ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 296/5038/25 Головуючий у 1-й інст. Адамовича О.Й.
Категорія 38 Доповідач Миколайчук П.В.
УХВАЛА
27 серпня 2026 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Миколайчука П.В.,
суддів Галацевич О.М., Панкеєвої В.А.,
вирішуючи, відповідно до вимог ст.359 ЦПК України, питання про відкриття апеляційного провадження
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19.05.2026,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19.05.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено; ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1321-9080 від 26.12.2023 у розмірі 120 000 грн., з яких: 24 000 грн - заборгованість за тілом кредиту і 96 000 грн - проценти за користування кредитом; судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 08.07.2026 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 19.05.2026 у даній справі залишено без задоволення (повний текст ухвали складено 17.07.2026).
07.08.2026 відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 19.05.2026 у справі №296/5038/25.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10.08.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
17.08.2026 заявник подав заяву про усунення недоліків, долучивши форму ОК-7, довідку АТ КБ «ПриватБанк», виписку по картці АТ «Акцент-Банк», відомості ДПС за 2025 рік, довідку ПФУ про пільги/субсидії та знімки екрана щодо виконавчих проваджень і арешту картки.
Ухвалою від 18.08.2026 у задоволенні клопотання повторно відмовлено. Суд встановив, що подані відомості ДПС за 2025 рік свідчать про відсутність у Державному реєстрі інформації щодо виплачених заявнику доходів за цей період, однак визнав, що подані знімки екрана щодо виконавчих проваджень та обмеження картки не є інформативними, оскільки не дають змоги встановити, кого саме вони стосуються. Процесуальний строк для усунення недоліків продовжено на п`ять днів з дня отримання копії ухвали.
25.08.2026 заявник подав повторну заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додав: відомості ДПС за січень-липень 2026 року (єдиний зафіксований дохід - 100 грн у квітні 2026 року від АТ «Банк Альянс»); офіційну виписку з Автоматизованої системи виконавчого провадження, яка персоніфіковано підтверджує наявність чотирьох виконавчих проваджень №79128838, №79128883, №79400926, №80457638, усі у стані «Відкрито»; інформацію з Єдиного реєстру боржників з тими самими персоніфікованими відомостями; копію постанови приватного виконавця Дідківського А.С. від 17.09.2025 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №79128883, якою на заявника накладено арешт коштів у межах суми 41 632,74 грн; довідку АТ КБ «ПриватБанк» про від`ємний залишок на картковому рахунку в розмірі -37 585,81 грн (що кореспондує сумі, зазначеній у постанові про арешт); відомості про подання 25.08.2026 звернення до ГУ ПФУ в Житомирській області щодо отримання/неотримання соціальних виплат (відповідь на час подання заяви не отримана); відомості з Електронного кабінету водія МВС про відсутність зареєстрованих транспортних засобів; пояснення про тимчасову технічну недоступність сервісу Дія щодо відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Заявник повторно просить звільнити його від сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн, а в разі відсутності підстав для повного звільнення - зменшити його розмір або відстрочити сплату до ухвалення судового рішення у справі; альтернативно просить продовжити строк для подання відповіді ПФУ та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не повертаючи апеляційної скарги.
Дослідивши докази, надані на обгрунтування клопотань, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити його розмір або звільнити від сплати за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, зокрема якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу фізичної особи за попередній календарний рік. Інші підстави, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті (спеціальний статус заявника, предмет спору соціального характеру, провадження у справі про банкрутство), до цієї справи не застосовні, оскільки заявник не належить до перелічених категорій осіб, а предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором.
Застосувавши в статті 8 Закону конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», законодавець визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для цього. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18.
Відповідно до статті 12 ЦПК України саме на заявника покладається обов`язок навести доводи і подати докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від поданих доказів; вичерпного переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд оцінює можливість сплатити судовий збір за своїм внутрішнім переконанням на підставі наданих доказів.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки, суд відповідно до практики Європейського суду з прав людини повинен встановлювати наявність у такої особи реального доходу (заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів та можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення у справах «Княт проти Польщі» від 26.07.2005 та «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» від 26.07.2005). При цьому обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, переслідує легітимну мету і за загальним правилом не визнається непропорційним чи свавільним; такий обов`язок ускладнює доступ до суду настільки, щоб завдати шкоди самій суті цього права, лише якщо заявник доведе свою дійсно скрутну фінансову ситуацію (рішення у справах «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001, «ФК «Мретебі» проти Грузії» від 31.07.2007). Суд також враховує, що безпідставне звільнення від сплати судового збору саме по собі є відхиленням від встановлених законом справедливих судових процедур та рівності учасників процесу, а тому підстави для застосування найбільш обтяжливих для бюджету заходів (звільнення, зменшення розміру) мають бути доведені з достатньою повнотою, а не припускатися на користь заявника.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №521/1372/23 конкретизував цей стандарт стосовно кількісного критерію пункту 1 частини першої статті 8 Закону, вказавши, що особа має довести саме перевищення судовим збором 5 відсотків її річного доходу за попередній календарний рік; самі лише статусні або неповні документи такого доведення не замінюють.
Суд зазначає, що подані заявником 25.08.2026 докази є значно інформативнішими, навідміну від доказів, наданих 17.08.2026.
Разом з тим, застосовуючи наведений стандарт доведення до кількісного критерію пункту 1 частини першої статті 8 Закону, суд враховує, що ця норма пов`язує право на звільнення від сплати збору та зменшення його розміру з перевищенням збором 5 відсотків саме річного доходу за попередній календарний рік. Подані відомості Державної податкової служби за 2025 рік свідчать лише про відсутність інформації про виплачені доходи у Державному реєстрі, що, з огляду на застереження самого податкового органу про необхідність уточнення інформації в податкових агентів та про самостійне декларування доходу самозайнятими особами, не є тотожним документально підтвердженому нульовому доходу заявника за 2025 рік у розумінні наведеної практики ЄСПЛ, яка вимагає встановлення саме реального рівня доходу. Відомості щодо рухомого й нерухомого майна є неповними (щодо нерухомості відомості не отримано з причин технічної недоступності сервісу). За таких обставин суд вважає, що встановлена законом кількісна підстава для звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру заявником належним чином не доведена, а тому в задоволенні клопотання в цій частині слід відмовити.
Водночас суд враховує, що сукупність поданих доказів - підтверджений від`ємний залишок на банківському рахунку заявника, наявність чотирьох одночасно відкритих виконавчих проваджень та документально підтверджений арешт коштів заявника на суму, що перевищує розмір судового збору більш ніж у одинадцять разів, - з достатнім ступенем вірогідності (стаття 81 ЦПК України) свідчить про тимчасові істотні труднощі заявника у розпорядженні грошовими коштами станом на час звернення до суду, тобто про обмежену, хоча й не доведену в повному обсязі відповідно до кількісного критерію закону, спроможність негайно сплатити судовий збір. З огляду на необхідність дотримання справедливого балансу між інтересом держави у справлянні судового збору та правом заявника на доступ до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі», п. 60), суд вважає за можливе застосувати найменш обтяжливий з передбачених статтею 8 Закону заходів - відстрочити заявнику сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, що не звільняє його від обов`язку сплати збору по суті, а лише переносить строк його виконання, забезпечуючи водночас негайний доступ до апеляційного перегляду судового рішення.
Щодо клопотання про продовження строку для подання відповіді ГУ ПФУ в Житомирській області та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних із зволіканням у розгляді справи, та максимально використовувати всі засоби національного законодавства для прискорення процедури слухання (рішення від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії»), а також проявляти особливу старанність у захисті власних інтересів (рішення від 04.10.2001 у справі «Тойшлер проти Німеччини» (Teuschler v. Germany)).
Суд зазначає, що питання сплати судового збору вирішується заявником та судом у цій справі вже втретє поспіль протягом трьох тижнів (ухвали від 10.08.2026 та 18.08.2026), а самі відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є загальнодоступними та можуть бути отримані заявником через нотаріуса чи центр надання адміністративних послуг, а не лише через тимчасово недоступний електронний сервіс. Відповідь ГУ ПФУ на звернення заявника від 25.08.2026 на момент постановлення цієї ухвали не є отриманою, а строк її надання законодавством не обмежений короткими рамками, тому очікування такої відповіді невизначено відкладало б вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
За таких обставин, наявних у справі доказів суд вважає достатніми для вирішення питання сплати судового збору на цій стадії без подальшого продовження строків.
З огляду на викладене, недоліки апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині сплати судового збору слід вважати усунутими.
Апеляційна скарга за формою і змістом відповідає вимогам ст.356 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження та для повернення апеляційної скарги не вбачається.
За таких обставин апеляційне провадження у справі може бути відкрито.
Керуючись статтею 8 Закону України «Про судовий збір», статтею 12 ЦПК України, статтями 185, 260, 356, 357, 358 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотань ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та про зменшення його розміру - відмовити.
Клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору -задовольнити.
Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 травня 2026 року у справі №296/5038/25 у розмірі 3 633,60 грн до ухвалення судового рішення за результатами апеляційного перегляду справи.
Визнати недоліки апеляційної скарги ОСОБА_1 усуненими.
Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19.05.2026.
Відповідно до вимог ст.361 ЦПК України надіслати учасникам справи копії даної ухвали, копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо поданих заяв чи клопотань (за їх наявності) протягом 15 днів з моменту отримання ухвали, але не пізніше початку розгляду справи.
Роз`яснити учасникам справи, що до відзиву на апеляційну скаргу та до заперечень щодо поданих заяв чи клопотань додаються докази надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи.
Судді
П.В. Миколайчук О.М. Галацевич В.А. Панкеєва