УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №939/2242/23 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О. О.
Категорія 68 Доповідач Коломієць О. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О. С.
суддів Талько О. Б., Шалоти К. В.
за участю секретаря
судового засідання Драч Т. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №939/2242/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , Бородянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про оспорювання батьківства та виключення відомостей з актового запису про народження дитини
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Кириленка О. О.,
у с т а н о в и в:
У вересні 2023 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила: виключити відомості про батька ОСОБА_2 з актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зроблений у виконавчому комітеті Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області №41; внести зміни до вказаного актового запису, змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » та по-батькові з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », також зазначивши в графі батько « ОСОБА_3 , громадянин України».
На обґрунтування позову вказувала, що до 2016 року відносини з відповідачем були нестабільні, а коли вона завагітніла припускала, що батьком дитини є відповідач. Коли син почав підростати, позивач зрозуміла, що син ОСОБА_4 ззовні не схожий на відповідача, що свідчить про те, що він не є батьком дитини. Вважає, що батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_3 , який визнає себе батьком. З урахуванням вищевикладеного просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що під час прийняття рішення суд першої інстанції помилково послався на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі № 554/6467/16-ц, від 19 січня 2022 року у справі №477/267/20, від 01 травня 2023 року у справі № 753/7593/21. Зазначає, що дані правові позиції не стосуються правовідносин сторін у цій справі та не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки у цих постановах інтереси дітей взагалі не порушуються та не враховуються, на противагу даному позову, який був поданий саме в інтересах малолітньої дитини.
Звертає увагу, що висновок суду першої інстанції про те, що сімейне законодавство не передбачає можливості оспорювання жінкою батьківства того чоловіка, який записаний батьком дитини, якщо такий запис було вчинено за спільною заявою матері дитини та чоловіка, який на час народження дитини визнавав своє батьківство і саме по собі бажання позивачки змінити відомості щодо батька дитини в актовому записі про народження дитини, зазначивши відомості про батька дитини відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України) не може бути підставою для задоволення позову є помилковим. Так підставою звернення матері дитини до суду з даним позовом є оспорення батьківства та встановлення факту відсутності кровного споріднення між відповідачем і сином позивачки, що піддержується висновком молекулярно-генетичної експертизи поданої до суду Медико-генетичним центром «Мама Папа» №43506 від 08.08.2024 року. Тобто відсутність кровного споріднення є переконливим аргументом для задоволення позову про оспорення батьківства, що є наслідком подальшого виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини в силу ч. 2 ст. 136 СК України, з врахуванням заяви третьої особи про визнання батьківства на підставі ч. 2 ст. 138 СК України.
Під час розгляду справи сторона позивача вказувала на порушення прав дитини з боку відповідача, який виселив позивачку з дитиною з будинку її бабусі, де вони проживали разом, почав проживати там з іншою жінкою та не хотів добровільно залишати помешкання. Лише після подання заяв до поліції відповідача вдалося виселити з житла.
Звертає також увагу суду, що між сторонами існують інші спори (про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною (№ 939/2980/23), про визначення місця проживання дитини (№939/377/23), які були зупинені Бородянським районним судом Київської області до розгляду цієї справи. Також рішенням Бородянського районного суду Київської області від 03.05.2023 року у справі №939/1133/22, яке набрало законної сили 03.06.2023 року, встановлено, що ОСОБА_9 постійно проживає та утримує сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказує, що позивач з 2023 року і наразі проживає з сином ОСОБА_10 та його батьком чоловіком ОСОБА_3 (третьою особою по справі), який на підставі ч. 2 ст. 138 СК України до суду нотаріально посвідчену заяву про визнання батьківства. Однак при ухваленні рішення суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним обставинам.
На переконання апелянта, судом першої інстанції також не враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 356/1223/16-ц та постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18, про те, що ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
Отже, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції достеменно знаючи, що відповідач не є біологічним батьком малолітнього сина ОСОБА_10 , що дитина вже протягом тривалого часу проживає з мамою та батьком, який написав заяву про визнання батьківства, залишає відповідача батьком, що, на думку скаржника, є грубим порушенням прав та інтересів дитини, не вирішує спір по суті та створює в подальшому великі проблеми для дитини та сторін по справі.
Відповідач скористався своїм правом та через представника подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивачки без задоволення.
На спростування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки сторони у шлюбі між собою на час народження дитини не перебували. Відомості про перебування кожного з них зокрема в шлюбі (шлюбах) з третіми особами в матеріалах справи відсутні. Також було встановлено, що відповідач звернувся до відділу реєстрації актів цивільного стану із заявою про визнання батьківства, тому він вважається таким, що записаний батьком дитини відповідно до правил, установлених статтею 126 СК України.
Вказує, що право на звернення до суду із позовом про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини, згідно з частиною першою статті 136 СК України, наділена особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу.
При цьому відповідач ОСОБА_2 не звертався до суду і не буде звертатися з відповідним позовом про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини, адже він є єдиним батьком дитини і визнав своє батьківство за згодою самого позивача.
Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
23 вересня 2022 року було винесено судовий наказ Бородянським районним судом Київської області про стягнення аліментів на утримання сина з ОСОБА_11 , адже малолітній син проживав з батьком і перебував на його утриманні. Своїм судовим наказом відповідач намагався спонукати ОСОБА_9 до виконання своїх батьківських обов`язків і нагадати про існування їх спільної дитини. Рішенням суду від 03.05.2023 судовий наказ скасовано. До того ж існує висновок органу опіки і піклування щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 саме з батьком ОСОБА_2 . Даний висновок затверджений рішенням № 23 від 30.03.2023 року Пісківською селищною радою Бучанського району Київської області. Наведені обставини свідчать про безпідставність поданого позову.
До того ж ОСОБА_3 , третя особа по справі, в судове засідання не надав жодного доказу, що він є біологічним батьком дитини та жодного разу не був присутнім при розгляді справи в суді, не надав жодного доказу, що він звертався до органів реєстрації актів цивільного стану з приводу реєстрації його як батька дитини. Тому вважає, що підстав для скасування рішення суду відсутні.
В судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого суду без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 09.11.2016 виконавчим комітетом Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області, актовий запис № 41, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_11 (а.с. 11).
Відповідно до актового запису про народження №41, батьком ОСОБА_4 записаний відповідач ОСОБА_2 на підставі заяви матері та батька дитини про визнання батьківства від 09.11.2016 (а.с. 132).
27.05.2023 ОСОБА_3 та ОСОБА_11 зареєстрували шлюб, та остання змінила своє прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 27.05.2023 (а.с. 8).
Згідно висновку молекулярно-генетичної експертизи №43506, складеного 08.08.2024 Медико-генетичним центром «Мама Папа», ймовірність того, що відповідач ОСОБА_2 є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках проведеного дослідження, складає 0 % (а.с. 148).
21.03.2025 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Король Р.А. було засвідчено справжність підпису ОСОБА_3 на заяві, в якій він зазначив, що визнає батьківство відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 213).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка в позовній заяві не зазначила про те, яким чином її особисті немайнові права, пов`язані із материнством щодо сина ОСОБА_4 , чи особисті немайнові права самої дитини порушуються відповідачем фактом його реєстрації батьком дитини в актовому записі про його народження, та яким чином виключення запису про нього як про батька дитини сприятиме захисту (відновленню, визнанню) прав та інтересів дитини. У позивачки відсутнє право на пред`явлення позову про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька дитини, оскільки вона не є матір`ю, яка оспорює батьківство свого чоловіка (стаття 138 СК України), і не є батьком дитини (стаття 136 СК України). Також у матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_3 є біологічним батьком ОСОБА_4 .
Колегія апеляційного суду погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до державного органу реєстрації актів цивільного стану.
Згідно ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 138 СК України жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.
Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК), - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. При цьому відповідні вимоги жінки суд може задовольнити лише за умови подання іншою особою заяви про своє батьківство.
У справі, що переглядається, районний суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі між собою на час народження дитини не перебували. Відомості про перебування кожного з них зокрема в шлюбі (шлюбах) з третіми особами в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до актового запису про народження №41, батьком ОСОБА_4 записаний відповідач ОСОБА_2 на підставі заяви матері та батька дитини про визнання батьківства від 09.11.2016.
Оскільки статтею 126 СК України врегульовано питання проходження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, вимоги позивачки про виключення з актового запису про народження дитини запису про батька, який подав заяву про визнання батьківства не ґрунтується на вимогах закону.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та вірно застосовано норми матеріального права.
Сімейне законодавство не передбачає можливості оспорювання жінкою батьківства того чоловіка, який записаний батьком дитини та з яким вона не перебуває у шлюбі, якщо такий запис було вчинено за спільною заявою матері дитини та чоловіка, який на час народження дитини визнавав своє батьківство.
При цьому відповідач ОСОБА_2 не завертався із вимогами про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини.
Саме по собі бажання позивачки змінити дані щодо батька дитини в актовому записі про її народження, зазначивши батьком дитини ОСОБА_3 , не може бути підставою для задоволення позову, оскільки у матеріалах справи відсутні докази про те, що третя особа ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 .
З урахуванням вищевикладеного, колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду, що позивачка під розгляду справи в суді першої інстанції не довела, яким чином її особисті немайнові права, пов`язані із материнством щодо сина ОСОБА_4 , чи особисті немайнові права самої дитини порушуються фактом реєстрації відповідача батьком дитини в актовому записі про його народження, який вчинений відповідно до ст. 126 СК України, та яким чином виключення запису про нього як про батька дитини сприятиме захисту (відновленню, визнанню) прав та інтересів дитини.
Наявність інших спорів між сторонами (про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною (справа №939/2980/23), про визначення місця проживання дитини (справа №939/377/23), які були зупинені Бородянським районним судом Київської області до розгляду цієї справи, не свідчить про порушення особистих немайнових прав позивачки, пов`язаних із материнством щодо сина ОСОБА_4 , чи особистих немайнових прав самої дитини.
Доводи апеляційної скарги про відсутність кровного споріднення між дитиною та особою, яка записана батьком дитини не спростовують висновків суду, оскільки ОСОБА_2 своє батьківство не оспорював, а лише бажання позивачки змінити відомості щодо батька дитини в актовому записі про народження дитини, зазначивши батьком дитини третю особу у справі при відсутності доказів його біологічного споріднення з дитиною, не може бути підставою для задоволення позову.
Посилаючись на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 356/1223/16-ц, від 25 серпня 2020 року у справі №478/690/18, заявниця зазначила, що в даних постановах суд виснував, що ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
Однак оскаржуване рішення суду першої інстанції не суперечить зазначеним висновкам Верховного Суду, оскільки, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд посилався на те, що вимоги позивачки про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька не ґрунтуються на вимогах закону, а не через відсутність висновку судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Крім того у постанові Верховного Суду від 01 травня 2023 року у справі №753/7593/21 зазначено, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (стаття 136 СК України), шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї, як батька, з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (стаття 138 СК України), звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини (див. постанови Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі № 554/6467/16-ц, від 19 січня 2022 року у справі № 477/267/20).
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є вірним.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 серпня 2026 року.
Головуючий Коломієць О. С.
Судді Талько О. Б.
Шалота К.В.