П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/10011/25
Провадження № 22-ц/4815/791/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.
суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового позовного провадження в м.Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 на заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 серпня 2025 року, ухваленого в складі судді Ковалика Ю.А., дата складання повного тексту рішення відсутні, у справі № 569/10011/25,
в с т а н о в и в :
В травні 2025 року ТОВ «Іннова Фінанс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 06 січня 2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику №[номер приховано], відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується надати позичальнику позику у розмірі 18000,00 грн шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку).
Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти. Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань, станом на 05 травня 2025 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 51 120,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 18 000,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами в сумі 21 420,00 грн, заборгованості за комісією в сумі 2 700,00 грн та заборгованості за пенею в сумі 9 000,00 грн.
Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказану суму заборгованості.
Заочним рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 серпня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» заборгованість по кредитному договору №[номер приховано] від 06.01.2025 на загальну суму 42 120,00 грн, в тому числі заборгованість за тілом кредиту 18 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 21 420,00 грн, заборгованість за комісією 2 700,00 грн, крім того витрати по сплаті судового збору в сумі 1 995,92 грн, а всього на загальну суму 44 115,92 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження укладення договору №[номер приховано] від 06 січня 2025 року у порядку, визначеному чинним законодавством.
Вказує, що позивач не надав доказів проведення ідентифікації відповідача та доказів того, що саме відповідач використав відправлений ідентифікатор для укладення кредитного договору.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували перерахування позивачем коштів відповідачу. Відсутні також докази, які б підтверджували належність електронного платіжного засобу, реквізити якого зазначені у договорі та листі неповно.
Вказує на відсутність доказів направлення позичальнику вимоги про дострокове повернення позики ТОВ «Іннова Фінанс».
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.
Судом встановлено, що 06 січня 2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику №[номер приховано]. Вказаний договір підписаний порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов договору, позикодавець зобов`язується надати позичальнику позику у розмірі 18000,00 грн; тип позики - кредит; строк кредиту - 360 днів; процентна ставка - фіксована; стандартна процентна ставка становить 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів та 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення кредиту; комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту та нараховується у день надання кредиту.
Згідно додатку №1 до договору, сторонами визначено розмір, дату внесення позичальником платежів, кількість днів у розрахунковому періоді та встановлено, що орієнтовна загальна вартість кредиту складає 80 208,00 грн., з яких 18000,00 грн - сума позики за договором, 59 508,00 грн - проценти та 2700,00 грн - комісія.
Також, під час укладення вищевказаного договору позики, відповідачем підписано електронними підписами з одноразовими ідентифікаторами Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови надання позивачем кредитних коштів, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.
ТОВ «Іннова Фінанс» свої зобов`язання за позикою виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 18000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 23.04.2025 ТОВ «Контрактовий Дім».
Зазначені реквізити банківської карти вказані у анкеті клієнта та співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними у договорі №[номер приховано] від 11.04.2025 та анкеті клієнта.
Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 станом на 05 травня 2025 року становить 51 120,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 18 000,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами в сумі 21 420,00 грн, заборгованості за комісією в сумі 2 700,00 грн та заборгованості за пенею в сумі 9 000,00 грн.
Статтею 11 ЦК України визначено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03.09.2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №675-VIII, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
За змістом частини шостої статті 11 Закону №675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).
В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.
У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавня повідомлення про таку вимогу.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України у разі встановлення договором обов`язку позичальника повернути позику частинами та прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
Разом з тим зазначене право кредитодавця на дострокове повернення кредиту має бути належним чином реалізоване з урахуванням умов укладеного між сторонами договору.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
З матеріалів справи вбачається, що 06 січня 2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику №[номер приховано], який підписано шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 5032.
Судом встановлено, що відповідно до п.2.5 договору, строк кредиту (строк дії договору) становить 360 днів (а.с.13-24).
З позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 ТОВ «Іннова Фінанс» звернулось 16 травня 2025 року (а.с.1-5), тобто до закінчення строку дії договору від 06 січня 2025 року.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено належного пред`явлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту у зв`язку з наступним.
Пунктом 6.4 кредитного договору передбачено, що у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або комісії за надання кредиту (якщо умовами кредиту передбачено сплату комісії за надання кредиту) та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту (в тому числі і всіх платежів передбачених даним договором), строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Вимога надсилається в особистий кабінет позичальника та/або у вигляді електронного листа на електронну адресу позичальника, зазначену в договорі (або окремо надану позичальником товариству) та/або шляхом СМС-повідомлення на номер телефону позичальника зазначений в договорі або в його особистому кабінеті та/або відправки повідомлення в месенджер та/або шляхом направлення повідомлення в спосіб передбачений цим пунктом договору на додаткові контактні дані позичальника, вказані в цьому договорі (або окремо повідомлені позичальником або зазначені ним в особистому кабінеті). Моментом отримання позичальником повідомлення є момент отримання товариством електронного підтвердження про таке направлення.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів направлення відповідачу передбаченого пунктом 6.4 кредитного договору повідомлення про дострокове повернення кредиту у встановленому договором порядку, як і доказів його отримання відповідачем.
Сам факт наявності прострочення відповідачем окремих платежів не свідчить про настання строку виконання зобов`язання щодо повернення всієї суми кредиту, оскільки за умовами договору таке прострочення надає кредитодавцю право вимагати дострокового повернення кредиту, а не зумовлює автоматичного настання строку повернення всієї суми кредиту.
Звернення до суду без виконання вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», є передчасним, оскільки досудовий порядок врегулювання є обов`язковим (постанова Верховного Суду від 24.07.2024 року у справі № 120/6018/69).
Недотримання кредитодавнем вимог ч. 4 ст. 16 Закону «Про споживче кредитування» щодо досудового врегулювання спору, є підставою для відмови в задоволенні позову про дострокове стягнення коштів за кредитним договором.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.10.2024 року у справі № 314/2501/23.
За таких обставин, зважаючи на те, що ТОВ «Іннова Фінанс» звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором передчасно та в матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу позичальника вимоги щодо дострокового погашення заборгованості за договором, то висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог є необгрунтованим.
Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині спростовують висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для дострокового стягнення всієї суми кредитної заборгованості.
Оскільки суд на вказане уваги не звернув, невірно оцінив докази і встановив обставини справи, внаслідок чого допустив невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, то рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі, з ТОВ «Іннова Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн, а також судовий збір, сплачений за подачу заяви про перегляд заочного рішення суду у розмірі 484,48 грн, а всього у розмірі 4118,08 грн.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 задовольнити.
Заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 серпня 2025 року скасувати.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у загальному розмірі 4118,08 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 27 серпня 2026 року.
Головуючий суддя: Гордійчук С.О.
Судді : Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.