ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2026 року м. Одеса Справа № 916/1507/21(916/2307/25)
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
секретар судового засідання Шаповал А.В.
за участю представників сторін у справі:
ОСОБА_1 - особисто
Від ОСОБА_1 - адвокат Дяковський О.С.
ОСОБА_2 - особисто
Від ОСОБА_2 - адвокат Нечіпайло Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.04.2026 про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, суддя суду першої інстанції Гут С.Ф., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 30.04.2026
по справі №916/1507/21 (916/2307/25)
за позовом Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
до відповідачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Приватного підприємства «Сюіта 2006»,
про визначення частки майна в майні, яким боржник володіє спільно з іншими особами, -
ВСТАНОВИВ:
Описова частина.
У березні 2024 Перший відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернувся до Господарського суду Одеської області із поданням (вх. № 3-197/24) про визначення частки майна боржника ( ОСОБА_1 ) в нерухомому майні.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2025 подання Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 20.03.2024 (вх. № 3-197/24) у справі № 916/1507/21 залишено без руху після відкриття провадження у справі та запропоновано усунути встановлені судом недоліки позовної заяви.
06 червня 2025 року Першим відділом державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) представлено відповідні докази на виконання приписів ухвали про залишення подання без руху після відкриття.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2025 прийнято клопотання (подання) (зареєстроване 11.06.2025р. вх. № 2358/25) Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до відповідачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення частки майна в майні, яким боржник володіє спільно з іншими особами, до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розглядати справу 916/1507/21(916/2307/25) в межах справи про банкрутство Приватного підприємства «Сюіта 2006» за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.08.2025, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025, заявлені позовні вимоги задоволено частково:
- визначено частку майна боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у нерухомому майні, яким вона володіє разом з іншою особою - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в розмірі 1/2 частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . (реєстраційний номер нерухомого майна 129322648104);
- визначено частку майна боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у нерухомому майні, яким вона володіє разом з іншою особою - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в розмірі 1/2 частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер нерухомого майна 58[телефон приховано]).
19 лютого 2026 року до Господарського суду Одеської області надійшло подання державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мороз О.С. про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, а саме на:
- 1/2 (одну другу) частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна 129322648104);
- 1/2 (одну другу) частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер нерухомого майна 58[телефон приховано]).
Обґрунтовуючи підстави звернення із поданням посилається на те, що рішенням у справі визначено відповідну частку майна боржника ОСОБА_1 у нерухомому майні, яким вона володіє разом із іншою особою - ОСОБА_2 , у той же час, відповідне майно (частка) не зареєстровано за боржником в установленому законом порядку.
Відтак, із посиланням на приписи частини 4 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" та частини 10 статті 336 ГПК України, державний виконавець зазначає про право на звернення до господарського суду задля отримання права на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.04.2026 подання (зареєстроване 19.02.2026 за вх. № 2-311/26) державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мороз О.С. про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, у справі 916/1507/21(916/2307/25) задоволено; надано дозвіл державному виконавцю Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мороз О.С. на звернення стягнення на майно боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на:
- 1/2 (одну другу) частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна 129322648104);
- 1/2 (одну другу) частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер нерухомого майна 58[телефон приховано]).
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.04.2026 про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно по справі №916/1507/21 (916/2307/25).
Апелянт вказала, що розгляд питання відбувся у максимально стислий строк після повернення матеріалів, що фактично позбавило Відповідача ОСОБА_1 реальної можливості належним чином підготувати та подати заперечення, пояснення чи докази щодо наявності альтернативного майна для виконання рішення, а також щодо характеру спірного майна як єдиного житла.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції фактично надав вирішальне значення доводам державного виконавця, не перевіривши належним чином заперечувані обставини щодо характеру спірного майна, наявності у боржника іншого майна, а також не дослідивши питання пропорційності втручання у право власності відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, суд обмежився формальним застосуванням положень ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 336 ГПК України без фактичної оцінки балансу інтересів сторін
Крім того, апелянт вказала, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.04.2026 у справі № 916/1507/21(916/2307/25), не врахував наявність реального спору про право щодо правового режиму спірного нерухомого майна, а також безпідставно проігнорував той факт, що Скаржник не є учасником (боржником) у справі про банкрутство ПП «Сюіта 2006», що виключає можливість формального застосування механізму, передбаченого ст. 336 ГПК України без попереднього встановлення матеріально-правових підстав належності майна.
Апелянт зазначила, що у провадженні Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області перебуває справа № 484/3753/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в межах якої подано зустрічну позовну заяву про визнання права особистої приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 . У межах цього цивільного спору заявлено, що вказана квартира не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки була придбана за особисті кошти ОСОБА_2 , передані йому 28.10.2006 року ОСОБА_3 у сумі 8270 доларів США, що на момент передачі становило 41763 грн. відповідно до курсу НБУ. Наразі в справі № 484/3753/23 відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції зазначені обставини не перевірив, не витребував матеріали цивільної справи № 484/3753/23, не встановив наявності спору про право та не надав йому правової оцінки, не врахував позиції Верховного суду попри те, що цей спір безпосередньо впливає на можливість надання дозволу щодо звернення стягнення на майно.
На думку апелянта, суд першої інстанції фактично обмежився формальним посиланням на матеріали виконавчого провадження, що призвело до передчасного та необґрунтованого висновку про надання дозволу щодо звернення стягнення, вказані обставини є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 30 квітня 2026 року у справі № 916/1507/21(916/2307/25) та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні подання.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.04.2026 про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно по справі №916/1507/21 (916/2307/25).
ОСОБА_2 вказав, що судом першої інстанції здійснено розгляд справи без повідомлення сторони ОСОБА_2 та надання достатнього часу для підготовки та подання відзиву, що є грубим порушенням рівності та змагальності сторін, ст. 64 Конституції України, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України.
ОСОБА_2 зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_2 не являється учасником боржником в справі про банкрутство чи стороною виконавчого провадження та не може бути відповідачем у даній справі.
ОСОБА_2 також зазначив, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 березня 2026 року в справі № 484/970/26 було вирішено розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстровано 06.06.1992 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Керченського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис № 100.
ОСОБА_2 при вирішенні справи просить суд перевірити доводи скаржника щодо позбавлення єдиного житла.
ОСОБА_2 зазначив, що в провадженні Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду перебуває розгляд скарги ОСОБА_2 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 вересня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року. Таким чином питання квартир щодо особистої власності чи спільної сумісної не визначеного, оскільки відсутнє остаточне рішення по справі.
З огляду на викладене вище, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 30 квітня 2026 року у справі № 916/1507/21(916/2307/25) та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні подання.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/1507/21 (916/2307/25) було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2026.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/1507/21 (916/2307/25) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.04.2026 про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно по справі №916/1507/21 (916/2307/25) до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 30.04.2026 про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно по справі №916/1507/21 (916/2307/25) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1507/21 (916/2307/25).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.04.2026 про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно по справі №916/1507/21 (916/2307/25) - залишено без руху; встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 2 662,40 грн - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз`яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої були додані докази сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 2 662,40 грн. Таким чином недоліки апеляційної скарги були усунуті.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.04.2026 про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно по справі №916/1507/21 (916/2307/25); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 22.06.2026; призначено справу №916/1507/21 (916/2307/25) до розгляду на 02.07.2026 о 10:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
02.07.2026 у судовому засіданні прийняли участь ОСОБА_1 особисто та її представник адвокат Дяковський О.С.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 вирішено розглянути справу №916/1507/21 (916/2307/25) у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкладено розгляд справи №916/1507/21 (916/2307/25) на 20.08.2026 о 14:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, 29, в залі засідань № 7, 3-й поверх; явка представників учасників у справі не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
20.08.2026 у судовому засіданні прийняли участь ОСОБА_1 - особисто та її представник - адвокат Дяковський О.С., ОСОБА_2 - особисто та його представник - адвокат Нечіпайло Р.С.
Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2026, якою відкладено розгляд справи №916/1507/21 (916/2307/25) на 20.08.2026 о 14:00, була отримана у системі електронний суд Першим відділом державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - 02.07.2026, Приватним підприємством «Сюіта 2006» - 02.07.2026.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 20.08.2026, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.04.2026 про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно по справі №916/1507/21 (916/2307/25), до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.04.2026 про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно по справі №916/1507/21 (916/2307/25) по суті, не дивлячись на відсутність представників окремих учасників справі, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Щодо розгляду клопотань учасників справи, колегія суддів зазначає наступне.
1) До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про визнання обов`язкової явку представника позивача Головного державного виконавця першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одесса) Мороз Ольгу для надання відповідей на питання та отримання пояснень щодо стану виконання щодо іншого майна та майна, котре є предметом подання.
Розглянувши дане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.
У даному випадку, ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 та від 02.07.2026 явка учасників справи, в тому числі Головного державного виконавця першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одесса) чи його представників, не визнавалася обов`язковою.
Крім того, ОСОБА_2 жодним чином не обґрунтував необхідність обов`язкової явки представника позивача у судове засідання.
З огляду на викладене вище, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про визнання обов`язкової явку представника позивача, адже розгляд справи у даному випадку може відбутися без явки представника позивача, явка або неявка такого представника жодним чином не впливає на можливість розгляду апеляційної скарги.
2) До Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 916/1507/21(916/2307/25) щодо розгляду подання (клопотання) Головного державного виконавця першого відділу державної виконавчої служби у Первромайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одесса) щодо надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на 1/2 частини двох квартир, розташованих за адресами: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) та АДРЕСА_5 (реєстраційний номер 58[телефон приховано]) до вирішення справи № 484/3753/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя у Касаційному цивільному суду у складі Верховного суду.
Розглянувши дане клопотання, колегія суддів вважає за потрібне відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках:
1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;
2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи;
3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;
3-1) звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв`язку з проведенням медіації;
4) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді;
5) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
По-перше, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 вересня 2025 року по справі №484/3753/23 було залишено без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 09.12.2025.
Тобто рішення по справі №484/3753/23 набрало законної сили та його перегляд в касаційному порядку не змінює дані обставини.
По-друге, у даному клопотання не було наведено обставин об`єктивної неможливості розгляду справи №916/1507/21(916/2307/25) до вирішення у порядку цивільного судочинства справи №484/3753/23.
По-третє, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (постанова Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №914/1423/18), при цьому, беручи до уваги сукупність наявних у матеріалах даної справи доказів, апеляційний господарський суд може самостійно встановити обставини, що входять до предмету доказування у цій справі, а сама по собі пов`язаність справ не може бути підставою для застосування приписів пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.
Фактичні обставини, встановлені судом.
31 травня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою до Приватного підприємства «Сюіта 2006» про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.06.2021 відкрито провадження у справі № 916/1507/21 про банкрутство Приватного підприємства «Сюіта 2006», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном.
Постановою Господарського суду Одеської області від 19.08.2021 визнано банкрутом Приватне підприємство «Сюіта 2006», відкрито строком на дванадцять місяців ліквідаційну процедуру Приватного підприємства «Сюіта 2006», призначено ліквідатором Приватного підприємства «Сюіта 2006» арбітражного керуючого Дашка Ігоря Валерійовича.
26 січня 2022 року ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Дашко І.В. подано до Господарського суду Одеської області заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Приватного підприємства «Сюіта 2006» на ОСОБА_1 та Товариство з обмежено відповідальністю «Екоюг» та про стягнення з них солідарно 5097231,81 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 задоволено заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Приватного підприємства «Сюіта 2006» на ОСОБА_1 та Товариство з обмежено відповідальністю «Екоюг» та стягнуто з них солідарно 5097231,81 грн.
17 лютого 2023 року Господарським судом Одеської області видано накази про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та Товариства з обмежено відповідальністю «ЕКОЮГ» на користь Приватного підприємства «Сюіта 2006» 5097231,81 грн.
У березні 2023 року Першим відділом державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 71257042 про стягнення боргу у сумі 5097231,81 грн з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Сюіта 2006».
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 у справі № 916/1507/21 в частині задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Приватного підприємства «Сюіта 2006» на ОСОБА_1 та стягнення з останньої 5097231,81 грн залишено без змін.
10 серпня 2023 року постановою Верховного Суду постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 у справі № 916/1507/21 залишено без змін.
20.03.2024 до Господарського суду Одеської області від Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшло подання, яке підлягає розгляду в якості позовної заяви в межах справи про банкрутство і в якій заявник в остаточній редакції просив:
-визначити частку майна боржника - ОСОБА_1 у нерухомому майні, яким вона володіє разом з іншою особою - ОСОБА_2 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна 129322648104);
-визначити частку майна боржника - ОСОБА_1 у нерухомому майні, яким вона володіє разом з іншою особою - ОСОБА_2 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер нерухомого майна 58[телефон приховано]).
Позовні вимоги обґрунтовані існуванням об`єктивної необхідності визначити частку майна ОСОБА_1 , яка виступає боржницею за судовим рішенням про стягнення коштів субсидіарної відповідальності, у нерухомому майні, яким вона володіє спільно з чоловіком - ОСОБА_2 .
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2025 прийнято до розгляду клопотання (подання) Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до відповідачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення частки майна в майні, яким боржник володіє спільно з іншими особами та відкрито провадження у справі №916/1507/21(916/2307/25), а також вирішено розглядати справу №916/1507/21(916/2307/25) в межах справи про банкрутство Приватного підприємства "Сюіта 2006" за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.08.2025 у справі №916/1507/21(916/2307/25) (суддя Гут С.Ф.) частково задоволено позов Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); визначено частку майна боржника - ОСОБА_1 у нерухомому майні, яким вона володіє разом з іншою особою - ОСОБА_2 в розмірі 1/2 частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна 129322648104); визначено частку майна боржника - ОСОБА_1 у нерухомому майні, яким вона володіє разом з іншою особою - ОСОБА_2 в розмірі 1/2 частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер нерухомого майна 58[телефон приховано]); стягнуто з ОСОБА_1 на користь Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 4844,80 грн витрат зі сплати судового збору; у задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.
Дане судове рішення мотивоване тим, що згідно з положеннями чинного законодавства спільне майно подружжя за відсутності домовленості між ними слід ділити порівну, у зв`язку з чим відповідно до правової конструкції, передбаченої частиною першою статті 335 Господарського процесуального кодексу України, наявні обґрунтовані підстави для часткового задоволення вимог Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) саме в частині визначення частки майна боржниці, яка складає 1/2 у вищенаведеному нерухомому майні, яким вона володіє спільно зі своїм чоловіком. Водночас місцевий господарський суд відмовив в частині вимог щодо визнання права власності за ОСОБА_1 на частину спірного майна, адже в силу приписів статті 60 Сімейного кодексу України відповідні об`єкти нерухомого майна перебувають у спільній сумісній власності відповідачів як чоловіка та жінки.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 21.08.2025 у справі №916/1507/21(916/2307/25) в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити у його задоволенні.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 рішення Господарського суду Одеської області від 21.08.2025 у справі №916/1507/21(916/2307/25) залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.04.2026 касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення; постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 21.08.2025 у справі №916/1507/21(916/2307/25) залишено без змін.
19 лютого 2026 року до Господарського суду Одеської області надійшло подання державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мороз О.С. про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, а саме на:
- 1/2 (одну другу) частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна 129322648104);
- 1/2 (одну другу) частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер нерухомого майна 58[телефон приховано]).
Обґрунтовуючи підстави звернення із поданням посилається на те, що рішенням у справі визначено відповідну частку майна боржника ОСОБА_1 у нерухомому майні, яким вона володіє разом із іншою особою - ОСОБА_2 , у той же час, відповідне майно (частка) не зареєстровано за боржником в установленому законом порядку.
Відтак, із посиланням на приписи частини 4 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" та частини 10 статті 336 ГПК України, державний виконавець зазначає про право на звернення до господарського суду задля отримання права на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткову відмову у наданні дозволу державному виконавцю Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мороз О.С. на звернення стягнення на майно боржника, виходячи з таких підстав.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно із частиною 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За положеннями частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За змістом статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За приписами частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Частиною першою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. У разі якщо право власності/спеціальне майнове право на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання щодо звернення стягнення на таке майно.
Відповідно до частини десятої статті 336 ГПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Аналіз норми статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника - це відсутність реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.12.2024 у справі № 755/3390/16-ц.
Отже, встановлення факту наявності такої спеціальної умови надає право на звернення стягнення на нерухоме майно, належне боржнику на праві власності, але щодо якого відсутня реєстрація такого права власності. Законодавством не визначено будь-яких додаткових умов чи порядку, з яким би пов`язувалось право звернути стягнення на таке майно у виконавчому провадженні.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (стаття 182 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У постанові від 23.05.2019 у справі № 922/3707/17 Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою для набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою для виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.
Отже, набуття особою права та реєстрація такого права не є тотожними поняттями і настання цих подій може не збігатися в часі.
Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване в установленому законом порядку, яке вирішується судом у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" та частиною десятою статті 336 ГПК України, стосується тих випадків, коли боржник є власником майна, фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.
При цьому державний виконавець (приватний виконавець), звертаючись із відповідною заявою до суду, повинен надати докази на підтвердження того, що вказане право власності на нерухоме майно належить боржнику, але не зареєстроване в установленому законом порядку (див. постанови Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 5023/197/12, від 26.06.2024 у справі № 903/133/23, від 24.12.2024 у справі № 755/3390/16-ц).
В процесі розгляду цієї справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі придбали квартири за адресами: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 129322648104), та АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 58[телефон приховано]).
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Таким чином, право спільної сумісної власності відповідачів, як подружжя, на об`єкти нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 129322648104) та АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 58[телефон приховано]) презюмується.
Як зазначалось, державний виконавець як на підставу звернення із поданням посилається на те, що рішенням у справі визначено відповідну частку майна боржника ОСОБА_1 у нерухомому майні, яким вона володіє разом із іншою особою - ОСОБА_2 , у той же час, відповідне майно (частка) не зареєстровано за боржником в установленому законом порядку.
В свою чергу, рішенням Господарського суду Одеської області від 21.08.2025, залишеним без змін постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 та Верховного Суду від 02.04.2026, заявлені позовні вимоги задоволено частково:
визначено частку майна боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у нерухомому майні, яким вона володіє разом з іншою особою - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в розмірі 1/2 частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . (реєстраційний номер нерухомого майна 129322648104);
визначено частку майна боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у нерухомому майні, яким вона володіє разом з іншою особою - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в розмірі 1/2 частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер нерухомого майна 58[телефон приховано]).
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (стаття 182 ЦК України).
У пункті 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/73/17 (провадження № 12-67гс18) зазначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Отже, законодавець, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить.
Таким чином, за змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі 359/3373/16-ц зазначає, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина 1 статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.
Набуття особою права та реєстрація такого права не є тотожними поняттями і настання цих подій може не збігатися в часі.
Відповідно до частини 1 статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.
Згідно з частиною 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до положень частини 2 статі 366 ЦК України кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.
Правовий аналіз положень статей дає підстави для висновку, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав та на неї кредитором може бути звернуто стягнення у рахунок погашення боргу шляхом вимоги продажу цієї частки з публічних торгів.
Великою Палатою Верховного Суду у справі № 367/6231/16-ц зазначено, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.
Поряд із наведеним, відповідно до інформації, відображеної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вбачається, що за ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_2 ) зареєстровано право приватної власності на наступні об`єкти житлової нерухомості - двокімнатна квартира, загальною площею 41,2 кв.м. (житлова площа - 28,00 кв.м.), розташована за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 129322648104); двокімнатна квартира, загальною площею 41,1 кв.м. (житлова 26,6 кв.м), розташована за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 58[телефон приховано]).
Доказів державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на об`єкти (частки об`єктів) нерухомого майна із реєстраційними номерами 129322648104 та 58[телефон приховано] до матеріалів справи не представлено, так само відповідна інформація відсутня в державних реєстрах.
Таким чином, наведене свідчить про те, що перелічене нерухоме майно за ОСОБА_1 не зареєстроване в установленому порядку, між тим обставини належності ОСОБА_1 означеного нерухомого майна є доведеними та підтвердженими, а докази щодо наявності спору про право на спірне майно на момент звернення державного виконавця з поданням у матеріалах справи відсутні, відтак державний виконавець, за висновками суду, заважаючи на положення Закону України "Про виконавче провадження", правомірно звернувся до суду першої інстанції з відповідним поданням.
Близька за змістом позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2025 у справі № 909/1044/23, котра врахована судом у відповідності до приписів частини 4 статті 236 ГПК України.
Посилання апелянта на розгляд справи № 484/3753/23, в якій зокрема заявлено позовну вимогу про визнання права особистої приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , не приймається колегією суддів до уваги, адже як було заявлено вище, рішення у даній справі на даний час вже набрало законної сили.
По-друге, саме по собі існування спору між відповідачами щодо поділу спірного майна не є процесуальною перешкодою для розгляду подання виконавця про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, враховуючи наявність рішення суду, яким було визначено частку майна боржника ОСОБА_1 .
В той же час, приватний виконавець та суд першої інстанції не надали оцінки обставинам того, що в останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.
Положеннями частини 1 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. В першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.
У даному випадку, виконавець просить надати дозвіл на звернення стягнення на наступне майно боржника - ОСОБА_1 :
- 1/2 (одну другу) частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна 129322648104);
- 1/2 (одну другу) частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер нерухомого майна 58[телефон приховано]).
Крім того, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 14,7 кв.м, розташоване за адресою АДРЕСА_6 .
Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади №2026/011156203 від 05.07.2026, адреса місця проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_5 .
Аналогічні відомості щодо зареєстрованого місця проживання апелянтки містяться у наданій нею копії паспорта громадянина України.
Крім того, в матеріалах справи міститься Заява ОСОБА_1 під присягою №U 1011/2026 від 28.07.2026, засвідчена нотаріусом м. Дрезден Др. Надін Уліг, якою ОСОБА_1 засвідчила, що на момент подання цієї заяви вона не є ні одноосібною власницею, ні співвласницею нерухомого майна, земельної ділянки або іншого нерухомого майна в Німеччині.
З огляду на викладене вище докази, колегія суддів доходить до висновку, що двокімнатна квартира АДРЕСА_3 (реєстраційний номер нерухомого майна 58[телефон приховано]) є квартирою, у якій фактично проживає боржниця.
В свою чергу, звернення стягнення на таку квартиру можливо в останню чергу, тобто після звернення стягнення на решту належного боржниці майна.
Тобто спочатку має бути звернуто стягнення на 1/2 (одну другу) частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна 129322648104) та нежитлове приміщення загальною площею 14,7 кв.м, розташоване за адресою АДРЕСА_6 та за умови недостатності коштів для погашення боргу, лише в останню чергу на 1/2 (одну другу) частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер нерухомого майна 58[телефон приховано]), як на місце проживання боржниці.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про надання дозволу на звернення стягнення на 1/2 (одну другу) частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер нерухомого майна 58[телефон приховано]), адже це є місцем проживання боржниці та звернення стягнення на такий об`єкт можливе лише в останню чергу.
Отже подання виконавця в цій частині є передчасним, тому необхідно відмовити у наданні дозволу державному виконавцю Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мороз О.С. на звернення стягнення на майно боржника - ОСОБА_1 , яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на 1/2 (одну другу) частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер нерухомого майна 58[телефон приховано]).
В той же час, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість подання державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мороз О.С. та про наявність правових підстав для надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано за ОСОБА_1 , а саме на: 1/2 (одну другу) частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна 129322648104).
Крім того, не звернення станом на теперішній час з подання про надання дозволу на звернення стягнення на нежитлове приміщення загальною площею 14,7 кв.м, розташоване за адресою АДРЕСА_6 , не перешкоджає зверненню стягнення на 1/2 (одну другу) частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна 129322648104), адже така квартира не є місцем проживання боржниці.
Але в майбутньому відсутність дозволу на звернення стягнення на нежитлове приміщення може унеможливити отримання дозволу на звернення стягнення на квартиру, яка є місцем проживання боржниці.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 .ст 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У даному випадку, суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню в частині надання дозволу державному виконавцю на звернення стягнення на майно боржника - ОСОБА_1 , яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на 1/2 (одну другу) частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 з прийняття в цій частині нового рішення про відмову у наданні дозволу на звернення стягнення майна боржниці.
Керуючись статтями 269-271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.04.2026 про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно по справі №916/1507/21 (916/2307/25) - задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.04.2026 про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно по справі №916/1507/21 (916/2307/25) скасувати в частині надання дозволу державному виконавцю Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мороз О.С. на звернення стягнення на майно боржника - ОСОБА_1 , яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на 1/2 (одну другу) частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер нерухомого майна 58[телефон приховано]).
Прийняти в цій частині нове рішення про відмову у надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«Подання (зареєстроване 19.02.2026 за вх. № 2-311/26) державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мороз О.С. про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, у справі 916/1507/21(916/2307/25) задовольнити частково.
Надати дозвіл державному виконавцю Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мороз О.С. на звернення стягнення на майно боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на: 1/2 (одну другу) частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна 129322648104);
Відмовити у наданні дозволу державному виконавцю Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мороз О.С. на звернення стягнення на майно боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на 1/2 (одну другу) частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер нерухомого майна 58[телефон приховано]).»
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 26.08.2026.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран