У Х В А Л А
про повернення апеляційної скарги
Справа № 120/17207/25
27 серпня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Канигіної Т.С.
суддів: Кузьмишина В.М. Слободонюка М.В.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року позов задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 12 серпня 2026 року залишено апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в строк протягом 5 днів з моменту отримання ухвали усунути недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2026 року клопотання Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено та продовжено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
25 серпня 2026 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла повторна заява Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування для сплати судового збору.
Розглянувши наведене клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2026 року заяву Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги було задоволено та продовжено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, нових обставин та відповідних обґрунтувань з доказами скаржником не надано та судом не встановлено.
Також з урахуванням ухвали суду від 18 серпня 2026 року заявнику було встановлено строк, достатній для усунення недоліків апеляційної скарги в термін.
Статтею 129 Конституції України та статтею 8 КАС України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" вказав, що "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Водночас, сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав: якщо особа діє як суб`єкт владних повноважень і фінансується з державного бюджету України, у тому числі в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава, з метою забезпечення можливості здійснення якісного, ефективного та своєчасного захисту своїх прав та інтересів, повинна створити належні фінансові можливості і передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Колегія суддів зазначає, що обов`язок зі сплати судового збору є передбачуваним і таким, що залежить від належної організації діяльності скаржника.
Крім того, як вищенаведено, суд уже скористався своїм дискреційним повноваженням та надав скаржнику додатковий строк для виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Проте скаржник не вжив належних заходів для усунення недоліків у межах продовженого строку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору
Однак, скаржник не надає доказів вжиття заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень, тобто відсутні докази того, що протягом нового строку судовий збір ймовірно буде сплачено.
Згідно зі статтею 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення повторного клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.
Отже, відповідач мав обов`язок усунути недоліки апеляційної скарги з урахуванням ухвали від 18 серпня 2026 року, якою продовжено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Проте станом на дату постановлення цієї ухвали зазначені недоліки не усунуті.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких якщо скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається особі, яка її подала.
Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина шоста статті 298 КАС України).
За наведених обставин, оскільки скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, наявні підстави для повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.
Керуючись ст.ст.169, 296, 298, 325, 328, 329 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
1. Відмовити в задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_2 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
2. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року повернути особі, яка її подала.
3. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
4. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Канигіна Т.С.
Судді Кузьмишин В.М. Слободонюк М.В.