П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2026 року
м. Рівне
Справа № 564/2917/24
Провадження № 22-ц/4815/735/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів:Ковальчук Н.М.., Хилевича С.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідачі: Костопільська міська рада Рівненської області, Коммунальна підприємство Костопільської міської ради «Костопількомунсервіс»
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Полюхович А.В. на додаткове рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 30 січня 2026 року, ухвалене в складі судді Снітчук Р.М., дата складання повного тексту рішення 30.01.2026, у справі № 564/2917/24
в с т а н о в и в :
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Костопільської міської ради Рівненської області, Коммунального підприємства Костопільської міської ради «Костопількомунсервіс» про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Костопільської міської ради Рівненської області, Комунального підприємства Костопільської міської ради «Костопількомунсервіс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою відмовлено.
06 січня 2026 року представник відповідача Костопільської міської ради Рівненської області адвокат Красовський А.С. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 564/2917/24.
Додатковим рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 30 січня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Костопільської міської ради Рівненської області понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 540 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник позивача адвокат Полюхович А.В. подала апеляційну скаргу, покликаючись на порушення судом норм процесуального права, оскільки представник відповідача не виконав вимоги ч.8 ст.141 ЦПК України. Крім того, заявлена сума витрат на правничу допомогу є необґрунтованою, неспівмірною та такою, що суперечить принципу справедливості.
Просить суд скасувати додаткове судове рішення та відмовити у задоволені клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в повному об`ємі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вказує, що додаткове рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Додаткове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.
16.09.2024 між в.о. міського голови Костопільської міської ради Дідухом Д.О. та адвокатом Красовським А.С укладено договір про надання правової допомоги.
Пунктами 1.1, 1.3 цивільно-правової угоди про надання правничої допомоги від 16.09.2024 року, передбачено, що адвокат зобов`язується надати юридичні послуги щодо захисту, представництва інтересів клієнта у справі №564/2917/24. Гонорар за цим договором становить 28000 гривень та оплаті протягом 10 днів з дня підписання акту про надані послуги на банківський рахунок адвоката.
Повноваження представника Костопільської міської ради адвоката Красовського А.С. підтверджуються долученим до справи ордером ВК №1130408 від 31.10.2024 року на надання правничої (правової) допомоги.
Відповідно до акту приймання-передавання наданої правничої допомоги від 19.10.2024 року вбачається, що адвокат Красовський А.С. надав Клієнту правничу допомогу у вигляді підготовки та подання до суду відзиву на позовну заяву.
Оплата гонорару в розмірі 22540 грн. проведено Клієнтом 25.09.2024 згідно платіжної інструкції №1155.
На підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу представником відповідача долучено цвіль-правову угоду про надання правничої допомоги від 16.09.2024, акт приймання-передавання наданої правничої допомоги від 19.10.2024, платіжну інструкцію №1155 від 25.09.2024 на суму 22540 грн. 00 коп.
Зазначені документи є належними доказами, які підтверджують наявність договірних відносин між адвокатом та відповідачем, факт надання юридичних послуг.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України)
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
У постанові від 31 липня 2024 року у справі № 916/2929/22 Верховний Суд наголосив на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у частині 8 статті 129 ГПК України (аналогічна норма міститься у частині 8 статті 141 ЦПК України). У вказаній нормі йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:
- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;
- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
З урахуванням принципу правової визначеності заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22) містяться висновки про те, що аналіз норм статті 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.
Із матеріалів справи убачається, що ні відповідач та ні його представник не заявили до закінчення розгляду справи про те, що ними будуть подані докази витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Дана обставина стверджується звукозаписом судового засідання від 30.12.2025 року.
Враховуючи відсутність заяви представника відповідача про розподіл (відшкодування) судових витрат, поданої до закінчення судових дебатів, та відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та розрахунку сум витрат на правничу допомогу, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст.368,374,376,382-384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Полюхович А.В. задовольнити.
Додаткове рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 30 січня 2026 року скасувати.
У задоволенні заяви представника відповідача Костопільської міської ради Рівненської області адвоката Красовського А.С. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 564/2917/24 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 27.08.2026 року.
Головуючий суддя: Гордійчук С.О.
Судді: Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.