УХВАЛА
27 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 120/9777/25
адміністративне провадження № К/990/38299/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі № 120/9777/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні за період з 07 липня 2022 року по 27 червня 2025 року.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 21 січня 2026 року позов задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 лютого 2022 року по 27 червня 2025 року.
Стягнув з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 лютого 2022 року по 27 червня 2025 року включно в розмірі 48 608,17 грн (сорок вісім тисяч шістсот вісім гривень 17 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погодившись із зазначеним рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 лютого 2026 року залишив подану апеляційну скаргу без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам щодо її форми, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до апеляційної скарги не було додано документа про сплату судового збору. У зв`язку з цим Сьомий апеляційний адміністративний суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 березня 2026 року задовольнив клопотання військової частини НОМЕР_1 та продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
У зв`язку з тим, що недоліки апеляційної скарги не були усунуті, Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 березня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу апелянту на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Військова частина НОМЕР_1 повторно подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 квітня 2026 року залишив повторно подану апеляційну скаргу без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статей 295, 296 КАС України, оскільки апеляційну скаргу подано після закінчення строку на апеляційне оскарження без порушення питання про його поновлення та до неї не було додано документа про сплату судового збору. У зв`язку з цим суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення та документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 квітня 2026 року задовольнив клопотання військової частини НОМЕР_1 та продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 травня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору та повернув повторно подану апеляційну скаргу, оскільки дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору, а недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі про залишення її без руху, у встановлений судом строк усунуті не були.
Військова частина НОМЕР_1 втретє подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 травня 2026 року залишив втретє подану апеляційну скаргу без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам щодо її форми, встановленим статтею 296 КАС України, оскільки до апеляційної скарги не було додано документа про сплату судового збору.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 червня 2026 року повернув втретє подану апеляційну скаргу, оскільки військова частина НОМЕР_1 не усунула недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі суду про залишення її без руху, у встановлений судом строк.
Військова частина НОМЕР_1 вчетверте подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 червня 2026 року залишив вчетверте подану апеляційну скаргу без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статей 295, 296 КАС України, оскільки апеляційну скаргу подано після закінчення строку на апеляційне оскарження без порушення питання про його поновлення та до неї не було додано документа про сплату судового збору. У зв`язку з цим суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення та документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
У зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та неподанням у встановлений судом строк заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 липня 2026 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Не погоджуючись з ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2026 року, військова частина НОМЕР_1 вже двічі зверталася до Верховного Суду з касаційними скаргами, які ухвалами Верховного Суду від 27 липня 2026 року та 13 серпня 2026 року були повернуті на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
14 серпня 2026 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі № 120/9777/25.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Положеннями частини четвертої статті 328 КАС України визначено перелік підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним.
Так, за приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
За приписами частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначаються:
- підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав);
- у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування.
Водночас порушення норм права може виявлятися у:
- застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;
- незастосуванні норми, яку належало застосувати;
- наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції встановив, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду ухвалено 21 січня 2026 року, тоді як апеляційну скаргу військова частина НОМЕР_1 подала 11 червня 2026 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 КАС України.
На виконання вимог зазначеної ухвали у встановлений судом строк військова частина НОМЕР_1 подала заяву про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Водночас заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення апелянт не подав.
У зв`язку з тим, що військова частина НОМЕР_1 не виконала вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху та не подала заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 липня 2026 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що апеляційну скаргу подано після закінчення строку на апеляційне оскарження, при цьому апелянт у наданий судом строк не звернувся із заявою про поновлення цього строку, а тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, стверджує, що зверталася із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Разом із тим до касаційної скарги не додано жодних доказів на підтвердження подання такого клопотання, а суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі встановив, що від представника відповідача надійшла заява про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, однак у визначений судом строк заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянтом не подано. Крім того, до касаційної скарги не додано матеріалів, які б підтверджували подання такого клопотання.
Наведені у касаційній скарзі доводи не містять належного обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків, покладених в основу оскаржуваної ухвали, та не дають підстав для висновку про наявність випадків, передбачених статтею 328 КАС України.
Натомість касаційна скарга містить загальні посилання на положення Конституції України, практику Європейського суду з прав людини та окремі правові висновки Верховного Суду щодо забезпечення права на апеляційний перегляд судового рішення.
Отже, доводи касаційної скарги мають загальний характер та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, покладених в основу ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Право на доступ до суду кореспондується обов`язок учасника справи добросовісно користуватися наданими процесуальними правами, дотримуватись установлених законом строків, форми та змісту процесуальних документів, а також виконувати інші вимоги процесуального законодавства, зокрема щодо своєчасної сплати судового збору.
Отже, скаржник належним чином не обґрунтовує, у чому саме полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до виконання вимог процесуального закону та оформлення касаційної скарги, оскільки, незважаючи на те, що ухвалами Верховного Суду від 27 липня 2026 року та 13 серпня 2026 року попередньо подані касаційні скарги вже були повернуті з підстав, передбачених пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, у втретє поданій касаційній скарзі відповідних недоліків не усунуто.
При цьому зміст втретє поданої касаційної скарги фактично є ідентичним змісту попередньо поданих касаційних скарг та не містить належного обґрунтування визначеної статтею 328 КАС України підстави касаційного оскарження.
Отже, скаржник, повторно звертаючись до суду касаційної інстанції після повернення попередніх касаційних скарг, не врахував мотивів ухвал Верховного Суду від 27 липня 2026 року та 13 серпня 2026 року та не усунув недоліків, які перешкоджали відкриттю касаційного провадження.
Зокрема, скаржник знову не навів конкретного обґрунтування того, у чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали від 10 липня 2026 року, не зазначив, яку саме норму процесуального права суд застосував неправильно, у чому полягає помилка суду при її застосуванні та яким чином ця помилка вплинула на правильність вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Посилання скаржника на загальні положення Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, принципи ефективного судового захисту та забезпечення єдності судової практики самі по собі не свідчать про наявність передбаченої абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України підстави касаційного оскарження та не замінюють обов`язку навести конкретне обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
При цьому твердження скаржника про те, що ним подавалося клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, не підтверджене належними доказами та не узгоджується з установленими судом апеляційної інстанції обставинами, відповідно до яких у визначений строк заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження подано не було.
Водночас у втретє поданій касаційній скарзі скаржник не навів нових обставин або доводів, які б спростовували висновки, викладені в ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2026 року, та не зазначив конкретного порушення норм процесуального права, яке могло б бути підставою для скасування цієї ухвали.
Таким чином, наведені скаржником доводи не містять належного обґрунтування визначеної законом підстави касаційного оскарження та фактично зводяться до незгоди з процесуальним рішенням суду апеляційної інстанції без зазначення конкретного порушення норм процесуального права.
Повторне наведення доводів, які не були визнані належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження під час попередніх звернень до Верховного Суду, без їх конкретизації та правового обґрунтування не свідчить про виконання вимог статті 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, оскільки втретє подана касаційна скарга не містить належного обґрунтування передбаченої абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України підстави касаційного оскарження, а її недоліки, на які Верховний Суд уже звертав увагу в ухвалах від 27 липня 2026 року та 13 серпня 2026 року, скаржником не усунуто, касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі № 120/9777/25 - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Дашутін