П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2026 року
м. Рівне
Справа № 564/2917/24
Провадження № 22-ц/4815/733/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів:Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання Ковальчук Л.В.
учасники справи:
позивач : ОСОБА_1
відповідачі: Костопільська міська рада Рівненської області, Коммунальна підприємство Костопільської міської ради «Костопількомунсервіс»
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Полюхович А.В. на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року, ухвалене в складі судді Снітчук Р.М., дата складання повного тексту рішення 09.01.2026 року, у справі № 564/2917/24
в с т а н о в и в :
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Костопільської міської ради Рівненської області, Коммунального підприємства Костопільської міської ради «Костопількомунсервіс» про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Позов мотивовано тим, що 01.12.2023 близько 22 год 30 хв. позивач керував належним йому на праві власності автомобілем марки «BMW 328-І», номерний знак НОМЕР_1 , та під час руху по головній дорозі по вул. 24 Серпня в напрямку вул. Зарічна в м. Костопіль Рівненського району Рівненської області водій автомобіля «BMW 320», номерний знак НОМЕР_2 , який рухався на перехрестя вулиць Героїв Крут та 24 Серпня по другорядній дорозі, не надавши йому переваги у русі, допустив зіткнення з його автомобілем.
За фактом настання вказаної події працівники поліції склали схему місця дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та складено протокол про притягнення ОСОБА_2 до адіміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Позивач вважав, що через неналежне утримання відповідачами доріг та вулиць, відсутність належної організації дорожнього руху, не встановлення на зазначеній ділянці дороги знаку пріоритету «Дати дорогу», його транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.
Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 30.01.2024 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 08.03.2024 зазначене судове рішення залишено без змін. При цьому зазначено, що за напрямком руху ОСОБА_2 були відсутні дорожні знаки пріоритету 2.1 «Дати дорогу», які б вказували на його обов`язок дати дорогу автомобілю, яким керував ОСОБА_1 та порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху ОСОБА_2 не допускав.
Вказав, що відновлення його транспортного засобу є економічно недоцільним, вартість завданого матеріального збитку згідно Звіту про оцінку становить 447 923 грн. 16 коп.
Через пошкодження належного йому транспортного засобу він був позбавлений тривалий час можливості ним користуватися, що змінило його звичайний спосіб життя, організацію справ та праці, створило значні незручності, призвело до душевних страждань і переживань. Розмір завданої йому моральної шкоди оцінює у сумі 50 000 грн.
Покликаючись на положення ст. 22, 23, 1166 ЦК України, ст. 6, 9, 16, 24, 27 Закону України «Про дорожній рух», ст. 16, 19, 21 Закону України «Про автомобільні дороги», просив стягнути з відповідачів солідарно завдані йому збитки.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Костопільської міської ради Рівненської області, Комунального підприємства Костопільської міської ради «Костопількомунсервіс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов помилкового висновку, що позивач під час керування транспортним засобом, мав дотримуватися вимог п.16.12 Правил та надати перевагу у русі транспортному засобу яким керував ОСОБА_2 , оскільки судовими рішеннями у справі про адміністративне правопорушення щодо обставин ДТП, встановлено відсутність вини у порушенні Прави дорожнього руху обох водіїв. Крім того, суд не врахував, що ДТП сталося на перехресті нерівнозначних доріг, що стверджується протоколом про адміністративне правопорушення складеного щодо ОСОБА_2 , схемою ДТП про наявність дорожніх знаків пріоритету на другорядній дорозі підкреслено «Є» та поясненнями свідка ОСОБА_3 .
Вказує, що встановлення знака 2.1. «Дати дорогу» лише на одному примиканні без знаків 2.3 «Головна дорога» на основній магістралі є порушенням вимог щодо організації дорожнього руху, оскільки ДСТУ вимагає забезпечення чіткої пріоритетності. Всі другорядні під`їзди повинні мати знаки пріоритету, а головна дорога - бути позначенною , щоб уникнути неоднозначності. Зазначає, що відсутність організації дорожнього руху, а саме не затвердження схеми організації дорожнього руху, наявності хаотичності встановлених знаків на перехресті де сталося ДТП і стало причинною виникнення аварійної ситуації.
У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі вказують, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просять залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судове рішення відповідає.
Установлено, що 01 грудня 2023 року о 20 год. 56 хв. в м. Костопіль, на перехресті вулиць 24 Серпня та Героїв Крут сталася дорожньо-транспортна пригода за участі водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки «BMW 328-І», номерний знак НОМЕР_1 та водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем «BMW 320», номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 30.01.2024 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01.12.2023, закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 08.03.2024 судове рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 30.01.2024 залишено без змін.
Відповідно до схеми, що додається до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 28055, складеного щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, за фактом зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, подія мала місце на перехресті рівнозначних доріг. Знаки пріоритету 2.3 «Головна дорога», 2. 1 «Дати дорогу» на вказаному перехресті, у напрямку руху кожного з водіїв відсутні.
Покриття вулиць 24 Серпня та Героїв Крут - асфальтобетон.
Згідно повідомлень КП КМР «Костопількомунсервіс» від 29.08.2024 у період 2022-2024 підприємством на перехрещенні вулиць 24 Серпня та Героїв Крут жодних дорожніх знаків не встановлювалося, приписи на працівників підприємства з цього приводу не вносилися та вони не притягувалися до адміністративної відповідальності за ст. 140 КУпАП.
Із висновку судової інженерно-транспортної та автотоварознавчої експертизи №КСЕ-19\118-24\15982 від 15.04.2025 вбачається, що ринкова вартість автомобіля марки «BMW 3281», номерний знак НОМЕР_1 , 2012 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 22.02.2012 зареєстрований за ОСОБА_1 станом на момент дорожньо-транспортної пригоди - 01.12.2023 складала 436511,40 грн. та після дорожньо-транспортної пригоди 01.12.2023 складала - 137904 грн. 13 коп., вартість відновлювального ремонту станом на момент дорожньо-транспортної пригоди - 699946,40 грн.
Із наданого позивачем звіту № 05\24 від 14.04.2024 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «BMW 3281», номерний знак НОМЕР_1 , 2012 року випуску, внаслідок пошкодження у ДТП, станом на 14.03.2024 вбачається, що матеріальний збиток складає 447923 грн 16 коп., відновлення транспортного засобу є економічно недоцільним.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).
Підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року в справі № 753/15095/17 (провадження № 61-16500св20), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 серпня 2022 року в справі № 464/4738/20 (провадження № 61-6382св22)).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
У частині першій статті 24 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про дорожній рух» організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами; на залізничних переїздах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті.
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 із змінами та доповненнями (далі - ПДР), ці Правила відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Згідно з п. 1.10 ПДР, головна дорога - дорога з покриттям відносно ґрунтової або та, що позначається знаками 1.22, 1.23.1-1.23.4 і 2.3. Наявність на другорядній дорозі покриття безпосередньо перед перехрестям не прирівнює її за значенням до перехрещуваної.
Перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.
Пунктом 2.1 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.
Згідно з пунктом 16.12 ПДР України на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч.
Встановивши, що дорога, по якій рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_1 мала асфальтобетонне покриття, дорожні знаки пріоритету у напрямку його руху були відсутні, суд першої інстанції правомірно вважав, що у позивача були всі необхідні об`єктивні дані вважати, що він наближаються до перехрестя рівнозначних доріг.
Будь які належні та достатні докази, що позивач рухався по головній дорозі матеріали справи не містять.
За правилами ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Доказів того, що відповідач Костопільська міська рада була зобов`язана встановити вказаний позивачем дорожній знак «Дати дорогу», що дало б можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді не надано, як і не доведено того, що орган місцевого самоврядування не виконав свого обов`язку щодо створення спеціалізованої служби, яка повинна здійснювати організацію дорожнього руху на території м. Костопіль.
Таким чином, позивачем не доведено наявний причинно-наслідковий зв`язок між заподіянням матеріальної шкоди, спричиненої позивачу та бездіяльністю Костопільської міської ради, як власника автодороги, щодо не встановлення попереджувальних дорожніх знаків.
Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Полюхович А.В. залишити без задоволення.
Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 27.08.2026 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.