нові об`єкти з новими ідентифікаторами. Це унеможливить виконання майбутнього судового рішення, оскільки початковий предмет спору юридично припинить існування.
Перепродаж ділянки третій особі, яка заявить про свій статус добросовісного набувача, унеможливить ефективний захист інтересів заявників, змусить їх ініціювати нові судові процеси до нових власників, що призведе до затягування розгляду справи на роки та порушить принцип процесуальної економії.
Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. ЄСПЛ у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Вважає, що судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Зазначає, що має намір подати позов, і майбутні позовні вимоги ґрунтуватимуться на
положеннях статей 391, 413, ЦК України та будуть спрямовані на примусове визначення умов користування земельною ділянкою для забудови (укладення договору суперфіцію з метою завершення будівництва житлового будинку).
У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України в судове засідання сторони не викликались.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову до пред`явлення позову, суддя дійшла наступного висновку.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одними із заходів забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів.
Згідно з ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
За приписами ч. 3 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами та повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен враховувати інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок застосування відповідних заходів.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.
Дослідивши подану заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що між заявниками та власницею земельної ділянки, наявний реальний спір щодо права користування саме земельною ділянкою.
Зі змісту заяви вбачається, що предметом майбутнього позову, який буде пред`явлено до суду в порядку ч. 4 ст. 152 ЦПК України, є примусове визначення умов користування земельною ділянкою загальною площею 0,2 га, з кадастровим номером [номер приховано]:22:002:0328, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , для забудови (укладення договору суперфіцію з метою завершення будівництва житлового будинку), що ґрунтуватимуться на положеннях статей 391, 413, ЦК України. Вказану земельну ділянку згідно з Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07.05.2026 було витребувано (в порядку віндикації) з володіння Заявників на користь власниці ОСОБА_3 .
Право власності заявникам об`єкту незавершеного будівництва, житлового будинку готовністю 5% розташованій на земельній ділянці, загальною площею 0,2 га, з кадастровим номером [номер приховано]:22:002:0328 підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер довідки 486615756, сформованої 20.07.2026 та технічним паспортом від 26.03.2018.
З огляду не те, що предметом позову має стати врегулювання порядку користування вказаною земельною ділянкою, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до її подальшого відчуження, що ускладнить або унеможливить виконання можливого рішення суду.
Заявлені заходи забезпечення є співмірними майбутнім позовним вимогам, безпосередньо пов`язані з предметом спору та спрямовані на збереження існуючого стану спірного майна.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
При цьому суддя враховує, що задоволені судом заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, не позбавлять власника майна можливості вільно володіти останнім, не потягне за собою додаткових витрат майнового характеру, а тому не вбачає наявності визначених ст.154 ЦПК України, підстав для зустрічного забезпечення.
Керуючись ст. 149, 150, 152, 153, 247, 353 ЦПК України,
п о с т а н о в и л а :
Задовольнити заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Денега Д.М., про забезпечення позову до пред`явлення позову.
Накласти арешт (заборонити відчуження, продаж, дарування, міну, передачу в іпотеку, поділ на частини, об`єднання з іншими ділянками, зміну цільового призначення та вчинення будь-яких інших реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі) на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 0,2 га, з кадастровим номером [номер приховано]:22:002:0328, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 та заборонити їй розпоряджатись вищевказаною земельною ділянкою шляхом вчинення будь-яких правочинів, предметом яких є право розпорядження земельною ділянкою.
Заборонити державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу чи об`єднання, зміни конфігурації, її кадастрового номеру, цільового призначення чи об`єднання земельної ділянки загальною площею 0,2 га, з кадастровим номером [номер приховано]:22:002:0328, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Роз`яснити, що у відповідності до частини 4 статті 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Оксана КОВАЛЮК