УХВАЛА
27 серпня 2026 року
м. Київ
справа №420/37874/25
адміністративне провадження №К/990/38810/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В. М.,
суддів: Шарапи В.М., Кравчука В.М.,
перевіривши касаційну скаргу державного реєстратора Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2026 у справі №420/37874/25 за позовом державного реєстратора Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
У 2025 році державний реєстратор Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Державного підприємства "Національні інформаційні системи", в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2469/5 від 11.09.2025р. "Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 ";
- зобов`язати Державне підприємство "Національні інформаційні системи" поновити державному реєстратору Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не пізніше наступного дня з моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2026, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2026 у справі №420/37874/25, відмовлено у задоволенні позову.
17.08.2026 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга державного реєстратора Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1, у якій скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2026 у справі №420/37874/25, ухвалити нове рішення, яким позивачу задовольнити позовні вимоги.
Разом з касаційною скаргою позивач подав клопотання про відстрочення його від сплати судового збору на підставі статті 8 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), обґрунтоване тим, що скаржник має місячний дохід у сумі 8000 грн., а також зазначає про наявність статусу багатодітного батька, має на утриманні сліпого сина та сам виховує дітей через розлучення. Докази на підтвердження цього додані до матеріалів касаційної скарги.
Розглянувши клопотання про відстрочення від сплати судового збору, суд приходить до висновку, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Суд встановив, що ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 9 689,60 грн.
До клопотання про відстрочення від сплати судового збору додано, зокрема: індивідуальні відомості про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за попередній календарний рік, відповідно до якої дохід складав 102 667, 38 грн..
Зважаючи на те, що сума судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, суд вважає, що клопотання про відстрочення від сплати судового збору слід задовольнити.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу (пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували правові висновки викладені у постановах Верховного Суду а саме:
- частину четверту статті 78 КАС України - без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08.05.2023 у справі № 826/7140/17, від 06.10.2022 у справі № 600/4427/21-а, від 23.02.2023 у справі № 825/1843/17 (щодо умов преюдиції та порядку її спростування);
- пункт 1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції", пункт 3- 3 частини першої статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" №755-IV - без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.04.2026 у справі № 320/10903/25 (пункти 126-127: розпорядження активами вчиняється правочином, а не документом чи дією, що засвідчує його виконання) та у постанові Верховного Суду від 14.05.2025 у справі № 320/14459/24;
- пункт 3-4 частини другої статті 6 Закону № 755-IV - застосувавши висновок, викладений в абзаці другому пункту 49 постанови Верховного Суду від 23.03.2026 у справі № 320/23893/23, без урахування абзацу першого того ж пункту (відмова у державній реєстрації прямо залежить від наявності у державного реєстратора реальної (практичної) можливості встановлення актуальних та достовірних відомостей про санкції);
- частину другу статті 34-1 Закону № 755-IV, пункти 14, 16 Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою КМУ від 21.12.2016 № 990 (далі - Порядок № 990) - без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 826/11456/17, від 20.02.2020 у справі № 826/13793/17 (пункти 41- 46), від 02.08.2023 у справі № 320/7192/22, від 05.12.2024 у справі № 640/36503/21, від 02.04.2026 у справі № 320/2526/23 (пункт 43) (щодо вмотивованості рішення про анулювання доступу та обов`язку відобразити мотиви обрання саме такого заходу у самому наказі);
- частину другу статті 2 КАС України - без урахування висновків щодо принципу пропорційності, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12, постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 420/4037/20, від 21.11.2019 у справі № 826/9263/17;
- статтю 77 КАС України - без урахування висновку щодо стандарту доказування "поза розумним сумнівом" для суб`єкта владних повноважень, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № у справі № 756/6984/16-а (відтвореного у постанові від 20.06.2023 у справі № 420/4540/22).
Також скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 3-4 частини другої статті 6 Закону № 755-IV у правовідносинах, що виникли після запровадження Державного реєстру санкцій (Положення про Державний реєстр санкцій, затверджене рішенням РНБО від 29.01.2024, введеним у дію Указом Президента України від 29.01.2024 № 36/2024), а саме: чи є належним виконанням обов`язку перевірки наявності факту застосування санкцій формування державним реєстратором у день вчинення реєстраційної дії витягу з Державного реєстру санкцій, та чи можуть негативні наслідки відсутності (невідображення) у цьому Реєстрі актуального запису про підсанкційну особу покладатися на державного реєстратора.
Наведені скаржником аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підстави на яких подано касаційну скаргу у цій справі, Cуд погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2026 у справі №420/37874/25.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 334, 335, 338, 359 КАС України, Верховний Суд,
УХВАЛИВ:
Клопотання реєстратора Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 про відстрочення від сплати судового збору задовольнити.
Відстрочити реєстратору Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення у справі №420/37874/25.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою державного реєстратора Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2026 у справі №420/37874/25.
Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду справу №420/37874/25.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді В.М. Шарапа
В.М. Кравчук