КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 369/6597/17 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10612/2026 Головуючий у суді першої інстанції - Янченко А.В., Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 серпня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
секретар Цалко Д.М.,
за участю:
представника позивача Божинова І.Б.,
представника відповідачки Канюка Я.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Антонов" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Антонов" до ОСОБА_1 , треті особи: Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним акту, зобов`язання вчинити дії, витребування майна з чужого незаконного володіння,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2017 року державне підприємство «Антонов» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним акта, зобов`язання вчинити певні дії, витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що ДП «Антонов» відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року № 462, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради народних депутатів від 26 січня 2001 року № 1-1, надано у постійне користування землю, площею 88,22 га, у тому числі спірну земельну ділянку, площею 5,0 га, у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області.
Згідно з рішенням 31 сесії 4 скликання Віто-Поштової сільської ради від 08 листопада 2005 року затверджено місце розташування земельної ділянки під розміщення садівницького товариства «Круглик-4» за рахунок земель підсобного господарства «Круглик» та надано дозвіл садівницькому товариству «Круглик-4» на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 6,5524 га, в оренду на 49 років під розміщення цього садівницького товариства, яке розташовано у с. Віта Поштова, за рахунок земель підсобного господарства «Круглик».
Рішенням 35 сесії 4 скликання Віто-Поштової сільської ради від 21 березня 2006 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду, загальною площею 6,5524 га, під розширення території садівницького товариства «Круглик-4» та вилучено земельну ділянку, площею 5,0 га, з постійного землекористування підсобного господарства «Круглик», яка перебувала у користуванні підприємства згідно з державним актом на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року № 462 та 1,15524 га з земель запасу Віто-Поштової сільської ради.
Рішенням господарського суду Київської області від 30 березня 2009 рокуу справі № 19/034-09, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22 липня 2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 18 листопада 2009 року, позов державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс імені О. К. Антонова» (далі - ДП «АНТК імені О. К. Антонова»), правонаступником якого є ДП «Антонов», задоволено, визнано недійсним рішення 31 сесії 4 скликання Віто-Поштової сільської ради від 08 листопада 2005 року та частково недійсним рішення 35 сесії 4 скликання Віто-Поштової сільської ради від 21 березня 2006 року у частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 6,5524 га, та вилучення земельної ділянки, площею 5,0 га, з постійного землекористування позивача.
При розгляді справи № 19/034-09 судом установлено, що позивач не схвалював погодження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації «Садівницьке товариство «Круглик-4», тобто земельна ділянка вибула з володіння поза його волею, а тому не припинилося право підприємства на постійне користування земельною ділянкою відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року № 462. Виключно до повноважень Кабінету Міністрів України належить право вилучення земельної ділянки позивача, яка відноситься до земель державної власності, а тому Віто-Поштова сільська рада при прийнятті вищевказаних рішень діяла поза межами наданих їй законом повноважень.
Рішенням 6 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 18 січня 2007 року «Про надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок членам с/т «Круглик-4», яке є похідним від визнаних судом недійсними рішень сільської ради від 08 листопада 2005 року та від 21 березня 2006 року, надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 11 членам садівницького товариства «Круглик-4», у тому числі ОСОБА_1 , загальною площею 1,0512 га, для ведення садівництва, які розташовані у с. Віта Поштова, садівницьке товариство «Круглик-4».
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 липня 2011 року у справі № 2-а-1548/2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року, адміністративний позов ДП «Антонов» задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення 6 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 18 січня 2007 року «Про надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок членам с/т «Круглик-4».
Таким чином, ДП «Антонов» є єдиним законним користувачем спірної земельної ділянки, площею 5,0 га.
10 травня 2016 року на адресу підприємства від відокремленого структурного підрозділу Філії «Антонов-Агро» надійшла службова записка від 26 квітня 2016 року № 6 з інформацією про те, що під час підготовки необхідних документів для розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою було встановлено, що на земельну ділянку позивача накладаються інші земельні ділянки, які належать на праві власності невідомим особам.
06 липня 2016 року від державного підприємства «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» позивачем отримано викопіювання з національної кадастрової схеми у межах Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району, з якої стало відомо, що на земельну ділянку позивача накладається земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_1 з присвоєнням їй кадастрового номеру.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05 квітня 2017 року № НВ-800[телефон приховано] підприємству стало відомо, що земельна ділянка, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0194, площею 0,0999 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта Поштова, садівницьке товариство «Круглик-4» належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року. ОСОБА_1 отримано державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку від 23 січня 2008 року.
Також підприємству стало відомо, що 30 червня 2016 року Управлінням Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області було проведено державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0194, яка на праві власності належить ОСОБА_1 .
Проте вищезазначена земельна ділянка знаходиться у межах земельної ділянки, площею 5,0 га, яка належить ДП «Антонов» на праві постійного користування згідно з державним актом на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року № 462.
Оскільки рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року є похідним від рішення 6 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради, яке у судовому порядку визнано незаконним та скасовано, тому воно також є незаконним та підлягає скасуванню.
Отже, вищевказаними протиправними діями відповідачів порушено права позивача на вільне користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.
З врахуванням викладеного, ДП «Антонов», просило суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» у частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки
у власність та передачі ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0999 га, для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4», розташовану
у с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області;
- визнати недійсним державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку від 23 січня 2008 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 та скасувати його державну реєстрацію;
- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки, здійснену 30 червня 2016 року
за ОСОБА_1 ;
- витребувати із чужого незаконного користування ОСОБА_1 на користь
ДП «Антонов» спірну земельну ділянку.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2021 року позов ДП «Антонов» задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» у частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, площею 0,0999 га, для ведення садівництва в садівничому товаристві «Круглик-4», розташовану у с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0999 га, розташовану за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта-Поштова, садівницьке товариство «Круглик-4», виданий на ім`я ОСОБА_1 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» та скасовано його державну реєстрацію.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 30 червня 2016 року за ОСОБА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0194, площею 0,0999 га, яка розташована за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта-Поштова, садівницьке товариство «Круглик-4».
Витребувано у ОСОБА_1 на користь ДП «Антонов» земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0194, площею 0,0999 га, яка розташована за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта-Поштова, садівницьке товариство «Круглик-4». Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 10.01.2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Крім того, після направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції Позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог та складу учасників судового процесу. Протокольною ухвалою від 23.07.2025 року судом прийнято до розгляду цю заяву.
Відповідно до вказаної заяви позивач просив суд:
- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь АТ "Антонов" земельну ділянку площею 0,0999 га, яка розташована за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, село Віта-Поштова, садівницьке товариство "Круглик-4", кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0194, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2124987032224, номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно-37357057;
- припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0999 га, яка розташована за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, село Віта-Поштова, садівницьке товариство "Круглик-4", кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0194, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2124987032224, номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно-37357057;
- визнати за АТ "Антонов" право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0999 га, яка розташована за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, село Віта-Поштова, садівницьке товариство "Круглик-4", кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0194, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2124987032224;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "Антонов" судові витрати в розмірі 3 521,00 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.02.2026 у задоволенні позову відмовлено (т. 3, а.с. 215-224).
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує на неврахуванням судом першої інстанції того, що звернення позивача із даним позовом до суду у червні 2017 року було здійснено у межах строку, встановленого статтею 257 ЦПК України, адже саме починаючи з 30.06.2016 - після проведення державної реєстрації земельної ділянки, яка знаходиться у межах земельної ділянки позивача, останній міг довідатись про факт порушення свого права та про особу порушника, та саме з цієї дати у позивача виникло право на звернення до суду за захистом порушеного права.
Зазначає, що суд першої інстанції фактично не вирішив по суті заяву позивача про уточнення позовних вимог та складу учасників судового процесу, тобто не прийняв рішення про задоволення заяви або про відмову у її задоволенні.
Також, матеріали справи не містять процесуальних документів суду щодо зміни процесуального статусу Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області та Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області із відповідачів на третіх осіб (т. 4, а.с. 1-6).
У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні щодо апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.
Треті особи у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності третіх осіб, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДП «Антонов» відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року № 462, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради народних депутатів від 26 січня 2001 року № 1-1, надано у постійне користування землю, площею 88,22 га, у тому числі спірна земельна ділянка, площею 5,0 га, у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області.
Згідно з рішенням 31 сесії 4 скликання Віто-Поштової сільської ради від 08 листопада 2005 року затверджено місце розташування земельної ділянки під розміщення садівницького товариства «Круглик-4» за рахунок земель підсобного господарства «Круглик» та надано дозвіл садівницькому товариству «Круглик-4» на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 6,5524 га, в оренду на 49 років під розміщення цього садівницького товариства, яке розташовано у с. Віта Поштова, за рахунок земель підсобного господарства «Круглик».
Рішенням 35 сесії 4 скликання Віто-Поштової сільської ради від 21 березня 2006 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду, загальною площею 6,5524 га, під розширення території садівницького товариства «Круглик-4» та вилучено земельну ділянку, площею 5,0 га, з постійного землекористування підсобного господарства «Круглик», яка перебувала у користуванні підприємства згідно з державним актом на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року № 462 та 1,15524 га з земель запасу Віто-Поштової сільської ради.
Рішенням 6 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 18 січня 2007 року «Про надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок членам с/т «Круглик-4», яке є похідним від визнаних судом недійсними рішень сільської ради від 08 листопада 2005 року та від 21 березня 2006 року, надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 11 членам садівницького товариства «Круглик-4», у тому числі ОСОБА_1 , загальною площею 1,0512 га, для ведення садівництва, які розташовані у с. Віта Поштова, садівницьке товариство «Круглик-4».
Рішенням господарського суду Київської області від 30 березня 2009 року у справі № 19/034-09, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22 липня 2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 18 листопада 2009 року, позов ДП «АНТК імені О. К. Антонова», правонаступником якого є ДП «Антонов», задоволено, визнано недійсним рішення 31 сесії 4 скликання Віто-Поштової сільської ради від 08 листопада 2005 року та частково недійсним рішення 35 сесії 4 скликання Віто-Поштової сільської ради від 21 березня 2006 року у частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 6,5524 га, та вилучення земельної ділянки, площею 5,0 га, з постійного землекористування позивача.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 липня 2011 року у справі №2-а-1548/2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року, адміністративний позов ДП «Антонов» задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення 6 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 18 січня 2007 року «Про надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок членам с/т «Круглик-4».
У червні 2018 року ОСОБА_1 подано до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 131-133, т. 1).
Так, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася
або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав. При цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.
Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, необхідно дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом ( не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина п`ята статті 267 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, суди у справі № 2-а-1548/2011, в якій судом ухвалено постанову
від 26 липня 2011 року, яка містяться у матеріалах справи, визнали незаконним та скасували рішення 6 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 18 січня 2007 року «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок членам с/т «Круглик-4».
У тексті постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 липня 2011 року у справі № 2-а-1548/2011 зазначено, що «однак, як стало відомо ДП «Антонов», у процесі виконання вказаного судового рішення восени 2010 року Віто-поштова сільська рада рішенням від 18 січня 2007 року надала дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, які розташовані у с. Віто-Поштова, с/т «Круглик-4» (згідно додатку), загальною площею 1,0512 га, для ведення садівництва»; «при винесенні рішення від 18 січня 2007 року щодо надання згоди на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 11 членам громадської організації «Садівницьке товариство «Круглик-4» Віто-Поштова сільська рада не отримувала жодної відмови ДП «Антонов» від права користування земельною ділянкою, по сьогоднішній день державний акт на право постійного користування земельною ділянкою є чинним і жодним органом не скасований».
Водночас скасоване у справі № 2-а-1548/2011 рішення Віто-Поштової сільської ради від 18 січня 2007 року містить відповідний додаток, в якому серед 11 фізичних осіб перерахована, зокрема, ОСОБА_1 , як особа, якій передається у власність земельна ділянка для ведення садівництва (т. 1, а. с. 29-30).
Крім цього, матеріали справи містять постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 19 лютого 2009 року (т. 1, а. с. 134-137), якою відмовлено у порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 за відсутності в його діях складу злочинів, передбачених статтями 364, 365 КК України.
Як вбачається із тексту постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, зазначена заява про порушення кримінальної справи була подана начальником юридичного управління державного підприємства авіаційного науково-технічного комплексу ім. О. К. Антонова (правонаступником якого є позивач) Дехтяренком І.В. щодо законності відчуження земельної ділянки цього підприємства, розташованої на території Віто-Поштової сільської ради. Також у цій постанові згадується прийняте 21 березня 2006 року рішення Віто-Поштової сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду, загальною площею 6,5524 га, під розширення території садівницького товариства «Круглик-4» та вилучення земельної ділянки, загальною площею 6,5524 га (рілля), з них: 5,0 га з постійного землекористування підсобного господарства «Круглик» згідно з державним актом на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року за № 462 та 1,15524 га - із земель запасу Віто-Поштової сільської ради.
У справі наявна копія погодження за підписом заступника генерального директора державного підприємства авіаційного науково-технічного комплексу
ім. О. К. Антонова, адресованого голові садівницького товариства «Круглик-4», щодо відведення земельної ділянки садівничому товаристві «Круглик-4», площею 6,5524 га, за рахунок земель підсобного господарства «Круглик» державного підприємства авіаційного науково-технічного комплексу ім. О.К. Антонова (т. 1, а. с. 138).
Під час розгляду справи судом першої інстанції, позивач вказував, що у нього не було об`єктивної можливості дізнатися про порушення свого права раніше, ніж 16.06.2016, оскільки саме після проведення державної реєстрації спірної земельної ділянки стало можливим встановити, як суб`єкта, що порушив права, так і конкретну земельну ділянку, що якої відбулося порушення, а тому перебіг позовної давності щодо оспорювання дій відповідачів для ДП "Антонов" відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України розпочався саме з 16.06.2016.
Разом з тим, враховуючи що процесуальне законодавство початок перебігу позовної давності пов`язує саме з об`єктивною можливістю особи дізнатися про порушення свого права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи позивача про необізнаність щодо порушення свого права до 16.06.2016 є безпідставними та такими, що спростовуються вищевказаною постановою у справі "№ 2-а-1548/2011 від 26.07.2011, листом-погодженням за підписом заступника генерального директора державного підприємства авіаційного науково-технічного комплексу ім. О.К. Антонова, адресованого голові садівницького товариства "Круглик-4", щодо відведення земельної ділянки садівничому товариству "Круглик-4", площею 6,5524 га.
При цьому, суд першої інстанції обгрутовано виходив з того, що позивач, дізнавшись про порушення своїх прав землекористувача у 2009 році Віто-Поштовою селищною радою, мав об`єктивну можливість дізнатись, чи не отримано державі акти на право власності на земельні ділянки іншими особами на підставі рішень Віто-Поштової селищної ради, які ним оскаржувалися, у тому числі рішень від 2006 та 2007 років.
Посилання апелянта на те, що лише починаючи з 30.06.2016, тобто після проведення державної реєстрації земельної ділянки, яка знаходиться у межах земельної ділянки позивача, останній міг довідатись про факт порушення свого права та про особу порушника, та, як наслідок, саме з цієї дати у позивача виникло право на звернення до суду за захистом порушеного права, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Так, 01.03.2013 відкрито загальний доступ до кадастрової карти України. Це підтверджується, зокрема й Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державний земельний кадастр".
У пунктах 9 та 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" до 1 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.
Таким чином, посилання апелянта на те, що відповідачкою не було зареєстровано право власності на земельну ділянку до 2016 року, не заслуговують на увагу, оскільки законодавством було встановлено інший порядок і право власності було зареєстровано у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею ще у 2008 році.
Тобто, оскільки відповідачка ще у 2008 році стала власником земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0194 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЕ № 973319, виданий 23.01.2008, то позивач мав би довести, що він не мав можливості дізнатися про порушення свого права у 2008 році.
Так, як зазначав позивач у своїй позовній заяві, земельна ділянка, яка належить відповідачці, входить в земельну ділянку розміром 88,22 га, що перебуває у постійному користуванні позивача на підставі державного акту серії І-КВ № 003284 від 23.08.2001. Межі вказаної земельної ділянки з координатами є в додатку до акту.
Отже, дізнавшись про порушення своїх прав землекористувача у 2009 році Віто-Поштовою селищною радою позивач мав об`єктивну можливість дізнатись, чи не отримано державні акти на право власності на земельні ділянки іншими особами на підставі рішень Віто-Поштової селищної ради, які ним оскаржувалися, в тому числі рішень від 2006 року та від 2007 року.
Однак, матеріали справи не містять жодного звернення позивача до Віто-Поштової селищної ради чи до Головного управління Держкомзему в Київській області, тобто ним не вчинялися жодні дії для встановлення осіб, які могли отримати у власність чи користування земельну ділянку, яка входить в межі земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні позивача на підставі державного акту серії І-КВ №003284 від 23.08.2001.
При цьому, слід зазначити, що сукупність установлених обставин справи свідчить про порушення прав позивача щодо користування земельною ділянкою, однак з огляду на заяву відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності та встановивши, що такий строк в дійсності пропущений, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в позові саме з підстав пропуску строку звернення до суду за захистом порушеного права. А отже, і в цій частині доводи апеляційної скарги не можуть братися до уваги.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять процесуальних документів суду щодо зміни процесуального статусу Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області та Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області із відповідачів та третіх осіб, не свідчать про наявність передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення. При цьому, колегія суддів враховує, що згідно з уточненою позовною заявою до вищевказаних учасників справи позовних вимог не пред`явлено, позивачем визначено належного відповідача ОСОБА_1 і дана заява прийнята судом до розгляду.
З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності рішення не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість ухваленого судом рішення.
Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Антонов" - залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Антонов" до ОСОБА_1 , треті особи: Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним акту, зобов`язання вчинити дії, витребування майна з чужого незаконного володіння - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 26 серпня 2026 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова