УХВАЛА
14 вересня 2026 року
м. Київ
справа №120/9777/25
адміністративне провадження №К/990/40423/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І. В.,
суддів: Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі № 120/9777/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні за період з 07 липня 2022 року по 27 червня 2025 року.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 21 січня 2026 року позов задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 лютого 2022 року по 27 червня 2025 року.
Стягнув з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 лютого 2022 року по 27 червня 2025 року включно в розмірі 48 608,17 грн (сорок вісім тисяч шістсот вісім гривень 17 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погодившись із зазначеним рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 лютого 2026 року залишив подану апеляційну скаргу без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам щодо її форми, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до апеляційної скарги не було додано документа про сплату судового збору. У зв`язку з цим Сьомий апеляційний адміністративний суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 березня 2026 року задовольнив клопотання військової частини НОМЕР_1 та продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
У зв`язку з тим, що недоліки апеляційної скарги не були усунуті, Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 березня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу апелянту на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Військова частина НОМЕР_1 повторно подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 квітня 2026 року залишив повторно подану апеляційну скаргу без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статей 295, 296 КАС України, оскільки апеляційну скаргу подано після закінчення строку на апеляційне оскарження без порушення питання про його поновлення та до неї не було додано документа про сплату судового збору. У зв`язку з цим суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення та документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 квітня 2026 року задовольнив клопотання військової частини НОМЕР_1 та продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 травня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору та повернув повторно подану апеляційну скаргу, оскільки дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору, а недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі про залишення її без руху, у встановлений судом строк усунуті не були.
Військова частина НОМЕР_1 втретє подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 травня 2026 року залишив втретє подану апеляційну скаргу без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам щодо її форми, встановленим статтею 296 КАС України, оскільки до апеляційної скарги не було додано документа про сплату судового збору.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 червня 2026 року повернув втретє подану апеляційну скаргу, оскільки військова частина НОМЕР_1 не усунула недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі суду про залишення її без руху, у встановлений судом строк.
Військова частина НОМЕР_1 вчетверте подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 червня 2026 року залишив вчетверте подану апеляційну скаргу без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статей 295, 296 КАС України, оскільки апеляційну скаргу подано після закінчення строку на апеляційне оскарження без порушення питання про його поновлення та до неї не було додано документа про сплату судового збору. У зв`язку з цим суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення та документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
У зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та неподанням у встановлений судом строк заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 липня 2026 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Не погоджуючись з ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2026 року, військова частина НОМЕР_1 вже тричі зверталася до Верховного Суду з касаційними скаргами, які ухвалами Верховного Суду від 27 липня 2026 року, 13 серпня 2026 року та від 27 серпня 2026 року були повернуті на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
14 серпня 2026 року до Верховного Суду вчетверте надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі № 120/9777/25.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 10 липня 2026 року Сьомим апеляційним адміністративним судом постановлено оскаржувану ухвалу. Повний текст судового рішення складено того ж дня, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 10 серпня 2026 року, а скаргу подано 28 серпня 2026 року.
Суд ураховує, що військова частина НОМЕР_1 неодноразово реалізовувала право на касаційне оскарження цієї ухвали. Так, попередньо подані касаційні скарги поверталися ухвалами Верховного Суду, востаннє - ухвалою від 27 серпня 2026 року на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
У повторно поданій касаційній скарзі скаржник зазначає, що ухвалу Верховного Суду від 27 серпня 2026 року отримав того ж дня та, користуючись правом на повторне звернення, у найкоротший строк повторно подав касаційну скаргу.
Водночас повернення раніше поданої касаційної скарги не зупиняє та не перериває перебігу встановленого статтею 329 КАС України строку на касаційне оскарження і не встановлює нового строку для такого оскарження.
При цьому скаржник не порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2026 року та не наводить підстав, які, на його думку, могли б бути визнані поважними причинами пропуску цього строку.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку.
Отже, скаржнику необхідно подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску та надати докази на підтвердження наведених обставин.
Щодо підстав касаційного оскарження.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Положеннями частини четвертої статті 328 КАС України визначено перелік підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним.
Так, за приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
За приписами частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначаються:
- підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав);
- у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування.
Водночас порушення норм права може виявлятися у:
- застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;
- незастосуванні норми, яку належало застосувати;
- наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції встановив, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду ухвалено 21 січня 2026 року, тоді як апеляційну скаргу військова частина НОМЕР_1 подала 11 червня 2026 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 КАС України.
На виконання вимог зазначеної ухвали у встановлений судом строк військова частина НОМЕР_1 подала заяву про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Водночас заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення апелянт не подав.
У зв`язку з тим, що військова частина НОМЕР_1 не виконала вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху та не подала заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 липня 2026 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що апеляційну скаргу подано після закінчення строку на апеляційне оскарження, при цьому апелянт у наданий судом строк не звернувся із заявою про поновлення цього строку, а тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, стверджує, що зверталася із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Разом із тим до касаційної скарги не додано жодних доказів на підтвердження подання такого клопотання, а суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі встановив, що від представника відповідача надійшла заява про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, однак у визначений судом строк заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянтом не подано. Крім того, до касаційної скарги не додано матеріалів, які б підтверджували подання такого клопотання.
Наведені у касаційній скарзі доводи не містять належного обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків, покладених в основу оскаржуваної ухвали, та не дають підстав для висновку про наявність випадків, передбачених статтею 328 КАС України.
Натомість касаційна скарга містить загальні посилання на положення Конституції України, практику Європейського суду з прав людини та окремі правові висновки Верховного Суду щодо забезпечення права на апеляційний перегляд судового рішення.
Отже, доводи касаційної скарги мають загальний характер та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, покладених в основу ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Право на доступ до суду кореспондується обов`язок учасника справи добросовісно користуватися наданими процесуальними правами, дотримуватись установлених законом строків, форми та змісту процесуальних документів, а також виконувати інші вимоги процесуального законодавства, зокрема щодо своєчасної сплати судового збору.
Отже, скаржник належним чином не обґрунтовує, у чому саме полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
При цьому, ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2026 року скаржнику вже було роз`яснено, що для належного обґрунтування касаційного оскарження йому необхідно вказати, яку саме норму процесуального права судом апеляційної інстанції застосовано неправильно, у чому полягає помилка суду при її застосуванні та яким чином така помилка вплинула на правильність вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Повторно звертаючись до Верховного Суду, скаржник доповнив касаційну скаргу міркуваннями щодо права на ефективний судовий захист, доступу до суду, забезпечення єдності судової практики, а також навів положення пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України щодо касаційного перегляду судових рішень у справах незначної складності та справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
Однак предметом касаційного оскарження у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, можливість касаційного оскарження якої визначена частиною третьою статті 328 КАС України. Відтак наведення обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не замінює обов`язку скаржника викласти передбачену абзацом другим частини четвертої цієї статті підставу касаційного оскарження такого судового рішення.
Так само загальні посилання на положення Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини та Верховного Суду щодо доступу до правосуддя і ефективного судового захисту самі по собі не розкривають змісту конкретного порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Скаржник також стверджує, що 08 липня 2026 року разом із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Водночас саме по собі твердження про подання такого клопотання не становить належного викладення підстави касаційного оскарження. Скаржнику необхідно у взаємозв`язку із цим доводом конкретно зазначити, яку норму процесуального права при постановленні ухвали від 10 липня 2026 року суд апеляційної інстанції порушив або застосував неправильно, у чому саме полягає така процесуальна помилка та яким чином вона вплинула на висновок суду про наявність передбаченої пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Крім того, посилання скаржника на те, що Верховний Суд при вирішенні питання щодо перегляду ухвал суду апеляційної інстанції, постановлених з процесуальних питань, нібито не може керуватися статтею 328 КАС України, не узгоджується з вимогами частини третьої та абзацу другого частини четвертої цієї статті, які безпосередньо визначають як перелік відповідних ухвал, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку, так і підстави їх касаційного оскарження.
Отже, скаржнику необхідно уточнити касаційну скаргу в цій частині та викласти передбачену абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України підставу касаційного оскарження у взаємозв`язку з конкретною нормою процесуального права, висновками оскаржуваної ухвали та обставинами цієї справи.
Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України, в зв`язку з відсутностю документу про сплату судового збору.
Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду встановлена на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Під дію названої норми підпадають ухвали судів, якими вирішуються питання, пов`язані з процедурою розгляду адміністративної справи, інші процесуальні питання, та якщо ці ухвали можуть бути оскаржені у випадках, установлених процесуальним законом.
Згідно з статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 1 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328 грн.
Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи, що касаційна скарга подана через підсистему «Електронний суд», ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з касаційною скаргою становить 2662,40 грн.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду: документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі; уточненої касаційної скарги, в якій обґрунтувати наявність передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, підстав касаційного оскарження судових рішень; заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
Реквізити для сплати судового збору: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - [рахунок приховано]; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
Керуючись статтями 329, 330, 332 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі № 120/9777/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз`яснити, що у разі неподання у встановлений строк заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені у такій заяві підстави будуть визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено
У разі невиконання вимог цієї ухвали в частині усунення інших недоліків касаційної скарги її буде повернуто скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов