Справа № 154/4721/24 Головуючий у 1 інстанції: Лутай А. М.
Провадження № 22-ц/802/977/26 Доповідач: Федонюк С. Ю.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 серпня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л.В., Осіпука В. В.,
з участю:
секретаря судового засідання - Губарик К. А.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_2 на рішення Володимирського міського суду Волинської області від 19 травня 2026 року,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2024 року ОСОБА_4 звернувся до суду із даним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 28.08.2024 на підставі ст.49 КК України ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч.1 ст.125 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.
Позивач ОСОБА_4 вказував, що ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що 31.07.2022, близько 19:30 год., перебуваючи в під`їзді будинку на АДРЕСА_1 , на ґрунті тривалих неприязних стосунків та під час раптово виниклого конфлікту умисно наніс йому один удар дерев`яною палицею в ділянку спини та голови, внаслідок чого спричинив йому як потерпілому тілесні ушкодження, у вигляді синця спини, садна голови та лівої вушної раковини, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Зазначив, що внаслідок неправомірних дій йому завдано матеріальну та моральну шкоду. На даний час матеріальну шкоду, пов`язану з витратами на лікування, не відшкодовано, але цивільний позов за цією вимогою подавати не буде. Однак, відповідачем зобов`язання з відшкодування моральної шкоди не виконані, у зв`язку з чим він змушений звернутися до суду.
Вказує, що моральна шкода спричинена моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни в його житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, тривога, важкість виконання повсякденних обов`язків, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, побоювання щодо майбутнього стану здоров`я. Дотепер існують проблеми зі здоров`ям і самопочуттям у вигляді виникнення періодичних болів, необхідності дотримуватися лікувальних та реабілітаційних процедур.
Враховуючи наведене, позивач вважав, що розмір завданої йому моральної шкоди становить 200000 грн, яка підлягає відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.
Рішенням Володимирського міського суду Волинської області від 19 травня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у сумі 20 000 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 гривень.
Не погодившись із даним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові ОСОБА_4 .
На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову у цій справі. Задовольняючи позовні вимоги, суд фактично обмежився посиланням на постанову суду у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 125 КК України, не надавши належної оцінки доказам та не встановивши фактичного обсягу моральної шкоди, її характеру та глибини страждань. Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які би підтверджували реальне заподіяння моральної шкоди у заявленому розмірі.
Вважає, що фактично суд дійшов висновку про наявність значної моральної шкоди виключно на підставі тверджень позивача, що суперечить принципам доказування та змагальності сторін. Матеріали справи не містять жодного доказу, що вказані скарги позивача на його стан та встановлені в нього медичні діагнози пов`язані саме з подіями, що мали місце 31 липня 2022 року, а тому суд повинен був відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Позивач не надав до матеріалів справи докази наявності наслідків завданих йому в липні 2022 року легких тілесних ушкоджень у вигляді синців, не довів необхідності постійного лікування протягом трьох років, при цьому не обґрунтував жодними доказами характер та обсяг душевних страждань, зазначених у позовній заяві, суд не врахував обставин даної події, яка виникла внаслідок неправомірних дій з боку самого позивача, який спочатку завдав удари його синові з інвалідністю, а він, захищаючи сина, змушений був у відповідь завдати таких легких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , котрий є значно молодшим від нього та фізично сильнішим. Судом не зазначено, якими критеріями він керувався, стягнувши з нього 20 000 грн моральної шкоди на користь ОСОБА_4 .
Одночасно правом на оскарження судового рішення скористався і позивач ОСОБА_4 , подавши апеляційну скаргу на рішення Володимирського міського суду Волинської області від 19 травня 2026 року.
Свою апеляційну скаргу мотивував тим, що рішення суду в частині визначення розміру моральної шкоди вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає зміні. Зазначав, що висновки про доведеність підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача судом є правильними. Разом з тим, визначаючи розмір, який підлягає стягненню, суд фактично звів усю оцінку його моральних страждань виключно до питання наявності або відсутності доказів тривалих наслідків для здоров`я. Вказував, що мотивувальна частина рішення містить детальний аналіз лише таких обставин як головні болі, лікування артеріальної гіпертензії, стан працездатності, відсутність медичних доказів довготривалих наслідків для здоров`я та відсутність експертизи. При цьому, суд залишив поза увагою іншу складову моральної шкоди, яка прямо зазначалась ним у позовній заяві, а саме порушення його честі, гідності, особистої недоторканості та безпеки. Крім цього, вважає, що судом першої інстанції безпідставно та необґрунтовано зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу. Вказує, що в рішенні відсутній будь-який аналіз поданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу. Суд повністю проігнорував те, що представник позивача був змушений здійснювати захист його інтересів не лише в суді першої інстанції, а й під час перегляду ухвали суду від 16 квітня 2025 року про зупинення провадження в суді апеляційної інстанції, за результатами якого ухвалено постанову Волинським апеляційним судом від 11 червня 2025 року.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 зазначає, що з доводами апеляційної скарги не погоджується та вважає її надуманою, просить рішення скасувати і в позові відмовити повністю.
Також представником позивача ОСОБА_5 було подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому вказує, що доводи апеляційної скарги в межах заявлених апелянтом вимог не спростовують обставин, які покладені в основу оскаржуваного рішення, не містять посилань на нові докази та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права в оскаржуваній частині. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, виходячи з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 серпня 2024 року ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 , останнього звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України на підставі п.1 ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, закрито. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишено без розгляду.
В ухвалі суду зазначено, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що 31 липня 2022 року близько 19:30 год. він, перебуваючи в під`їзді свого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті тривалих неприязних стосунків та під час раптово виниклого конфлікту із ОСОБА_4 умисно наніс останньому один удар дерев`яною палицею в ділянку спини та голови, внаслідок чого спричинив потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді синця спини, садна голови та лівої вушної раковини, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Отже, вищевказані умисні дії ОСОБА_2 , які виразились у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_4 , кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України.
Позивач стверджував, що внаслідок даних неправомірних дій йому завдано матеріальну та моральну шкоду. На підтвердження зазначеного ОСОБА_4 долучено виписку №130 із медичної карти амбулаторного хворого із зазначенням дати захворювання - 13.09.2024. Діагноз: Гіпертонічна хвороба ІІ, ст.1-2, кризовий перебіг. Головний біль напруги. Згідно з анамнезом ОСОБА_4 звертався зі скаргами на виражені головні болі, головокружіння, періодичні підйоми артеріального тиску.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 15 ЦК України, ч.1 ст. 16 ЦК України).
Згідно із п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Частинами 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У пунктах 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 зазначав, що неправомірними діями ОСОБА_2 , що підтверджується постановою суду, йому було завдано моральної шкоди, розмір якої, на думку позивача, становить 200 000 грн та підлягає стягненню на його користь з відповідача.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 , суд першої інстанції на підставі наявних у справі доказів, дійшов правильного висновку, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивач зазнав ушкодження здоров`я, та моральних страждань.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції у повній мірі врахував обставини заподіяння кримінальним правопорушенням позивачу моральних страждань.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. З огляду на те, що розумність і справедливість є оціночними поняттями, суд, який заслуховує сторін та встановлює фактичні обставини справи, має широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів вважає, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди в 20 000 грн, з урахуванням установлених у цій справі обставин, характеру та обсягу моральних страждань позивача, яких він зазнав внаслідок завдання йому відповідачем фізичного болю та мало наслідком виникнення у нього синців, підвищення артеріального тиску, порушення нормального способу життя, необхідності вживати додаткових заходів щодо поновлення своїх порушених прав у судовому порядку, є цілком розумним та справедливим розміром відшкодування завданої моральної шкоди, тому із застосуванням засад розумності, виваженості доходить висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди у даному розмірі є законним та обгрунтованим.
На думку суду апеляційної інстанції, вказана сума є належною компенсацією завданої ОСОБА_4 моральної шкоди, що сприятиме відновленню порушених прав останнього.
Посилання в апеляційних скаргах як позивача ОСОБА_4 , так і відповідача ОСОБА_2 , на неправильність визначеного судом розміру відшкодування моральної шкоди не відповідають фактичним обставинам справи і чинним нормам закону.
Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права відносно прийняття до провадженні позовної заяви ОСОБА_4 без сплати ним судового збору, то апеляційний суд звертає увагу на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, позов у даній справі заявлено про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до пунктів 2, 6 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, звільняються від сплати судового збору.
Саме з цих підстав доводи, наведені в апеляційній скарзі у цій частині, суд апеляційної інстанції не бере до уваги.
Також правильним є висновок суду щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 1000 грн, пропорційно до розміру задоволених вимог, виходячи з норм ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційних скарг сторін не вбачається.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційні скарги позивача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Володимирського міського суду Волинської області від 19 травня 2026 року в даній справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя
Судді: